Ухвала

від 21.09.2016 по справі 805/1422/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року справа №805/1422/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

Казначеєв Е.Г.

Секретаря судового засідання: Борисова А.А.,

Представників:

позивача, - Макарова А.А.,

відповідача, - Пожидаєвої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року по справі № 805/1422/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський залізобетон» до Державної фіскальної служби України про визнання недійсної податкової консультації № 9067/6/99-99-15-03-02-15 від 21 квітня 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський залізобетон» (далі - позивач, ТОВ «Краматорський залізобетон») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України) про визнання недійсною податкової консультації відповідача № 9067/6/99-99-15-03-02-15 від 21 квітня 2016 року (арк. справи 4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року вказаний вище адміністративний позов задоволено, визнано недійсною податкову консультацію ДФС № 9067/6/99-99-15-03-02-15 від 21 квітня 2016 року (арк. справи 40-43).

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу (арк. справи 44-45), в доводах якої зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, оскільки надана податкова консультація відповідає нормам чинного податкового законодавства, має індивідуальний характер і не є обов'язковою для платника податків, а тому не порушує прав, свобод та інтересів платника податків, а посилання суду першої інстанції на вимоги Закону № 1669 не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки нормами Податкового кодексу України не передбачено пільг зі сплати орендної плати за землю, в тому числі за земельні ділянки, розташовані на території проведення антитерористичної операції (арк. справи 44-45).

У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський залізобетон» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 32934922), зареєстроване платником податку на додану вартість, місцезнаходження: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 1 «а», що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 457402 (арк. справи 8).

30 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський залізобетон» (орендар) та Краматорською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди землі № 217, відповідно до вимог якого орендодавець на підставі рішення Краматорської міської ради від 18 грудня .2009 року № 32/V-43 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий номер 1412900000:00:005:0490, що знаходиться за адресою: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 1 «а (арк. справи 12-13).

Листом № 53 від 21 березня 2016 року позивач звернувся до ДФС України із наданням письмової консультації за роз'ясненням практичного застування статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669, а саме з питаннями:

1) чи поширюються на ТОВ «Краматорський залізобетон» пільги, встановлені статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року;

2) чи має право ТОВ «Краматорський залізобетон» застосувати пільги встановлені статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669. Якщо має, то чи правильним буде застосовувати пільги у термін по договору оренди укладеному 30 квітня 2010 року з 14 квітня 2014 року до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;

3) у який спосіб ТОВ «Краматорський залізобетон» має право застосувати пільги, встановлені статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669 (арк. справи 10).

21 квітня 2016 року ДФС України листом за № 9067/6/99-99-15-03-02-15 позивачу надано відповідь на вищезазначений лист про сплату земельного податку, в якій вказано, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються податковим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім Законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. На даний час відповідних змін до Кодексу не внесено (арк. справи 11).

Не погодившись з такою відповіддю позивач у відповідності до статті 53 Податкового кодексу звернувся до суду із вимогами про визнання недійсною наведеної податкової консультації.

Таким чином, спірним питання даної справи є відповідність податкової консультації вимогам чинного законодавства в частині звільнення платника, що здійснює свою діяльність на території АТО від сплати земельного податку.

Колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема він визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкова консультація та наслідки її застосування передбачені главою 3 Податкового кодексу України, а саме: статтями 52-53 ПК України, за якими, окрім іншого встановлено, що податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства надаються безоплатно контролюючими органами за зверненням платників податків, мають індивідуальний характер і можуть використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Вищенаведеними нормами визначено статус індивідуальної податкової консультації органу державної податкової служби, а саме встановлено, що це є правовий акт індивідуальної дії. Крім того, вказано на підстави її оскарження - у разі невідповідності, на думку платника податків, нормам або змісту відповідного податку (збору).

Зі змісту вказаних положень випливає, що предметом судового контролю також є перевірка відповідності податкової консультації нормам або змісту відповідного податку (збору).

Отже, податкова консультація, як спосіб роз'яснення практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган, надається останнім з метою допомоги конкретному платнику податків в процесі реалізації ним податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності.

Метою податкової консультації є роз'яснення платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування, з метою забезпечення однакового застосування норм в усіх випадках, на які вона розрахована.

Тобто податкова консультація є допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Саме тому, податкова консультація має містити інформацію у вигляді певних рекомендацій, роз'яснень і тлумачень змісту закону, термінології тощо.

Як вказувалось судом вище, у даній справі правовідносини стосуються сплати земельного податку.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Згідно статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельної ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Тобто вказаний Закон розроблено саме для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

При цьому, відповідно до статті 6 вказаного Закону встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Отже платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з 14 квітня 2014 року.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало м. Краматорськ Донецької області, на території якого знаходиться земельна ділянка, за яку за договором сплачує податок позивач.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), м. Краматорськ також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З аналізу вказаних вище норм Закону № 1669 вбачається, що його основним завданням є, зокрема, забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Водночас, частиною 3 статті 11 Закону України № 1669 передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває, а вказаний Закон № 1669 неконституційним не визнаний, тобто є чинним.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Податковий кодекс України та Закон України № 1669 по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

А тому, вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Окрім викладеного у відповідності до пункту 4.1.4 статті 4 Податкового кодексу України - презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року по справі № 805/1422/16-а, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року по справі № 805/1422/16-а, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 21 вересня 2016 року.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

Казначеєв Е.Г.