Рішення

від 23.06.2016 по справі 910/7881/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2016Справа №910/7881/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аірконд»

До Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»

Про визнання зобов'язання за договором № 4989 від 15.04.2014 припиненим

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Ващенко В.В. - пор дов. № 12 від 15.04.2016

від відповідача Савінський К.В. - по дов. № 69 від 29.03.2016

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аірконд» до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про визнання припиненими з 24.12.2015 зобов'язання ТОВ «Аірконд» перед ПАТ «Український інноваційний банк» за кредитним договором № 4989 від 15.04.2014 в повному розмірі 3 007 945,20 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог в розмірі 3 018 615,78 грн. згідно шести договорів № 1/24, № 2/24, № 3/24, № 4/24, № 5/24 та № б/н про відступлення прав вимоги від 24.12.2015 та в сумі залишку коштів на власному поточному рахунку № 26005007490001 ТОВ «Аірконд» в ПАТ «Український інноваційний банк».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 порушено провадження у справі № 910/7881/16 та призначено справу до розгляду на 17.05.2016.

Позивачем 16.05.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника, який перебуває у відряджені.

Відповідачем 17.05.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника, який має примати участь в іншому судовому процесі.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.05.2016 не підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідачем в судовому засіданні 17.05.2016 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки в період введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Укрінбанк» задоволення вимог має здійснюватись у порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що не припускає задоволення вимог окремих кредиторів поза мажами ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7881/16 від 17.05.2016, у зв'язку з нез'явленням представника позивача в судове засідання та частковим невиконанням відповідачем ухвали про порушення провадження у справі від 28.04.2016, розгляд справи був відкладений на 02.06.2016.

Позивач в судовому засіданні 02.06.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 02.06.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 02.06.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 09.06.2016.

Відповідачем 09.06.2016 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення що містять заперечення проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначає, що додатковою угодою № 1 від 07.04.2015 до кредитного договору встановлено строк повернення кредиту по 13.04.2018 і строк виконання даного зобов'язання на дату введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Укрінбанк» 25.12.2015 не настав, а тому взаєморозрахунок по даному договору не можливий. Також вважає, що не настав строк виконання за договорами права вимоги по яким були відступлені позивачеві. Зазначає, що вимоги за договором банківського вкладу «Слава Україні» № 93314/ГО-1634 від 18.08.2015 відступлено іншій юридичній особі - ТОВ «Даічі». Вказує на те, що закриття рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви. Якщо на рахунку знаходяться кошти банк не може закрити його за заявою клієнта поки баланс не буде нульовим. На рахунках за договорами права вимоги знаходяться кошти, як факт того, що зобов'язання за клієнтом та банком за цими договорами станом на 24.12.2015 діяли. Отже, відсутня можливість закриття банком поточних рахунків клієнтів до приведення їх балансу до нульового значення та враховуючи норми ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання за даними договорами продовжуються, що унеможливлює їх відступлення згідно законодавства. Зазначає, що поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови подання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунку не передбачено, внаслідок чого у позивача не виникло грошових вимог до банку за договорами про відкриття поточного рахунку. Вказує на те, що не отримував заяви позивача про зарахування однорідних вимог, яка згідно накладної № 1582 компанії «Internationale Container Transport GmbH» нібито була вручена 24.12.2015 працівнику банку ОСОБА_3 З огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 09.06.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 23.06.2016.

Позивачем 22.06.2016 до відділу діловодства суду подано пояснення з урахуванням поданих відповідачем 09.06.2016 заперечень.

Відповідачем 23.06.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Клопотання мотивовано тим, що на думку заявника підпис ОСОБА_3 на накладній № 1582 компанії «Internationale Container Transport GmbH» про доставку банку 24.12.2015 є підробленим.

Відповідачем 23.06.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд розглянувши дане клопотання відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (ч. 5 п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов'язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо позивача, тому відсутні підстави для залучення останніх до участі у справі останнього третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В судовому засіданні 23.06.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.04.2014 між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (Банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аірконд» (Позичальник, позивач) укладено кредитний договір № 4989 про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (далі - кредитний договір), за умовами якого позивачу надано кредит в сумі 300 000,00 доларів США на термін до 14.04.2017 включно.

Додатковою угодою № 1 від 07.04.2015 внесено зміни до кредитного договору та визначено, що позичальнику надано кредит у розмірі 3 418 830,00 грн. на термін до 13.04.2018 включно.

Спір виник внаслідок того, що позивачем було відповідно до ст.ст. 598, 601, 603 Цивільного кодексу України надіслано відповідачу заяву № 68 від 24.12.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому зобов'язання позивача перед позивачем за кредитним договором було припинено 24.12.2015 та на сьогоднішній день відсутня заборгованість перед відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Сторонами не заперечується виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором та надання позивачу обумовлених кредитних коштів у сумі 3 418 830,00 грн.

Згідно поданого позивачем розрахунку заборгованість позивача перед відповідачем за кредитним договором становить 3 007 945,20 грн. Відповідач проти визначеного позивачем розміру заборгованості за кредитним договором заперечень не навів.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем укладений договір банківського рахунку № 26005007490001 від 17.02.2011.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Аірконд» укладено ряд договорів про відступлення права вимоги, а саме:

1) договір № 1/24 від 24.12.2015 укладено з ОСОБА_4, який передав на користь ТОВ «Аірконд» право вимоги до ПАТ «Український інноваційний банк» згідно заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-1393465 від 19.10.2015 в розмірі 1 100 000,00 грн., а також нарахованих та не сплачених відсотків за договором.

2) договір № 2/24 від 24.12.2015 укладено з ОСОБА_5, яка передала на користь ТОВ «Аірконд» право вимоги до ПАТ «Український інноваційний банк» згідно заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-2393431 від 19.10.2015 в розмірі 30 005,48 доларів США, а також нарахованих та не сплачених відсотків за договором.

3) договір № 3/24 від 24.12.2015 укладено з ОСОБА_5, яка передала на користь ТОВ «Аірконд» право вимоги до ПАТ «Український інноваційний банк» згідно заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-14-21716 від 07.11.2014 в розмірі 7 017,76 доларів США, а також нарахованих та не сплачених відсотків за договором.

4) договір № 4/24 від 24.12.2015 укладено з ОСОБА_6, який передав на користь ТОВ «Аірконд» право вимоги до ПАТ «Український інноваційний банк» згідно заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-1324773 від 05.02.2015 в розмірі 34 302,93 грн., а також нарахованих та не сплачених відсотків за договором.

5) договір № 5/24 від 24.12.2015 укладено з Національною асоціацією кредитних спілок України, яка передала на користь ТОВ «Аірконд» право вимоги до ПАТ «Український інноваційний банк» згідно договору банківського вкладу «Слава Україні» № 93314/ГО-1634 від 18.08.2015 в розмірі 960 000,00 грн., а також нарахованих та не сплачених відсотків за договором.

6) договір від 24.12.2015 укладено з Приватним нотаріусом Стопченко Катериною Олександрівною, яка передала на користь ТОВ «Аірконд» право вимоги до ПАТ «Український інноваційний банк» згідно договору банківського рахунку № НОМЕР_1 від 01.11.2012 в розмірі 25 000,00 грн., а також нарахованих та не сплачених відсотків за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Необхідність наявності згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні зазначеними заявами-договорами про розміщення банківського вкладу № 10-1393465 від 19.10.2015, № 10-2393431 від 19.10.2015, № 10-14-21716 від 07.11.2014, № 10-1324773 від 05.02.2015, договору банківського вкладу «Слава Україні» № 93314/ГО-1634 від 18.08.2015 та договору банківського рахунку № НОМЕР_1 від 01.11.2012 не передбачена. Умови про заборону (недопустимість) зарахування зустрічних вимог (ст. 602 Цивільного кодексу України) вказані договори також не містять.

Судом встановлено, що за зазначеними вище договорами про відступлення усі права, які належали попереднім кредиторам перейшли до нового кредитора - позивача у день підписання сторонами цього договору, тобто 24.12.2015.

Зазначені вище договори про відступлення права вимоги є правомірними в силу ст. 204 Цивільного кодексу України, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані у судовому порядку недійсними.

24.12.2015 позивач згідно накладної № 1582 направив відповідачу засобами кур'єрської служби компанії «Internationale Container Transport GmbH» заяву № 68 від 24.12.2015 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. В заяві позивач зазначив, що борг позивача перед відповідачем за кредитним договором становить 3 007 945,20 грн. та у відповідності до договорів про відступлення права вимоги від 24.12.2015 та договору банківського рахунку № 26005007490001 від 17.02.2011 позивачу належить право вимоги до відповідача в розмірі 3 018 615,78 грн.

Відповідачем розміри залишків коштів на рахунках та дійсність права вимоги позивача до нього не заперечені та не спростовані належними засобами доказування, натомість відповідач не погоджується з заявленою позивачем заявою № 68 від 24.12.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 3 007 945,20 грн. Відповідач заперечує, що ним було отримано заяву № 68 від 24.12.2015.

Належних та допустимих в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказів, що підприємство, яке здійснило кур'єрську доставку заяви № 68 від 24.12.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог (накладна компанії «Internationale Container Transport GmbH»), не здійснює підприємницьку діяльність з кур'єрської доставки матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на те, що заява № 68 від 24.12.2015 ніким з його працівників не отримувалася та те, що підпис ОСОБА_3 є підробленим, що інформація щодо реквізитів відповідача, посади особи що отримувала заяву, що міститься у накладній, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

З відповіді кур'єрської служби доставки № 20 від 06.06.2016 вбачається, що за твердженням даної компанії 24.12.2015 кур'єр «Internationale Container Transport GmbH» доставив кореспонденцію від позивача на адресу відповідача (м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-А) і в приміщенні, де здійснюється приймання вхідної кореспонденції, співробітник відповідача здійснив напис на накладній № 1582 про отримання кореспонденції від позивача.

У відповіді кур'єрської служби № 09/06 від 17.06.2016 зазначається, що в обов'язки кур'єра не входить ідентифікація особи і посади співробітника організації-адресата, якщо такий співробітник знаходиться в організації-адресаті в приміщенні, де здійснюється приймання вхідної кореспонденції. Протилежного відповідач суду не довів.

З приводу змісту пояснення ОСОБА_3 від 25.03.2016, то «Internationale Container Transport GmbH» на думку суду обґрунтовано припускає, що прізвищем свого керівника «ОСОБА_3» міг підписатися хтось із його підлеглих, що є звичайною практикою діловодства у великих організаціях, але оскільки заяву було доставлено у приміщення відповідача до його відділу діловодства/канцелярії, та там вручено працівнику, а отже це є належним врученням.

Таким чином, відповідачем не спростовано перед судом належними засобами доказування, що заява № 68 від 24.12.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог його працівником у приміщенні його відділу діловодства/канцелярії не отримувалася, тобто не спростовано відомості, викладені у бланку кур'єрської служби доставки та у її письмовому поясненні.

З огляду на викладене суд вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Із аналізу наведених норм вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними; бути однорідними; строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Пункт 3.6. кредитного договору встановлює можливість дострокового повернення кредиту.

Договори банківського вкладу № 10-1393465 та № 10-2393431, права за якими придбав позивач і за якими не настав строк виконання зобов'язань, встановлюють можливість дострокового повернення вкладу (другий абзац після другої таблиці, позначений двома зірочками).

Договори банківського вкладу № 14-21716 та № 10-1324773, права за якими придбав позивач і які є безстроковими, відповідно підпадають під визначення договорів, строк виконання вимог за якими не встановлений і вимоги мають виконуватись в момент їх пред'явлення, що і сталося в момент вручення відповідачу заяви позивача № 68 від 24.12.2015 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

За договором банківського вкладу «Слава Україні» № 93314/ГО-1634 від 18.08.2015 Національна асоціація кредитних спілок України розмістила у відповідача вклад в розмірі 2 300 000 грн., з яких право вимоги на 960 000,00 грн. було відступлене на користь позивача (договір № 5/24 про відступлення права вимоги від 24.12.2015), а право вимоги на 346 000,00 грн. було відступлене на користь іншої особи - ТОВ «Даічі-Україна» (договір № 4 про відступлення права вимоги від 24.12.2015). Строк повернення вкладу настав 17.11.2015.

Отже, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно заяви позивача № 68 від 24.12.2015 було здійснене належним чином з огляду на те, що за всіма зарахованими зустрічними вимогами строк виконання настав або не був встановлений (тобто визначений моментом пред'явлення вимоги) або була передбачена можливість дострокового виконання вимоги.

Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог передбачені в статті 602 Цивільного кодексу України, частині 5 статті 203 Господарського кодексу України відсутні.

Судом встановлено, що вимоги відповідача до позивача станом на 24.12.2015 по кредитному договору № 4989 від 15.04.2014 в розмірі 3 007 945,20 грн., та вимоги позивача до відповідача станом на 24.12.2015 в розмірі 3 018 615,78 грн. згідно шести договорів про відступлення прав вимоги від 24.12.2015 та в сумі залишку коштів на власному поточному рахунку № 26005007490001 позивача у банку відповідача, є зустрічними, однорідними та строк їх виконання настав.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 202, ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України заява про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином.

Чинне законодавство України не передбачає спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог як одностороннього правочину, а відтак - такий правочин вважається вчиненим, а зобов'язання, відповідно, припиненим внаслідок заліку однорідних вимог у момент вчинення правочину, тобто у момент реалізації правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення .

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення пункту 1 частини 1 статті 211 Цивільного кодексу України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні). Подібного висновку дійшов і Вищий господарський суд України у постанові від 18.03.2015 у справі № 910/15419/14.

З огляду на все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заяву № 68 від 24.12.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем було вчинено у день передання її кур'єрській службі доставки для передачі відповідачу, тобто коли відбулась реалізація цього правочину через відповідне зовнішнє волевиявлення, 24.12.2015.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Тому на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України 24.12.2015 суд визнає припиненими зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором № 4989 від 15.04.2014 в повному розмірі 3 007 945,20 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог в розмірі 3 018 615,78 грн. згідно шести договорів № 1/24, № 2/24, № 3/24, № 4/24, № 5/24 та № б/н про відступлення прав вимоги від 24.12.2015 та в сумі залишку коштів на власному поточному рахунку № 26005007490001 позивача у відповідача.

22.09.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 622/БТ «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» та призначення куратора», відповідно до якої запроваджено особливий режим контролю до 21.11.2015 та призначено куратора.

01.10.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 659/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії проблемних», якою віднесено ПАТ «Укрінбанк» до категорії проблемних до 180 днів та встановлено з дня цієї постанови та до закінчення зазначеного строку обмеження відповідно до переліку викладеного в пункті 2 резолютивної частини постанови.

24.12.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії несплатоспроможних» відповідно до пунктів 1 та 2 резолютивної частини якої віднесено ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних та визнано такими, що втратили чинність постанови Правління Національного банку України № 622/БТ від 22.06.2015 та № 659/БТ від 01.10.2015.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління національного банку України № 934 від 24.12.2015 прийнято рішення № 239 від 24.12.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 25.12.2015 по 24.03.2016.

Оскільки зарахування відбулося 24.12.2015, то на нього не поширюється заборона зарахування, встановлена ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» оскільки тимчасову адміністрацію у банку відповідача було введено наступного дня, після зарахування - 25.12.2015, а у день вчинення заяви № 68 від 24.12.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог - 24.12.2015, така заборона на спірні правовідносини не поширювалася.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аірконд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими з 24.12.2015 зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аірконд» перед Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» за кредитним договором № 4989 від 15.04.2014 в повному розмірі 3 007 945,20 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог в розмірі 3 018 615,78 грн. згідно шести договорів № 1/24, № 2/24, № 3/24, № 4/24, № 5/24 та № б/н про відступлення прав вимоги від 24.12.2015 та в сумі залишку коштів на власному поточному рахунку № 26005007490001 ТОВ «Аірконд» в ПАТ «Український інноваційний банк».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-А, код ЄДРПОУ 05839888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аірконд» (03061, м. Київ, пр-т Відрадний, 95 літера К, код ЄДРПОУ 37313560) 45 279 (сорок п'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 24 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 02.07.2016.

Суддя В.В.Сівакова