Рішення

від 23.04.2007 по справі 12/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/118

23.04.07                                                                          

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів                                                                             телефон канцелярії

проспект Миру, 20                                                                                         7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

19 квітня  2007 року                                                              Справа № 12/118

Позивач:          Приватне підприємство  "Аваль",  вул. Бєлова, 7, кім. 99, м. Чернігів, 14032

Відповідач:          Товариство з обмеженою відповідальністю  Носівський міськмолзавод,  вул. Вокзальна, 268-а, м. Носівка, Чернігівська область, 17100

Предмет спору: про стягнення заборгованості 33192,92 грн.

Суддя                   Л.М.Лавриненко

Представники сторін:

позивач: Пінчук Т.Г. - довіреність № 16 від 19.04.2007 року,  представник.,

Вальков О.Я. –директор.

відповідач: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 32 650 грн. боргу, 446 грн. 49 коп. пені та 3% річних в розмірі 96 грн. 43 коп., згідно договору № 06 від 24.01.2007 року.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 439229, але повноважного представника в судове засідання не направив, документи, витребувані ухвалою суду від 05.04.2007 року суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Позивачем, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач зазначає, що станом на 19.04.2007 року відповідач сплатив 02.04.2007 року –3 000 грн., а 04.04.2007 року –1500 грн., що підтверджується банківськими виписками від 02.04.2007 року та 04.04.2007 року. Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшує свої позовні вимоги в частині стягнення  суми основного боргу  та збільшує свої позовні вимоги  в частині стягнення пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат ,  та просить суд стягнути з відповідача, згідно уточненого розрахунку: 28 150 грн. основного боргу, 729 грн. 51 коп. пені, 3 % річних в розмірі 146 грн. 82 коп. та 30 грн. інфляційних втрат.  

          Не з'явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору,  господарський суд  встановив:

Прийняти клопотання позивача про уточнення позовних вимог, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси.

   24.01.2007 року між сторонами було укладено договір № 06.

Відповідно до  п. 1.1. зазначеного договору постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання передати покупцеві (відповідачу) у власність масложирову продукцію (товар), а покупець зобов'язується   прийняти і  оплатити на умовах даного договору.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту  його підписання і діє до 31.12.2007 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України , суб»єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати  господарські зобов»язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів , договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов»язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона  має вжити усіх  заходів, необхідних  для належного  виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні  положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей передбачених  цим Кодексом.

Так відповідно до  ст.  526 Цивільного кодексу України,  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших  актів цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу  або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, позивач у січні-лютому 2007 року, передав відповідачу товар, згідно видаткових накладних: РН-0000016 від 25.01.2007р., РН-0000021 від 30.01.2007р., РН-0000026 від 02.02.2007р., РН-0000032 від 05.02.2007р., РН-0000034 від 06.02.2007р., РН-0000040 від 07.02.2007р., РН-0000045 від 13.02.2007р., РН-0000047 від 14.02.2007р., РН-0000051 від 16.02.2007р., РН-0000054 від 20.02.2007р., РН-0000059 від 23.02.2007р., копії яких додані до матеріалів справи,  на загальну суму 116 150 грн.

У відповідності до п. 3.1. договору покупець зобов'язаний оплатити вартість одержаного товару шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі семи календарних днів після одержання товару, або шляхом внесення грошових коштів готівкою через реєстратор розрахункових операцій. Датою оплати товару в безготівковому порядку вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається із матеріалів справи  відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 87500 грн, що підтверджується виписками з рахунку позивача , доданими до справи.

За таких обставин заборгованість  відповідача становить 28 150 грн.

Згідно поданого позивачем уточненого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 729 грн. 52 коп. за період з 07.02.2007 року по 19.04.2007 року, за прострочення оплати заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином неустойка є одним із видів  забезпечення виконання зобов'язання.            Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено , що правочин  щодо забезпечення  виконання зобов”язання  вчиняється  у письмовій формі. Правочин  щодо забезпеченняя  виконання  зобов”язання , вчинений  із недодержанням  письмової  форми, є нікчемним.

Частинами  4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують  на користь одержувачів  цих коштів  за прострочку платежу пеню  в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом  9.1. договору передбачено, що за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно  до діючого законодавства.

Приймаючи до уваги, що в  Договорі № 06 від 24.01.2007 року сторонами не передбачено   відповідальність відповідача  у вигляді сплати пені  за построчку оплати, та не  досягнуто згоди щодо  розміру пені за  прострочку оплати поставленого товару, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення пені є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 146 грн. 82 коп. за період з 07.02.2007 року по 19.04.2007 року та 30 грн. інфляційних втрат за березень 2007 року.  

Статтею 625  Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних з простроченої суми, якщо інший  розмір процентів  не встановлений  договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних в сумі 146 грн. 82 коп. за період з 07.02.2007 року по 19.04.2007 року та 30 грн. інфляційних втрат за березень 2007 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

          Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриману продукцію   своєчасно в повній сумі не розрахувався, і вимоги позивача не оспорив, суд, з урахування  вищезазначеного,  доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 28 150 грн. боргу, 146 грн. 82 коп.  трьох відсотків  річних та 30 грн. інфляційних втрат, в позовних вимогах щодо стягнення пені відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача    283 грн. 27 коп.   витрат по сплаті держмита та  118   грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 547, 549, 625  Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 49, 82-85   Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд  

                                                      ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити   частково.

2. Стягнути з  Товариство з обмеженою відповідальністю  Носівський міськмолзавод, 17100, Чернігівська область ,  м. Носівка, вул. Вокзальна, 268-а, (п/р 26004301336 в Носівському відділенні ощадбанку № 3261, МФО 343262, код 32319861) на користь Приватного підприємства  "Аваль", 14032, м. Чернігів,  вул. Бєлова, 7, кім. 99,  (п/р 2600501762942 в ЧФ „Укрексімбанк”, МФО 353649, код 32601619) 28 150 грн. боргу, 146 грн. 82 коп.  трьох відсотків  річних та 30 грн. інфляційних втрат,  283 грн. 26 коп. держмита та  118 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3.          В решті позову відмовити.

            Суддя                                                  Л.М.Лавриненко