Постанова

від 29.06.2016 по справі 914/2465/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа № 914/2465/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Шива», № 66 від 15.04.2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/2007/16 від 21.04.2016 року),

на рішення Господарського суду Львівської області від 05 квітня 2016 року

у справі № 914/2465/15 (суддя Мороз Н.В.),

порушеній за позовом

позивача: Публічного акціонерного товариства «³Ес БанкВ» , м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства В«ШиваВ» , м. Львів,

про: 1) Звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31.10.2013р., а саме: будівлю - фізкультурно-оздоровчого комплексу з вбудованим підприємством торгівлі, загальною площею 8548,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. 3убрівська, 38 та належить Приватному підприємству «ШИВА» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.02.2013р., шляхом визначеним ст.38 Закону України «Про іпотеку», п.п.6.5, 6.6 іпотечного договору, а саме, на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) від свого імені будь - якій особі покупцю згідно договору купівлі - продажу за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на день проведення продажу, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ В«ВіЕс БанкВ» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КU018029 від 27.07.2012р. в розмірі 1916498,39 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2015р. становить 41719678,50 грн., з яких 1856779,49 доларів США, що еквівалентно 40419675,68 грн. - заборгованість по кредиту, 59718,90 доларів США, що еквівалентно 1300002,82 грн. - заборгованість по відсотках та 148293,40 грн. - пені; 2) Закріпити за Публічним акціонерним товариством «³Ес БанкВ» права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань пов'язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв'язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо-та газопостачанням, телефонним зв'язком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством та цим договором; інші права необхідні для здійснення належного управління майном; 3) Стягнути з Приватного підприємства «Шива», м. Львів, вул. Зубрівська, буд. 38 (код ЄДРПОУ 23270044) на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», м. Львів, вул. Грабовського, 11 (код ЄДРПОУ 19358632) - 73080,00 грн. судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_2 - п/к за довіреністю № 21-С від 23.12.2015 р.;

від позивача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю б/н від 05.02.2016 р., ОСОБА_4 - п/к за довіреністю № 1663/01 від 27.11.2015 р.;

вільний слухач: ОСОБА_5

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представників сторін повідомлено, що в судовому засіданні проводиться технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2016 року, справу № 914/2465/15 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Костів Т.С., Марко Р.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Шива», № 66 від 15.04.2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/2007/16 від 21.04.2016 року) до провадження та розгляд скарги призначено на 25.05.2016 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (том 4, а.с. 216, 217).

25.05.2016 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду заяви суддів: Костів Т.С. та Марка Р.І. поданих у порядку ст. 20 ГПК України про самовідвід у справі № 914/2465/15 задоволено з тих підстав, що зазначені судді приймали участь у складі колегії суддів під час розгляду справи № 914/930/15 за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕсБанк» за позовом ТзОВ «Компанія з управління активами «Оптіма-Капітад» до Приватного підприємства «Шива» про стягнення 500000 грн., і у задоволенні апеляційної скарги Банку було відмовлено. За наслідками розгляду касаційної скарги ПАТ «ВіЕсБанк», рішення попередніх судів були скасовані постановою ВГС України від 20.01.2016 р. з тих підстав, що суд апеляційної інстанції не визначився з вимогами банку за кредитним договором № КU018029 від 27.07.2012 р., укладеного між ПАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕсБанк» та ПП «Шива» у справі про стягнення коштів за договором процентної позики № 2012/02-15, укладеного між ТзОВ «Компанія з управління активами «Оптіма-Капітал» та ПП «Шива» та під час розгляду справи № 914/1800/15 за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕсБанк» за позовом Приватного підприємства «Шива» до ПАТ «ВіЕсБанк» про визнання дій незаконними та зобов'язання до вчинення дій, рішення у яких були скасовані за касаційною скаргою ПАТ «ВіЕсБанк» постановою ВГС України від 15.02.2016 р. та вищезазначену справу передано для повторного автоматизованого розподілу в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України, також ухвалою суду від 25.05.2016 р. розгляд справи було відкладено на 08.06.2016 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

31.05.2016 року розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду за № 236 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 914/2465/15 та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів вищезазначену справу розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Данко Л.С., суддів: Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

В судовому засіданні 08.06.2016 р. за участю представників сторін було оголошено перерву до 29.06.2016 р., про що уповноважені представники сторін були належним чином повідомлені особисто під розписку.

Представник апелянта/відповідача в судове засідання 29.06.2016 р. прибув, просить провадження у справі зупинити з підстав зазначених у клопотанні вх. № ЛАГС 01-05/2525/16 від 25.05.2016 р., усно зазначив, що постановою Вищого господарського суду України 06.04.2016 р. скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. у справі № 914/4284/15 та прийнято нове рішення, яким припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕс Банк», що на думку апелянта, відповідно до ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» існують визначені законом підстави для зупинення провадження у справі № 914/2464/15. Крім того, представник скаржника просить призначити судово-будівельну експертизу по даній справі для встановлення початкової вартості предмета іпотеки, про що було подано у попередньому судовому засіданні клопотання вх. № ЛАГС 01-05/2524/16 від 25.05.2016 р., також усно зазначив, що оскільки оцінка майна, яке перебуває в іпотеці, станом на час винесення оскаржуваного рішення є значно вищою від закладеної оцінки при укладенні іпотечного договору, то слід провести відповідну судово-будівельну експертизу та визначити ринкову вартість, яка на думку апелянта буде значно вищою від оцінки проведеної позивачем. Щодо суті спору представником скаржника, доводи апеляційної скарги підтримано, надано усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05 квітня 2016 року у справі № 914/2465/15.

Від позивача прибули два представники, проти апеляційної скарги заперечили з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу № 10-2/8687 від 23.05.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/3794/16 від 25.05.2016 р.), доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримали, просять рішення Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 р. у справі № 914/2465/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Шива» - без задоволення. Щодо клопотань скаржника про зупинення провадження у справі та призначення судово-будівельної експертизи усно заперечили, зазначивши, що предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду шляхом визначеним ст. 38 Закону України «Про іпотеку», п.п.6.5, 6.6. іпотечного договору, а саме, продажу майна від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, відтак зазначили, що експертиза ринкової вартості предмета іпотеки при його реалізації, тобто на стадії виконання рішення суду буде проводитись в будь-якому випадку, а відповідач у разі незгоди з експертною оцінкою та визначеною вартістю предмета іпотеки, не позбавлений можливості оскаржити проведену експертом оцінку майна. Крім того, на думку представників позивача, скаржник подаючи такі клопотання, як і в суді першої інстанції та суду апеляційної інстанції свідомо затягує розгляд справи, відтак просять у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судово-будівельної експертизи відмовити.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Шива», вих. № 66 від 15.04.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2007/16 від 21.04.2016 р.) до провадження та розгляд справи з підстав зазначених в ухвалі суду від 25.05.2016 р. було відкладено, також в судовому засіданні 08.06.2016 р. за участю представників сторін судом оголошувалась перерва до 29.06.2016 р., про що уповноважені представники сторін були повідомлені особисто під розписку та прибули в наступне судове засідання,відтак, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, так як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Колегія суддів заслухала доводи та міркування представників сторін, оглянула та дослідила докази, в їх сукупності, щодо клопотання апелянта, подане 25.05.2016 р. за вх. № ЛАГС 01-05/2524/16, про призначення судово-будівельної експертизи по даній справі для встановлення початкової вартості предмета іпотеки, прийшла до висновку, що зазначене клопотання до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

При цьому, необхідність призначення судової експертизи пов'язана саме з наявністю при розгляді господарського спору певних питань щодо обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань експерта та можуть бути вирішені шляхом призначення судової експертизи. Зі змісту ст.41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов'язок.

Згідно приписів п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Крім цього, відповідно до п.п.6.5, 6.6. іпотечного договору, а саме, продажу майна від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, відтак експертиза ринкової вартості предмета іпотеки при його реалізації, тобто на стадії виконання рішення суду буде проводитись в будь-якому випадку, а відповідач у разі незгоди з експертною оцінкою та визначеною вартістю предмета іпотеки, не позбавлений можливості оскаржити проведену експертом оцінку майна.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання апелянта/відповідача про призначення судово-будівельної експертизи слід відмовити.

Розглянувши клопотання апелянта про зупинення провадження у справі № 914/2465/15 до вирішення Львівським апеляційним господарським судом справи 914/4284/15 про визнання банкрутом ПП «Шива», заслухавши пояснення сторін в цій частині та оглянувши докази, на які покликається апелянт, колегія суддів вважає, що клопотання скаржника про зупинення провадження у даній справі слід відхилити, виходячи з наступного.

Як вбачається з поданого представником апелянта/відповідача клопотання про зупинення провадження у справі № 914/2465/15, підставою для зупинення провадження у вищезазначеній справі, є скасування постановою Вищого господарського суду України 06.04.2016 р. постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. у справі № 914/4284/15 та прийняття нового рішення, яким припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕс Банк», що на думку апелянта, відповідно до ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» існують визначені законом підстави для зупинення провадження у справі № 914/2464/15.

Відповідно до частини першої та другої статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст ч. 4 ст. 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Зі змісту ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що законодавець чітко визначив можливість зупинення саме позовного провадження у разі порушення провадження справи про банкрутство. Проте, перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. у даній справі здійснюється не в позовному, а в апеляційному порядку, тобто, має місце апеляційне провадження.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в повному обсязі.

Тобто, під апеляційним провадженням слід розуміти перегляд вищестоящою судовою інстанцією, відповідно до встановленої законом процедури, судових рішень, які не набрали законної сили, з метою перевірки їх законності і обґрунтованості, виявлення порушень закону як суб'єктами права, так і судами першої інстанції та встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушень.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів вважає, що підстави для зупинення апеляційного провадження по справі № 914/2465/15 в силу ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - відсутні.

Окрім того, відповідно до приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.

Зупинення провадження у справі це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Згідно п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Аналізуючи вищевикладене, оцінюючи зміст підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 914/2465/15, висвітлені скаржником у клопотанні, надавши правову оцінку обставинам порушення провадження у справі № 914/4284/15 про банкрутство боржника - ПП «Шива» колегія суддів приходить до висновку, що розгляд останньої не перешкоджає з'ясуванню обставин у даній справі та перегляду апеляційним судом рішення Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 79 ГПК України (зі змінами та доповненнями), господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Частина 2 коментованої статті передбачає випадки, коли господарський суд має право, але не зобов'язаний зупиняти провадження у справі. До таких випадків віднесено:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто будь-які інші обставини не можуть бути підставою зупинення провадження у справі.

В даному випадку обставин, які перелічені в частинні 2 статті 79 ГПК України відсутні.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що сторони, зокрема, апелянт/відповідач повинні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, відтак подане представником апелянта/відповідача клопотання про зупинення провадження у справі № 914/2464/15, є надуманим та таким, що призведе до затягування розгляду справи, відтак у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05 квітня 2016 року по справі № 914/2465/15 (суддя Мороз Н.В.) вирішено: позов задоволити повністю, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31.10.2013р., а саме: будівлю - фізкультурно-оздоровчого комплексу з вбудованим підприємством торгівлі, загальною площею 8548,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. 3убрівська, 38 та належить Приватному підприємству «ШИВА» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.02.2013р., шляхом визначеним ст.38 Закону України «Про іпотеку», п.п.6.5, 6.6 іпотечного договору, а саме, на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) від свого імені будь - якій особі покупцю згідно договору купівлі - продажу за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на день проведення продажу, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ В«ВіЕс БанкВ» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КU018029 від 27.07.2012р. в розмірі 1916498,39 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2015р. становить 41719678,50 грн., з яких 1856779,49 доларів США, що еквівалентно 40419675,68 грн. - заборгованість по кредиту, 59718,90 доларів США, що еквівалентно 1300002,82 грн. - заборгованість по відсотках та 148293,40 грн. - пені (п. п. 1, 2 резолютивної частини рішення ).

Пунктом 3 резолютивної частини вирішено закріпити за Публічним акціонерним товариством «³Ес БанкВ» права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань пов'язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв'язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо-та газопостачанням, телефонним зв'язком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством та цим договором; інші права необхідні для здійснення належного управління майном. Також вирішено стягнути з Приватного підприємства «Шива», м. Львів, вул. Зубрівська, буд. 38 (код ЄДРПОУ 23270044) на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», м. Львів, вул. Грабовського, 11 (код ЄДРПОУ 19358632) - 73080,00 грн. судового збору (п. 4 резолютивної частини рішення ), (том IV, а. с. 190-191, 192-207).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 05.04.2016 р. у справі № 914/2465/15, апелянт/відповідач (Приватне підприємство «Шива») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІV, а. с. 218-221), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05 квітня 2016 року у справі № 914/2465/15 та стягнути з позивача судові витрати.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на ту обставину, що висновок місцевого господарського суду про те, що оцінка предмета іпотеки буде проведена на стадії виконання судового рішення і що у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржити результати оцінки майна є незаконним, оскільки на думку апелянта такий висновок прямо суперечить положенням чинного законодавства, а отже є незаконним.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що постановою Верховного Суду України від 07.10.2015 р. вказано, що посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку» Крім того, апелянт покликається на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 23.12.2015 р. у справі № 6-1205цс15, відповідно до наведеного на думку апелянта. Приймаючи оскаржуване рішення місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, адже початкова ціна продажу предмета іпотеки обов'язково повинна бути визначена в резолютивній частині рішення суду про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки і при цьому суд не може вказати, що така ціна буде визначена в подальшому на стадії виконання судового рішення.

Окрім цього, апелянт вважає, що остання узгоджена в договорі іпотеки вартість предмета іпотеки не відповідає його дійсній ринковій вартості станом на дату ухвалення рішення, у зв'язку з чим апелянтом/відповідачем в суді першої інстанції було подано клопотання про призначення експертизи, однак місцевим господарським судом у задоволенні клопотання було відмовлено.

На підставі вищенаведеного апелянт вважає, що суд першої інстанції не встановивши повно та об'єктивно обставини, які мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті, а саме початкову ціну продажу предмета іпотеки, порушив вимоги норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необ'єктивного та незаконного рішення суду, чим порушено права відповідача у справі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач: Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», перейменованого згідно з рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів (Протокол № 48 від 11.10.2013 р.). Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк2 є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Фольксбанк», перейменованого згідно з рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів (Протокол № 39 від 03.08.2009 р.) у зв'язку із приведенням діяльності Відкритого акціонерного товариства «Фольксбанк» у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. Відкрите акціонерне товариство «Фольксбанк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Електрон Банк», перейменованого згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів (протокол № 36 від 03.04.2008 р.). Відкрите акціонерне товариство «Електрон Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерно-комерційного «Електрон Банку», перейменованого згідно з рішенням позачергових Загальних Зборів акціонерів (протокол № 21 від 21.09.2001 р.). Акціонерно-комерційний «Електрон Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерно-комерційного «Електронбанку», перейменованого згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів (протокол № 8 від 04.09.1993 р.), який створений згідно рішення установчих зборів акціонерів (протокол № 1 від 31.08.1991 р.) та зареєстрований Національним банком України за № 25 від 10 жовтня 1991 р. що підтверджується п. 1.1. Статуту ПАТ «ВіЕс Банк» (нова редакція) (том І, а. с. 59-80).

Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 19358632, місцезнаходження юридичної особи: 79000, Львівська обл., м. Львів, Галицький район, вул. Грабовського, буд. 11, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а. с. 81-84, 194).

Відповідач/апелянт: Приватне підприємство «Шива» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 23270044, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79066, Львівська обл., м. Львів, Сихівський район, вул. Зубрівська, буд. 38, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а. с. 195-198).

З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2015 р. Публічне акціонерне товариство «ВіЕсБанк» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовними вимогами до Приватного підприємства «Шива» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31.10.2013р., а саме: будівлю - фізкультурно-оздоровчого комплексу з вбудованим підприємством торгівлі, загальною площею 8548,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. 3убрівська, 38, та належить Приватному підприємству В«ШИВАВ» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.02.2013р., шляхом визначеним ст.38 Закону України В«Про іпотекуВ» , п.п.6.5, 6.6 іпотечного договору, а саме, на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «³Ес БанкВ» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) від свого імені будь- якій особі покупцю згідно договору купівлі - продажу за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на день проведення продажу, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства «³Ес БанкВ» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ В«ВіЕс БанкВ» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КU018029 від 27.07.2012р. в розмірі 1916498,39 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2015р. становить 41719678,50 грн., з яких 1856779,49 доларів США, що еквівалентно 40419675,68 грн. - заборгованість по кредиту, 59718,90 доларів США, що еквівалентно 1300002,82 грн. - заборгованість по відсотках та 148293,40 грн. - пені; зобов'язати закріпити за Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань пов'язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв'язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо-та газопостачанням, телефонним зв'язком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством та цим договором; інші права необхідні для здійснення належного управління майном та стягнення з Приватного підприємства «Шива» (м. Львів, вул. Зубрівська, буд. 38, код ЄДРПОУ 23270044) на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (м. Львів, вул. Грабовського, 11, код ЄДРПОУ 19358632) - 73080,00 грн. судового збору та ухвалою місцевого господарського суду від 23.07.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду та розгляд справи було призначено на 18.08.2015 р.

Також позивачем, при поданні позовної заяви було подано клопотання № 10-3/14492 від 15.07.2015 р. (вх. № 3152/15 від 21.07.2015 р.) про забезпечення позову та заяву № 10-3/16553 від 12.08.2015 р. (вх. № 33950/15 від 12.08.2015 р.) про залишення позову без розгляду, які ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.08.2016 р. було розглянуто.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.08.2015р. провадження у справі було зупинено на підставі ч.1 ст.79 ГПК України, до набрання законної сили рішення суду по справі №813/4303/15 за позовом ПП В«ШиваВ» до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_6, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя сторона яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ В«ВіЕс БанкВ» про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, яка розглядається Львівським окружним адміністративним судом (том І, а. с. 163-168).

Також ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.01.2016 р. розгляд справи було зупинено (том І, а. с. 230-234) та ухвалами суду першої інстанції від 21.12.2015 р. та від 28.03.2016 р. поновлено провадження у справі (том І, а. с. 183-184, 240-241).

Слід зазначити, що вищезазначені ухвали місцевого господарського суду сторонами, зокрема, апелянтом не оскаржувались у встановленому законом порядку.

Крім того, 05.04.2016 р. представником відповідача було подано клопотання про призначення у даній справі будівельної експертизи для встановлення початкової вартості предмета іпотеки. Посилається на норму ст.39 Закону України «Про іпотеку», згідно якої передбачено зазначення в резолютивній частині рішення суду початкової ціни продажу предмету іпотеки, вважає, що оскільки вартість предмета іпотеки узгоджена сторонами в договорі не відповідає дійсній ринковій вартості на даний час, єдиним способом визначення початкової ціни предмета іпотеки є проведення експертизи, яку місцевим господарським судом було відхилено, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

При цьому, необхідність призначення судової експертизи пов'язана саме з наявністю при розгляді господарського спору певних питань щодо обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань експерта та можуть бути вирішені шляхом призначення судової експертизи. Зі змісту ст.41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов'язок.

Згідно приписів п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи слід відмовити.

Щодо суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим судом, 27.07.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк» (перейменоване на публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом № 48 від 11.10.2013 р., п. 1.1. Статуту ПАТ «ВіЕс Банк») (Банк - за договором, Позивач - у справі) та Приватним підприємством «Шива» (Позичальник - за договором, Відповідач - у справі) було укладено кредитний договір № KU018029 (надалі договір) (том І, а. с. 11-20), додаток № 1 до кредитного договору № KU018029 від 27.07.2012 р. (Графік погашення кредиту) (том І, а. с. 21-22) та додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4 (том І, а. с. 23, 24-25, 26-27, 28-29).

Відповідно до умов п.3.1. кредитного договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає кредит та зобов'язується належним чином виконувати боргові зобов'язання, що встановлені кредитним договором та законодавством України. Базові умови кредитування узгоджені сторонами в розділі 1 кредитного договору.

Так, згідно розділу 1 п.1.2. договору, розмір кредиту та валюта кредиту 2630000,00 доларів США. Строк користування кредитом 84 місяці, кінцева дата повного виконання боргових зобов'язань - 26 липня 2029 року (п.п.1.5, 1.6 договору). Розміри та періодичність погашення кредиту передбачені у графіку погашення кредиту (додаток 1 до кредитного договору) (п.1.7. договору).

Плата за кредитним договором передбачена у п.1.9 кредитного договору.

Згідно п.1.9.1. договору, проценти (процентна ставка) - 8 % річних + 3М LIBOR. Термін сплати: з 1-го до 10-го числа (включно) наступного місяця, періодичність сплати - щомісячно протягом строку дії кредитного договору.

Згідно п.1.12 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 4 від 03.06.2014 р. до кредитного договору №KU018029 від 27.02.2012 р., для забезпечення виконання боргових зобов'язань позичальника за кредитним договором: іпотека нерухомого майна: будівля - фізкультурно-оздоровчий комплекс з вбудованим підприємством торгівлі, реєстраційний номер НОМЕР_1, загальною площею 8548,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зубрівська, 38; застава корпоративних прав ПП В«ШиваВ» , ідентифікаційний код 23270044, боржник за правочином забезпечення - ТзОВ В«Компанія з управління активами В«Оптіма-КапіталВ» , ідентифікаційний код 32800975; застава корпоративних прав ПП В«ШиваВ» , ідентифікаційний код 23270044, боржник за правочином забезпечення - ОСОБА_8, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2; застава майнових прав за договором оренди нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, 28.02.2013р. за реєстровим № 684, укладеним між позичальником і ТзОВ В«СПОРТ-ЕТАЛОНВ» , ідентифікаційний код 37635637; застава майнових прав за договором оренди нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, 13.05.2014р. за реєстровим №836, укладеним між позичальником і ТзОВ В«ТехменеджментВ» , ідентифікаційний код 38871601.

Пунктом 7.3. договору передбачено, банк здійснює надання кредиту позичальнику відповідно до заяви про надання кредиту, яка надається позичальником банку в письмовому вигляді.

Розділом 8 кредитного договору визначено повернення кредиту. Так згідно п.8.1. договору, повернення кредиту здійснюється позичальником у валюті(ах) кредиту в порядку, визначеному кредитним договором. Моментом (днем) повернення строкового кредиту/кредитної лінії є дата зарахування коштів на рахунок, який використовується для надання і погашення кредиту, вказаного в розділі 1 кредитного договору.

Відповідно до п.8.3. кредитного договору, позичальник зобов'язується повертати банку кредит з періодичністю та в розмірах, визначених в розділі 1 кредитного договору та відповідно до Графіку (якщо такий укладений між сторонами) з урахуванням пільгового періоду щодо погашення кредиту, якщо такий встановлений кредитним договором. Якщо Графік не укладений між сторонами, позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше кінцевої дати повного виконання боргових зобов'язань.

Згідно п.9.1. договору, банк здійснює надання кредиту за плату у вигляді процентів, що мають сплачуватись позичальником банку в порядку та на умовах кредитного договору. Проценти сплачуються позичальником банку в валюті(ах) кредиту. Сплата нарахованих процентів здійснюється позичальником в терміни та з періодичністю, що визначені в розділі 1 кредитного договору. У випадку погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами - суми належних позичальником до сплати процентів визначаються у Графіку.

Відповідно до п.13.1. договору, банк зобов'язаний надати позичальникові кредит в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, за відсутності підстав для відмови в наданні кредиту.

Згідно п.15.1 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та виконати інші боргові зобов'язання в порядку і в строки, передбачені кредитним договором.

Позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором надав відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 2630000,00 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами долученими до матеріалів справи.

Згідно ч.2. ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, одним із обов'язків позичальника за кредитним договором є сплата процентів за користування кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно п.12.1.2. кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником боргових зобов'язань за кредитним договором банк має право списати з рахунків позичальника суму боргу на підставі свого наказу про примусову оплату боргових зобов'язань позичальника в порядку ст.49 Закону України В«Про банки і банківську діяльність В» , або/та звернути стягнення на предмет застави або/та звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя (гаранта), або застосувати інший спосіб, передбачений кредитним договором або чинним законодавством.

Відповідно до п.12.1.8. кредитного договору, банк має право незалежно від інших положень кредитного договору вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині за умови, зокрема, утворення у позичальника простроченої заборгованості за борговими зобов'язаннями.

Внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №KU018029 від 27.07.2012р., у відповідача виникла заборгованість за кредитом в розмірі 1856779, 49 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 40419675,68 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками у сумі 59718,90 доларів США, що еквівалентно 1300002,82 грн. відповідно до поданого розрахунку заборгованості (в матеріалах справи).

Згідно п.17.2 кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання боргових зобов'язань в частині повернення кредиту/траншу та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань позичальником за кожен календарний день прострочення. При цьому, сторони дійшли згоди, що нарахування пені за прострочення виконання боргових зобов'язань, вказаних у цьому пункті здійснюється протягом всього терміну прострочення.

На підставі п.17.2 кредитного договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем правомірно розраховано 148293,40 грн. пені (розрахунок - матеріалах справи).

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором № KU018029 від 27.07.2012 р. щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у позичальника виникла заборгованість у розмірі 1856779, 49 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2015р. становить 40419675, 68 грн. - заборгованість за кредитом, 59718,90 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2015р. становить 1300002, 82 грн. - заборгованість за відсотками та 148293,40 грн. - пені, доказів протилежного сторонами, зокрема апелянтом не подано, такі докази в матеріалах справи відсутні.

У зв'язку з вищенаведеним, між сторонами у справі в забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору №KU018029 від 27.02.2012р. було укладено договір іпотеки від 31.10.2013 р. (том І, а. с. 30-34).

Колегією суддів встановлено, що договір іпотеки між сторонами укладено в письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, та посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, 207, 208, 209 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що договір іпотеки станом на час розгляду спарив в суді першої інстанції та апеляційної інстанції є дійсним (чинним), не скасованим, доказів протилежного сторонами, зокрема апелянтом не подано, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.1.1. іпотечного договору, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №KU018029, укладеного між іпотекодержателем та Приватним підприємством «Шива», місцезнаходження: 79066, Львівська область, м. Львів, вул. Зубрівська, буд. 38, ідентифікаційний код юридичної особи 23270044 (надалі - боржник) 27.07.2012 р. (надалі - договір основного зобов'язання), згідно якого іпотекодержатель надав боржнику кредит в сумі 2630000,00 доларів США. У відповідності до умов та в порядку, передбачених договором основного зобов'язання та додатковими угодами (додатками) до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, боржник зобов'язався виконати зобов'язання за договором основного зобов'язання, а саме: повністю повернути кредит в термін не пізніше 26 липня 2019 року згідно умов договору основного зобов'язання та додаткових угод (додатків) до нього, якщо такі є чи будуть укладені; дотримуватися умов погашення кредиту за строками та термінами, що встановлені договором основного зобов'язання; сплачувати суми процентів за користування кредитом, комісії у розмірі та в терміни згідно умов договору основного зобов'язання, оплатити штрафні санкції (штраф, пеню), а також виконати всі інші обов'язки, передбачені договором основного зобов'язання.

Так, п.1.2. договору, для забезпечення своєчасного та повного виконання умов договору основного зобов'язання та вимог чинного законодавства України, відшкодування інших витрат та збитків відповідно до ст.7 Закону України В«Про іпотекуВ» , в забезпечення виконання зобов'язань боржника за договором основного зобов'язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: будівлю - фізкультурно-оздоровчий комплекс з вбудованим підприємством торгівлі, загальною площею 8548,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого манна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зубрівська, 38 (предмет іпотеки). Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці загальною площею 0,6600 га, кадастровий помер 4610136800:03:007:0067, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зубрівська, 38, цільове призначення - для розміщення торгово-розважального центру, яка перебуває в оренді іпотекодавця. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі: свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 294436, виданого 05.02.2013р. Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції; витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 294798, виданого ОСОБА_12, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції 05.02.2013р. Земельна ділянка, на якій знаходиться предмет іпотеки, перебуває в оренді іпотекодавця на підставі договору оренди землі, укладеного 15.09.2011р. між Львівською міською радою та іпотекодавцем, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у м. Львів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 жовтня 2011 року за № 461010004000465 (п.1.3. договору іпотеки).

Згідно п.1.5. договору, заставна вартість предмету іпотеки, відповідно до звіту про оцінку майна, наданого ДП В«ПІККАРД ЕНД КО ЛТДВ» становить 40833000,00 грн.

Пунктом 1.6. іпотечного договору, сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в обсязі, передбаченому цим договором та визначеному на момент звернення стягнення, за рахунок всієї суми, що буде виручена від розпорядження предметом іпотеки (в тому числі, але не обмежуючись цим), реалізації (або прийняття у власність) предмету іпотеки в передбаченому цим договором порядку.

Відповідно до п.6.1. договору, сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі настання однієї з наступних обставин: а) у разі невиконання або неналежного виконання боржником умов договору основного зобов'язання, в тому числі: якщо в момент настання будь-якого строку/терміну виконання умов договору основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, хоча б одна з таких умов не буде виконана; невиконання або неналежного виконання боржником будь - яких інших умов договору основного зобов'язання; б) у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов цього договору: у разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмету іпотеки; у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем інших умов цього договору; в) у випадку, якщо інша ніж іпотекодержатель особа набула права звернення стягнення на предмет іпотеки; г) у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця, визнання його банкрутом або при ліквідації іпотекодавця, незалежно від настання строку виконання умов договору основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше; д) у інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п.6.2. іпотечного договору, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити: вимогу за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів за користування послугами, передбаченими договором основного зобов'язання, неустойки (штраф, пеня, тощо) та будь - якого збільшення основного зобов'язання згідно чинного законодавства України; витрати, що пов'язані з пред'явленням вимоги за договором основного зобов'язання і зверненням стягнення на предмет іпотеки (в тому числі: витрати на сплату судових витрат, оплату послуг нотаріуса, залучення спеціалістів, консультацій, оформлення передбачених законодавством України документів, пов'язаних з вищевказаними діями тощо); витрат, пов'язаних з утриманням, охороною, збереженням та реалізацією предмету іпотеки в будь-який спосіб; витрат на страхування предмету іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання або умов цього Договору.

У відповідності до п.6.3. договору, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає боржнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій іпотекодержатель зазначає стислий зміст порушених боржником та/або іпотекодавцем зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк або більш тривалий строк, встановлений іпотекодержателем та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом строку встановленого іпотекодержателем письмова вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та чинного законодавства.

Відповідач (іпотекодавець, боржник - за основним зобов'язанням) свої зобов'язання щодо повернення кредиту у строки, передбачені умовами кредитного договору та додатком №1 (графік погашення кредиту) належним чином не виконав, суму наданого кредиту та проценти за його користування у встановлені кредитним договором строки не сплатив.

Слід зазначити, що предмет іпотеки належить приватному підприємству «Шива» на підставі свідоцтва про право власності індексний номер: 294436 від 05.02.2013 р. (том І, а. с. 35).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №KU018029 від 27.07.2012 р. позивачем було скеровано на адресу ПП «Шива» в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» повідомлення - вимогу від 02.04.2015р. № 09-4/6846 (том І. а. с. 36) про усунення порушення, дострокове повернення кредиту та виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором в 30 - денний строк, але не пізніше 45 календарних днів з дня направлення повідомлення - вимоги (докази надсилання в матеріалах справи). Дане повідомлення-вимога була отримана відповідачем 10.04.2015 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том І. а. с. 37).

Однак, така вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу,надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1. ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У відповідності до ч.1. ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.6. ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Як вбачається яз матеріалів справи, саме з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості ПП «Шива» перед Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» за кредитним договором KU018029 від 27.07.2012 р. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31.10.2013 р. шляхом визначеним ст. 38 Закон України «Про іпотеку», п.п.6.5, 6.6. іпотечного договору, а саме, на підставі рішення суду шляхом продажу майна ПАТ «ВіЕс Банк» від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу.

Відповідно до наведеного вбачається, що така вимога позивача узгоджується з правовою позицією Верховного суду України у постанові від 23.12.2015р. №6-1205цс15, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38 та статті 39 Закону України «Про іпотеку» й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому, суд повинен вказати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Враховуючи те, що початкова ціна продажу предмета іпотеки за договором іпотеки від 31.10.2013р. не узгоджена між іпотекодавцем та іпотекодержателем, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку вказати альтернативну ціну продажу предмета іпотеки визначену ч.6. ст. 38 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає початкову ціну продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно п.6.5. іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; цього договору шляхом задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 6.6. договору, реалізація предмету іпотеки може здійснюватись наступними способами; шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів на підставі рішення суду; шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу на підставі рішення суду; шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договорукупівлі-продажу на підставі цього договору (в порядку, встановленому Розділом 7 цього договору); шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки на підставі цього договору (в порядку, встановленому Розділом 7 цього договору).

Відповідно до ст.34 Закону України В«Про іпотекуВ» , після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

У відповідності до ч.1. ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Згідно ч.5. ст. 38 Закону України В«Про іпотекуВ» , дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

Пунктом 4.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" передбачено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності вбачається, що оскільки відповідачем/апелянтом взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №KU018029 від 27.07.2012р. щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконано, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1856779,49 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2015р. становить 40419675, 68 грн. - заборгованість за кредитом, 59718,90 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2015р. становить 1300002, 82 грн. - заборгованість за відсотками та 148293,40 грн. - пені., відтак, вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31.10.2013 р. для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1916498,39 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2015р. становить 41719678,50 грн. та 148293,40 грн. пені за кредитним договором №KU018029 від 27.07.2012 р. шляхом визначеним ст. 38 Закон України «Про іпотеку», п.п.6.5, 6.6. іпотечного договору є обґрунтованою та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та не спростована скаржником, відтак підлягає до задоволення.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи, а покликання апелянта/відповідача на постанову та правову позицію Верховного Суду України від 23.12.2015 р. у справі № 6-1205цс15 є неправильним трактуванням скаржника.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 р. у справі № 914/2465/15 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 05 квітня 2016 року у справі № 914/2465/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

29.06.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 04.07.2016 р.