Рішення

від 30.06.2016 по справі 654/1163/16-ц

ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №654/1163/16-ц

Провадження№ 2/654/487/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30.06.2016 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області

у складі: головуючого судді Ширінської О.Х.,

за участю секретаря - Слюсар О.С.,

за участю представників позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань цивільну справу за позовом Новокаховської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Рибальчеської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним/недійсним та скасування рішення сільської ради, договору купівлі-продажу державних актів на земельні ділянки, -

у с т а н о в и в:

Заступник керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся із позовом в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області до Рибальчеської сільської ради Голопристанскього району Херсонської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним/надійсним та скасування рішення сільської ради, договору купівлі-продажу державних актів на земельні ділянки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012 р., який набрав чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності чи на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

Вищевказаним Законом внесено зміни до ст.122 Земельного кодексу України та визначено, що розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності являється центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. Таким органом в області є Головне управління Держземагентства України у Херсонській області (на сьогоднішній день управління Держгеокадастру). При цьому, районні підрозділи повноваженнями щодо розпорядження землями вказаної категорії не наділені.

Встановлено, що рішенням двадцять першої сесії четвертого скликання № 301 від 06.04.2005 Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" передано у власність ОСОБА_3, земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Шабській. в с. Виноградне Рибальчеської сільської ради Голопристанського району. Цим же рішенням надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у приватну власність.

Після виготовлення технічної документації Голопристанським районним відділом земельних ресурсів, ОСОБА_3 20.02.2006 року видано державний акт серії ЯБ № 120398 на право власності на земельну ділянку площею 1,8742 га, що розташована в с. Виноградне Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Рішення про затвердження вказаної технічної документації Рибальчеською сільською радою не приймалось.

Ввжають, що рішення сільради № 301 від 06.04.2005, яким передано у власність земельну ділянку громадянці ОСОБА_3, прийнято із порушенням вимог земельного законодавства та порядку безоплатної приватизації земельних ділянок, у зв'язку із чим полягає визнанню недійсним/незаконним та скасуванню.

Згідно п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади, однак в порушення вказаної норми, Рибальчеською сільською радою Голопристанського району, яка не є органом, уповноваженим розпоряджатися землями, які розташовані поза межами населеного пункту, до яких належить і спірна земельна ділянка, прийнято рішення щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3.

Встановлено, що земельна ділянка, передана Рибальчеською сільською радою у власність ОСОБА_3 розташована за межами населеного пункту с. Виноградне Рибальчеської сільської ради, що підтверджується, листом Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області № 04/12/618/626 від 23.03.2015; листом відділу Держземагентства № 01-10/2402 від 12.09.2014; листом Держгеокадастру № 10-2111-0.2-300/2-16 від 10.02.2016, листом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 10-21- 0.101-4927/2-16 від 16.02.2016 та згідно викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Рішенням Голопристанської районної ради народних депутатів № 94 від 28.03.1992 затверджено матеріали інвентаризації земель та затверджено площі адміністративно - територіальних одиниць, згідно яких спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту.

У зв'язку з тим, що державний акт на земельну ділянку площею 1.8742 га, виданий ОСОБА_3 з порушенням вимог земельного та водного законодавства, остання не мала правових підстав розпоряджатись спірною земельною ділянкою.

Після чого ОСОБА_3 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_4, в результаті чого, договір купівлі - продаж спірної земельної ділянки слід визнати недійсним, як і державний акт серія ЯЕ № 947981 на ім'я ОСОБА_4, виданий на підставі оспорюваного правочину.

Представники позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов з підстав, зазначених у позові, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

За наявності матеріалів у справі, суд вважає можливим розглянути позов у відсутності відповідача та ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представників позивачів, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 373 ЦК України, ст.. 1 Земельного Кодексу Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею ст.122 Земельного кодексу України визначено, що розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності являється центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. Таким органом в області є Головне управління Держземагентства України у Херсонській області (на сьогоднішній день управління Держгеокадастру). При цьому, районні підрозділи повноваженнями щодо розпорядження землями вказаної категорії не наділено.

Рішенням двадцять першої сесії четвертого скликання № 301 від 06.04.2005 Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" передано у власність ОСОБА_3, земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Шабській. в с. Виноградне Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, а також надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у приватну власність.

Після виготовлення технічної документації Голопристанським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_3 20.02.2006 року видано державний акт серії ЯБ № 120398 на право власності на земельну ділянку площею 1,8742 га, що розташована в с. Виноградне Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Рішення про затвердження вказаної технічної документації Рибальчеською сільською радою не приймалось.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.12 Земельного кодексу України, чинної на момент прийняття рішення, повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності, власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин визначено ст.17 Земельного кодексу України. Так, п. «а» ч.1 ст.17 Земельного кодексу України передбачено, що місцеві державні адміністрації розпоряджаються землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади, однак в порушення вказаної норми, Рибальчеською сільською радою Голопристанського району, яка не є органом, уповноваженим розпоряджатися землями, які розташовані, поза межами населеного пункту, до яких належить і спірна земельна ділянка прийнято рішення щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3.

Земельна ділянка, передана Рибальчеською сільською радою у власність ОСОБА_3 розташована за межами населеного пункту с. Виноградне Рибальчеської сільської ради, що підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області № 04/12/618/626 від 23.03.2015 року; листом відділу Держземагентства № 01-10/2402 від 12.09.2014 року; листом Держгеокадастру № 10-2111-0.2-300/2-16 від 10.02.2016 року; листом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 10-21-0.101-4927/2-16 від 16.02.2016 року та копією кадастрового (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Рішенням Голопристанської районної ради народних депутатів № 94 від 28.03.1992 року затверджено матеріали інвентаризації земель та затверджено і адміністративно - територіальних одиниць, згідно яких спірна земельна діялнка перебуває за межами населеного пункту.

Згідно п. д) ч. 1 ст. 10 Земельного кодексу України (редакція від 11.01.2015 року у ЗК відсутня) до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить зокрема внесення до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад пропозицій щодо встановлення і зміни меж районів, міст, селищ, сіл.

Пунктом ж) ч. 1 ст. 8 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить зокрема встановлення та зміна меж сіл, селищ.

Відповідно до листа Херсонської обласної ради за № 421 221-01- 16/59 від 16.02.2016 року межі Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, обласною радою не встановлювались та не затверджувались.

У 2006 році ПП «Земпроект» розроблено проект землеустрою щодо встановлення меж населених пунктів Рибальчеської сільської ради Голопристанського району (розширення меж), згідно яких на території Рибальчеської сільської ради обліковуються землі населених пунктів: с. Рибальче - 207,8672 га, с. Забарено - 60,7953 га, с. Виноградне - 48,6701 га.

Проте зазначений проект не був погоджений, що підтверджується також листом архівного відділу Голопристанської райдержадміністрадії № 01-13 2 від 05.02.2016 року.

Відповідно до листа державного підприємства «Херсонський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» № 01-05/243 в архіві підприємства зберігається технічна документація по встановленню меж населених пунктів Рибальчеської сільської ради народних депутатів Голопристанського району, виготовлена у 1992 році, проте рішення про її затвердження до матеріалів не входить.

Згідно матеріалів інвентаризації земель Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, затвердженими рішенням Голопристанської районної ради народних депутатів № 94 від 28.03.1992 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель району» спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту.

Таким чином, на момент передачі спірної земельних ділянки у власність, законних повноважень розпоряджатись ними Рибальчеська сільська рада не мала, оскільки діючим на той час законодавством, розпоряджатись цими землями мала Голопристанська районна державна адміністрація, а отже передавши земельку ділянку у власність сільська рада перевищила надані Земельним кодексом України повноваження щодо розпорядження розташованими за межами населеного пункту земельними ділянками.

Крім того, надання спірних земельних ділянок у власність відбулось з порушенням вимог чинного земельного та водного законодавства.

Так, відповідно до ч. 1,2 ст. 116 ЗК України (у редакції станом на 11.01.2005) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 60 Земельного кодексу України ( в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах

водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 88 Водного кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 88 Водного кодексу України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга, шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Частиною 1 ст.90 Водного кодексу України передбачено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально - оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Право на землі водного фонду, встановлене ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачає можливість громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смут, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Аналіз змісту зазначеної статті дає підстави для висновку, що земельні ділянки водного фонду заборонено передавати у приватну власність громадянам, в тому числі для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 22.05.2003 року) визначено, що у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004 року (чинної на час прийняття оскаржуваного рішення) зазначено, що проект відведення земельної ділянки розробляється у разі надання, передачі земельної ділянки, вилучення (викупу), відчуження земельної ділянки (частини), межі якої не встановлено в натурі (на місцевості).

Порядком погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Мінприроди від 05.11.2004 року № 434, зокрема п. 2.9 також передбачено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення, надання цих земельних ділянок, нормативних розмірів прибережних захисних смут, встановлених ст. 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. що визначаються відповідно до постанови Кабміну № 486 від 08.05.1996 року «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності у них» із урахуванням конкретної ситуації.

Отже, спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства,розташована на відстані менше ніж 2 кілометри (крайні точки розташовані на відстані 220, 46 м і 284, 73 м) від урізу води Дніпровсько - Бузького лиману, що підтверджується витягом з кадастрової карти, та листом Приморського управління водного господарства, та відтак розташована у прибережній захисній смузі Дніпровсько - Бузького лиману акваторії Чорного моря.

Водночас під час відведення спірної земельної ділянки у власність не враховано розташування земельної ділянки у прибережній захисній смузі Дніпровсько - Бузького лиману, що обумовлює особливі вимоги (обмеження) до умов її передачі особам та подальшого використання.

Всупереч чинному законодавству, ОСОБА_3 розроблено технічну документацію із землеустрою, а не проект відведення земельної ділянки у власність, як того вимагало законодавство, внаслідок чого стало відчуження спірної земельної ділянки державної власності на користь особи взагалі без погодження з природоохоронними органами.

Відсутність належного погодження з природоохоронним органом та відсутність у землевпорядній документації урахування відповідно до ст. 60 ЗК України розмірів і меж прибережної захисної смуги Дніпровського лиману акваторії Чорного моря унеможливлює відведення такої земельної ділянки.

Крім того, в порушення ст.ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» державна експертиза щодо вказаної технічної документації із землеустрою не проводилась.

Пунктом 2.3 Пленуму вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі державні акти про право власності чи постійного користування.

Таким чином, враховуючи, що внаслідок оформлення спірного державного акту, земельна ділянка незаконно була передана у власність для ведення особистого селянського господарства, державний акт на право власності на земельну ділянку слід визнати недійсним.

Згідно із ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином рішення Рибальчеської сільської ради № 301 від 06.04.2005 року п. 15 додатку в частині передачі земельної ділянки у приватну власність громадянці ОСОБА_3 є незаконним (протиправним), а тому підлягає скасуванню.

Право власності відповідно до ст.328 ЦК України набувається на підставах незаборонених законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право володіння, користування і розпорядження майном згідно зі статтями 319, 658 ЦК України належить власникові майна.

Згідно із ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою: б) свідоцтвом про право на спадщину.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так як державний акт на право власності на спірну земельну ділянку було виготовлено на ім'я ОСОБА_3 з порушенням норм чинного законодавства, через те, що останньою набуто право власності на земельну ділянку, яка незаконно вибула із власності держави, то, враховуючи положення ч.1 ст. 155 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підлягає визнанню недійсним державний акт серії ЯБ 120398 на право власності на земельну ділянку площею 1,8742 га. кадастровий номер 6522384500:02:001:0047, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Виноградне Голопристанського району Херсонської області, виданий на ім'я ОСОБА_3 та зареєстрований 20.02.2006 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1АА-002386-010672100013.

Частинами 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно договору купівлі - продаж земельної ділянки від 17.05.2007року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, ОСОБА_3 відчужила спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_4, який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 2092476.

ПП виробничо - комерційна фірма «Геоінформкомплекс» розробила технічну документацію із землеустрою зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки, після затвердження якої відділом земельних ресурсів у Голопристанському районі видано державний акт серія ЯЕ № 947981 на право власності на земельну ділянку площею 1,8742 га, кадастровий номер 6522384500:02:001:0047 на ім'я ОСОБА_4.

У зв'язку з тим, що державний акт на земельну ділянку площею 1.8742 га, виданий ОСОБА_3 з порушенням вимог земельного та водного законодавства, остання не мала правових підстав розпоряджатись спірною земельною ділянкою. Отже, договір купівлі - продажу спірної земельної ділянки, слід визнати недійсним, як і державний акт серія ЯЕ № 947981 на ім'я ОСОБА_4, виданий на підставі оспорюваного правочину.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 179, 209, 212, 213, 215, 217, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 14, 19, 121 Конституції України, ст.ст.21, 261,319. 328.373, 378,658 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,12,17,116,118,22,126,152,155 Земельного кодексу України, ст.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 88,90 Водного кодексу України, ст.ст.45, ЦПК України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Новокаховської місцевої прокуратури - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення двадцять першої сесії четвертого скликання Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 301 від 06.04.2005 р. «Про передачу земельних ділянок у власність» п. 15 додатку до рішення в частині передачі у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності Серія ЯБ № 1203989 на земельну ділянку площею 1, 8742 га, видний на ім'я ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 1, 8742 га кадастровий поморе 65522384500:02:001:0047, вартістю 1 972 024, 00 грн., яка розташована в с-ще Виноградне Голопристанського району Херсонської області між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, поведений приватним нотаріусом ОСОБА_5 17.05.2007 р. та зареєстрований Державному реєстрі правочинів № 2092476.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності Серія ЯЕ № 947981 на земельну ділянку, площею 1, 8742 га , виданий на ім'я ОСОБА_4, для ведення особистого селянського господарства на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 17.05.2007 р. за № 1418.

Стягнути з Рибальчеської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в пропорційному відношенні на користь прокуратури Херсонської області судовий збір у розмірі 5 512 (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн., тобто по 1 837, 33 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги до Голопристанського районного суду про апеляційне оскарження, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти з дня отримання його копії.

Суддя О. Х. Ширінська