Рішення

від 30.06.2016 по справі 154/793/15-ц

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/793/15-ц

2/154/304/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючої: судді Пікули Н.В.

за участю секретаря: Грабовської Г.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача головного управління

Держгеокадастру у Волинській області: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

представника відповідача

ОСОБА_5 райдержадміністрації: ОСОБА_6

представника третьої особи на стороні

відповідача - ФГ «Ворчин Агро» : ОСОБА_4В

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 міжрайонного прокурора до Головного управління Держземагентства у Волинській області, ОСОБА_3, Реєстраційної служби ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції у Волинській області, треті особи: ОСОБА_7 інспекція сільського господарства у Волинській області, Фермерське господарство "Ворчин-Агро" про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Волинській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та її затвердження, а також визнання недійсними договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації і повернення земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 міжрайонний прокурор в інтересах держави, третя особа на стороні позивача ОСОБА_7 інспекція сільського господарства у Волинській області, звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Волинській області, ОСОБА_3 та реєстраційної служби ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору фермерське господарство «Ворчин-Агро», про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Волинській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та її затвердження, а також визнання недійсними договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок у користування держави.

В позовній заяві, уточненій під час розгляду справи, покликається на ту обставину, що проведеною ОСОБА_5 міжрайонною прокуратурою перевіркою встановлено порушення вимог законодавства при наданні в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності для створення та ведення фермерського господарства ОСОБА_3.

На обґрунтування позову прокурор зазначав, що перевіркою міжрайонної прокуратури встановлено порушення статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» під час надання земельних ділянок ОСОБА_3 в оренду для створення фермерського господарства, оскільки вона не зазначила в заяві необхідних для вирішення цього питання умов, не обґрунтувала розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Крім того, ОСОБА_3 не надала підтвердження наявності необхідної для обробітку такої площі землі техніки, не зазначила кількості членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність. Також, відповідач - Головне управління Держземагентства у Волинській області надав ОСОБА_3 п'ять окремих земельних ділянок, хоча для створення фермерського господарства земля надається одним масивом.

Просить визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Волинській області від 3 липня 2014 року № 3-175/15-14-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» стосовно дозволу ОСОБА_3 на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості); визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Волинській області від 18 вересня 2014 року, якими затверджено документацію із землеустрою та передачі в оренду ОСОБА_3 п'яти земельних ділянок загальною площею 156,4978 га, розташованих на території Зорянської та Стенжаричівської сільських рад Володимир-Волинського району за межами населених пунктів; визнати недійсними договори оренди п'яти земельних ділянок, укладені 25 вересня 2014 року відповідно до оспорюваних наказів; скасувати державну реєстрацію договорів оренди; зобов'язати ОСОБА_3 повернути п'ять земельних ділянок загальною площею 156,4978 га в користування держави.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду від 13.06.2016 року проведено заміну відповідачів: Головне управління Держкомземагенства у Волинській області на Головне управління Держгеокадастру; реєстраційну службу ОСОБА_5 МРУЮ на ОСОБА_5 райдержадміністрацію.

В судовому засіданні під час розгляду справи прокурор Шуваринська О.П. позов підтримала та просить його задовольнити з підстав, викладених у тексті позовної заяви, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_7 інспекція сільського господарства у Волинській області, для участі у розгляді справи свого представника не направила, подала суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Представники відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області - ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на те, що Законом України «Про фермерське господарство» не передбачено підстав для відмови громадянам у прийнятті заяви про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства у зв'язку з недотриманням правил, передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону. ОСОБА_3 створювала фермерське господарство особисто, просила надати земельні ділянки на умовах оренди, тому не могла вказати кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок, обгрунтувала необхідність їх одержання у зазначених розмірах - для створення фермерського господарства. При наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою було враховано досвід роботи ОСОБА_3 у сільському господарстві та її освіта. Не вбачає порушення в частині надання землі не єдиним массивом, надані земельні ділянки обробляються ОСОБА_3, сплачується відповідна орендна плата, у зв'язку з чим відсутні порушення інтересів держави у зв'язку із прийняттям Головним управлінням спірних наказів. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_4 - позов не визнали, суду пояснили, що відповідно до оскаржуваних прокурором наказів Головного управління Держземагенства у Волинській області відповідачу ОСОБА_3 було надано дозволи на розроблення документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі площами та розташуванням, відповідно до вказаних у тексті позовної заяви із земель державної власності сільськогосподарського призначення в оренду для створення та ведення фермерського господарства. Реєстраційною службою ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції було зареєстровано договори оренди між ОСОБА_3 та Головним управлінням Держземагенства у Волинській області. Щомісячно сплачується орендна плата на рахунки у відповідні сільські ради. Посилання прокурора на те, що в заяві для надання в оренду земельної ділянки не зазначено членів фермерського господарства, що є порушенням частини 1 ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство» є хибним, оскільки зазначення членів фермерського господарства в заяві застосовується лише при наданні земельних ділянок у власність, а не у користування. Посилання прокурора на те, що в заяві не зазначено наявність техніки, є безпідставним, оскільки на момент написання заяви ОСОБА_3 не могла знати чи буде їй надано дозволи на розробку технічних документацій. Лише при наявності зареєстрованих договорів оренди та фермерського господарства вона має можливість укладати договори на обробіток землі з фізичними та юридичними особами. Крім цього, вважає помилковим покликання прокурора на вимоги закону щодо надання земельних ділянок не єдиним масивом. Крім цього, на підставі оспорюваних прокурором наказів виготовлено технічні документації землеустрою щодо відведення земельних ділянок, кожній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер. За договором оренди землі земельні ділянки надані саме для ведення фермерського господарства, у зв»язку із чим її рішенням як засновника створено фермерське господарство «Ворчин-Агро», яке пройшло державну реєстрацію. Після реєстрації господарства, воно використовує землі за призначенням, вони оброблені, справно сплачує орендну плату та податки. Просить при вирішенні спору застосувати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду. Просить відмовити в задоволенні позову.

Предстаник відповідача ОСОБА_5 райдержадміністрації ОСОБА_6 при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та фермерське господарство «Ворчин-Агро» - ОСОБА_4 пояснив, що фермерським господарством за призначенням використовуються надані в оренду земельні ділянки.

Заслухавши пояснення прокурора, відповідача, представників відповідачів, представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

З огляду на положення статей 22 , 31 , 93 , 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу . Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України , забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України , Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2) Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» . У таких правовідносинахЗакон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV ).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV .

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону № 973-IV ).

Частинами другою та четвертою статті 7 Закону № 973-IV передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України ) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV ).

Крім того, Закон № 973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону № 973-IV не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

Судом установлено, що 19 червня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держземагентства у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до статті 22 Закону України «Про землеустрій»щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в оренду для створення та ведення фермерського господарства, із зазначенням площ та кадастрових номерів за рахунок проінвентаризованих земель сільськогосподарського призначення державної власності. До заяви додала викопіювання з кадастрової карти, довідку форми № 6-зем, копії паспорта та трудової книжки.

На підставі поданих ОСОБА_3 матеріалів, п'ятьма наказами Головного управління Держземагентства у Волинській області від 3 липня 2014 року № 3-175/15-14-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» їй надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для створення та ведення фермерського господарства, а саме п'яти земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Стенжаричівської та Зорянської сільських рад Володимир-Волинського району площею 66,9993 га, 24,6232 га, 31,2291 га, 27,8245 га, 5,8217 га. Іншими п'ятьма наказами Головного управління Держземагентства у Волинській області від 18 вересня 2014 року № 3-631/15-14-СГ; 3-632/15-14-СГ; 3-633/15-14-СГ; 3-634/15-14-СГ та від 23 вересня 2014 року № 3-655/15-СГ затверджено документацію із землеустрою та передано ОСОБА_3 в оренду строком на 7 років зазначені вище земельні ділянки.

25 вересня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Волинській області та ОСОБА_3 укладено п'ять договорів оренди землі, які 2 жовтня 2014 року зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 грудня 2014 року вчинено запис про реєстрацію фермерського господарства «Ворчин-Агро».

Суд вважає, що при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно зі ст. 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до ст. 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1 , 7 , 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

ОСОБА_3 одежала в оренду для створення фермерського господарства п'ять земельних ділянок загальною площею 156,4978 га., хоча в заяві на розроблення документації із землеустрою зазначала про земельну ділянку площею 126 га. При цьому вона не обґрунтувала в заяві необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказала перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в неї техніки для обробітку землі, не зазначила про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

В судовому засіданні представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_2 пояснила, що дані обставини дійсно ними не перевірялись, оскільки вважали перевірку зазначених обставин зайвою, а підстав для відмови у прийнятті та задоволенні заяви не вбачали.

На момент одержання земельних ділянок ОСОБА_3 мала вік 62 роки, не мала відповідної сільськогосподарської освіти, і в подальшому 01.12.2014 року нею було зареєстровано фермерське господарство «Ворчин-Агро», головою якого являлась ОСОБА_3, а членом ОСОБА_8, який являвся неповнолітнім.

Матеріалами справи підтверджено відсутність зареєстрованої за ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_8 -Агро» власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі та ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.

Зазначена обставина підтверджується і тим, що на даний час ОСОБА_3 не виконано умов договорів про надання послуг з посіву зернобобових культур в частині оренди сільськогосподарської техніки щодо повної оплати виконаних робіт та не проведено розрахунки за взятий в іншому фермерському господарстві посівний матеріал.

Також судом приймається до уваги той факт, що надання послуг з посіву та обробітку землі здійснювало ФГ «Карпо-Агро», головою якого є ОСОБА_9 - син відповідача. Зазначеним господарством також було передано ФГ «Ворчин-Агро» пшеницю на суму 27000 грн., сою на суму 90000 грн., оплата за які не проведена.

Наведене свідчить що фактично сільськогосподарським виробництвом займається інше фермерське господарство та відсутність матеріальних ресурсів для обробітку землі у відповідача.

В судовому засіданні встановлено, що до обробітку земельних ділянок ОСОБА_3 приступила осінню 2015 року і згідно Податкової декларації ФГ «Ворчин-Агро» за 2015 рік прозвітувало про відсутність господарської діяльності.

Суд вважає, що на вирішення даного спору не впливає той факт, що на даний час землі обробляються, вноситься відповідна орендна плата , оскільки суд встановлює дотримання вимог закону при наданні земельних ділянок.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч наведеним правовим нормам відповідачі не спростували позовні вимоги та не надали доказів про те, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області при отриманні заяви ОСОБА_3 провело відповідну перевірку, як заявник обґрунтовував розмір земельних ділянок в загальній кількості 156,4978 га, хоча вона просила про надання 126 га землі, які перспективи діяльності власного фермерського господарства вона наводила при цьому та які з них були враховані при прийнятті Наказів про надання їй в оренду земельних ділянок значної площі, які розташовані у різних місцях на території двох сільських рад - Стенжаричівської та Зорянської Володимир-Волинського району. Зокрема, чи мала ОСОБА_3 можливість самостійно, силами та працею членів фермерського господарства вести фермерську діяльність, чи мала вона власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мала потенційних контрагентів, ресурси яких вона могла на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства.

Посилання відповідача та її представника на порушення їх прав з огляду на висновки Європейського Суду з прав людини, не заслуговують на увагу, оскільки стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирен володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини,за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Враховуючи, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» умов і обставин, а ОСОБА_3 зазначених вимог закону не дотримала, тобто одержала в оренду земельні ділянки з порушенням вимог закону, суд приходить до висновку, що позов прокурора є підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Оскільки суд визнає незаконними та скасовує відповідні накази в частині надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, підлягають визнанню недійсними укладені договори оренди земельних ділянок та скасування їх державної реєстрації.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Визнання недійсними вказаних договорів оренди тягне за собою і скасування рішення Реєстраційної служби про державну реєстрацію цих договорів та повернення земельних ділянок до земель державної власності.

У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів відповідно до задоволених вимог, стягнувши їх відповідно у дохід держави.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст 22,31,92, 123, 124, 134, ЗУ № 973-IV«Про фермерське господарство» ,суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Волинській області за № 3-175/15-14 СГ від 03.07.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» якими ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), загальною площею 156,4978 га, а саме: 66,9993 га (кадастровий номер земельної ділянки 0720585600:00:001:1519), 24,6232 га (кадастровий номер земельної ділянки 0720585600:00:001:1501), 31,2291 га (кадастровий номер земельної ділянки 0720585600:00:001:1503), 27,8245 га (кадастровий номер земельної ділянки 0720585600:00:001:1521), 5,8217 га (кадастровий номер земельної ділянки 0720581800:00:001:0881).

Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Волинській області за № 3-631/15-14 СГ від 18.09.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», № 3-632/15-14 - СГ від 18.09.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», № 3-633/15-14 - СГ від 18.09.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», № 3-634/15-14 СГ від 18.09.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», № 3-655/15-14 - СГ від 23.09.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», якими затверджено документації із землеустрою та передано ОСОБА_3 в оренду строком на 7 (сім) років земельні ділянки площею 31, 2291 га, 5,8217 га, 24,6232 га, 27,8245 га, 66,9993 га, загальною площею 156,4978 га для створення та ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Зорянської та Стенжаричівської сільських рад Володимир-Волинського району, Волинської області.

Визнати недійними договори оренди земельних ділянок, укладених між Головним управлінням Держземагентства у Волинській області та ОСОБА_3 терміном на 7 років для створення та ведення фермерського господарства на території Стенжаричівської сільської ради Володимир-Волинського району за межами населеного пункту від 25.09.2014 року на:

-земельну ділянку площею 31,2291 га під кадастровим номером 0720585600:00:001:1503 вартістю 388289,66 грн.;

-земельну ділянку площею 24,6232 га під кадастровим номером 0720585600:00:001:1501, вартістю 319138,82 грн.;

-земельну ділянку площею 27,8245 га під кадастровим номером 0720585600:00:001:1521, вартістю 400082,00 грн.;

-земельну ділянку площею 66,9993 га під кадастровим номером 0720585600:00:001:1519, вартістю 1242659 грн.;

Визнати недійним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Волинській області та ОСОБА_3 терміном на 7 років для створення та ведення фермерського господарства на території Зорянської сільської ради Володимир-Волинського району за межами населеного пункту від 25.09.2014 року на земельну ділянку площею 5,8217 га під кадастровим номером 0720581800:00:001:0881 вартістю 54882,88 грн.;

Скасувати рішення реєстраційної служби ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції Волинської області:

-№ 16205104 від 02.10.2014 року про державну реєстацію договору оренди землі від 30.09.2014 року на земельну ділянку площею 27,8245 га, який укладений між Головним управлінням Держземагентства у Волинській області та ОСОБА_3 терміном на 7 років;

-№ 16206141 від 02.10.2014 року про державну реєстацію договору оренди землі від 30.09.2014 року на земельну ділянку площею 66,9993 га, який укладений між Головним управлінням Держземагентства у Волинській області та ОСОБА_3 терміном на 7 років;

-№ 16206720 від 02.10.2014 року про державну реєстацію договору оренди землі від 30.09.2014 року на земельну ділянку площею 31,2291 га, який укладений між Головним управлінням Держземагентства у Волинській області та ОСОБА_3 терміном на 7 років;

-№ 16213253 від 02.10.2014 року про державну реєстацію договору оренди землі від 30.09.2014 року на земельну ділянку площею 5,8217 га, який укладений між Головним управлінням Держземагентства у Волинській області та ОСОБА_3 терміном на 7 років;

-№ 16203620 від 02.10.2014 року про державну реєстацію договору оренди землі від 30.09.2014 року на земельну ділянку площею 24,6232 га, який укладений між Головним управлінням Держземагентства у Волинській області та ОСОБА_3 терміном на 7 років;

Зобов'язати ОСОБА_3 повернути до земель державної власності Зорянської та Стенжаричівської сільських рад Володимир-Волинського району Волинської області земельні ділянки площею: 66,9993 га, 31,2291 га; 27,8245 га; 24,6232 га; 5,8217 га відповідно вартістю 1242659 грн; 378289,66 грн; 400082,18 грн; 319138,82 грн; 54882,88 грн.

Стягнути з Головного управління Держземагенства (Держгеокадастру) у Волинській області в користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1339, 80 грн., з ОСОБА_10 судовий збір в розмірі 1583,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча: