Рішення

від 29.06.2016 по справі 916/1237/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2016 р.Справа № 916/1237/16

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛДСІЗ БЛЕК СІ"

Відповідачі: 1) Визирська сільська рада Комінтернівського району Одеської області

2) товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД"

про визнання недійсними рішень та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача 1: ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача 2: ОСОБА_3 - довіреність

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалися перерви з 31.05.2016р. до 11год.00хв. 06.06.2016р.; з 16.06.2016р. до 15год.00хв. 29.06.2016р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛДСІЗ БЛЕК СІ" (надалі - ТОВ " ОЛДСІЗ БЛЕК СІ"), звернувся до суду із позовом до Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (надалі - Визирська сільрада) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" (надалі - ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД"), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення №18-VII від 20.11.2015 р. Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області "Про надання ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області", визнати незаконним та скасувати рішення № 90-VII від 29.12.2015 р. Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області" та визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки (кадастровий №5122780500:01:003:0448), розташованої на території с. Визирки Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 5,4942 га, який 18 січня 2016 року укладено ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" та Визирською сільрадою Комінтернівського району Одеської області.

Разом з позовною заявою позивачем було надано до суду клопотання (вх. № 2-2526/16) про витребування доказів, яким позивач просить суд в порядку підготовки до судового розгляду витребувати у відповідачів: належним чином засвідчену копію примірника Проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" в довгострокову оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області; належним чином засвідчену копію договору оренди земельної ділянки (кадастровий №5122780500:01:003:0448), розташованої на території с. Визирки Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 5,4942 га, укладений 18.01.2016 р. між відповідачами; належним чином засвідчену копію рішення №18-VII від 20.11. 2015 р.; належним чином засвідчену копію рішення № 90-VII від 29.12.2015 р. Визирської сільської ради; належним чином засвідчену копію розпорядження сільського голови Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №125/2015-ОД від 18.11.2015 р. про скликання на 20.11.2015 р. засідання другої позачергової сесії VII скликання; належним чином засвідчену копію розпорядження сільського голови Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №148/2015-ОД від 25.12.2015 р. про скликання на 29.12.2015 р. засідання п'ятої позачергової сесії VII скликання; належним чином засвідчені копії протоколу засідання другої позачергової сесії VII скликання, яке відбулося 20.11.2015 р., та протоколу засідання п'ятої позачергової сесії VII скликання, яке відбулося 29.12.2015 р.; належним чином засвідчену копію рішення Визирської сільської ради № 6-VII від 05.11.2015 р. про затвердження регламенту разом з копією додатку до нього - регламентом роботи Визирської сільської ради VII скликання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2016р. позовну заяву (вх. № 1328/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 916/1237/16 та її розгляд призначено в судовому засіданні, а також зобов'язано відповідачів надати суду копії документів, зазначені у клопотанні позивача (вх. № 2-2526/16).

30.05.2015р. позивач надав до суду письмові пояснення (вх. № 133393/16) до своєї правової позиції по справі, в яких обґрунтував свою правову позицію щодо обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів та щодо обґрунтування потреби зміни цільового призначення спірної земельної ділянки та інше.

31.05.2016р. відповідач 1 - Визирська сільрада, надав суду заяву (вх. № 2-2905/16) про припинення провадження у справі, оскільки він вважає, що провадження в даній справі в частині оскарження рішень №18-VІІ від 20.11.2015р. та №90-VІІ від 29.12.2015р. має бути припинено з тих підстав, що: між Позивачем та Відповідачами відсутній предмет спору, оскільки оскаржувані рішення вичерпали свою дію шляхом їх виконання, у зв'язку з чим такі рішення не можуть порушувати права та законні інтереси третіх осіб з тих підстав, що наведені рішення, після їх виконання, не породжують правовик наслідків, не створюють вже прав та обов'язків для будь-яких осіб; спір в частині оскарження рішень Відповідача-1 №18-VІІ від 20.11.2015р. та №90-VІІ від 29.12.2015р., є публічно-правовим, що визнається позивачем, у зв'язку з чим даний спір повинен розглядатись й був розглянутий Комінтернівським районним судом Одеської області за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши клопотання Визирської сільради, суд дійшов до висновку про відмову в його задоволені виходячи з наступного:

Пунктами 1.2.1, 1.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як зазначено у п. 17 Постанови ВГСУ від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Пункт 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України вказує, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до приписів п.1 ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір , у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Також, відповідно до п.п.1 п.1 ст. 17 КАС Стаття компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається із клопотання відповідача 1, він виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, проте, на думку суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій .

Спір у справі, що розглядається, стосується права позивача на користування на земельною ділянкою, тобто цивільного права , а отже, суд вважає, що відповідач 1 дійшов помилкового висновку щодо віднесення цього спору до адміністративної юстиції.

Саме до таких висновків дійшов, Верховний Суд України при розгляді справ від 04.11.2015 року у справі № 21-3296а15, від 16.12.2015 г. по справі № 6-2510ц15, від 13.01.2016 р. по справі №.21-5421а15, від 09.02.2016 р. у справі №21-5465а15, а саме ВСУ у своїх постановах по цим справам зазначено що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про надання у власність земельної ділянки (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання цього права власності має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції , оскільки виникає спір про цивільне право.

Спір у справі, що розглядається, стосується права на земельну ділянку, а саме позивач наголошує про те, що оспорюваними рішеннями та договором оренди землі його позбавлено такого права на отримання земельної ділянки, що власне і складає сферу приватноправових відносин, тобто прав цивільних, а отже, дана справа за таких підстав підлягає розгляду господарським судом.

Окрім того, суд звертає увагу учасників процесу, що заявлені позивачем позовні вимоги є взаємопов'язані, стосуються рішень Визирської сільради які безпосередньо впливають на цивільні права та інтереси позивача і у контексті підстав, заявленого позову, повинні розглядатися разом, як такі що випливають одне з іншого. А тому на думку суду є недоречним посилання відповідача 1 на судову практику з розгляду адміністративних спорів, в яких розглядаються окремі рішення суб'єктів власних повноважень щодо реалізації їх функцій у публічно-правових відносинах без врахування їх впливу на цивільні права та інтереси суб'єктів господарювання.

Щодо посилання відповідача 1 у якості підстави для припинення провадження по даній справі на відсутність предмету спору, у зв'язку із фактичним виконанням оспорюваних рішень, як актів індивідуальної дії, суд зазначає наступне.

Як зазначено в абз. 1 п. 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами станом на 16.12.2015р. - Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору . Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК.

В обґрунтування відсутності предмету спору, Визирська сільська рада посилається на Постанови ВСУ від 11.11.2014 р. по справі №21-405а14, від 06.10.2015 р. по справі № 21-1306а15, а також Постанову ВГСУ від 20.10.2015 р. по справі № 910/9291/14.

Проте, на думку суду, відповідач 1 невірно трактує висновки ВСУ, викладені у наведених ним Постановах, оскільки в наведених ним справах оскаржуються виключно рішення суб'єктів - розпорядників земельних ділянок, без оскарження правовстановлюючих документів, виданих на підставі таких рішень, які засвідчують виникнення речового права у відповідача 2 -ТОВ "Енерго Продукт ЛТД".

Крім того, саме такого висновку дійшов ВСУ у своєї Постанові від 16.12.2015р. по справі №6-2510ц15 при її розгляді у складі судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах, а саме Верховний Суд України зазначив:

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

ЗК України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків - акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України (КСУ) в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку КСУ та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Що ж до посилання відповідача 1 на рішення КСУ від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 (по справі №1-9/2009) як на норму прямої дії та обов'язковість цього рішення на всієї території України, суд вважає, що відповідач 2 при тлумаченні цього рішення допустився помилки, виходячи з наступного.

Так, абз. 6 п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 (по справі №1-9/2009) визначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Саме про це йде мова і в вищенаведеному висновку до якого дійшов ВСУ у своєї Постанові від 16.12.2015р. по справі №6-2510ц15.

Проте, Визирська сільська рада помилково вважає, що висновки КСУ вказують на те, що судове оскарження індивідуальних нормативних актів органів місцевого самоврядування є неможливим.

Суд погоджується із позицією позивача, що помилковість позиції Визирської сільської ради доводиться змістом першого речення четвертого абзацу п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ від 16.04.2009 р. №7-рп/2009, де власне зазначено: "Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону (йдеться про Закон України «Про місцеве самоврядування» - прим. позивача) вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку".

Отже, у такому випадку, вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного права за ст. 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку господарського судочинства, якщо така вимога заявлена одночасно з вимогою про визнання недійсним укладеного на підставі цих рішень договору.

Вищевикладене, також, цілком узгоджується з правовими висновкам Верховного Суду України, висловленими, зокрема, у своїх Постановах по справам № 6-162цс15 від 10.06.2015р. та №21-1306а15 від 06.10.2015 р.

Саме з вищенаведених правових підстав, судом не приймаються до уваги обґрунтування припинення провадження у справі, викладені відповідачем 1 у доповненні до заяви про припинення провадження у справі (вх. № 2-2991/16) подані до суду 03.06.2016р. та у доповненні № 2 до заяви про припинення провадження у справі (вх. № 2-13907/16) подані до суду 06.06.2016р.

Також, 31.05.2016р. від представника відповідача 2 - ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" на адресу суду надійшло клопотання (вх. № 2-2931/16) про зупинення провадження у справі у зв'язку із тим, що на його думку, розгляд господарської справи № 916/1237/16 неможливий до вирішення, пов'язаної із нею адміністративної справи № 504/174/16-а за позовом ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" до Визирської сільради за участю третьої особи - ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, а також про скасування рішень Визирської сільради № 18-VІІ від 20.11.2015р. та №90-VІІ від 29.12.2015р., по якій 20.05.2016р. Комінтернівським районним судом Одеської області було винесено постанову (яка на момент подання клопотання не набрала законної сили), якою позов ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" було задоволено частково. В задоволені вимог щодо скасування рішень Визирської сільради № 18-VІІ від 20.11.2015р. та № 90-VІІ від 29.12.2015р. відмовлено.

Розглянувши, заявлене клопотання відповідача 2, проаналізувавши надані ним доводи та обґрунтування, суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання виходячи з того, що в адміністративній справі № 504/174/16-а, яка розглядалася Комінтернівським районним судом Одеської області підставою для оскарження оспорюваних рішень було саме порушення процедури їх прийняття, що у відповідності до чинного законодавства, а саме, вимог Кодексу адміністративного судочинства, відноситься до адміністративної юрисдикції.

Натомість, у позовній заяві, яка подана позивачем до господарського суду Одеської області спір йде про те, що прийнятими рішеннями відповідача 1 та договором оренди, укладеним між відповідачами порушається право позивача, а тому в силу приписів ст. 12 ГПК України, цей спір віднесено до юрисдикції господарських судів України.

Виходячи з чого, на думку суду, розгляд адміністративної справи № 504/174/16-а, Комінтернівським районним судом Одеської області не є підставою для зупинення провадження у справі №916/1237/16.

06.06.2016р. від позивача надійшло клопотання (вх. № 13902/16) про обґрунтування розміру та розподілу між відповідачами судових витрат та заперечення (вх. № 13900/16) на заяву Визирської сільради про припинення провадження у справі, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

15.06.2016р. на адресу суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення (вх. № 15076/16), які залучені судом до матеріалів справи.

16.06.2016р. на адресу суду надійшли:

від позивача - письмові пояснення до правової позиції по справі (вх. № 15187/16) та заперечення на заяву про припинення провадження (в частині позовних вимог з оскарження рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) (вх. № 15188/16), які залучені судом до матеріалів справи.

від відповідача 2 - ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" - відзив на позов (вх. № 15178/16) із додатковими документами, які залучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 (Визирська сільрада), проти заявлених позивачем позовних вимог заперечує, просить суд в їх задоволені відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових позиціях, які наявні в матеріалах справи.

Відповідач-2 (ТОВ "Енерго Продукт ЛТД") проти заявлених позивачем позовних вимог також заперечує, просить суд в їх задоволені відмовити з підстав, викладених у своєму відзиві, який наявний у матеріалах справи.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові письмові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Також під час розгляду справи учасниками судового процесу надавалися клопотання щодо ознайомлення з матеріалами справи, які судом були задоволені.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

Постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 30.08.2007р. за № 1073 "Про надання акваторії державному підприємству "Морський торговельний порт "Южний" було надано у користування акваторію в межах згідно з додатком, у тому числі Аджаликського лиману, за умови недопущення в подальшому передачі зазначеної акваторії або її частини іншим суб'єктам господарювання.

Відповідно до додатку до Постанови КМУ "Межі акваторії, що надається у користування державному підприємству "Морський торговельний порт "Южний"" акваторія порту (у системі координат WGS-84) включає, зокрема, акваторію Аджалицького лиману.

Відповідно до розпорядження КМУ № 133-р від 04.03.2013р. та наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 внаслідок реорганізації державних підприємств морського транспорту, у тому числі ДП "Морський торговельний порт "Южний", шляхом виділу утворено державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Постановою КМУ від 03.06.2013р. за № 406 "ОСОБА_2 питання акваторій морських портів" ДП "Адміністрація морських портів України" надано у користування акваторії морських портів (в тому числі - акваторію порту "Южний"), межі яких визначені КМУ, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб'єктам господарювання.

10.02.2014р. розпорядженням Комінтернівської РДА за № 76/А-2014 було затверджено детальний план території розміщення будівель та споруд морського транспорту на земельній ділянці, загальною площею 23, 82 га, яка перебуває у власності ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" та розташована на території Визирської сільради (за межами населеного пункту).

На підставі рішення Визирської сільради 3 430-VI від 27.12.2012р. ДП "Науково-дослідним і проектним інститутом містобудування "НДПІ Містобудування" було розроблено Генеральний план села Визирка Комінтернівського району Одеської області".

Відповідно до розділу 3 Генерального плану с. Визирка, визначено, зокрема, що умови розвитку села забезпечує промислова зона, сформована вздовж Аджалицького (Григорівського) лиману по всьому його периметру - Григоривський промвузол.

Частина Григорівського промвузла знаходиться на землях Визирської сільради і прилягає до села в його південній частині.

Відповідно до підрозділу "Захист території від небезпечних природних і техногенних процесів" Розділу 8" Стан та охорона навколишнього природного середовища на території Визирської сільради існують наступні водні об'єкти місцевого значення: 3 ставки площами відповідно 17,2515 га, 6,4563 га та 6,1436 га для яких передбачені прибережні захисні смуги завширшки 50 м; ставок площею 2,7590 га, для якого передбачена прибережна захисна смуга завширшки 25 м; струмок, для якого передбачена прибережна захисна смуга завширшки 25 м.

Як зазначено у генплані с. Визирка (т.с.3, а.с. 106) на час його розроблення на території Визирської сільради відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України проект землеустрою щодо встановлення прибережно-захисної смуги та водоохоронної зони Аджалицького лиману не розроблявся, отже межі прибережно-захисної смуги та водоохоронної зони не встановлені.

Також у генплані зазначено, що відповідно до п.3 ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій, крім земель морського транспорту, оскільки, на території Визирської сільради вздовж Аджалицького лиману розташовані виключно землі морського транспорту (організовано 11 причалів (з причалу № 14 по причал № 24 включно), отже, встановлення прибережної захисної смуги не є необхідним. На півдні с. Визирка запроектована промислова зона.

У плані розвитку морського торгівельного порту "Южний", який затверджено Міністерством інфраструктури України 03.04.2015 р. та ДП "Адміністрація морських портів України" 03.11.2014 р., передбачено будівництво та експлуатація причалів №11, 12, 12а на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), в районі акваторії Малого Аджалицького лиману.

04.06.2015р. рішенням Визирської сільської ради за № 822- VI було затверджено генеральний план с. Визирка Комінтернівського району Одеської області та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж с. Визирка Комінтернівського району Одеської області відповідно до генерального плану с. Визирка.

16.07.2015 р. як зазначає позивач та не спростовують відповідачі, відбулося офіційне відкриття Олійно-екстракційного заводу ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ", на якому був присутній голова Одеської обласної державної адміністрації. У своєму офіційному публічному виступі голова ОДА, звертаючись одночасно до керівництва ДП "Адміністрація морських портів України", морського порту "Южний" та представників органів державної влади та місцевого самоврядування запропонував надати заводу дозвіл та запевнив що землю для ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" знайдуть, з підстав чого, як зазначив позивач, в нього виникли очікувані сподівання на отримання в користування земельної ділянки, потрібної йому для здійснення підприємницької діяльності.

24.07.2015р. рішенням Комінтернівської районної ради за № 715- VI було погоджено та затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж с. Визирка Комінтернівського району Одеської області відповідно до генерального плану с. Визирка; встановлено межі с. Визирка загальною площею 2628,5764 га та рекомендовано управлінню Держземагенства у Комінтернівському районі та Визирської сільраді внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації.

Як вбачається із тексту проекту землеустрою щодо встановлення меж с. Визирка Комінтернівського району Одеської області відповідно до генерального плану с. Визирка, в ньому також як і в генплані с. Визирка зазначено, що встановлення прибережної захисної смуги не є необхідним (т.с.3, а.с.106).

20.07.2015 р. позивачем голові Одеської обласної державної адміністрації було подане клопотання №06/469 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років, орієнтовною площею 9,8572 га, із земель водного фонду, які не надані у власність або користування, на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів) зі зміною цільового призначення із земель водного фонду на землі транспорту (т.с.2, а.с. 137).

27.07.2015 р. вказане клопотання було зареєстроване Одеською обласною державною адміністрацією за вх. №4301/02-23/01.

27.07.2015р. розпорядженням Комінтернівської РДА № 307/А-2015 було затверджено детальний план території розміщення об'єктів інженерно-транспортної структури морського транспорту на земельних ділянках площею до 12, 00 га, розташованих на території Визирської сільради (за межами населених пунктів).

Відповідно до ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць виданого 04.08.2015р. вбачається, що при розробці, погоджені та затверджені як генерального плану с. Визирка так і проекту землеустрою щодо встановлення меж с. Визирка Комінтернівського району Одеської області категорії земель у межах с. Визирка не визначалися та відомості до Державного земельного кадастру не вносилися.

05.11.2015р. рішенням Визирської сільської ради за № 6- VIІ було затверджено Регламент роботи Визирської сільської ради VIІ скликання.

Відповідно до п.3.1.5. Регламенту рішення сільського голови про скликання сесії доводяться до відома депутатів та населення не пізніше як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніше як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Повідомлення про сесії вивішуються на дошці оголошень, розташованій в с. Визирка по вул. Чапаєва та попереджається депутатів особисто кожного усно або письмово (п.3.1.6. Регламенту).

За умовами п.3.2.1. Регламенту питання, які виносяться на розгляд ради, можуть запропонувати сільський голова, постійні комісії, депутати, виконавчі комітети сільської ради, голова міської ради та обласної державної адміністрації, голови міської, обласної рад, загальні збори громади.

Відповідно до п.3.2.2. Регламенту до розгляду сесією сільської ради запропонованих питань пропозиції про їх зміну або уточнення формулювання, пропозиції про додаткові питання, які виносяться на розгляд ради, надаються сільському голові з повним обсягом матеріалів не пізніше як за 10 днів до початку роботи сесії.

Сільський голова розглядає подані пропозиції з урахуванням думки відповідної постійної комісії, приймає рішення про врахування пропозиції або її відхилення, інформує на сесії депутатів сільради про пропозиції, які надійшли щодо порядку денного сесійного засідання. Остаточний порядок денний затверджується сільською радою на пленарному засіданні відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості (п.3.2.3. Регламенту).

13.11.2015р. на підставі розпорядження Одеської обласної адміністрації за № 773/А-2015 ТОВ " Енерго Продукт ЛТД" було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтованою площею 4,46 га із земель водного фонду для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

17.11.2015р. відповідач 2 - ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" звернувся до Визирської сільради листом за № 17/11, в якому із посиланням на те, що 10.02.2014р. розпорядженням Комінтернівської РДА за № 76/А-2014 було затверджено детальний план території розміщення будівель та споруд морського транспорту на земельній ділянці, розташованій на території Визирської сільради (за межами населеного пункту); розпорядженням Комінтернівської РДА № 307/А-2015 від 27.07.2015р. було затверджено детальний план території, що межує з ділянкою ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" кадастровий № 5122780500:01:003:0008, на земельній ділянці, орієнтованою площею 5,56 га, згідно із затвердженим ДПТ заплановано будівництво об'єктів транспортної інфраструктури, зокрема, причальних споруд; проектом землеустрою щодо встановлення меж с. Визирка земельну ділянку орієнтованою площею 5,5 га включено до межі с. Визирка, попросив Визирську сільраду надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років орієнтованою загально площею 5,5 га для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. В якості додатків до заяви відповідачем надано в тому числі графічні матеріали, на яких зображене бажане місце розташування земельної ділянки (т.с. 2, а.с.129,130).

18.11.2015р. на підставі розпорядження сільського голови с. Визирка № 125/2015-ОД було скликано 2 позачергову сесію сільської ради на 20.11.2015р. об 14год.00хв.

Згідно до витягу з протоколу № 2 засідання другої позачергової сесії Визирської сільради від 20.11.2015р. відповідно до п.12 затвердженого порядку денного на сесії розглядалося питання про надання ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років орієнтованою загально площею 5,5 га для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

За результатами розгляду зазначеного питання Визирською сільрадою 20.11.2015 р. було прийнято рішення № 18-VII "Про надання ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років загальною площею 5,4942 га для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області".

01.12.2015р. між ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" (замовник) та ТОВ "Земагросервіс" (виконавець) було укладено договір на проведення робіт із землеустрою, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язався своїми силами і засобами, за завданням замовника і за його рахунок виконати роботи щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області".

Відповідно до календарного плану виконання робіт (Додаток 3 1 до договору) сторони погодили строк виготовлення проекту землеустрою який склав 24 календарних дні (т.с.2, а.с.197).

08.12.2015р. директором ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", інженером землевпорядником ТОВ "Земагросервіс" та Визирським сільським головою було складено та підписано акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

В пункті 1 акту зазначено, що межі земельної ділянки за кадастровим номером 5122780500:0_:00_:___(тобто без визначення кадастрового номеру), яка розташована на території с. Визирка, площею 5,4942 га, в тому числі 5,4642 га інші відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, що відводиться власнику/користувачу ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" в довгострокову оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 19 шт., список яких додається. Схема прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів на місцевості додається (т.с.2, а.с.159-162,164,165).

Також 08.12.2015р. було складено акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності. В акті зазначено, що при складанні проекту відведення встановлено, що через земельну ділянку яка відводиться ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" проходить межа охоронної зони, встановлення якої передбачається класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, який затверджений наказом Держкомзему від 29.12.2008р. № 643, а саме: 01.01.02. охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, яка поширюється на частину земельної ділянки площею 2,7024 га. Акт підписано директором ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", виконавцем робіт - ТОВ "Земагросервіс", Визирським сільським головою та т.в.о. начальника управління культури національних цінностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини ОДА.

09.12.2015р. Державне агентство водних ресурсів України надало висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 7423/9/11-15 (т.с.4, а.с.57-58). В якому зокрема, зазначено.

У пункті 5 висновку зазначено, що категорія земель: землі водного фонду (зазначене встановлено проектом, лист Держгеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області від 08.12.2015р. 3 19-1503-99.12-4511/15-15).

Пункт 8 висновку визначає відношення земельної ділянки що відводиться до водних об'єктів: Аджалицький лиман, Чорне море.

Пунктом 10 висновку встановлені умови відведення земельної ділянки та цільове призначення за проектом землеустрою. У пункті визначено: в оренду на 49 років із зміною цільового призначення із земель водного фонду в землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

При цьому у висновку, а саме у п.12, зазначено, що проект відповідає вимогам водного законодавства.

Пункт 14 висновку вказує, що Державне агентство водних ресурсів України погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області площею 5,4942 га із зміною цільового призначення із земель водного фонду в землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

17.12.2015р. ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" звернулося до Визирської сільради з клопотанням № 06/894 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років орієнтовною площею 4,4364 га, які не надані у власність або користування для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Визирської сільради (в межах населеного пункту) із зміною цільового призначення .

У клопотанні ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" зазначило, що планує розпочати будівництво та експлуатацію причалів №11, 12, 12а, які передбачені в плані розвитку морського порту "Южний", що був затверджений Міністерством інфраструктури України 03.04.2015 р. та ДП "Адміністрація морських портів України" 03.11.2014 р.

До клопотання були додані схема земельної ділянки, яку позивач бажав отримати в користування, графічні матеріали розвитку морського порту "Южний", план розвитку морського порту "Южний", роздруківка з кадастрової карти України, інформація про координати причалів тощо.

22.12.2015р. Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру було видано висновок державної експертизи землевпорядної документації за № 1413-15.

Із зазначеного висновку вбачається, що землевпорядної документації була подана на експертизу 17.12.2015р.

Відповідно до п. 10 "зауваження та пропозиції до землевпорядної документації" вбачається, що у проекті відведення не визначено категорії земель, за рахунок яких передбачається відведення земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД"; не здійснено обґрунтування використання земельної ділянки для визначених цілей (будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту) з урахуванням ч. 4 ст. 59, ч. 2 ст. 134 ЗК України та видами економічної діяльності ТОВ "Енерго Продукт ЛТД".

Крім того вказано, що на графічних матеріалах не відображено межі прибережної захисної смуги Чорного моря, відповідно до вимог ст. 60 ЗК України та ст. 88 Водного кодексу України. Проект відведення слід погодити з урахуванням ст.186 1 ЗК України.

За результатами експертизи було зроблено висновок, що проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання. Контроль за усуненням зауважень покладено на Головне управління Держгеокадастру у Одеській області та зобов'язано ТОВ "Земагросервіс" після усунення зауважень повідомити Держгеокадастр.

23.12.2015р. управління Держгеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області на адресу ТОВ "Земагросервіс" надало лист за № 19-1503-99.11-5382/15-15, в якому зазначено, що земельна ділянка площею 5,4942 га, яка відводиться ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" відноситься до земель водного фонду . Також листом було проінформовано, що на території Визирської сільради межа прибережної захисної смуги чорного моря та Малого Аджалицького лиману не встановлена.

24.12.2016р. Департамент екології та природних ресурсів Одеської ОДА надав висновок № 5691/08-9/6514 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території с. Визирка.

Із тексту висновку вбачається, що: категорія земель до яких відноситься земельна ділянка, що пропонується до відведення належить до земель водного фонду (п.5.); визначено умови надання земельної ділянки, а саме, земельна ділянка надається у довгострокову оренду терміном на 49 років із зміною категорії земельної ділянки на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код згідно з КВЦПЗ 12.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту) (п.8); земельна ділянка є землями водного фонду на території Визирської сільради (п.14); визначено природоохоронні вимоги, зокрема, дотримання вимог ст.85 Водного кодексу України та Постанови КМУ від 13.05.1996р. № 502 "Про затвердження Порядку користування землями водного фонду".

25.12.2015р. на підставі розпорядження сільського голови с. Визирка № 148/2015-ОД було скликано п'яту позачергову сесію сільської ради на 29.12.2015р. об 10год.00хв.

Відповідно до витягу з протоколу № 5 засідання п'ятої позачергової сесії Визирської сільради від 20.11.2015р. згідно із п.4 затвердженого порядку денного на сесії розглядалося питання про затвердження проекту землеустрою та передачу в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

За результатами розгляду зазначеного питання Визирською сільрадою 29.12.2015 р. було прийнято рішення № 90-VII "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області".

04.01.2016р. сільський голова с. Визирка листом за № 459/02-15/6 (т.с. 1, а.с. 90) відмовив позивачу що Визирська сільрада відмовляє у задоволені його клопотання № 06/894 від 17.12.2015р. щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення, у зв'язку із тим, що рішенням сесії Визирської сільради № 18-VII від 20.11.2015р. вже було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД".

16.01.2016р. розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 21/А-2016 "Про надання земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано відповідачу 2 в оренду на 49 років земельну ділянку площею 4,4600 га , в тому числі 4,46 га під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами, зокрема під акваторією Аджалицького лиману.

18.01.2016 р. між Визирською сільрадою (орендодавець) та ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець на підставі рішення сесії Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 29.12.2015 р. № 90-VII надає, а орендар (ТОВ "Енерго Продукт ЛТД") приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 5,4942 га, яка знаходиться на території с. Визирка Комінтернівського району Одеської області.

Земельна ділянка надана для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту .

Відповідно до п. 2 договору оренди об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 5,4942 га, у тому числі 5,4942 га інші відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, кадастровий номер 5122780500:01:003:0448.

У п. 15 договору оренди зазначено, що категорія земель, до якої за основним цільовим призначенням належить земельна ділянка - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код згідно з КВЦПЗ - секція J, підрозділ 12.02 - "для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту".

03.02.2016 р. між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Речове право оренди зареєстровано за ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису - 13139163, здійснений 03.02.2016 р. державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 28086697 від 04.02.2016 р., прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5

В січні 2016р. ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії звернулося до адміністративного суду із позовом до Одеської обласної державної адміністрації за участю 3особ: на стороні позивача - ТОВ "Промкомсклад", ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ", на стороні відповідача - ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", в якому просило суд: скасувати Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 13.11.2015р. №773/А-2015 "Про надання дозволу ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)"; скасувати розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 16.01.2016р. №21/А-2016 "Про надання земельної ділянки ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)".

07.04.2016 року Постановою Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 815/13/16 у задоволенні позову ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії ДП "Адміністрація морських портів України" відмовлено.

01.06.2016р. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі № 815/13/16 Постанову Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 815/13/16 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії ДП "Адміністрація морських портів України" задоволено. Скасовано розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 13.11.2015р. №773/А-2015 "Про надання дозволу ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)"; скасовано розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 16.01.2016р. №21/А-2016 "Про надання земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)".

Позивач, вважає, що оспорюванні рішення Визирської сільради та укладений на їх підставі між відповідачами договір оренди порушує його права та охоронювані законом інтереси, звернувся із відповідним позовом до господарського суду.

Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів держави.

Встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Надаючи правову оцінку вимогам про визнання незаконними та скасування рішень Визирської сільської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд вказує наступне.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З урахуванням наявних матеріалів справи суд зазначає.

За змістом ст.ст.13,14 Конституції України, ст.1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством Українського народу, яке перебуває під особливою охороною держави. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до п.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є також земля, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до приписів ст.12 земельного кодексу України зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

У ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України.

Як встановлено матеріалами справи, 24.07.2015р. рішенням Комінтернівської районної ради за № 715- VI було погоджено та затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж с. Визирка Комінтернівського району Одеської області відповідно до генерального плану с. Визирка; встановлено межі с. Визирка загальною площею 2628,5764 га та рекомендовано управлінню Держземагенства у Комінтернівському районі та Визирської сільраді внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації.

20.11.2015р. Визирською сільрадою було прийнято рішення № 18-VІІ, відповідно до якого було вирішено надати ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та 29.12.2015р. Визирською сільрадою було прийнято рішення № 90-VІІ, відповідно до якого було вирішено затвердити проект землеустрою та передано в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Як встановлено судом, земельна ділянка, яка відведена відповідачу 2 безпосередньо межує із акваторією Аджаликського лиману.

Статтею 4 Водного кодексу України та статтею 58 Земельного кодексу України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 ВК України, статті 60, 62 ЗК України) (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Частинами 1, 3 статті 60 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Оскільки, як встановлено судом, проект землеустрою щодо встановлення розміру та межі прибережної захисної смуги уздовж Аджаликського лиману не розроблявся, в розробленої містобудівної документації - генплані с. Визирка, також розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж Аджаликського лиману в межах земельної ділянки, що включалася до меж с. Визирка, не визначалися, а лише було зазначено що їх встановлення не є необхідним.

Статтею 88 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Постановою КМУ від 08.05.1996 р. № 486 було затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них.

Як зазначено, в п. 10. Порядку на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води (п.11. Порядку).

За приписами п.12. Порядку встановлено, що прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, Держекоінспекцією та її територіальними органами (п.15 Порядку)..

Право на землі водного фонду, встановлене статтею 59 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди (частина 4 статті 59 цього Кодексу).

Як встановлено судом при прийнятті оскаржуваних рішень, Визирською сільрадою не враховані вимоги п.а ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Розпорядженням КМУ від 07.10.2009 № 1395-р, (яке на час винесення оспорюваних рішень є чинним) з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних ділянок водного фонду в акваторіях морських торговельних портів доручено Держкомзему, Мінприроди, МОЗ, Мінрегіонбуду та Держводгоспу до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинити прийняття рішень про надання суб'єктам господарювання , крім водогосподарських підприємств і організацій, морських портів, згоди на погодження матеріалів вибору місця розташування ділянок та погодження таким суб'єктам проектів землеустрою щодо відведення ділянок, зокрема із зміною цільового призначення. Наведена Постанова КМУ на час розгляду справи є чинною.

Відповідно до п.п.1 першого абзацу ст.5 ВК України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів. Тобто, Аджалицький лиман належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки відноситься до внутрішніх морських вод.

Аналогічні положення викладені у висновках Верховного Суду України, зокрема, у Постанові від 22.04.2015 р. по справі №6-52цс15, Постанові від 19.11.2014 р. по справі №6-175цс14, Постанові 21.05.2014 р. по справі №6-14цс14, Постанові від 05.11.2014 р. по справі №6-171цс14, Постанові від 09.09.2014 р. по №3-40гc14, Постанові від 09.09.2014 р. по справі №3-76гс14.

З урахуванням наведених приписів законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов беззаперечного висновку, що земельна ділянка, яка відведена відповідачу 2 відноситься до земель водного фонду.

Рішенням Визирської сільради № 18-VІІ від 20.11.2015р. відповідачу 2 надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років із цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010р. № 548 (далі - Класифікація земель) таке цільове призначення земельної ділянки, що надається відповідачу 2 не відноситься до земель водного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Згідно з ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, серед яких, в тому числі, передбачені: землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Крім того законодавством встановлений особливий правовий режим використання земель водного фонду.

У відповідності до ч. 4 ст. 59 ЗКУ громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема, зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм можуть бути передані на умовах оренди виключно для цілей, визначених чинним законодавством України . Також, законодавець передбачає можливість зміни цільового призначення земель водного фонду шляхом віднесення таких земель до земель морського транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Земельного кодексу України до земель морського транспорту належать землі під: морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту; гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.

Слід зазначити, що відповідно до приписів глави 13 ЗК України, землі морського транспорту віднесені до категорії земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Тобто, землі морського транспорту не віднесені законом до категорії земель водного фонду, а тому при наданні у користування земельної ділянки, що належить до земель водного фонду, для використання як земель морського транспорту відповідач 1 повинен був дотриматись встановленого законодавством порядку зміни цільового призначення земельної ділянки яка відводилася.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548 (із змінами і доповненнями) відповідно до п. г ст. 15 та ст. 19 ЗК України, п. ґ ст. 14 Закону України "Про землеустрій", пп. 11 п. 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 19.03.2008р. №224, та з метою забезпечення обліку земель за видами їх цільового призначення у державному земельному кадастрі затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Відповідно до п. 1.4. вказаного вище Класифікатору останній визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Виходячи з цього, ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" просило Визирську сільраду надати дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка, перебуває у складі земель водного фонду, а її відведення передбачається для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.

Відповідно до Секції І "Землі водного фонду" Розділ 10 Класифікатору землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів) поділяються за такими цільовими призначеннями: 10.1Для експлуатації та догляду за водними об'єктами; 10.2 Для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами; 10.3 Для експлуатації та догляду за смугами відведення; 10.4Для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами; 10.5 Для догляду за береговими смугами водних шляхів; 10.6Для сінокосіння; 10.7Для рибогосподарських потреб; 10.8Для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, 10.9 Для проведення науково-дослідних робіт; 10.10Для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд; 10.11Для будівництва та експлуатації санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів у межах прибережних захисних смуг морів, морських заток і лиманів; 10.12Для цілей підрозділів 10.01 - 10.11 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

З наведеного розділу Класифікатору вбачається, що цільове призначення "для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту" не віднесено до земель водного фонду.

Таким чином, Визирською сільрадою надано дозвіл ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка із земель водного фонду без зміни її цільового призначення , оскільки жодної згадки про необхідність зміни цільового призначення на землі транспорту чи іншу категорію земель в оскаржуваному рішенні не міститься.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що Визирською сільрадою при ухвалені оскаржуваних рішень було порушено порядок встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Правова позиція з приводу процедури зміни категорії земельної ділянки висловлена у Постанові Верховного суду України від 30.03.2016 р. по справі №21-6412а15, в якій зазначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії та зміна їх цільового призначення проводиться виключно відповідним рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування. Оскільки зміна категорії земельної ділянки передбачає законодавчо-визначену процедуру і прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, то саме таке рішення є підставою для зміни юридичного статусу земельної ділянки.

Згідно із приписами ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Як зазначено у ст. 1 Закону України "Про землеустрій" у цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо;

заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об'єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів;

землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;

проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5 - 10 і більше років;

цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 50 вищевказаного Закону проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема: довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.

Стаття 12 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації" визначає, що об'єкти державної експертизи можуть передаватися на первинну, повторну та додаткову державні експертизи.

Згідно із приписами ст.13 згадуваного Закону первинна державна експертиза передбачає проведення всіх необхідних заходів у процесі підготовки обґрунтованого висновку державної експертизи щодо об'єктів державної експертизи.

У відповідності до ст.14 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації" повторна державна експертиза проводиться: у разі одержання негативного висновку первинної державної експертизи щодо об'єктів, які підлягають обов'язковій державній експертизі; у разі спростування негативного висновку первинної державної експертизи; у випадку, визначеному частиною другою статті 36 цього Закону.

Стаття 35 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації" встановлює,зокрема, що результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.

Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.

Матеріалами справи встановлено, що Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру було видано висновок державної експертизи землевпорядної документації за № 1413-15 від 22.12.2015р.

Відповідно до п. 10 "зауваження та пропозиції до землевпорядної документації" вбачається, що у проекті відведення не визначено категорії земель, за рахунок яких передбачається відведення земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД"; не здійснено обґрунтування використання земельної ділянки для визначених цілей (будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту) з урахуванням ч. 4 ст. 59, ч. 2 ст. 134 ЗК України та видами економічної діяльності ТОВ "Енерго Продукт ЛТД".

Крім того вказано, що на графічних матеріалах не відображено межі прибережної захисної смуги Чорного моря, відповідно до вимог ст. 60 ЗК України та ст. 88 Водного кодексу України. Проект відведення слід погодити з урахуванням ст.1861 ЗК України.

За результатами експертизи було зроблено висновок, що проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання. Контроль за усуненням зауважень покладено на Головне управління Держгеокадастру у Одеській області та зобов'язано ТОВ "Земагросервіс" після усунення зауважень повідомити Держгеокадастр.

Тобто, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру у відповідності до приписів ст. ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації" не надала позитивний висновок землевпорядної документації, а повернула його на доопрацювання.

Доказів, направлення землевпорядної документації на повторну експертизу, як то передбачено ст. 14 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації" та отримання позитивного висновку матеріали справи не містять.

Окрім того, дослідивши матеріали справи, а саме проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд вважає за доцільне звернути увагу на суттєві порушення встановленого Законом порядку передачі земельної ділянки.

До складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було включено технічний звіт з кадастрової зйомки земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД".

Згідно з даним технічним звітом було проведено роботи з встановлення меж, уточнення площі шляхом виконання кадастрової зйомки, зокрема, відповідно до приписів Інструкції №376 та інших нормативно-правових актів, та нормативно-технічних документів, зазначених у переліку за п. 2.5. Інструкції №376.

Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Результатом кадастрових зйомок стало складання кадастрового плану земельної ділянки, на якому визначені зовнішні межі ділянки з зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.

Опис меж земельної ділянки яка відводиться ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", у кадастровому плані, який був наданий до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та досліджуваного технічного звіту ТОВ "Інагро Комінтернівське", містить посилання на межування земельної ділянки з іншою земельною ділянкою ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", кадастровий номер якої не визначено.

Так, у згаданому описі зазначено, що від точки "Г" до точки "А" земельна ділянка, заявлена до відведення, межує з землями ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", тоді як на вказані землі ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" не було набуто право користування у встановленому порядку, а права на землю, враховуючи положення ст. 125 ЗК України, у ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", не виникло, про що свідчить пряма вказівка на відсутність кадастрового номеру цієї земельної ділянки.

Натомість, матеріали справи свідчать про те, що межі земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", яка планується до відведення в частині від точки "Г" до точки "А" межують із акваторією Аджалицького лиману, яка відповідно до Постанови КМУ від 03.06.2013р. за № 406 "знаходиться у користуванні ДП "Адміністрація морських портів України", яке документи на землекористування ще не оформило, а зазначені землі віднесені відповідно до проекту землеустрою щодо встановлення меж с. Визирка до земель Новобілярської селищної ради (поза межами населених пунктів).

Окрім того, відповідно до приписів ст. 50 ЗУ "Про землеустрій", акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання за формою, затвердженою Інструкцією № 376, є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі її формування та по суті є єдиним документом, який засвідчує встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Додатком 2 до Інструкції № 376 затверджено форму акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, яка включає в себе список межових знаків, переданих на зберігання, та кроки межового знаку.

При цьому аналіз вказаної форми акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання дає підстави суду дійти висновку про те, що список межових знаків, переданих на зберігання та кроки межового знаку є невід'ємними складовими частинами відповідного акту та повинні включати інформацію про номер такого межового знака, опис його місцезнаходження, точку закріплення, видимість на суміжні межові знаки тощо.

Відтак, відсутність вказаного документа або не відповідність його форми вимогам чинного законодавства має бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки свідчить про невідповідність проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Як вбачається з актів прийомки-передачі межових знаків на зберігання складених та підписаних відповідачами та виконавцем робіт ТОВ "Земагросервіс" 08.12.2015 р., які є невід'ємною частиною проекту землеустрою, межі спірної земельної ділянки закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразку у кількості 19 (дев'ятнадцять) штук, список яких додається.

Список межових знаків, переданих на зберігання, містить відповідні номери межових знаків та схему їх прив'язки до об'єктів і контурів місцевості, зокрема: межовому знаку з порядковим номером 1 присвоєно номер 2015.11-003-01001 і так далі до межового знаку з порядковим номером 19, якому присвоєно номер 2015.11-003-01019.

Крім того, присвоєння номерів межових знаків здійснено не у спосіб, встановлений положеннями п.3.2. Інструкції № 376. Зазначені обставини підтверджуються тим, що перші шість цифр усіх трьох номерів межових знаків визначені як "2015.11", що згідно з приписами п. 3.2. Інструкції № 376 свідчить про встановлення межових знаків у листопаді 2015 року.

Проте, як встановлено судом, лише у 01.12. 2015 року між ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», та ТОВ «Земагросервіс» укладений договір на проведення робіт із землеустрою, що надає можливість дійти висновку, що жодних землевпорядних робіт у листопаді 2015р. не здійснювалось. Самі ж межові знаки, відповідно до актів приймання-передачі межових знаків, нібито, встановлювались та передавались 08.12.2015 року.

Відтак, відповідно до Інструкції № 376 перші шість цифр номерів межових знаків мали містити цифри "2015.12."

Враховуючи викладене, вбачається, що в дослідженому проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки було невірно визначено склад суміжних землекористувачів, за участю яких мала відбуватися процедура встановлення меж земельної ділянки, що відводилася ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" в натурі, що є порушенням приписів ЗК України та чинного законодавства України.

Невірне визначення складу суміжних землекористувачів земельної ділянки, переданої ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" свідчить зміст самих актів прийомки-передачі межових актів на зберігання.

Ці акти не містять відомостей про здійснення завчасного повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що є обов'язковими в силу приписів п. 3.12 Інструкції № 376, також вони не містять відомостей про присутність власників (користувачів) суміжних земельних ділянок під час здійснення вищезазначених робіт, як власне і не містять підписів представників суміжних землекористувачів.

Крім цього акти прийомки-передачі межових актів на зберігання не відповідають формі акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, затвердженій Інструкцією №376 (Додаток 2 до Інструкції №376).

Вказані порушення не дають змогу встановити наявність погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, що є порушенням приписів ст. 198 ЗК України, ст. 15, 21 Закону України "Про державний земельний кадастр", вимог до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді обмінного файлу (розд. 24), затверджених Наказом Держкомзему України від 02.11.2009 р. №573.

Отже, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Енерго Подукт ЛТД" та технічний звіт ТОВ "Інагро Комінтернівське" в частині погодження меж суміжних землекористувачів не відповідає дійсності..

З огляду на вищенаведене, склад проекту відведення є не повним, не відповідає вимогам ст. 50 Закону України "Про землеустрій", складений з порушеннями Інструкції №376, а кадастрова зйомка, яка є невід'ємною частиною проекту відведення, не відповідає вимогам, передбаченим ст. 198 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не отримав позитивного висновку Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, який в силу приписів ст. 35 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації" не може бути підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією, що не було враховано відповідачем 1 при винесенні оскаржуваних рішень.

Окрім того, як вже зазначалося судом, відповідно до ч.1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів , крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За приписами ст. 134 ЗК України Стаття 134. земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків , встановлених частиною другою цієї статті, відповідно до якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема: будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Не застосування Визирською сільрадою приписів закону щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання в користування земельної ділянки із земель водного фонду із обов'язковою зміною цільового призначення, призвело до порушення вимог, передбачених ст. 124 ЗК України щодо обов'язкової умови проведення конкурсу (земельних торгів) на право отримання земельної ділянки у користування.

Наявність проектних рішень, передбачених у генплані с. Визирка, розпорядженнями Одеської ОДА щодо затвердження ДПТ, не доказом автоматичної зміни категорії земель, а є лише обґрунтованою підставою для зміни цільового призначення земельної ділянки, яка є предметом спору.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що при винесенні оскаржуваних рішень Визирською сільрадою було припущено численні порушення чинного законодавства України, яке регулює порядок та умови надання землі у користування.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" щодо визнання незаконними та скасування рішень Визирської сільської ради №18-VII від 20.11.2015 р. та № 90-VII від 29.12.2015 р. підтверджені матеріалами справи, обґрунтовані, законні, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки (кадастровий №5122780500:01:003:0448), розташованої на території с. Визирки Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 5,4942 га, який 18.01.2016 року укладено ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" та Визирською сільрадою суд зазначає наступне:

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: 2) визнання правочину недійсним.

Частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1 ст.207 Господарського кодексу України).

Отже, відповідність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.

Наявними матеріалами справи, встановленими доказами підтверджено той факт, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладено на підставі рішень Визирської сільради, які не відповідають вимогам законодавства України, що є підставою визнати такій договір недійсним..

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особа, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (ст. 21 Земельного Кодексу України).

В постанові Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин " (із змінами і доповненнями) вказано, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду. (п.2.24. Постанови).

Відповідно до приписів ч.3 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до частини першої ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною шостою ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За правилом частини першої ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з частиною другою ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною другою ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Враховуючи те, що в процесі розгляду справи судом було встановлено, що Визирською сільрадою при прийнятті оскаржуваних рішень було, зокрема, порушено вимоги законодавства щодо цільового використання земельних ділянок, рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка була надана в оренду не приймалося, в силу приписів ст. 21 ЗК України та ст. 203, 215 ЦК України суд вважає, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки (кадастровий №5122780500:01:003:0448), розташованої на території с. Визирки Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 5,4942 га, який 18.01.2016 року укладено ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" та Визирською сільрадою також мусить бути визнаний недійсним.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Окрему увагу, на думку суду, слід приділити обґрунтуванню відмови у прийнятті заперечень відповідачів щодо не відсутності порушення оспорюваними рішеннями законного інтересу позивача.

У своєму Рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. Конституційний Суд України визначив основні ознаки охоронюваного законом інтересу, як правового феномену, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Отже, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому, Конституційний суд у своєму рішенні чітко не розмежував способи захисту суб'єктивного права від способів захисту інтересу, який існує поза конкретним суб'єктивним правом.

Як зазначає Конституційний суд України в своєму рішенні, прагнення особи користуватися благом на підставі законного інтересу, але поза суб'єктивним правом відрізняється від того ж самого прагнення, але в рамках наявного у особи суб'єктивного права.

Тобто, в першому випадку законний інтерес не передбачає вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки, в іншому випадку - при суб'єктивному праві - інтерес задовольняється шляхом покладення на певних осіб відповідного суб'єктивному праву обов'язку.

Тому способів захисту інтересу поза суб'єктивного права об'єктивно буде значно менше, адже менше буде реальних життєвих випадків, коли цей інтерес дійсно буде підлягати захисту з боку закону та права. Відповідно до ст. 11 ЦК України договір та закон є одними з можливих підстав виникнення цивільних прав, а не інтересу, тобто навіть якщо певний інтерес і буде закріплений на рівні договору чи закону, то він обов'язково в цьому випадку буде поєднаний з відповідним суб'єктивним правом.

Захисту, на думку Конституційного суду України, підлягає лише законний інтерес. Законність інтересу, в свою чергу, визначається правилом - "дозволено все, що не забороняється законом", тобто у випадках, коли інтерес не підлягає охороні ані законом, ані правом, законодавець завжди прямо про це зазначає.

Чинний Цивільний кодекс України, приміром, передбачає різні обмежувачі захисту інтересу як самостійного об'єкта, зокрема, невідповідність інтересу загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦКУ), порушення при реалізації інтересу прав інших осіб (ст. 16 ЦКУ).

Вищий господарський суд України у постанові №13/264/07-НР від 11.02.2010 р., що перекликається із постановою ВГСУ № 5016/2885/2011(3/174) від 22.06.2012 р., висловив таку позицію: "Звертаючись до господарського суду із позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2004 року, ФОП ОСОБА_4 не врахував приписи ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, оскільки він не є ані стороною оспорюваного договору, ані відповідним органом державної влади, наділеним повноваженнями контролювати укладання господарських договорів, в тому числі з оренди землі.

Проте з таким висновком погодитися не можна. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції звертав увагу судів, що позивач обґрунтовував своє звернення до суду, в тому числі з посиланням на статтю 16 Закону України "Про оренду землі", порушенням його охоронюваного законом інтересу з набуття у користування земельної ділянки на умовах конкурсу, оскільки він був зацікавлений у отриманні земельної ділянки, що є предметом спірного договору, про що подавав у орган місцевого самоврядування відповідну заяву. Інтерес позивача стосовно набуття в оренду земельної ділянки є законним, не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004. …Отже той факт, що позивач не є стороною спірного договору, не позбавляє його права звернення до суду з вимогою про захист охоронюваного законом інтересу."

Тобто, при розгляді даної справи, судом встановлено, що порушення процедури надання спірної земельної ділянки без проведення аукціону, призвело до порушення охоронюваного законом інтересу позивача, хоча він і не є стороною договору.

Тому позовні вимоги було задоволено. Також в іншій постанові ВГСУ №5016/2885/2011(3/174) від 22.06.2012 р. вказано, що передача спірної земельної ділянки в оренду без прийняття відповідного рішення є порушенням процедури.

А подальше надання дозволу на розробку технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками за рахунок земель раніше наданих в користування на умовах оренди за рішенням та договором, що визнаний судом недійсним, є порушенням законодавства.

Наведеними вище прикладами, на думку суду повністю, спростовується позиція відповідача 1 щодо відсутності порушеного права та інтересу позивача у цієї справі.

Щодо інших доводів та аргументів сторін, суд зазначає:

Судом не приймаються в якості обґрунтованих заперечень пояснення відповідачів, оскільки вони, по-перше, зводяться до дуже вільного трактування приписів законодавства України, по-друге, ствердження відповідачів, що оскаржуваними рішеннями не порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача не відповідають матеріалам справи, оскільки, оскаржуваним рішенням №18-VII від 20.11.2015 р. Визирська сільрада надала згоду ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без змін її цільового призначення з земель водного фонду, до яких ця земельна ділянка відноситься на землі морського транспорту, як просив у своєму клопотанні відповідач 2..

Таким чином, юридична зміна цільового призначення земельної ділянки не відбулась, що в свою чергу призвело до порушення порядку відведення земельної ділянки, із застосуванням приписів ч.2 ст.134 ЗК України, замість впровадження процедур, передбачених ст. 124 ЗК України, що, в свою чергу, позбавило позивача права участі в конкурсному порядку відведення цих земель з огляду на їх надання без зміни цільового призначення відповідачем.

Також судом не приймається в якості обґрунтування своєї правової позиції, посилання позивача на порушення Визирською сільрадою регламенту сільської ради, порядку скликання сесії сільської ради та, як наслідок, законодавства про доступ до публічної інформації, оскільки, з питання щодо оскарження порядку (процедури) прийняття радою рішень, віднесено до публічно-правових відносин і регулюється нормами адміністративного судочинства, по-друге, що стосується порушення законодавства про доступ до публічної інформації, зазначене ствердження позивача спростовується наявними в матеріалах доказами.

Судом також не приймається до уваги посилання позивача в якості обґрунтування своєї позиції на порушення позивачем 1 вимог КТМ, оскільки судом встановлено, що спірна земельна ділянка лише межує із акваторією Аджалицького лиману, а тому норми КТМ на ці правовідносини не розповсюджуються.

Не підлягають зарахуванню судом в якості належних та припустимих доказів посилання відповідачів на те, що надана ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" земельна ділянка, з урахуванням генерального плану с. Визирка та проекту відведення земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", за цільовим призначенням є землями морського транспорту, з підстав, викладених судом у мотивувальній частині рішення.

Також, судом не приймається в якості належного обґрунтування законності прийнятих рішень, посилання відповідача 1 на те, що висновок державної експертизи землевпорядної документації від 22.12.15 за №1413-15 був наданий із зауваженнями та пропозиціями,і на думку відповідачів є позитивним, оскільки з лівої сторони другої сторінки Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 22.12.2015р. №1413-15, міститься запис на якому зазначено: зауваження визначені у п.10 усунуті. Начальник відділу державної землевпорядної експертизи ОСОБА_4", після чого, мається відповідний підпис посадової особи та печатка територіального органу земельних ресурсів.

Як зазначають відповідачі, відповідно до п.3.5.9. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004р. №391 встановлено що контроль за усуненням зауважень державної експертизи здійснюють виконавці експертизи (експерти) чи за їх дорученням, керівники підпорядкованих територіальний органів земельних ресурсів. Факти внесення виправлень, врахування зазначених у висновку зауважень та пропозицій посвідчується відповідним записом на висновку експертизи керівника експертного підрозділу або керівника підпорядкованого територіального органу земельних ресурсів, на якого покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи.

Проте, як зазначив суд, приписами ст. 35 ЗУ "Про державну землевпорядну експертизу" чітко визначено, що тільки позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання.

При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.

Матеріалами справи встановлено, що висновок державної експертизи землевпорядної документації від 22.12.15 за №1413-15 не містить в собі позитивного висновку, навпаки, в його тексті зазначено що він не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання.

У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок. (ст. 35 ЗУ "Про державну землевпорядну експертизу").

У п.10 висновку, перелічені недоліки землевпорядної документації, які виходячи з їх аналізу та вимог законодавства , на думку суду, є суттєвими.

Окрім того, зазначеним Законом передбачена процедура повторної експертизи, в разі отримання негативного висновку, яка як встановлено судом не проводилася.

Що дає суду можливість зробити висновок, що вищенаведені доводи відповідачів не є належним доказом того, що відмітка про усунення всіх зауважень державної експертизи землевпорядної документації є тотожною отриманню позитивного експертного висновку.

Щодо посилання учасників судового процесу на практику Європейського суду з прав людини (ЕСПЛ), суд погоджується із доводами позивача щодо порушення його правомірних законних очікувань, оскільки, якщо б Визирська сільрада при винесенні оскаржуваних рішень, діяла у відповідності до приписів закону, позивач дійсно мав би очікувати, що його право на участь у конкурсі для отримання земельної ділянки у користування було б законно реалізовано.

Щодо посилань відповідача 1 на позиції ЄСПЧ, а саме на рішення по справі "ОСОБА_6 Девелопмент ЛДТ та інші проти Ірландії", суд не приймає це посилання як на належний довід, оскільки відповідачем 1 невірно надана оцінка суті зазначеного рішення.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що при вирішені спору судом мають бути належним чином зазначені підстави, на яких ґрунтується прийняте рішення. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, саме це зазначено у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Стаття 34 ГПК України чітко визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" є законним, обґрунтованим, а тому таким що підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд вирішив наступне.

У відповідності до приписів ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що передбачено ч.3 ст. 48 ГПК України.

Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 3, 4 п. 6.5 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України", при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" 21.02.2013 р. № 7 у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У п.6.5. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7 вказано, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення №1025 від 20.04.2016 р. ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" сплачена сума судового збору у розмірі 4 134,00 грн.

Позивачем оплачено правову допомогу адвоката, в сумі 14500 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги №48-ПД від 25.03.2016 р., додатковою угодою №1 від 19.05.2016 р. до договору №48-ПД, копією рахунку №01-48-ПД від 12.04.2016 р. та платіжним дорученням ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" №980 від 15.04.2016 р. на оплату рахунку.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що слід стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на оплату судового збору у розмірі 2067 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7250 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення №18-VII від 20.11.2015 р. Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області".

3. Визнати незаконним та скасувати рішення № 90-VII від 29.12.2015 р. Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області".

4. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки (кадастровий №5122780500:01:003:0448), розташованої на території с. Визирки Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 5,4942 га, який 18.01.2016 року укладено товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" (67550, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Нові Білярі, вул. Одесько-Миколаївське шосе, 34, код 32497213) та Визирською сільською радою Комінтернівського району Одеської області (67543, Одеська область, Комінтернівський район, с. Визирка, вул. Чапаєва, 56, код 04378669).

5. Стягнути з Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (67543, Одеська область, Комінтернівський район, с. Визирка, вул. Чапаєва, 56, код 04378669) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" (04655, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72, код 37392490) витрати на оплату судового збору у розмірі 2 067,00 грн. та судові витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 7 250,00 грн.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" (67550, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Нові Білярі, вул. Одесько-Миколаївське шосе, 34, код 32497213) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" (04655, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72, код 37392490) витрати на оплату судового збору у розмірі 2 067,00 грн. та судові витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 7 250,00 грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04 липня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський