Рішення

від 29.06.2016 по справі 910/6973/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016Справа №910/6973/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» доТовариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство «Капітель» прозвернення стягнення на предмет іпотеки та зобов'язання звільнити приміщення Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Яцишин А.М. від відповідача:Мельникова О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство «Капітель» (надалі - ТОВ «Капітель») про звернення стягнення на предмет іпотеки та зобов'язання звільнити приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договорів факторингу №15 від 28.11.2012 р. та б/н від 28.11.2012 р. позивач набув право вимагати від боржника (ОСОБА_3) сплати заборгованості за кредитним договором №1193-Ф від 16.05.2008 р., і у зв'язку з невиконанням останнім грошового зобов'язання, пропонує звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №1193-Ф/ІП-1 від 16.05.2008 р., майновим поручителем за яким виступає відповідач, шляхом визнання права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення №1 (в літ А) загальною площею 113,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.05.2016 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 18.05.2016 р. та 06.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 06.06.2016 р. та 29.06.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав додаткові докази та пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та росив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з наданням часу для ознайомлення з матеріалами та підготуванням відзиву на позовну заяву.

В задоволенні вказаного клопотання відповідачу було відмовлено з огляду на те, що суд обмежений строком для розгляду даної справи приписами статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Більш того, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, про існування даного спору відповідач був обізнаний з 12.05.2016 р. (дата вручення ухвали про порушення провадження у справі від 19.04.2016 р.), а відтак мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготування відповідних заперечень.

Суд відзначає, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (надалі - «Банк»), та ОСОБА_3 (позивальник) був укладений кредитний договір №1193-Ф, за змістом якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договору, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у кінці строку дії кредитної лінії, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

В забезпечення виконання позичальником грошового зобов'язання за вказаним договором 16.05.2008 р. між Банком (іпотекодержатель) та ТОВ «Капітель» (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №1193-Ф/ІП-1 (надалі - «Договір іпотеки»), відповідно до п. 1.1 якого іпотекодавець як майновий поручитель передає, а іпотекодержатель приймає у іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 іпотечного договору, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 16.05.2008 р. №1193-Ф, який укладено між Банком (кредитодавець) та гр. ОСОБА_3, та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей - споживчі потреби в межах кредитної лінії, що відновлюється з загальним лімітом заборгованості 300 000,00 дол. США під проценти на строк по 15.05.2013 р. включно (основне зобов'язання).

Пунктом 2.1 Договору іпотеки визначено, що предметом іпотеки є нежиле приміщення №1 (в літ. А) (один в літ. А) загальною площею 113,30 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа нежилого приміщення збільшена на 5,8 кв.м в результаті поточного ремонту, загальна площа нежилого приміщення за договором купівлі-продажу складала 107,5 кв.м.

За змістом п. 4.1 Договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку» та (або) іпотечним договором, а також, якщо на момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках виконання умов кредитного договору.

28.11.2012 р. між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу №15, згідно з умовами якого Банк відступив свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах (в тому числі, і по договору №1193-Ф від 16.05.2008 р.), а на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 р. Банк відступив на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги за Договором іпотеки.

В свою чергу, 28.11.2012 р. між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» були укладені договір факторингу та договір про передачу прав за іпотечним договором, згідно яких ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступило на користь позивача право вимоги сплати заборгованості за кредитним договором №1193-Ф від 16.05.2008 р. та Договором іпотеки.

30.01.2014 р. позивач звернувся до відповідача та боржника з вимогою №2014/01/Б-0-55 від 28.01.2014 р., в якій просив погасити існуючу заборгованість за кредитним договором №1193-Ф від 16.05.2008 р. та попереджав про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24.12.2014 р. у справі №755/27439/14-ц, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №1193-Ф від 16.05.2008 р. в сумі 5 857 127,32 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором №1193-Ф від 16.05.2008 р. по поверненню кредитних коштів, у зв'язку з чим вказує на існування правових підстав для звернення в рахунок погашення такої заборгованості стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки шляхом визнання права власності.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі кредитного договору №1193-Ф від 16.05.2008 р. та Договору іпотеки, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку».

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень статей 512-516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

28.11.2012 р. між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу №15, згідно з умовами якого Банк відступив свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах (в тому числі, і по договору №1193-Ф від 16.05.2008 р.), а на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 р. Банк відступив на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги за Договором іпотеки.

В свою чергу, 28.11.2012 р. між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» були укладені договір факторингу та договір про передачу прав за іпотечним договором, згідно яких ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступило на користь позивача право вимоги сплати заборгованості за кредитним договором №1193-Ф від 16.05.2008 р. та Договором іпотеки.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24.12.2014 р. у справі №755/27439/14-ц, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №1193-Ф від 16.05.2008 р. в сумі 5 857 127,32 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24.12.2014 р. у справі №755/27439/14-ц має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти (набуття позивачем права вимоги за кредитним договором №1193-Ф від 16.05.2008 р. та неналежне виконання позичальником грошового зобов'язання за таким договором) повторного доведення не потребують.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

30.01.2014 р. позивач звернувся до відповідача та боржника з вимогою №2014/01/Б-0-55 від 28.01.2014 р., в якій просив погасити існуючу заборгованість за кредитним договором №1193-Ф від 16.05.2008 р. та попереджав про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Пунктом 4.2 Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя одним із наступних способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.2.1); шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

За змістом ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. (ст. 11 цього Закону).

Із змісту ст. ст. 7, 11 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, але в межах вартості предмета іпотеки.

Визначені сторонами за взаємною згодою умови іпотечного договору (п. 22 договору) узгоджуються із (не суперечать) ст. ст. 7, 11 Закону України «Про іпотеку» тому, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, лише в межах вартості предмета іпотеки та має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимог, у першу чергу перед іншими кредиторами.

Крім того, суду не надано доказів визнання недійсного Іпотечного договору.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності є правомірним та обґрунтованими.

В той же час, вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити спірне нерухоме майно задоволенню не підлягає з огляду на передчасність заявлення такої вимоги, оскільки станом на момент винесення рішення у даній справі право власності на нежиле приміщення №1 (в літ. А), загальною площею 113,30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у ТОВ «Кредитні ініціативи» ще не виникло.

При цьому, предметом Договору іпотеки є нежитлове приміщення, а приписами ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №1193-Ф/ІП-1, посвідченим 16.05.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №1193-Ф від 16.05.2008 р. у розмірі 5 857 127,32 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 2 397 900,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 1 746 129,92 грн., комісії у розмірі 49 919,64 грн., пені у розмірі 1 663 177,76 грн., шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21; ідентифікаційний код 35326253) права власності на нежиле приміщення №1 (в літ А), загальною площею 113,30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство «Капітель» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-А, приміщення 1; ідентифікаційний код 22883135) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21; ідентифікаційний код 35326253) судовий збір у розмірі 41 056 (сорок одна тисяча п'ятдесят шість) грн. 71 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2016 р.

Суддя В.П. Босий