Рішення

від 21.06.2016 по справі 921/238/16-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2016 р.Справа № 921/238/16-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянувши матеріали

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Київ

до відповідача: Білецької сільської ради, с.Біла Тернопільського району Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відкритого акціонерного товариства "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901", с.Біла Тернопільського району Тернопільської області

про визнання недійсними рішень та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність серії НАІ № 763495 від 11.06.2016 року;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність №244 від 06.06.2016р.;

третьої особи: ОСОБА_4, довіреність №б/н від 02.06.2015р.

В порядку ст.81 1 ГПК України здійснюється запис розгляду судової справи за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 120170LE44782.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Київ, звернувся до господарського суду Тернопільської області 20.04.2016р. (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду за вх.№258 від 20.04.2016р.) з позовом до Білецької сільської ради, с.Біла Тернопільського району Тернопільської області, про визнання недійсними рішень Білецької сільської ради від 18.04.2016р. "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок та передачу в оренду земельних ділянок ВАТ САТП-1901" та про зобов'язання голову Білецької сільської ради внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Ухвалою господарського суду від 21 квітня 2016 року порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи, судове засідання призначено на 05.05.2016р., а явку повноважних представників сторін в судовому засіданні визнано обов'язковою. В подальшому, судове засідання було відкладено, на 17.05.2016 р., 24.05.2016 р., 07.06.2016 р. та 21.06.2016 р. по причині неявки в судове засідання уповноважених представників сторін, необхідністю витребування додаткових документів, та необхідністю залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Водночас, в судовому засіданні 05.05.2016 року судом розглянуто клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, про що винесено ухвалу.

24.05.2016 р. через канцелярію господарського суду позивачем подано (вх.№10695 від 24.05.2016р.) заяву без номеру від 24.05.2016р. про відвід судді Андрусик Н.О. по розгляду справи №921/238/16-г/17.

Для розгляду даної заяви в судовому засіданні оголошено перерву. Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено ухвалу суду від 24.05.2016р. про відмову у задоволенні заяви про відвід судді.

Також, в ході розгляду справи позивач, згідно поданої заяви без номеру від 24.05.2016р. (вх.№10694 від 24.05.2016р.) просив суд прийняти відмову від позову в частині визнання недійсним рішення Білецької сільської ради від 18.04.2016р. про розірвання договору оренди земельної ділянки, площею 0,0873га за кадастровим №6125280700:02:001:1719 та передачу даної земельної ділянки в оренду ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901", оскільки дане рішення відповідачем не приймалося.

В судовому засіданні 21.06.2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив визнати недійсними рішення Білецької сільської ради від 18.04.2016р. №286 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 3,8296га для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул. Гетьмана Мазепи №26 в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області ФОП ОСОБА_1 та Білецькою сільською радою", рішення №287 "Про надання в оренду земельної ділянки, площею 3,8296га для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул.Гетьмана Мазепи, №26 в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області" та зобов'язання голову Білецької сільської ради внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права як таких, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства та умов договору оренди земельної ділянки від 20.12.2012 року, зокрема, ст.188 ГК України, ст.ст.31, 32 Закону України "Про оренду землі", п.39 договору оренди, згідно з якими не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

Наявність заборгованості по орендній платі за землю представник позивача заперечив, зіславшись на власний розрахунок суми орендної плати, виходячи з річного розміру плати, встановленого умовами договору оренди землі від 20.12.2012 року - 35850,29грн та з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель у 2012 -2016р.р., визначених Державною службою статистики України.

За розрахунком позивача, з 12 грудня 2012р. по 18 квітня 2016р. розмір орендної плати становить: 137654,68грн (1927,44+35850,29+35850,29+44777,01 + 19249,64). Проте, відповідно до наданої Тернопільською ОДПІ ТУ ДФС у Тернопільській області інформації позивачем сплачено 139698,33грн по орендній платі, тому вважає, що у відповідача не було законних підстав для розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати за землю.

У попередніх засіданнях позивач не заперечував наявність заборгованості по орендній платі та пояснював, що причиною несвоєчасної її сплати була відсутня можливість користуватися земельною ділянкою, площею 3,8296 га, оскільки попередні власники об'єктів нерухомості чинили перешкоди у використанні земельної ділянки.

Додатково 21.06.2016 року згідно листа №6 від 21.06.2016 року (вх.№12253) позивачем долучено до справи Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №60844251 від 07.06.2016р. на підтвердження здійснення державної реєстрації за фізичною особою ОСОБА_1 права власності на викуплені нежитлові приміщення - адміністративно-виробничі приміщення з допоміжними будівлями і спорудами, що розміщені за адресою: с.Біла Тернопільського району Тернопільської області, вул.Мазепи, 26 (реєстраційний номер об'єкту нерухомості 752521961252).

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судових засіданнях позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у ньому, зокрема зазначив, що на земельній ділянці, площею 3,8296га кадастровий номер 6125280700:02:001:0056, по вул.Гетьмана Мазепи, 26 в с.Біла Тернопільського району Терно пільської області розташовані промислові будівлі і споруди.

З вересня 2012 року щодо права власності на ці будівлі існує спір між ОСОБА_1 та ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901".

Зазначає, що 20.12.2012 року на підставі поданого позивачем ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №35842130 від 15.10.2012 року про державну реєстрацію права власності на будівлі і споруди, з ним був укладений договір оренди землі з метою обслуговування даних приміщень.

Також в судовому засіданні представник сільської ради пояснив, що спірне рішення радою прийнято у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості з орендної плати за землю, що підтверджується довідкою фіскальної служби №13684/19-18/12-02 від 08.04.2016р.

Правовою підставою прийняття рішення №286 про розірвання договору оренди із ФОП ОСОБА_1 зазначено норми статей 96, 140, 141 ЗК України. В свою чергу, сільська рада взяла до уваги, що ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901" є власником адміністративно-виробничих приміщень з допоміжними будівлями та спорудами, площею 7415,4м 2 , про що свідчить представлений ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901" витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №46195286 від 23.10.2015р., а тому було прийнято рішення №287 з метою поповнення місцевого бюджету, про надання даній юридичній особі земельної ділянки, площею 3,8396га для обслуговування належного товариству нерухомого майна, а в подальшому, на виконання рішення сільської ради був укладений договір оренди землі.

Про засідання сесії Білецької сільської ради 18.04.2016 року ОСОБА_1 був по відомлений, був присутнім, однак на пропозицію депутатів сільської ради пред'явити докази державної ре єстрації свого права власності на нерухоме майно зазначив, що таких документів у нього немає.

Оскільки позивачем не було надано сільській раді доказів погашення заборгованості, відповідач вважає, що прийняте рішення за №286 від 18.04.2016 року є законним, таким, що відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі", Земельному кодексу України, умовам договору оренди землі від 20.12.2012 року, а також прийнято в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Представник третьої особи в судових засіданнях та згідно наданого відзиву на позов (вх.№11344 від 06.06.2016р.) вважає позовні вимоги безпідставними, просить в їх задоволенні відмовити, оскільки вважає, що з моменту проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ВАТ "САТП-1901" - 23.10.2015 року в силу п.7 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі від 20.12.2012 року з позивачем є припиненим.

Зазначає, що позивачем у справі не здійснено державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення по вул.Мазепи, 26 в с.Біла, котрі придбано ним на аукціоні в 2012 році, незважаючи на те, що договір купівлі-продажу майна від 03.09.2012 року визнано дійсним в судовому порядку (справа №1915/14800/2012 від 14.09.2012 року, рішення суду набрало чинності 01.04.2016 року), а тому вважає рішення Білецької сільської ради №287 від 18.04.2016 року законним.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши додатково подані докази, заслухавши доводи та заперечення сторін, третьої особи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

20 грудня 2012 року між Білецькою сільською радою (Орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8296га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування адміністративно-виробничих приміщень з допоміжними будівлями та спорудами) у с.Біла Тернопільського району по вул.Мазепи, 26, кадастровий номер 6125280700020010056.

Як вбачається з п.2 даного договору земельна ділянка передана в оренду за рахунок земель, які були в користуванні ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901", с.Біла на підставі договору оренди землі від 09.06.2010 року.

Термін дії договору встановлено сторонами у 5 років, з 12.12.2012р. по 12.12.2017р.; розмір орендної плати становить 35850,29грн в рік, 2987,52грн в місяць, котрий обчислюється з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки землі та вноситься орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Білецької сільської ради (п.п.8-11 договору).

Умовами договору оренди землі також передбачено два випадки припинення дії договору шляхом його розірвання - за взаємною згодою сторін та за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору (п.38 договору).

Пунктом 39 даного договору оренди визначено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Одночасно, зазначено можливість такого розірвання в односторонньому порядку у разі системного невнесення орендної плати протягом трьох місяців.

Обов'язок своєчасного внесення орендарем орендної плати в строки, передбачені п.11 договору, визначений у пункті 31 даного договору "Обов'язки орендаря".

Даний договір оренди зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Тернопільському районі, про що свідчить запис за №612520004004418 від 26 грудня 2012 року в Книзі державної реєстрації договорів оренди землі.

Факт передачі земельної ділянки в орендне користування позивачу у справі на виконання умов даного договору сторонами не заперечується.

Також судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 є власником адміністративно-виробничих приміщень з допоміжними будівлями і спорудами, що розташовані в с.Біла Тернопільського району по вул.Г.Мазепи, 26, загальною площею 7415,4кв.м., котрі ним придбано на аукціоні 03 вересня 2012 року за ціною 3078960грн, про що між ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу. Даний правочин визнано в судовому порядку дійсним, про що свідчить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14.09.2012 року у справі №1915/14800/2012, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 01 квітня 2016 року, а також додатково підтверджується наданою позивачем 21.06.2016 року інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.06.2016 року за реєстраційним номером 752521961252, номер запису 14851701 (інформаційна довідка за № 60844251 від 07.06.2016р., договір купівлі продажу приміщень від 03.09.2012 р., рішення міськрайсуду від 14.09.2012 року та ухвала суду апеляційної інстанції від 01.04.2016р. знаходяться в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2016 року 11 сесією VІІ скликання Білецькою сільською радою прийнято рішення за №286 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, площею 3,8296га для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул.Гетьмана Мазепи, 26 в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області ФОП ОСОБА_1 та Білецькою сільською радою, яким вирішено:

- розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 3,8296га для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 26 в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області між ФОП ОСОБА_1 та Білецькою сільською радою;

- землевпоряднику сільської ради внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

Підставою прийняття даного рішення, як вбачається з преамбули оскаржуваного рішення, послугувала інформація сільського голови про систематичну несплату орендарем орендної плати за землю, та за наслідками заслуховування виступів землевпорядника, депутатів сільської ради, депутата районного ради, присутніх - ОСОБА_1, ВАТ "САТП 1901" та на підставі приписів ст.ст.12, 93, 96,120, 124-126, 141 Земельного кодексу України, ст.26 Закону України "Про місце самоврядування в Україні".

Цього ж дня, Білецькою сільською радою прийнято рішення за №287 "Про надання в оренду земельної ділянки, площею 3,8296га для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул.Гетьмана Мазепи, 26 в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області", відповідно до якого рада, розглянувши заяву голови правління ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901" про надання в оренду земельної ділянки, спираючись на приписи ст.ст.12, 93, 96,120, 124-126, 141 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місце самоврядування в Україні" вирішила:

- надати ВАТ "Тернопільському спеціалізованому автопідприємству 1901" земельну ділянку, загальною площею 3,8296га, кадастровий номер 6125280700:02:001:0056, для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул.Гетьмана Мазепи, 26 в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області в оренду на 5 років;

- встановити ставку орендної плати 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік;

- ВАТ "Тернопільському спеціалізованому автопідприємству 1901" укласти договір оренди з сільською радою та зареєструвати у відповідності до чинного законодавства;

- ВАТ "Тернопільському спеціалізованому автопідприємству 1901" виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст.96 ЗК України;

- землевпоряднику сільської ради внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

Позивач вважає прийняті сільською радою рішення незаконними, такими, що прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, тобто встановленої законом процедури розірвання договорів оренди землі.

Так, рішення №286 від 18.04.2016 року, за твердженням позивача, прийняте всупереч п.39 договору оренди землі від 20.12.2012 року, ст.193 ГК України та ст.ст.31, 32 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких розірвання договору оренди допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку; не допускається розірвання договору в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено законом або договором.

Вказує, що відповідачем не було дотримано вимог статті 188 ГК України та не надіслано на адресу позивача пропозиції про розірвання договору оренди землі. У додаткових поясненнях до позову від 21.06.2016р. позивач посилається на ст.654 ЦК України, згідно з якою розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що і договір, який розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Також позивач спростовує наявність заборгованості по орендних платежах власним розрахунком орендної плати та зазначає, що рішення за №286 не було оприлюднене в порядку, передбаченому ч.11 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та абз.5 ст.12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності", а відтак, рішення №287 щодо передачі земельної ділянки в оренду іншій особі могло бути прийнято лише після набрання ним чинності та після його офіційного оприлюднення. Однак, даний термін не було дотримано відповідачем, оскільки 26.04.2016 року зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 0,8296га, кадастровий номер 6125280700:02:001:0056 за ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901", що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги з наведених позивачем підстав, не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Предмет позову у даній справі позивачем визначено як визнання недійсними рішення Білецької сільської ради про розірвання договору оренди землі та рішення сільської ради про надання спірної земельної ділянки ВАТ "Тернопільське САТП 1901", зокрема з тих підстав, що договір оренди землі не може бути розірваний в односторонньому порядку, без дотримання процедури, визначеної статтею 188 ГК України.

Одностороння відмова від договору оренди за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин (частина 3 статті 202 Цивільного кодексу України), оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.

Право на односторонню відмову від договору є суб'єктивним цивільним правом, яким управомочена сторона користується на свій розсуд.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно - правовими актами та договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають (змінюються та припиняються) із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, із договорів та інших правочинів, що являють собою дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків; цивільні права та обов'язки можуть виникати (змінюватися, припинятися) безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір - це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором; разом з тим, за частиною 3 наведеної статті у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором .

За приписами статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

З вищенаведеного вбачається, що дане правове регулювання не містить заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого Господарського Суду України від 10.11.2015р. у справі №910/27023/14.

Можливість розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї із сторін допускається у випадках, встановлених договором, з огляду на що, обрання правового способу врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а право на односторонню відмову від договору є позасудовою процедурою, яка не потребує погодження іншою стороною договору.

За умовами пункту 39 договору оренди землі від 20.12.2012 року однією з підстав розірвання орендодавцем договору в односторонньому порядку є системне невнесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців.

Даний пункт договору сторонами не оспорюється та не визнаний недійсним.

Як було зазначено представником відповідача в засіданнях, а також випливає з преамбули оскаржуваного рішення №286, підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки з позивачем стала саме систематична несплата останнім орендної плати за землю.

На час прийняття рішення, відповідно до листа Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області №13684/19-18/12-02 від 08.04.2016 року за ОСОБА_1 числилась заборгованість по орендній платі за земельну ділянку, площею 3,8296га по вул.Г.Мазепи, 26 в с.Біла в розмірі 336499,91грн. За даними податкового органу позивачем у 2013 році було задекларовано 37 777,67грн, у 2014 році - 178 794,22грн, у 2015 році - 167 487,50грн, у 2016 році - 273 077,29грн.

В ході розгляду справи відповідачем 17.06.2016 року та 24.05.2016 року долучено до справи листи Тернопільської ОДПІ №17414/7/19-18-13-05 від 16.05.2016 року та №179337/19-18-13-05, якими підтверджується наявність заборгованості у позивача по орендній платі за землю згідно договорів оренди землі №127 від 20.12.2012 року (площа земельної ділянки 3,8296га, кадастровий номер 6125280700:02:001:0056) та №128 від 20.12.2012 року (площа земельної ділянки 0,0873га, кадастровий номер 6125280700:02:001:1719) в розмірі 324 064,25грн станом на 16.05.2016 року.

Даний борг виник, починаючи з березня 2014 року. Так, в період з березня 2014р. по 27.02.2015 року (11 місяців) жодного платежу позивачем не було здійснено. Крім того, в період з вересня 2015 року по січень 2016 року (5 місяців) включно орендна плата за договорами оренди не вносилася, тобто підприємцем двічі допущено довготривалу прострочку в оплаті.

Твердження позивача про відсутність заборгованості по оренді за землю з посиланням на власний розрахунок суми орендної плати не може свідчити про відсутність такої, адже позивачем кошти в сумі 139698,33грн були внесені та зараховані до бюджету не тільки за припиненим договором оренди землі, але й за іншим договором оренди землі, площею 0,0873га.

Інших доказів, які б свідчили про недостовірність даних щодо розміру заборгованості чи періоду його виникнення, невірності зазначення періоду прострочки, чи дат внесення оплати, котрі зазначені податковим органом в довідках, сторонами не подано, а матеріали справи не містять.

Наявність у позивача на праві власності об'єктів нерухомого майна за адресою вул.Гетьмана Мазепи, 26 в с.Біла Тернопільського району, що підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №60844251 від 07.06.2016р. (реєстраційний номер об'єкту нерухомості 7525219612520) також не звільняє дану особу від обов'язку сплачувати своєчасно та в повному розмірі орендну плату за користування землею.

Посилання позивача на неоприлюднення факту про прийняте рішення в друкованому органі масової інформації, та твердження про набрання таким рішенням ради чинності лише через 10 днів після його офіційного оприлюднення судом оцінюється критично, адже відповідно до п.5 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в такому порядку набирають чинності (з дня їх офіційного оприлюднення) лише акти органів місцевого самоврядування нормативно-правового характеру . В даному випадку відповідачем прийнято акт індивідуальної дії, який стосується окремого суб'єкта господарювання, застосовується одноразово, та, після його реалізації - акт вичерпує свою дію.

Між тим, суд погоджується з твердженням позивача, котре ґрунтується на нормах статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон) щодо необхідності доведення даного рішення до відома населення. За нормами статті 5 цього закону доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

- в офіційних друкованих виданнях;

- на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

- на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;

- на інформаційних стендах;

- будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Слід зазначити, що закон не містить чіткого визначення способу оприлюднення того чи іншого акту органу місцевого самоврядування. Згідно пояснень представника відповідача, прийняті 18.04.2016 року рішення сільською радою були оприлюднені шляхом їх вивіски на стенді біля приміщення ради. Матеріали справи не містять доказів оскарження дій органу місцевого самоврядування з даного приводу.

Що стосується доведення тексту рішення та його результатів до заінтересованих осіб, то суд враховує ту обставину, що позивач у справі був попередньо повідомлений про засідання сесії Білецької сільської ради листом №154 від 08.04.2016 р.; ОСОБА_1Б безпосередньо був присутнім на засіданні сесії сільської ради 18.04.2016 року і даний факт позивачем не заперечується, а тому знав про результати прийнятих Білецькою сільською радою рішення, в тому числі рішення за №286.

Отже, саме з 18.04.2016 року позивачу стало відомо про припинення у нього зобов'язань щодо оренди землі внаслідок вчинення радою одностороннього правочину, котрий на думку суду, узгоджується з нормами чинного законодавства (ст.141 ЗК України, ст.651 ЦК України, ст.ст.31, 32 Закону України "Про оренду землі"), та умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 20.12.2012 року.

З цих міркувань, законних підстав для визнання недійсним рішення Білецької сільської ради №286 від 18.04.2016р. суд не вбачає.

Також посилання позивача на недотримання відповідачем порядку розірвання господарських договорів, визначеного статтею 188 Господарського кодексу України, згідно з якою сторона, яка вважає за необхідне розірвати договір повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, то суд враховує, що такий порядок є обов'язковим у разі розірвання договору за згодою сторін, та, у разі наявності заперечень з цього приводу іншої сторони, даний спір передається на розгляд до суду.

Натомість в даному випадку, як зазначалося вище, відповідачем реалізовано передбачене договором право на розірвання договору оренди в односторонньому порядку, що не потребує погодження з іншою стороною.

Розглядаючи позовну вимогу про визнання недійсним рішення Білецької сільської ради за №287 від 18.04.2016 року, то дані вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на таке.

Згідно з ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Пунктом 10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі - іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям вказаного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до рішення Білецької сільської ради №287 від 18.04.2016 року відповідачем у справі надано ВАТ "Тернопільському спеціалізованому автопідприємству 1901" земельну ділянку, загальною площею 3,8296га, кадастровий номер 6125280700:02:001:0056, для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул.Гетьмана Мазепи, 26 в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області в оренду на 5 років. Встановлено ставку орендної плати 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік та зобов'язано ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901" укласти договір оренди з сільською радою та зареєструвати його у відповідності до чинного законодавства.

На виконання даного рішення, 25.04.2016 року між відповідачем та третьою особою у справі укладено договір оренди землі, площею 3,8296га, кадастровий номер 6125280700:02:001:0056 та цього числа підписано акт приймання-передачі земельної ділянки. Договір оренди зареєстровано державним реєстратором Тернопільської районної державної адміністрації 26.04.2016 року, номер запису про інше речове право 14382772, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №58634369 від 05.05.2016р. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 914599961252).

Водночас, факт придбання нерухомого майна породжує правові наслідки, передбачені ст.377 Цивільного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент отримання витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно), відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З пункту 2 договору оренди землі від 20.12.2012 року слідує, що в оренду позивачу була надана земельна ділянка, площею 3,8296га за рахунок земель, що були в користуванні ВАТ "Тернопільське САТП 1901" згідно договору оренди землі від 09.06.2010 року, зареєстрованого в Тернопільській філії "Центр ДЗК" від 30.06.2010 року №041064400357 за кадастровим номером 6125280700:02:001:0056.

Станом на грудень 2012 року та на час розгляду справи позивач є власником нерухомого майна - викуплених нежитлових приміщень, а тому в силу вищенаведених норм має право на отримання земельної ділянки в користування з метою обслуговування даного майна.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі .

Таким чином, позовні вимоги, предметом яких є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, тобто договорі оренди землі від 25.04.2016 року.

У даному випадку, оскаржуване рішення Білецької сільської ради, яким надано в оренду земельну ділянку ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, предметом яких є спірне рішення №287 не можуть бути задоволені, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту з урахуванням того, що скасування вказаного рішення не породжує наслідків для власника земельної ділянки, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі №21-405а14.

Розгляд позову, яким оскаржується лише рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки ВАТ "САТП 1901" не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Таким чином, поданими суду доказами позивачем не доведено обґрунтованості підстав, з якими заявник пов'язує свої вимоги.

В частині вимог позивача про зобов'язання голову Білецької сільської ради внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права провадження у справі підлягає припиненню, виходячи з наступних міркувань.

Згідно статті 21 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути підприємства та організації, інші органи, зазначенні в статті 1 цього Кодексу.

Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості задоволення будь-яких позовних вимог за рахунок іншої особи, яка не є стороною у справі.

Позовні вимоги можуть заявлятися тільки до відповідача, а отже, й задовольнятися - щодо відповідача. В даному випадку позивач просить суд зобов"язати посадову особу вчинити певні дії, а саме внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Згідно частини 4 статті 42 цього закону сільський голова , зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконавчих актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради, забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету , видає розпорядження у межах своїх повноважень, представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Водночас, згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно частини 1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно, а також інших документів, що свідчать про право власності на нерухоме майно.

У розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Частиною 2 статті 9 вищезазначеного Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями та приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державні реєстратори, державні кадастрові реєстратори, нотаріуси, державні виконавці за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Шкода, завдана органом державної реєстрації прав, державним реєстратором, державним кадастровим реєстратором, нотаріусом, державним виконавцем фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно- правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Системний аналіз наведених законодавчих норм та зміст заявлених позовних вимог свідчить про те, що в даному випадку позов про зобов'язання посадової особи органу місцевого самоврядування вчинити певні дії має заявлятися в порядку адміністративного судочинства із чітким визначенням які саме зміни слід внести державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача такими неправомірними діями і в залежності від порушень визначити відповідача у спорі.

Заявлені вимоги за своїм характером є публічно-правовими, тому вимоги позову в частині зобов'язання голову Білецької сільської ради вчинити певні дії не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Окрім того, такі вимоги не сформульовано чітко та позивачем не вказано, які саме зміни слід внести до Державного реєстру.

Також суд припиняє провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення Білецької сільської ради від 18.04.2016 року про розірвання договору від 20.12.2012 року оренди земельної ділянки, площею 0,0873га за кадастровим №6125280700:02:001:1719 та передачу даної земельної ділянки в оренду ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901", в порядку пункту 4 статті 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову згідно поданої заяви без номеру від 24.05.2016 року (вх.№10694) як такої, що прийнята судом, оскільки заява відповідає правам сторони в господарському процесі, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших сторін.

Згідно приписів ст.4 3 ГПК України, визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а господарський суд, згідно ст. 43 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За даних обставин, беручи до уваги чинність всіх умов договору оренди від 20.12.2014 року, в тому числі і тих, котрі передбачають право на розірвання договору в односторонньому порядку, беручи до уваги встановлений судом факт порушення позивачем двічі зобов'язань в частині несплати орендної плати протягом більш як трьох місяців підряд суд , з огляду на вищевикладені норми закону та встановлені фактичні обставини справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати в силу ст.49 ГПК України покладаються судом на позивача у справі, в тому числі стягненню з позивача підлягають судові витрати за розгляд судом двох немайнових вимог в порядку, передбаченому п.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", виходячи з тієї обставини, що позивачем при поданні позову було сплачено згідно квитанції №540402149.2 від 20.04.2016 року судовий збір в розмірі 1378,00грн за позовну вимогу про визнання недійсним рішення Білецької сільської ради про розірвання договорів оренди земельних ділянок та передачу їх в оренду ВАТ САТП 1901. Однак, в процесі розгляду спору позивач просив визнати недійсними рішення Білецької сільської ради № 286, рішення Білецької сільської ради №287 та зобов'язання голову Білецької сільської ради вчинити певні дії.

Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд, у залежності від конкретних обставин справи, може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України (п.2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У судовому засіданні 21.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.4 2 -4 7 , 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, п.п.1, 4 ст.80, 81 1 , 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішення Білецької сільської ради №286 від 18.04.2016р. "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 3,8296га для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул.Гетьмана Мазепи №26 в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області ФОП ОСОБА_1 та Білецькою сільською радою" та рішення №287 "Про надання в оренду земельної ділянки площею 3,8296га для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул.Гетьмана Мазепи №26 в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області", - відмовити

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Білецької сільської ради від 18.04.2016р. про розірвання договору оренди землі, площею 0,0873га, кадастровий номер 6125280700:02:001:1719 та передачу даної земельної ділянки в оренду ВАТ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901", с.Біла Тернопільського району Тернопільської області, та про зобов'язання голову Білецької сільської ради внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 2756(дві тисячі сімсот п'ятдесят шість)грн 00коп. в дохід Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м.Тернопіль 22030001, ЄДРПОУ одержувача 37977726, р/р31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, ЄДРПОУ суду 03500022, МФО 838012, код класифікації доходу 2203001,призначення платежу - "судовий збір", код 03500022).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "04" липня 2016р.

Суддя Н.О. Андрусик