Ухвала

від 15.06.2016 по справі 2а-3638/09/1170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А 15 червня 2016 року          м. Київ                                        К/800/16061/16 Суддя Вищого адміністративного суду України Пилипчук Н.Г. розглянувши касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі №2а-3638/09/1170 (2-ап/811/44/14) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело-ЛАЛ» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,                                                             ВСТАНОВИВ: Касаційну скаргу на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області подано 09.06.2016 (згідно з відтиском поштового штемпелю на конверті), тобто поза межами строку, встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження. Суддею-доповідачем з'ясовано, що Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області у січні 2016 року вперше подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 (К/800/1557/16). Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 15.01.2016 відмовлено Долинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015. Цією ж ухвалою вказану касаційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з невиконанням вимог ч. 5 ст.  213 Кодексу адміністративного судочинства України (до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору) та надано строк для усунення вказаних недоліків до 15.02.2016.   Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016 Долинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області вдруге відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 та повернуто таку касаційну скаргу з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України - відповідач не усунув недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху. Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області у квітні 2016 року вдруге звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 (К/800/9111/16). Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 05.04.2016 відмовлено Долинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015. Цією ж ухвалою вказану касаційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з невиконанням вимог ч. 5 ст.  213 Кодексу адміністративного судочинства України (до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору) та надано строк для усунення вказаних недоліків: протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали.   Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 10.05.2016 Долинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області вдруге відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 та повернуто таку касаційну скаргу з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України - відповідач не усунув недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху. Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області втретє 09.06.2016 подала касаційну скаргу на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015. В обґрунтування причин пропуску строку касаційного оскарження при поданні касаційної скарги на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 втретє посилається на те, що вона була позбавлена можливості усунути недоліки вперше та вдруге поданих касаційних скарг з причин відсутності відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України. Наведені  Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом. Частина перша статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. Частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга має бути подана протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення постанови в повному обсязі. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.    Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Неодноразове невиконання вимог ухвал про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі  права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.   Як зазначено вище, відповідач всупереч вимогам ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі при зверненні до суду з касаційною скаргою вперше та вдруге. При цьому чотири рази звертався до суду з клопотаннями про відстрочення сплати судового збору, в задоволенні яких йому було відмовлено. При поданні касаційної скарги втретє відповідач знову не сплатив судового збору та заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору. Податковий орган не надав доказів відсутності на його рахунках коштів та вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту звернення до суду з касаційною скаргою вперше. Вищевикладене свідчить лише про відсутність у відповідача наміру своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження та зловживання процесуальним правом на відстрочення сплати судового збору шляхом подачі численних клопотань, обґрунтованих ідентичними підставами, що призводить до затягування адміністративного процесу. Враховуючи наведене, наведені у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави пропуску такого строку не є поважними. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип  res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. Суддя-доповідач зазначає, що у даному випадку зазначені відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип  остаточного рішення. Відповідно до частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України  касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з частиною п'ятою статті 213 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору. Суб'єкт владних повноважень не входить до переліку суб'єктів, передбаченого в статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги), звільнених від сплати судового збору. До касаційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Суддя-доповідач не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою повністю або частково відстрочити сплату судових витрат. Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують положенням ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення такої сплати. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції Закону від 22.05.2015 № 484-VIII) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №  3674-VI судовий  збір  справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,  - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01.01.2014 місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 гривні (ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII).  Відповідно до абз. 2 п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №  3674-VI (в редакції, чинній на час подання позову) за подання адміністративного позову майнового характеру ставка становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (4872  грн.). Як вбачається з доданих до касаційної скарги копій оскаржуваних судових рішень, у справі подано позовну заяву майнового характеру - загальна сума за податковим повідомленням-рішенням від 28.07.2008 № 00000152310/0 складає 360605,26 грн. При цьому максимальна ставка за подання позову становить 4872 грн. Таким чином, ставка судового збору, яку відповідач повинен сплатити при поданні касаційної скарги, складає: 4872 грн. х 120% = 5846,4 грн. Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області має усунути вказані недоліки та надати: -          заяву про поновлення строку касаційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку; - документ про сплату судового збору за подачу касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі. Керуючись ст. ст. 108, 213, 214  Кодексу адміністративного судочинства України, -   УХВАЛИВ: Відмовити Долинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області у задоволенні клопотання про звільнення відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015. Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без руху. Встановити Долинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків: протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала оскарженню не підлягає.             Суддя                                                       Н.Г.Пилипчук