Рішення

від 29.06.2016 по справі 914/1025/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016р. Справа№ 914/1025/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Кохановській Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СТУДІЯ ДРУКУ", м.Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с.Андріївка Радехівського району Львівської області

про стягнення 32 628,53 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ СТУДІЯ ДРУКУ" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 32 628,53 грн. заборгованості, з яких 15 635,53 грн. основного боргу, 16 638,63 грн. штрафу, 136,75 грн. три проценти річних та 217,62 грн. інфляційних нарахувань. Крім судового збору в сумі 1 378,00 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 1 400,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою суду від 18.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2016р.

Ухвалою суду від 16.05.2016р. розгляд справи відкладено на 06.06.2016р. з підстав, наведених в даній ухвалі.

Ухвалою суду від 06.06.2016р. розгляд справи відкладено на 14.06.2016р. з підстав, наведених в даній ухвалі.

Ухвалою суду від 14.06.2016р. продовжено строк розгляду спору до 29.06.2016р. та відкладено розгляд справи на 29.06.2016р. з підстав, наведених в даній ухвалі.

29.06.2016р. на електронну адресу суду від позивача надійшло письмове пояснення за вих №29-06-16 від 29.06.2016р. (вх.№27286/16) в якому він повідомляє суд про те, що станом на 29.06.2016р. сума основного боргу відповідача складає 10 635,53 грн. Окрім суми, що надійшла від відповідача 03.06.216р. в розмірі 5 000,00 грн., більше нічого на розрахунковий рахунок позивача не надходило. Крім того, у вищенаведеному поясненні позивач зазначає, що відзив відповідача на позовну заяву на адресу позивача не надходив, тому викласти свою позицію щодо відзиву - не представляється можливим. Також, у вищенаведеному поясненні позивач зазначає, що позиція позивача щодо заявлених позовних вимог не змінюється, то ж, враховуючи вищенаведене та з урахуванням наданих раніше суду письмових пояснень (вих.№11-05-16 від 11.05.2016р., вих.№03-06-06 від 03.06.2016р., вих.№10-06-16 від 10.06.2016р.) позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_4 27628,53 грн. заборгованості, з яких 10 635,53 грн. основного боргу, 16 638,63 грн. штрафу за порушення строків оплати, 136,75 грн. три проценти річних та 217,62 грн. збитків від інфляції. Крім судового збору в сумі 1 378,00 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 1 400,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Також у вищенаведеному поясненні позивач просить розгляд справи провести без участі уповноваженого представника позивача, що пов'язано з високою вартістю відрядження.

В судове позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

29.06.2016р. в канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення на відзив (вх.№27215/16) в якому він зазначив, що пояснення, подані у попередньому судовому засіданні підтримує повністю та вважає додатково зазначити наступне. Позовні вимоги відповідач визнає частково, зокрема визнає обґрунтованою вимогу про стягнення частини несплаченого боргу у розмірі 5635,53 грн., вказане обґрунтовується тим, що позивач не надав належних доказів, які підтверджують факт виконання ним послуг з виготовлення якісної продукції на підставі видаткової накладної від 21.01.2016р. Заборгованість у розмірі 5000,00 грн. погашена.

Крім того, у вищенаведених додаткових поясненнях до відзиву відповідач зазначає, що враховуючи пояснення позивача від 11.05.2016р. щодо обгрунтованості нарахування штрафу, а саме, покликання на ч. 1 ст. 637, 213 ЦК України при «тлумаченні» умов договору, то такі є нічим іншим, ніж перекручуванням змісту умов договору, підміною одних понять та термінів іншими за змістом поняттями. Так, відповідно до ч.3 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом намірами сторін.

Згідно з вимогами п.6.3, підпункти 3.2.1. та 3.2.2. договору, на яку покликається позивач щодо стягнення штрафу, замовник зобов'язується сплатити підряднику штраф в розмірі 1% від вартості не виготовленої продукції в строк продукції за кожний день прострочення. Сума штрафу за прострочення строку виготовлення продукції не може перевищувати 10 % від вартості не виготовленої в строк продукції.

Також відповідач зазначає, що як вбачається із змісту наведеного пункту договору, значення слів і понять та термінів тут вжито у загальноприйнятому значенні в порівнянні із іншими частинами договору (п. 6.2). Ні незрозумілого змісту, ні двозначного поняття у даному випадку у п.6.3. не вбачається для того, аби воно підлягало тлумаченню. Щодо покликання позивача на «синтаксичну» помилку (порушення норм узгодження, керування, неправильна побудова речень тощо) та як наслідок, вказівка для суду та іншої сторони договору, як саме слід розуміти поняття «сума штрафу не може перевищувати 10% від вартості не виготовленої в строк продукції» під поняттям «сума штрафу не може перевищувати 10 % від простроченої суми», то з цим неможливо погодитись. За змістом ці поняття є абсолютно відмінними між собою і це не підлягає ні під поняття тлумачення норми договору, ні під поняття «синтаксичної» помилки.

Щодо заявлених вимог про стягнення витрат на правову допомогу, відповідач у вищенаведених додаткових поясненнях до відзиву зазначає, що вони є необґрунтованими, мотивуючи тим, що відповідно ч.1,ч.2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Також відповідач зазначає, що витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо адвокат в судових засіданнях участі не брав. Слід зазначити, що позовна заява підписана не адвокатом ОСОБА_5, а представником ОСОБА_5 за довіреністю. Тоді як відповідно до договору про надання правової допомоги від 23.03.2016р., п.2.1.3. та 2.1.5, 2.1.6, зміст правової допомоги полягає у складанні та подачі позовної заяви адвокатом до ФОП ОСОБА_4 Хоча з даного договору і не вбачається, що правова допомога адвокатом надається у справі про стягнення коштів за договором підряду № 26062015-1 від 26.06.2015р.

На думку відповідача, з огляду на те, що між позивачем та відповідачем існують тривалі правовідносини, за яких періодично виникає заборгованість, із позовами про стягнення заборгованості із ФОП ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Арт Студія Друку», адвокат ОСОБА_5 може звертатись неодноразово. Так як акта приймання-передачі виконаних робіт до матеріалів справи додано не було. Більше того, згідно долученої довіреності, на підставі якої діє представник ОСОБА_6 також вбачається, що вона вправі представляти інтереси позивача в Господарському суді Львівської області саме у справі про стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_4

Повноваження адвоката як представника можуть посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордеру обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Також відповідач зазначає, що в даному випадку, представник позивача ОСОБА_5 діє в інтересах TOB «АРТ Студія Друку» саме як представник за довіреністю, оскільки свої повноваження на ведення даної справи підтверджує саме довіреністю від 25.03.2016р. Не зважаючи на наявність договору про надання правової допомоги від 23.03.2016р., представництво інтересів у справі таким не підтверджується.

На думку відповідача, будь-які законні підстави для задоволення даного позову в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката, які, нібито, понесенні позивачем, відсудні.

Крім того, 29.06.2016р. в канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№27216/16) в якому він зазначає, що доводи викладені у відзиві та додаткових поясненнях по справі відповідач підтримує повністю та просить суд розглянути дану справу без участі відповідача та представника, за наявними в матеріалах справи документами.

В судове засідання відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

26.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ СТУДІЯ ДРУКУ" (підрядник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (замовник) було укладено договір підряду №26062015-1 про виготовлення поліграфічної продукції (надалі - договір) за умовами визначених у цьому договорі та у письмово погоджених сторонами замовленнях на виготовлення поліграфічної продукції, підрядник зобов'язується протягом строку дії даного договору за завданнями замовника вчасно виготовляти поліграфічну продукцію, далі - продукцію, згідно наданих та затверджених замовником оригіналів-макетів продукції та передавати її замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити роботу підрядника та виготовлену ним продукцію.

Згідно п.2.2. та п.2.3. договору строк надання замовником оригінал-макета продукції визначається сторонами і вказується в погодженому сторонами замовленні (додаток № 1). Строк виготовлення продукції, якщо він не вказаний в замовленні на виготовлення продукції, складає 5 календарних днів і починає свій перебіг з моменту виконання наступних умов:

- надання затвердженого замовником оригінал-макету продукції;

- наявності внесеної передплати у розмірі 70% від загальної ціни продукції.

Згідно п.2.4. та п.2.5. договору, сторони погодили, що виконавець починає виготовлення продукції тільки після виконання усіх вказаних в п. 2.4. договору умов. Строк виконання підрядником своїх зобов'язань збільшується на строк затримки виконання замовником умов, викладених у п. 2.4. договору. У цьому випадку сторонами узгоджується новий строк виготовлення продукції. При цьому в обов'язковому порядку враховується графік роботи (ступінь завантаженості виробничих потужностей) підрядника.

Згідно п.2.8. договору перехід до замовника права власності на продукцію, що поставляється за договором, відбувається в момент передачі продукції разом з видатковими накладними замовнику на його складі.

Згідно п.3.1. та п.3.1.2. договору загальна вартість робіт за договором складається з вартості зазначеної у всіх, наданих замовнику, видаткових накладних, які були надані замовнику за час дії договору. Загальна ціна роботи з виготовлення продукції, далі - ціна продукції, визначається підрядником і вказується в рахунках-фактурах на виготовлення продукції. Ціна на продукцію установлюється гривнях.

Згідно п.3.2. та п.3.2.1. договору оплата роботи за виготовлення продукції проводиться замовником у два етапи: Перший етап: передоплата у розмірі 70% ціни продукції, у тому числі ПДВ 20%, протягом п'яти банківських днів з дня виставлення рахунку-фактури. За умови виконання п.2.4. договору, підрядник передає замовнику 100% продукції у строк, встановлений сторонами у даному договорі та замовленні на виготовлення продукції. Другий етап: 30%, що залишилися від загальної ціни продукції, у тому числі ПДВ 20% замовник зобов'язаний оплатити не пізніше 3 банківських днів з дня отримання 100% продукції по першому етапу згідно п.3.2.1. договору.

Згідно п.3.3. та п.3.4. договору сторони погодили, що за письмовою домовленістю між замовником і підрядником строк оплати, вказаний в п. 3.2.2. договору, може бути продовжений, але не більше ніж до 5 календарних днів. День проведення передачі замовнику виготовленої продукції вказується підрядником у видатковій накладній.

Згідно п.4.3. та п.4.4. договору замовник зобов'язаний підписати та повернути виконавцю підписані видаткові накладні не пізніше 10 календарних днів з дня передачі продукції. У випадку не повернення підряднику видаткових накладних протягом вказаного вище строку, вони вважаються підписаними. Замовник або його довірена особа зобов'язаний протягом 3-х календарних днів оглянути виготовлену продукцію. При виявленні недоліків в продукції сторони складають дефектний акт, в якому визначають перелік недоліків та порядок їх виправлення.

Згідно п.4.6. договору сторони погодили, що по завершенню одномісячного строку з моменту отримання продукції замовником претензії замовника підрядником не приймаються.

Згідно п.6.3. договору за порушення замовником строків оплати передбачених підпунктами 3.2.1. і 3.2.2. пункту 3.2 даного договору замовник зобов'язується сплатити підряднику штраф в розмірі 1% від вартості не виготовленої в строк продукції за кожний день прострочення. Сума штрафу за прострочення строку виготовлення продукції не може перевищувати 10 (десяти) відсотків від вартості не виготовленої в строк продукції.

Позивач відповідно до умов договору підряду№26062015-1 про виготовлення поліграфічної продукції від 26.06.2015р. виготовив поліграфічну продукцію на загальну суму 23 816,88 грн., згідно наданих та затверджених замовником оригіналів-макетів продукції та передав її замовнику відповідно до видаткових накладних:

- №СД-000832 від 09.11.2015р.на суму 7 794,43 грн.;

- №СД-000981 від 18.12.2015р. на суму 8 041,68 грн.;

- №СД-0000037 від 21.01.2016р. на суму 7980,77 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі.

На виконання умов договору підряду №26062015-1 про виготовлення поліграфічної продукції від 26.06.2015р., позивачем (ТзОВ "АРТ СТУДІЯ ДРУКУ") виставлено відповідачу рахунки-фактури:

- №СД-003198 від 03.11.2015р. на суму 7 794,43 грн.;

- №СД-003476 від 03.11.2015р. на суму 8 041,68 грн.;

- №СД-003554 від 23.12.2015р. на суму 7 980,77 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за виготовлену продукцію провів частково.

ФОП ОСОБА_7 (відповідач) звертався до позивача (ТзОВ "АРТ СТУДІЯ ДРУКУ") з листом б/н та дати, в якому просив позивача:

- оплату в розмірі 2 999,73 по рахунку №3017 від 12.10.2015р. року вважати оплатою по рахунку №3476 від 11.12.2015р.;

- оплату в розмірі 2 384,00 по рахунку №3565 від 23.12.2015р. року вважати оплатою по рахунку №3476 від 11.12.2015р.

- суму у розмірі 3,60 грн. вважати оплатою по рахунку №3476 від 11.12.2015р.

- суму у розмірі 0,02 грн. вважати оплатою по рахунку №3476 від 11.12.2015р.

Відтак, за розрахунками позивача (враховуючи корегування оплат відповідача), залишок заборгованості відповідача перед позивачем за виготовлену продукцію станом на момент подання позовної заяви до суду (04.04.2016р.) складав 15 635,53 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідачем 03.06.2016р. частково сплачено заборгованість за виготовлену продукцію на суму 5000,00 грн.

Відтак, за розрахунками позивача, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за виготовлену продукцію (враховуючи останню оплату - 30.06.2016р. на сумі 5000,00 грн.) складає 10 635,53 грн.

Згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні нарахування, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 136,75 грн. три проценти річних та 217,62 грн. інфляційних нарахувань.

Крім того, позивач керуючись умовами п.6.3. договору, у зв'язку із порушенням строків оплати, нарахував відповідачу штраф, який згідно поданого розрахунку позовних вимог, становить 16 638,63 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 27 628,53 грн., з яких 10 635,53 грн. основного боргу, 16 638,63 грн. штрафу, 136,75 грн. три проценти річних та 217,62 грн. інфляційних нарахувань.

Також, крім судового збору в сумі 1378,00 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 1 400,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Правовідносини позивача та відповідачем виникли на підставі укладеного між ними -26.06.2015р. договору підряду №26062015-1 про виготовлення поліграфічної продукції, за умовами визначених у цьому договорі та у письмово погоджених сторонами замовленнях на виготовлення поліграфічної продукції, підрядник зобов'язується протягом строку дії даного договору за завданнями замовника вчасно виготовляти поліграфічну продукцію, далі - продукцію, згідно наданих та затверджених замовником оригіналів-макетів продукції та передавати її замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити роботу підрядника та виготовлену ним продукцію.

Позивач свої зобов'язання згідно умов договору підряду№26062015-1 про виготовлення поліграфічної продукції від 26.06.2015р. виконав повністю, а саме виготовив поліграфічну продукцію, згідно наданих та затверджених замовником оригіналів-макетів продукції та передав її замовнику на загальну суму 23 816,88 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №СД-000832 від 09.11.2015р.на суму 7 794,43 грн.;

- №СД-000981 від 18.12.2015р. на суму 8 041,68 грн.;

- №СД-0000037 від 21.01.2016р. на суму 7980,77 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі.

На виконання умов договору підряду№26062015-1 про виготовлення поліграфічної продукції від 26.06.2015р., позивачем (ТзОВ "АРТ СТУДІЯ ДРУКУ") було виставлено для відповідача рахунки-фактури:

- №СД-003198 від 03.11.2015р. на суму 7 794,43 грн.;

- №СД-003476 від 03.11.2015р. на суму 8 041,68 грн.;

- №СД-003554 від 23.12.2015р. на суму 7 980,77 грн.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.3.2. та п.3.2.1. договору оплата роботи за виготовлення продукції проводиться замовником у два етапи: Перший етап: передоплата у розмірі 70% ціни продукції, у тому числі ПДВ 20%, протягом п'яти банківських днів з дня виставлення рахунку-фактури. За умови виконання п.2.4. договору, підрядник передає замовнику 100% продукції у строк, встановлений сторонами у даному договорі та замовленні на виготовлення продукції. Другий етап: 30%, що залишилися від загальної ціни продукції, у тому числі ПДВ 20% замовник зобов'язаний оплатити не пізніше 3 банківських днів з дня отримання 100% продукції по першому етапу згідно п.3.2.1. договору.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за виготовлену продукцію провів частково.

Як вбачається із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_7 (відповідач) звертався до позивача (ТзОВ "АРТ СТУДІЯ ДРУКУ") з листом б/н та дати, в якому просив позивача:

- оплату в розмірі 2 999,73 по рахунку №3017 від 12.10.2015р. року вважати оплатою по рахунку №3476 від 11.12.2015р.;

- оплату в розмірі 2 384,00 по рахунку №3565 від 23.12.2015р. року вважати оплатою по рахунку №3476 від 11.12.2015р.

- суму у розмірі 3,60 грн. вважати оплатою по рахунку №3476 від 11.12.2015р.

- суму у розмірі 0,02 грн. вважати оплатою по рахунку №3476 від 11.12.2015р.

Листом-нагадуванням від 22.02.2016р. позивач повідомив відповідача по яких рахунках-фактурах залишися заборгованість, термін оплати якої закінчився, а саме рахунки-фактури:

- №СД-003198 від 03.11.2015р. на суму 5 000,43 грн.;

- №СД-003476 від 03.11.2015р. на суму 2 654,33 грн.;

- №СД-003554 від 23.12.2015р. на суму 7 980,77 грн.

Крім того, у вищенаведеному листі позивач повідомив відповідача про те, що у випадку непогашення у десятиденний термін залишку заборгованості, він буде змушений звернутися з позовом до суду.

Станом на момент подання позовної заяви у відповідача існувала заборгованість зі сплати основного боргу в розмірі 15 635,53 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідачем 03.06.2016р. частково сплачено заборгованість за виготовлену продукцію на суму 5000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою з особового рахунку позивача.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 5000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Отже, основний борг станом на дату прийняття рішення (29.06.2016р.) складає 10 635,53 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до п.1 ст. 222 ГК України особи, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення претензії (вимог, листів, тощо) чи звернення до суду, що відповідачем зроблено не було.

Посилання відповідача на ненадання позивачем належних доказів, які підтверджують факт виконання ним послуг з виготовлення якісної продукції на підставі видаткової накладної від 21.01.2016р. є безпідставним. В матеріалах справи наявні видаткові накладні №СД-003198 від 03.11.2015р. на суму 5 000,43 грн.; №СД-003476 від 03.11.2015р. на суму 2 654,33 грн.; №СД-003554 від 23.12.2015р. на суму 7 980,77 грн. підписані відповідачем та скріплені його печаткою.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що замовник або його довірена особа зобов'язаний протягом 3-х календарних днів оглянути виготовлену продукцію. При виявленні недоліків в продукції сторони складають дефектний акт, в якому визначають перелік недоліків та порядок їх виправлення.

Відповідачем не подано належних доказів виявлення ним недоліків у якості продуції заважаючи на положення п.4.4. договору та Цивільного кодексу України.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення залишку заборгованості за виготовлену продукцію в сумі 10 635,53 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення 16 638,53 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому є штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 16 638,63 на підставі п.6.3. договору.

Так, згідно п.6.3. договору за порушення замовником строків оплати передбачених підпунктами 3.2.1. і 3.2.2. пункту 3.2 даного договору замовник зобов'язується сплатити підряднику штраф в розмірі 1% від вартості не виготовленої в строк продукції за кожний день прострочення . Сума штрафу за прострочення строку виготовлення продукції не може перевищувати 10 (десяти) відсотків від вартості не виготовленої в строк продукції.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

- можливість встановлення штрафу за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

- обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання .

Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов'язання понад встановлений сторонами зобов'язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що згідно умов договору відповідач є замовником поліграфічної продукції, а позивач її виробником, відтак обов"язком відповідача є оплата продукції, а не її виготовлення. Отже штраф за порушення відповідачем строків оплати не може нараховуватись від вартості не виготовленої в строк продукції за кожний день прострочення.

В даному випадку, розрахунок штрафу, викладений у позовній заяві є таким, що суперечить поняттю штрафу, в розумінні ст.230 ГК України та ст.549 ЦК України, оскільки його обчислено виходячи з обрахування відсотків вартості не виготовленої продукції за кожен день прострочення, що фактично є пенею, а не штрафом.

Посилання позивача у письмових поясненнях від 11.05.2016р. на обгрунтованість нарахування штрафу, а саме, покликання на ч. 1 ст. 637, 213 ЦК України при тлумаченні умов договору, то такі є нічим іншим, ніж перекручуванням змісту умов договору, підміною одних понять та термінів іншими за змістом поняттями.

Так, відповідно до ч.3 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом намірами сторін.

Як вбачається із змісту п.6.3. договору, значення слів і понять та термінів тут вжито у загальноприйнятому значенні в порівнянні із іншими частинами договору. Ні незрозумілого змісту, ні двозначного поняття у даному випадку у п.6.3. не вбачається для того, аби воно підлягало тлумаченню. Щодо покликання позивача на «синтаксичну» помилку (порушення норм узгодження, керування, неправильна побудова речень тощо) та як наслідок, вказівка для суду та іншої сторони договору, як саме слід розуміти поняття "сума штрафу не може перевищувати 10% від вартості не виготовленої в строк продукції" під поняттям "сума штрафу не може перевищувати 10 % від простроченої суми, то з цим неможливо погодитись. За змістом ці поняття є відмінними між собою і це не підпадає ні під поняття тлумачення норми договору, ні під поняття синтаксичної помилки.

Крім того, позивач не обгрунтував, з яких розрахунків він виходив, беручи до уваги вартість не виготовленої в строк продукції, оскільки у позові стверджує, що продукція була виготовлена ним повністю.

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 16 638,63 грн. штрафу слід відмовити.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення 136,75 грн. трьох процентів річних та 217,62 грн. інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із розрахунку поданого до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних на суму 136,75 грн. та інфляційні нарахування на суму 217,62 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що при їх нарахуванні позивач не врахував кількість днів у 2016р. (366, а не 365), що призвело до завищення 3% річних.

Згідно проведеного судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає 136,42 грн. 3% річних (по видатковій накладній СД-000832 від 09.11.2015р. - за період з 13.11.2015р. по 24.12.2015р. сума боргу 7 794,43 грн., кількість днів прострочки 42, отже 3% річних становлять 26,90 грн., за період з 25.12.2015р. по 31.12.2015р. від суми боргу 5000,43 грн., кількість днів прострочки 7, отже 3% річних становлять 2,87 грн., за період з 01.01.2016р. по 04.04.2016р. від суми боргу 5000,43 грн., кількість днів прострочки 95, отже 3% річних становить 38,93 грн.; по видатковій накладній №СД-000981 від 18.12.2015р. - за період з 24.12.2015р. по 24.12.2015р. від суми боргу 5038,33 грн., кількість днів прострочки 1, отже 3% річних становить 0,41 грн., за період з 25.12.2015р. по 31.12.2015р. від суми боргу 2 654,33 грн., кількість днів прострочки 7, отже 3% річних становить 1,52 грн., за період з 01.01.2016р. по 04.04.2016р. від суми боргу 2 654,33, кількість днів прострочки 95, отже 3% річних становить 20,66 грн.; по видатковій накладній СД-0000037 від 21.01.2016р. за період з 27.01.2016р. по 04.04.2016р. від суми боргу 7908,77 грн., кількість днів прострочки 69, отже 3% річних становить 45,13 грн.).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, враховуючи зауваження відповідача щодо недотримання позивачем визначеного п.3.1, п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" порядку нарахування інфляційних втрат, суд встановив, що нарахована відповідно до положень вказаної постанови сума інфляційних втрат є більшою ніж просить стягнути позивач. Відтак, зважаючи на те, що суд не має права вийти за межі позовних вимог, а позивачем така заява не подавалась, отже до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 217,62 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 10 989,57 грн. заборгованості, з яких 10635,53 грн. основного боргу, 136,42 грн. три проценти річних та 217,62 грн. інфляційних нарахувань.

Суд, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1 400,00 грн., зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2016р. між ОСОБА_5 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4657 видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 27.09.2011р.) (надалі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ СТУДІЯ ДРУКУ" (клієнт) було укладено договір про надання адвокатом правової допомоги (надалі - договір від 23.03.2016р.).

Відповідно до п.1.1. договору від 23.03.2016р. клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.2.1 договору визначено, що клієнту має надаватись наступна правова допомога:

п.2.1.1 Представництво інтересів клієнта, пов"язаних зі стягненням належних клієнту грошових коштів з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4;

п.2.1.2 Надання консультацій щодо виконання зобов"язань, правових наслідків порушення зобов"язання, відповідальності за порушення зобов"язання, роз"яснення компетенції суду щодо розгляду господарських спорів, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви;

п.2.1.3. Складання позовної заяви про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості за виконані роботи та оформлення позовної заяви належним чином, у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України;

п.2 1 4. Отримання Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача - ФОП ОСОБА_4, для подачі його до суду;

п.2.1.5 Відправлення поштою на адресу ФОП ОСОБА_4 копії позовної заяви та доданих до неї документів;

п.2.1.6 Подача до Господарського суду Львівської області позовної заяви про стягнення заборгованості за виконані роботи (відправлення поштою);

п.2.1.7 Складання інших необхідних процесуальних документів в ході розгляду справи Господарським судом Львівської області.

Відповідно до п.3.1. договору від 23.03.2016р. розмір гонорару за надання передбаченої цим договором правової допомоги, складає 1 400,00 грн.

Відповідно до п.3.3. договору від 23.03.2016р. оплата проводиться клієнтом протягом семи календарних днів з дати підписання даного договору.

Як роз"яснено Вищим господарським судом України у п.п.6.3 п.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Надання позивачу адвокатських послуг підтверджується договором про надання адвокатом правової допомоги від 23.03.2016р. №23/03-1 укладеним між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4657 видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 27.09.2011р.), оплатою таких послуг (видатковий касовий ордер від 31.03.2016р. на суму 1400,00 грн.). Крім того, на підставі договору адвокату ОСОБА_5 позивачем видано довіреність від 25.03.2016р.

Відтак, надання адвокатських послуг підтверджується належними доказами.

Посилання відповідача на те, що з договору від 23.03.2016р. не вбачається, що правова допомога надавалась адвокатом саме про стягнення заборгованості за договором підряду№26062015-1 про виготовлення поліграфічної продукції від 26.06.2015р. не є підставою для відмови у задоволенні адвокатських послуг, враховуючи наступне.

В укладеному між сторонами договорі про надання адвокатом правової допомоги від 23.03.2016р. №23/03-1, зокрема у п.2.1. є посилання на те, що правова допомога надається у зв"язку з поданням до Господарського суду Львівської області позовної заяви про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості за виконані роботи.

Як встановлено судом із програми Діловодство спеціалізованого суду, інших позовних заяв крім поданої позивачем Господарський суд Львівської області не розглядав, відтак відсутність у договорі про надання адвокатом правової допомоги від 23.03.2016р. №23/03-1 посилання на те, що дані послуги надаються саме про стягнення заборгованості за договором підряду№26062015-1 про виготовлення поліграфічної продукції від 26.06.2015р. не є підставою для відмови у наданні послуг адвокатом.

Твердження відповідача про те, що позовна заява підписана не адвокатом ОСОБА_5, а представником за довіреністю є безпідставним, оскільки у довіреності від 25.03.2016р. вказано, що вона видана адвокату, з чого слідує, що позовна заява підписана адвокатом ОСОБА_5

Також не заслуговують на увагу заперечення відповідача стосовно відсутності адвоката у судових засіданнях, з огляду на те, що надані адвокатські послуги з огляду на положення п.2 договору від 23.03.2016р. №23/03-1 не обмежуються лише представництвом в суді. Відтак, відсутність адвоката у судових засіданнях не може бути підставою для відмови у стягнення наданої правової допомоги.

Умовами договору про надання адвокатом правової допомоги від 23.03.2016р. №23/03-1 не передбачено складання акта виконаних робіт, відтак його відсутність також не є підставою для відмови у стягненні адвокатських послуг.

Згідно п.п.6.5. п.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Враховуючи, що послуги адвоката підтверджені належними доказами, однак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, відтак на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід покласти сплачені позивачем адвокатські послуги.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №2678 від 30.03.2016р. на суму 1 378,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно до суми задоволених позовних вимог, однак з врахуванням того, що часткова оплата боргу проведена відповідачем після порушення провадження у справі (відтак судові витрати в пропорції часткової оплати покладаються на відповідача).

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 615, 625, 627-629, 837 ЦК України, ст.174, 193, 216-217, 222, 230-232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СТУДІЯ ДРУКУ" (01033, м.Київ, вул.Короленківська, буд. 4; код ЄДРПОУ 37250375) 10 635,53 грн. основного боргу, 136,42 грн. три проценти річних, 217,62 грн. інфляційних нарахувань, 797,50 грн. судового збору, 810,18 грн. витрати на оплату послуг адвоката.

3 . В частині стягнення основного боргу в сумі 5 000,00 грн. провадження у справі припинити.

4. У задоволенні позовних вимог про стягнення 16 638,63 грн. штрафу та 0,33 грн. 3% річних відмовити.

5. У стягненні 589,82 грн. витрат на оплату послуг адвоката вімовити.

6. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 04.07.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.