Рішення

від 19.04.2007 по справі 15/1651

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/1651

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2007 р.Справа № 15/1651

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Литовське підприємство "Нафта-Україна" ЛТД м.Київ   

до Закритого акціонерного товариства "Славутський скляний завод"

про стягнення 11563,10 грн. заборгованості

                   Суддя   Муха М.Є.

Представники сторін:

від позивача:      не з'явився

від відповідача:  Ярмолюк А.П. –за довіреністю №59 від 26.01.2007р.

Суть спору

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Позивач листом заявив клопотання про розгляд справи без присутності представника позивача. Також позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 11528грн. 29коп. заборгованості по договору від 11.09.2006р. №11/09-2006-ПШ, з якої 10700грн. –основного боргу, 288грн. 90коп. –інфляційних втрат, 80грн. 90коп. –3% річних, 458грн. 49коп. –пені.

Уточнення позовних вимог судом приймається.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні повідомили, що між ЗАТ „Славутський склозавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне Українське-Литовське підприємство «Нафта-Україна»ЛТД було укладено договір, в результаті невиконання умов якого, за Славутським склозаводом рахується заборгованість в сумі 10700 грн. Зазначив, що основною причиною затримки розрахунків з відповідачем стало те, що ЗАТ „Славутський склозавод” розпочало свою виробничу діяльність лише в 2006 році. З початком роботи всі фінансові надходження спрямовувались на організацію виробничого процесу, навчання працівників, отримання дозволів на роботу заводу та оформлення необхідної документації. По мірі можливості, здійснювались поточні платежі та розрахунки з постачальниками. Розрахунок з позивачем був проведений лише частково. Повідомив, що на даний час товариство не має реальної можливості виконати зобов'язання в добровільному порядку, оскільки виробнича діяльність підприємства тимчасово припинена, на поточні рахунки товариства накладені арешти відділом державної виконавчої служби і фінансових надходжень товариство не має. З врахуванням викладеного відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду на два місяці. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що на даний час у товариства відсутня реальна можливість повністю погасити в добровільному порядку борг перед позивачем, а виконання зобов'язання в примусовому порядку на даний час негативно вплине на подальшу діяльність ЗАТ „Славутський склозавод”, зокрема унеможливить здійснення розрахунків по заробітній платі із звільненими працівниками товариства.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне

11.09.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спільне Українсько-Литовське підприємство „Нафта-Україна” ЛТД (Продавець) та Закритим акціонерним товариством „Славутський скляний завод” м. Славута (Покупець) укладено договір №11/09-2006-ПШ.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язався протягом дії даного договору поставити товар –3тони карбонату калію вартістю 3250грн. за тону на загальну суму 11700грн. з ПДВ, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених договором (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Договір діє до 31.12.2006р. (п.2.2 договору).

Згідно п.3.3 договору розрахунок за товар проводиться таким чином: 70% - попередня оплата шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця згідно виставленого рахунку; 30% - проводиться в гривнях шляхом перерахунку вартості продукції на поточний рахунок Продавця протягом 10 календарних днів з моменту одержання товару.

Накладні, за якими передається продукція по даному договору, а також додаткові угоди та інші документи до договору, підписані уповноваженими представниками сторін, є невід'ємною частиною даного договору (п.6.1 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку затримки оплати продукції Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки платежу, а також пеню, що нарахована за кожен день прострочки платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, діючою в період прострочки.

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору, позивач згідно накладної №0002547 від 31.10.2006р. по довіреності №853224 від 31.10.2006р. передав,  а відповідач прийняв товар –4 тони карбонату на загальну суму 15600грн.

Відповідач своїх зобов'язань за договором в частині оплати отриманого товару  в повному обсязі не виконав.

На час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 10700грн. Дана сума заборгованості відповідачем підтверджена, про що зазначено у відзиві на позов.

Також позивач, відповідно до п.5.3 договору за порушення строків оплати товару просить суд стягнути з відповідача 288грн. 90коп. –інфляційних втрат, 80грн. 90коп. –3% річних, 458грн. 49коп. –пені, нарахованої за період з 01.11.2006р. по 01.02.2007р.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування  господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що не допускаються одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на два місяці необхідно відмовити, оскільки останнім не подано документального підтвердження зазначених ним обставин утруднення чи неможливості виконання судового рішення.

Відповідно до ст.49 ГПК України  оплату судових витрат необхідно покласти на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 1,45,12,15,33,35,43,44,49,82-85,116 Господарського Процесуального Кодексу   України,   СУД

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне Українсько-Литовське підприємство „Нафта-Україна” ЛТД м. Київ до Закритого акціонерного товариства „Славутський скляний завод” м. Славута про стягнення 11528грн. 29коп. задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Славутський скляний завод” (м. Славута, вул.. Кірова, 68, код 00293522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне Українсько-Литовське підприємство „Нафта-Україна” ЛТД (м. Київ, вул. Курнатовського, 4-В, код 19367826) 10700грн. (десять тисяч сімсот гривень) основного боргу, 288грн. 90коп. (двісті вісімдесят вісім гривень 90коп.) інфляційних втрат, 80грн. 90коп. (вісімдесят гривень 90коп.) 3% річних, 458грн. 49коп. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 49коп.) пені, 115грн. (сто п'ятнадцять гривень 28коп.) витрат по оплаті державного мита, 118грн. (сто вісімнадцять гривень) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

            Суддя                                                                                 М.Є. Муха

Віддруковано 3 примірники:

1 –до справи;

2 –позивачу;

        3 –відповідачу.