Постанова

від 22.06.2016 по справі 805/1422/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 р. Справа № 805/1422/16-а

час прийняття постанови: 12 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., суддів Смагар С.В., Кірієнка В.О., за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С. та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський залізобетон» до Державної фіскальної служби України про визнання недійсної податкової консультації,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський залізобетон» звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною податкової консультації № 9067/6/99-99-15-03-02-15 від 21.04.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає податкову консультацію Державної фіскальної служби України наданою Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорський залізобетон» листом № 9067/6/99-99-15-03-02-15 від 21.04.2016 року недійсною, оскільки вважає, що звільнений від сплати за землю в силу Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що надана податкова консультація відповідає нормам чинного податкового законодавства, має індивідуальний характер і не є обов'язковою для платника податків, а тому не порушує прав, свобод та інтересів платника податків.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський залізобетон» (код ЄДРПОУ 32934922), зареєстроване платником податку на додану вартість, місцезнаходження: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 1 «а».

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський залізобетон» (орендар) та Краматорською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди землі № 217 від 30.04.2010 року відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Краматорської міської ради від 18.12.2009 року № 32/V-43 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий номер 1412900000:00:005:0490, що знаходиться за адресою: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 1 «а».

Листом від 21.03.2016 року № 53 позивач звернувся до ДФС України за роз'ясненням практичного застування ст. 6 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» , а саме з питаннями: чи поширюються на ТОВ «Краматорський залізобетон» пільги, встановлені статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, чи має право ТОВ «Краматорський залізобетон» застосувати пільги встановлені статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, якщо має, то чи правильним буде застосовувати пільги у термін по договору оренди укладеному 30.04.2010 року з 14.04.2014 року до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. У який спосіб ТОВ «Краматорський залізобетон» має право застосувати пільги, встановлені статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року.

21.04.2016 року ДФС України листом за № 9067/6/99-99-15-03-02-15 позивачу надано відповідь на вищезазначений лист, в якій вказано, що Товариство посилається на норму ст. 6 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єктів господарювання, які провадять діяльність на території проведення антитерористичної операції (а.с. 11).

Можливість змін до положень Податкового кодексу України (далі - Кодекс) передбачена виключно шляхом внесення змін до Кодексу (п. 2.1 ст. 2 Кодексу). При цьому, будь - які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п.7.3 ст. 7 Кодексу). На сьогодні відповідних змін до Кодексу не внесено. Повноваження із надання пільг із земельного податку делеговано органам місцевого самоврядування (п. 284.1 ст. 284 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з п. 52.1, 52.3 та 52.4 ст. ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Консультації, крім узагальнюючих, надаються:

в усній формі - контролюючими органами;

у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов'язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків та його податкової адреси.

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на відсутність внесення змін до Податкового кодексу України, які б надавали платнику відповідачу пільги щодо сплати орендної плати за землю, в тому числі і за земельні ділянки, розташовані на території проведення антитерористичної операції.

Проте, суд не погоджується із зазначеними висновками з огляду на наступне.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Землекористувачі відповідно до пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Згідно статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельної ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Втім, задля забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, законодавцем були розроблені тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» № 1669 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст. 6 Закону України №1669 встановлено під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Приписами ст. 7 даного Закону передбачено скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що 30.10.2014 року на виконання Закону № 1669 Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження за № 1053-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операціяВ» . Відповідно до Додатку до Розпорядження м. Краматорськ (місце державної реєстрації позивача) внесено до переліку населених пунктів, на які поширюється дія Закону №1669.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №1079-р В«Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за № 1053-рВ» було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за № 1053-р.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року по справі № 826/18330/14, яка була залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 року, визнано нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №1079-р В«Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року за № 1053-рВ» .

За результатами касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/19984/15 від 30.09.2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині задоволеного позову в цій справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів УкраїниВ» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Пунктом 3 даного Розпорядження визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операціяВ» ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 В«Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053В» .

Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м. Краматорськ.

Також, суд зауважує, що основним завданням Закону України №1669, є, зокрема, забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Водночас, ч. 3 ст. 11 Закону України № 1669 передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття Закону № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання справляння плати за землю, а норми Закону № 1669 регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України), норми Закону № 1669 щодо плати за землю є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З огляду на викладене, на позивача розповсюджуються норми ст.ст. 6, 7 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» в частині звільнення від виконання своїх обов'язків як суб'єкта господарювання, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, з 14 квітня 2014 року щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном.

Крім того, суд зазначає що відповідачем при наданні податкової консультації № 9067/6/99-99-15-03-02-15 від 21.04.2016 року не надано відповіді на постановлені позивачем запитання щодо застосування норм чинного законодавства, а лише наведено суб'єктивне тлумачення приписів Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» та Податкового кодексу України без конкретизації дії зазначених норм на Товариство з обмеженою відповідальністю В«Краматорський залізобетонВ» .

Суд зазначає, що індивідуальна податкова консультація створює для позивача наслідки, оскільки відповідно до п. 53.1 ст. 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкова консультація, надана відповідачем, прийнята не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, без дотриманням принципу рівності перед законом, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця податкова консультація, з огляду на що вона підлягає визнанню недійсною, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати в сумі 1 378,00 грн., понесені позивачем, присуджуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Краматорський залізобетонВ» до Державної фіскальної служби України про визнання недійсної податкової консультації № 9067/6/99-99-15-03-02-15 від 21.04.2016 року - задовольнити.

Визнати недійсною податкову консультацію Державної фіскальної служби України № 9067/6/99-99-15-03-02-15 від 21.04.2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Краматорський залізобетонВ» (код ЄДРПОУ 32934922) судовий збір в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 22 червня 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 29 червня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Бабіч С.І.

Судді Кірієнко В.О.

ОСОБА_2