Ухвала

від 23.06.2016 по справі 826/7338/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7338/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспец" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві, Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від. 03.02.2015 №0006921501, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року задоволено позовні вимоги повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Євроспец" за жовтень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про заниження товариством з обмеженою відповідальністю "Євроспец" суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках, з огляду на що останньому збільшено суму, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 350 767,00 грн.

На підставі викладеного податковим органом складено акт від 26.12.2014 №25/26-57-15-01-10/32557992 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 №0006921501, яким ТОВ "Євроспец" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 350 767,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 87 692,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивач у зв'язку з формуванням податкової накладної від 13.10.2014 №189 та подальшим уточненням зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, шляхом зменшення податкового зобов'язання в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року та сторнування останнього у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року, не створив ситуації, за наслідками якої порушено фіскальні інтереси держави.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, станом на 26.12.2014, згідно з Єдиним реєстром податкових накладних, ТОВ "Європец" зареєстровано податкову накладну, виписану ТОВ "Вендора" від 13.10.2014 №189 на суму податку на додану вартість у розмірі 350 766,75 грн. (дата реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - 27.10.2014). При цьому, кількість розрахунків коригування, сума коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних станом на 26.12.2014 відсутня.

У свою чергу, у письмових поясненнях позивачем зазначено, що бухгалтер ОСОБА_1 одночасно працює бухгалтером на обох товариствах - ТОВ "Європец" та ТОВ "Вендора", - у зв'язку з чим останньою помилково зареєстровано податкову накладну від 13.10.2014 №189 в Єдиному реєстрі податкових накладних із помилковим зазначенням статусів сторін, оскільки продавцем у вказаних правовідносинах виступає саме ТОВ "Вендора", а не позивач.

За результатами виявлення вказаної помилки позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року, згідно з якою останнім зменшено розмір податкових зобов'язань за жовтень 2014 року за контрагентом ТОВ "Вендора" на суму 350 767,00 грн. (реєстраційний номер документа 9074720362 від 24.12.2014).

Доводи апелянта полягають у тому, що станом на дату камеральної перевірки позивача - 26.12.2014 розрахунок коригування до податкової накладної від 13.10.2014 року №189 відсутній у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що є порушенням п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів спростовує доводи апелянта, обґрунтовуючи свою позицію наступним.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відтак, для усунення помилок під час визначення податкових зобов'язань платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобов'язання, так і його зменшення, що пов'язано з помилкою платника податків і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, за приписами податкового законодавства ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобов'язань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнення, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточненні.

Так, згідно з відомостями, які зазначені в уточнюючому розрахунку, зокрема, у розділі ІІ. Податковий кредит у рядку 10.1 (колонка Б), позивач вказав суму податкового кредиту в розмірі 385 807 грн. зі знаком «-»; у розділі ІІІ. Розрахунки за звітний період у рядку 18 зазначив позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 8 - рядок 16) в сумі 35 040 грн. та у рядку 26 цього розділу зазначив суму штрафу, нараховану платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 1 051 грн.

Відповідні відомості також вказуються і в розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) по ТОВ «Вендора», що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позивач використав можливість самостійно усунути помилки, допущені в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року шляхом подання уточнюючого розрахунку до 26.12.2014 року, тобто до початку проведення камеральної перевірки, що повністю узгоджується з п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України, зокрема, заборона щодо подачі уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій діє під час проведення документальних та позапланових перевірок.

Також, як вже було зазначено, позивач, при поданні до контролюючого органу уточнюючого розрахунку та розшифровок податкових зобов'язань, сплатив суму недоплати податку на додану вартість за поточний звітний період (жовтень 2014 р.) у розмірі 35 040 грн. та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми в розмірі 1 051 грн., що відповідає вимогам чинного на той час податкового законодавства (абз. «а» п. 50.1 ст. 50 ПК України).

Окрім того, положеннями п.201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, приписами пункту 1 розділу І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №958, визначено, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки.

Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Згідно з розділом V Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №958, платники податку у звітному (податковому) періоді щодня визначають підсумки зареєстрованих операцій та окремо визначають підсумки для уточнюючих розрахунків за кожним розділом.

При виправленні помилки методом "сторно до Реєстру одночасно вносяться два записи: помилковий запис зі знаком "-" та правильний запис зі знаком "+".

Метод "сторно" здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена. При здійсненні такого зворотного запису платником податку: у графі 1 розділів I та/або II Реєстру зазначається порядковий номер запису; графах 2 - 6 розділу I та/або графах 2 - 7 розділу II Реєстру дублюються реквізити документа, кількісні показники якого сторнуються; у відповідних графах 7 - 16 розділу I та/або графах 9 - 21 розділу II Реєстру кількісні показники зазначаються з відповідним знаком "+" чи "-". При цьому, якщо виправлення помилки потребує подання платником податку уточнюючого розрахунку, то до виду документа додається літера "У" (наприклад: ПНПУ). Крім того, запис щодо включення показників такого документа до уточнюючого розрахунку робиться окремим рядком у рядку "З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період" Реєстру.

Так, згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивача за звітний (податковий) період - грудень 2014 року в розділі І (Видані податкові накладні) в рядку під номером 314 значиться податкова накладна №189 від 13.10.2014 року виписана ТОВ «Євроспец» - ТОВ «Вендора» на суму податку на додану вартість «-» 350 766,75 грн.

В розділі ІІ (Отримані податкові накладні) реєстру в рядку під номером 170 значиться отримана податкова накладна виписана 12.08.2014 року № 58 ТОВ «Вендора» - ТОВ «Євроспец», яка була отримана ним 01.10.2014 року, на суму податку на додану вартість «-» 385 807,30 грн.

Тобто, податкові зобов'язання ТОВ «Євроспец» на суму 350 766, 75 грн. та податковий кредит ТОВ «Євроспец» в сумі 385 807, 30 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Вендора» були сторніровані позивачем, однак, внаслідок цієї операції різниця податку на додану вартість, яку позивач повинен був сплатити, склала 35 040 грн., яка і була сплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №1048 від 24.12.2014 року.

Таким чином, позивач вніс відповідні виправлення у Реєстр за грудень 2014 року протягом нормативно встановленого строку для подачі податкової звітності, зокрема, протягом 20 календарних днів, що настали за останнім календарним днем звітного періоду згідно п.п. 49.18.1 п.49.18 ст. 14 та абз.2 п. 201.15 ст. 201 ПК України.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи свідчать про правомірність дій позивача стосовно зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 350 767 грн. у зв'язку із самостійним виявленням помилки за звітний (поточний) період - жовтень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вендора», оскільки вони відповідають чинному на той час податковому законодавству - п.50.1, п. 50.2 ст. 50 ПК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З підстав вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 р. - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29.06.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.