Ухвала

від 26.05.2016 по справі 804/9265/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2016 рокусправа № 804/9265/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.,

представників сторін:

позивача : - Бубра Ю.М., дов. від 08.04.16 р.

відповідача: - Головко С.С., дов. від 18.01.16 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 р. у справі № 804/9265/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія"

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001362201 від 16.05.2014, винесене Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100 000, 50 грн., з яких 66 667,00 грн. - за основним платежем, 33 333,50 грн. - за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу про нереальність виконаної угоди, оскільки вся господарська діяльність Товариства є реальною та такою, що здійснюється в межах правового поля, з правомірним відображенням її результатів в податковому обліку і підтвердженням належним чином складеною первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2014р. у справі № 804/9265/14 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано встановленням факту обґрунтованості висновків податкового органу щодо протиправного формування позивачем податкового кредиту по господарській операції, реальний характер якої не доведено, оскільки відсутні докази використання у власній господарський діяльності придбаного у ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» колін валу, не встановлено технічні можливості позивача та його контрагента щодо транспортування даного валу через його надто велику вагу, а первинні документи, надані позивачем, містять багато недоліків та не можуть в повному обсягу підтвердити реальність здійснюваної господарської діяльності.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "Гільдія" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 р. у справі № 804/9265/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до приписів акту цивільного законодавства України, викладених у ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності), а вказані в акті перевірки висновки є суто об'єктивною думкою податкового органу, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. При цьому скаржник зауважує, що податкові накладні, видані контрагентом, на підставі яких позивач включив суми ПДВ до податкового кредиту, відповідають вимогам ст.201 ПК України, що свідчить про відсутність перешкод для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Також скаржник зазначає, що товарно-транспортні накладні не надавались при проведенні перевірки, оскільки ці накладні не є первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності та іншими документами, пов'язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Криворізька центральна ОДПІ проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що обов'язковість встановлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України), проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність первинних документів за змістом п.44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податку - учасників відповідної операції.

Представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримано визначені сторонами правові позиції по суті спірних питань даної справи, представник позивача зазначав про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, представник відповідача зауважував про законність прийнятого рішення в справі , та просив залишити його без змін.

Обставини, пов'язані з проведенням Криворізькою центральною ОДПІ позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Гільдія" (код ЄДРПОУ 20275360) щодо документального підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарської діяльності: ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» (код ЄДРПОУ 33906304) за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 (акт № 478/04-81-22-01/20275360 від 30.04.2014, а. с.13-28), встановлене під час цієї перевірки порушення, зміст цього порушення, зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення (а. с.29) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо правомірності висновків відповідача про незаконність формування Товариством податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого у ціні придбання товарів за господарською операцію з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», реальність якої не встановлена.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Гільдія" не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків, наведених в акті перевірки від 30.04.2014, ТОВ "Гільдія" порушено ч.ч.1, 5 ст.203, ст.228, ст.234, ст.664 ЦК України; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.193.1 ст.193 ПК України, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, внаслідок чого Товариством завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 66666,67 грн. за червень 2012 року, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 66666,67 грн. за червень 2012 року.

З акта перевірки від 30.04.2014 вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс».

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За визначенням, наведеним в п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до положень абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Гільдія» сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ, сплаченого у вартості товару - валу колінчатого ПДГ 1М (Д50), придбаного у ТОВ «Альфа-Інвест Плюс».

На підтвердження реальності вказаної господарської операції з придбання у ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» валу колінчатого ПДГ 1М (Д50) позивачем надано суду копії наступних первинних документів: договору купівлі-продажу № 11/06 від 11.06.2012, укладеного між ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» (продавець) та ТОВ «Гільдія» (покупець) на покупку валу колінчатого ПДГ 1М (Д50) у кількості 1 штука, вартістю 400 000 грн., в т. ч. ПДВ 66 666,67 грн. (а. с.30, 31), витратної накладної (а. с.32), рахунку-фактури (а. с.33) та податкової накладної від 11.06.2012 № 544 (а. с.34), договору № 10-01 від 10.01.2011 про надання транспортних послуг, укладеного між ТОВ «Гільдія» (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (а. с.34а), та товарно-транспортної накладної від 11.06.2012 (далі - ТТН) (а. с.35), акту приймання-передачі виконаних робіт від 11.06.2012 (а. с.36) наданих у доказ транспортування колінвалу.

Дослідивши вказані первинні документи колегія суддів встановила, що витратна накладна (а. с.32) не містить прізвища та посад осіб, які підписали документ від імені сторін договору.

Слід зауважити, що форма видаткових накладних законодавчо не затверджена, проте це не позбавляє платника податків обов'язку щодо зазначення у витратній накладній, як у первинному документі, обов'язкових реквізитів, серед яких, зокрема, посада, прізвище і підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції, як це вимагається ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення № 88.

Отже, надана позивачем витратна накладна не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції щодо купівлі-продажу колінвалу.

Тобто, встановити факт отримання позивачем вищевказаного товару від контрагента-продавця не уявляється можливим, оскільки витратна накладна (яка, у контексті даних господарських правовідносин є єдиним первинним документом, що підтверджує факт передачі товару), не містить зазначення посади та прізвище особи, яка отримувала товар, а також дату та номер довіреності, виданої такій особі для отримання товару.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, зауваження скаржника про те, що податкові накладні, видані контрагентом, на підставі яких позивач включив суми ПДВ до податкового кредиту, відповідають вимогам ст.201 ПК України, не приймаються колегією суддів до уваги.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим не взяття до уваги судом першої інстанції наданих позивачем доказів транспортування колінвалу від продавця до покупця, виходячи з наступного:

Згідно вищевказаної ТТН пункт навантаження - м.Дніпропетровськ та пункт розвантаження - м.Дніпропетровськ, транспортування здійснюється транспортним засобом ЗИЛ НОМЕР_1, за актом приймання-передачі виконаних робіт від 11.06.2012 зазначений транспортний засіб 11.06.2012 за маршрутом м.Дніпропетровськ-м.Дніпропетровськ виконав пробіг у 7,1 км на загальну суму 29,82 грн.

При цьому вал колінчатий ПДГ 1М (Д50) згідно технічної документації має вагу 1780 кг, тобто для його завантаження та розвантаження необхідним є застосування навантажувально-розвантажувальних машин та механізмів (пристроїв), що скаржником не заперечується.

Разом з тим, допитаним судом першої інстанції свідком ОСОБА_4, який за вищевказаними документами, здійснював транспортування колінвалу, не було надано чіткої відповіді на питання щодо навантаження зазначеного товару, а також свідок не дав конкретної відповіді про місцезнаходження пункту відвантаження товару.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків , письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Отже, позивачем всупереч ч.1 ст.71 КАС України не доведено належними доказами отримання валу колінчатого ПДГ 1М (Д50) від ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» та транспортування даного товару.

Щодо використання валу колінчатого ПДГ 1М (Д50) у власній господарській діяльності Товариства, останнім пояснено суду, що даний колін вал використаний при здійсненні ТОВ «Гільдія» ремонту тепловозу, виконаного за умовами договору з Публічним акціонерним товариством «ХайдельбергЦемент Україна».

У підтвердження використання валу колінчатого ПДГ 1М (Д50) у власній господарській діяльності Товариства, позивачем надано копії наступних документальних доказів:

- договору підряду від 01.05.2012, укладеного між ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» (замовник) та ТОВ «Гільдія» (підрядник), за умовами якого підряднику доручено виконати своїми силами роботи по ТР-3 тепловозу ТЕМ-2 № 2191; об'єм та список робіт, які повинен виконати підрядник визначається на підставі Технічних вимог (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору; вартість робіт є приблизною та визначається на підставі кошторисно-фінансового розрахунку (додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору, та становить 1 782 242,12 грн. (а. с.41-50); ремонт здійснюється за адресою місто Дніпропетровськ, вул.Автотранспортна, 9;

- звідної калькуляції ремонту тепловозу ТЕМ-2 в обсязі ТР-3, та калькуляції № 1 від 02.02.2012, згідно яких вартість робіт з ремонту тепловозу ТЕМ-2 складає 1 782 242,11 грн., що складається, зокрема, з покупних і комплектуючих виробів (запасні частини, вузли і комплектуючи) (а. с.51, 82);

- розшифровки з запасних частин, вузлів і комплектуючих для ремонту ТЕМ-2 в обсязі ТР-3, яка є додатком № 1 до калькуляції № 1 від 02.02.2012 (а. с.83-85);

- кошторису, за яким загальна сума складає 1 782 242,11 грн. (а. с.52);

- гарантійного листа ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» № 10/56 від 02.02.2012 (а. с.78);

- акту виконаних робіт по ремонту тепловозу ТЕМ-2 № 2191 в обсязі ТР-3 № 20 від 27.06.2012 на загальну суму робіт 1 782 242,11 грн. (а. с.53);

- податкової накладної № 38 від 30.06.2012, виписаної ТОВ «Гільдія» (а. с.54).

- договору оренди нежилого приміщення № 30/03-12 від 30.03.2012, укладеного між ТОВ «ДП «Залізничник» (орендодавець) та ТОВ «Гільдія» (орендар), за умовами якого орендар прийняв у тимчасове користування ремонтне стійло площею 125 кв. м у будівлі депо (ДП «Залізничник») для ремонту тепловозу ТЕМ-2 № 2191, розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Автотранспортна, 8 (а. с.37, 38); рахунку № 44 від 26.06.2012 для оплати оренди (а. с.39), акт прийому-передачі зазначеного приміщення орендодавцю від 27.06.2012 (а. с.40) (тобто повернення орендарем після оренди нежитлового приміщення).

При цьому Технічні вимоги для ремонту тепловозу ТЕМ-2 № 2191, де визначається об'єм та список робіт, які повинен виконати підрядник (додаток № 1 до Договору підряду). Позивачем суду не надано.

За приписами ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вищевказані документи не доводять факту використання позивачем придбаного у ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» валу колінчатого ПДГ 1М (Д50) при ремонті тепловозу ТЕМ-2 в обсязі ТР-3.

Надана позивачем розшифровка з запасних частин, вузлів і комплектуючих для ремонту ТЕМ-2 в обсязі ТР-3, яка є додатком № 1 до калькуляції № 1 від 02.02.2012 і у переліку складових містить «колінвал ПДГ1М» вартістю 333333,33 грн. (а. с.83-85), на думку колегії суддів, не є належним доказом такого використання, оскільки цей документ складений самим позивачем, без підпису іншою стороною договору - ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна».

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо неможливості встановити використання при здійсненні ремонту тепловозу ТЕМ-2 в обсязі ТР-3 саме придбаного у ТОВ «Альфа-Інвест» колінвалу, що, відповідно, свідчить про не підтвердження заявленого позивачем використання придбаного у ТОВ «Альфа-Інвест» товару у власній господарській діяльності Товариства.

Як зазначено вище, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вищенаведені обставини у сукупності (відсутність належних доказів отримання та перевезення товару, відсутність належних доказів використання товару у господарській діяльності Товариства) не можуть свідчити про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» з придбання валу колінчатого ПД 1М (Д50) з подальшим використанням при ремонті тепловоза ТЕМ-2 № 2191.

При цьому колегія суддів зауважує, що позивачем в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції, зроблені за результатами дослідження наданих Товариством первинних документів, не спростовуються.

Отже, враховуючи зазначене, позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за господарською операцією позивача з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс».

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до приписів акту цивільного законодавства України, викладених у ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності), а вказані в акті перевірки висновки є суто об'єктивною думкою податкового органу, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Колегія суддів вважає такі доводи скаржника надуманими, оскільки питання недійсності правочину не є предметом розгляду у межах даної адміністративної справи.

Як зазначено вище, спірним питанням є питання наявності/відсутності порушення позивачем приписів податкового законодавства, які передбачають право платника податків щодо формування податкового кредиту лише за рахунок первинних документів, що повинні відображати реальні господарські операції (підтверджувати їх реальність).

При цьому відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Стосовно доводів скаржника про те, що товарно-транспортні накладні не надавались при проведенні перевірки, оскільки ці накладні не є первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності та іншими документами, пов'язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, колегія суддів зазначає наступне:

Постановою КМУ від 25.02.2009 № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - Перелік).

Так, з даного Переліку вбачається, що:

- для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах необхідними є, зокрема: копія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна.

- для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, зокрема: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З наведених норм вбачається, що транспортування товару особистим транспортом юридичної особи або найманим (орендованим) транспортом підтверджується певними документами. При цьому транспортування товару є складовою господарської операції з купівлі-продажу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Товариства не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100 000,50 грн., з яких 66667,00 грн. - за основним платежем, 33 333,50 грн. - за штрафними санкціями, згідно податкового повідомлення-рішення Криворізької центральної ОДПІ № 0001362201 від 16.05.2014 (а. с.29).

Наведене свідчить про обґрунтованість відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ТОВ "Гільдія" щодо визнання протиправними та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, що в свою чергу позбавляє можливості скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 р. у справі № 804/9265/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 р. у справі № 804/9265/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко