Рішення

від 01.07.2016 по справі 910/9472/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2016Справа №910/9472/16

За позовомПриватного підприємства "ЮМА" доТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС-Н" простягнення 80 806, 17 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Кривенко М.О. - керівник; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ЮМА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС-Н" про стягнення суми боргу з урахуванням пені та з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 80 806, 17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив у повному обсязі винагороду позивачеві за виконані роботи згідно договору № 8-13 від 01.07.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/8653/16, розгляд справи призначено на 01.07.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог та надав усні пояснення по справі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвалу суду було надіслано судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Судом зроблено висновок, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні 01.07.2016 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС-Н" (Далі - відповідач, ТОВ АЛЕКС-Н, замовник ) та Приватним підприємством "ЮМА" (Далі - позивач, ПП - "ЮМА", виконавець) було укладено договір про бухгалтерський облік № 8-13 (Далі - договір ), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг бухгалтерського обслуговування в обсязі та на умовах передбачених договором, Угодою № 1 (про конфіденційність), Угодою № 2 (розрахунок вартості) та Додатком № 1 (перелік робіт).

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг виконавця за договором може бути фіксованою або договірною, за вибором замовника, що регламентується Угодою № 2, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Депозитна оплата вноситься під час підписання договору и складає суму 2 400, 00 грн. (в т.ч. НДС - 400, 00 грн.), яка дорівнює базовій вартості бухгалтерських послуг. Зміна способу розрахунку послуг за договором може бути вчинена лише в період з 1.01. по 31.01., з 01.04. по 30.04., з 01.07. по 31.07., з 01.10. по 31.10. кожного року, тобто не частіше ніж кожного кварталу (п. 3.2. договору).

Оплата послуг здійснюється кожного місяця не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, після підписання двостороннього Акту приймання-передачі робіт за звітний період. Оплата здійснюється на договірній основі: шляхом перерахування безготівкових засобів на розрахунковий рахунок виконавця або готівковий розрахунок (п.п. 3.3., 3.4. договору).

Пунктом 3.6. договору визначено, що вартість послуг виконавця може змінюватися в залежності від кількості документів, які підлягають обробці, їх складності, інфляційних процесів та інших факторів, які прямо чи опосередковано впливають на вартість послуг.

Розділом 5 договору передбачено порядок передачі та приймання послуг, зокрема вказано:

- 5.1. Передача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами кожного місяця за актом протягом 5 робочих днів з моменту пред'явлення виконавцем звітів у контролюючі органи та органи ДФСУ.

- 5.2. У термін до 5 днів після підписання акту приймання-передачі робіт при наявності необхідності виконавець зобов'язаний надати замовнику всі переданні йому для виконання зобов'язань за договором документи, які знаходяться у виконавця та стосуються замовника.

- 5.3. Послуги за договором надаються з 01.06.2013 року.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, починаючи з березня 2015 року відповідач неналежним чином виконує обов'язки за договором, а саме оплату наданих послуг, обґрунтовуючи це відсутністю коштів.

Як зазначає позивач, він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості.

Так, 10.03.2016 року, Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС-Н" було направлено претензію, відповідно до якої позивач повідомив про припинення надання бухгалтерських послуг з 19.02.2016 року та вимагав сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 32 514, 20 грн. у семиденний строк з моменту отримання претензії.

Однак, як зазначає позивач, жодних дій з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС-Н" вчинено не було.

Договір № 8-13 від 01.07.2013 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст.173, 174 , 175 Господарського кодексу України , ст. ст. 11 , 202 , 509 Цивільного кодексу України , і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг за Договором на суму 32 514, 20 грн.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 2 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовна вимога Приватного підприємства "ЮМА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС-Н" суми основного боргу у розмірі 32 514, 20 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 40 111, 40 грн. та інфляційне нарахування у розмірі 8 180, 57 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 3.5. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати замовник зобов'язаний виплатити виконавцю пеню у розмірі 0,3 % від несплачених сум за кожен день прострочення.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені.

Приватним підприємством "ЮМА" нараховано пеню за порушення виконання зобов'язань за договором про надання послуг у розмірі 40 111, 40 грн. за період з 10.04.2015 року по 22.05.2016 року.

Згідно пункту 2.9. Постанови пленуми Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зоьовязань", за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування пені судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду становить 18 098, 00 грн. Таким чином, вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг, то стягнення з відповідача пені у розмірі грн. є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги, позивачем нараховано до стягнення:

- втрати від інфляції у розмірі 8 180, 57 грн. за період з 01.04.2015 року по 01.04.2016 року.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду становить 6 804, 91 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфліцяйних нарахувань підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 804, 91 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "ЮМА" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС-Н" (04128, м. Київ, вул. Лабораторна, 1, кв. 354; код ЄДРПОУ 34576144) на користь Приватного підприємства "ЮМА" (03061, м. Київ, вул. Постова, 5, кв. 1; код ЄДРПОУ 36158020) суму основного боргу у розмірі 32 514, 20 грн., інфляційні нарахування у розмірі 6 804, 91 грн., пеню у розмірі 18 098, 00 грн. та судовий збір у розмірі - 979, 14 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 06.07.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко