Постанова

від 04.07.2016 по справі 916/156/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р.Справа № 916/156/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Діброви Г.І., Петрова М.С.;

при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.;

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 05.01.2016 року;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „ВузівськийВ» , м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2016 року

у справі № 916/156/16

за позовом Приватного підприємства „НІКАРЕМСТРОЙВ» , м. Одеса

до Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „ВузівськийВ» , м. Одеса

про стягнення 87 735,33 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.04.2016 року по даній справі позовні вимоги Приватного підприємства „НІКАРЕМСТРОЙВ» , м. Одеса (Далі - ПП „НІКАРЕМСТРОЙВ» ) до Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „ВузівськийВ» , м. Одеса (Далі - КП „ЖКС „ВузівськийВ» ) про стягнення 87 735,33 грн. задоволені частково. Суд стягнув з КП ЖКС „ВузівськийВ» на користь ПП „НІКАРЕМСТРОЙВ» суму основного боргу за договором поставки №4/03/14 від 10.03.2014 року у розмірі 36 358,40 грн., інфляційні в сумі 18 081,41 грн., 3% річних 1 238,00 грн., пеню в розмірі 8 520,16 грн. та судовий збір у сумі 1 165,38 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Крім того, суд припинив провадження в частині стягнення з КП "ЖКС "Вузівський" заборгованості за договором поставки №4/03/14 від 10.03.2014 року у розмірі 10 000,00 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України - у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що вимоги позивача є цілком обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами, але, оскільки представником відповідача була надана копія платіжного доручення № 5409 від 04.04.2016 р. про сплату 10 000,00 грн., то сума боргу відповідача зменшується на вказану суму. Перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції зазначив, що вважає його правильним.

Проте, на думку суду першої інстанції позивачем невірно визначено період нарахування пені, що суперечить частині 6 статті 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені судом задоволені частково в сумі 8 520,16 грн. за період з 14.01.2016 року по 14.07.2015 року.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, КП „ЖКС „ВузівськийВ» звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийнявши нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та вказує на те, що строк для виконання взятих на себе зобов'язань за Договором поставки не сплинув, оскільки даним договором передбачено термін його дії, а саме до повного виконання своїх зобов'язань, тобто він є чинним, що свідчить про відсутність порушень з боку відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2014 року між ПП „НІКАРЕМСТРОЙВ» (Постачальник) та КП „ЖКС „ВузівськийВ» (Покупець) укладений договір поставки №4/03/14 (Далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, передати у власність Покупцю продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти та оплатити продукцію.

В пункті 4.1. Договору сторони погодили, що Постачальник поставляє продукцію Покупцю за цінами, що погоджені з останнім та визначені у рахунку та накладних.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки між сторонами провадяться шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Постачальника.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору сторонами встановлено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, винна сторона несе відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно з п. 8.1. Договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 року.

На виконання умов Договору ПП „НІКАРЕМСТРОЙВ» поставило КП „ЖКС„ВузовськийВ» продукцію на загальну суму 374 375,76 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями до них, наявними в матеріалах справи. Крім того, позивачем були виставлені рахунки на оплату вищевказаної отриманої продукції.

Проте, КП „ЖКС„ВузовськийВ» розрахувалось за поставлену продукцію частково в сумі 328 017,36 грн., у зв'язку з чим у нього перед ПП „НІКАРЕМСТРОЙВ» утворився борг в сумі 46 358,40 грн.

02.11.2015 року ПП „НІКАРЕМСТРОЙВ» звернулось до КП „ЖКС „ВузовськийВ» з претензією про сплату вищевказаної заборгованості за Договором.

З огляду на зазначене, у зв'язку з неналежним виконанням КП „ЖКС„ВузовськийВ» своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції, ПП „НІКАРЕМСТРОЙВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 46 358,40 грн., пені у розмірі 22 057,52 грн., інфляційних у розмірі 18 081,41 грн. та 3% річних у розмірі 1 238,00 грн.

Як вже зазначалось раніше, в ході розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача надано копію платіжного доручення № 5409 від 04.04.2016 року про сплату 10 000 грн. за поставлену продукцію згідно з Договором.

Статтею 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За вимогами ст. 712 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевикладене та невиконання відповідачем грошового договірного зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо частково задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 36 358,40 грн. та припиненням провадження в частині стягнення 10 000,00 грн. боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмету спору.

Статтями 610,611 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормами частини 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних та 3 % річних, зроблених місцевим господарським судом, вважає його вірним, а отже дані позовні вимоги правомірно задоволені в частині стягнення 3% річних у сумі 1 238,00 грн. та інфляційних у сумі 18 081,41 грн. за період з 23.02.2015 року по 14.01.2016 року.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 8520,16 грн. за період з 14.01.2016 року по 14.07.2015 року колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно зі ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України видами неустойки є штраф та пеня.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України вбачається, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Місцевим господарським судом вірно вказано, що пеня, як вид штрафних санкцій, нараховується протягом 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто борг мав бути сплачений, а її розмір не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ.

Проте, судова колегія вважає, що висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 8520,16 грн. за період з 14.01.2016 року по 14.07.2015 року є невірним, а отже рішення підлягає зміні в частині визначення розміру пені та строків її нарахування, виходячи з наступних підстав.

Враховуючи, що остання поставка відбулася 02.10.2014 року, то зазначену дату слід вважати граничним строком оплати поставленої продукції, а отже пеня нараховується за період з 03.10.2014 року по 01.04.2015 року. Проте, так як ПП „НІКАРЕМСТРОЙВ» зазначило в позові початок нарахування пені з 23.02.2015 року, судовою колегією розрахунок здійснюється саме з цієї дати, оскільки суд апеляційної інстанції не може виходити за межі позовних вимог.

Зробивши власний розрахунок, судова колегія встановила, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 2 655,76 грн. за період з 23.02.2015 року по 01.04.2015 року.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що строк для виконання взятих на себе зобов'язань за Договором поставки не сплинув і як наслідок, відсутні порушення зобов'язань з боку відповідача по оплаті отриманого товару.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзподільчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або Договором не встановлено інший строк.

За таких обставин, обов'язок відповідача сплатити вартість поставленого товару виник з момент його прийняття.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України від 21.10.2014 року N 3-121гс14.

Згідно з ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, є обов'язковим та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин апеляційна скарга Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „ВузівськийВ» , м. Одеса підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2016 року у даній справі - зміні в частині стягнення розміру пені в сумі 2 655,76 грн. з відмовою у стягненні 19 401,76 грн. В решті рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за апеляційний розгляд справи покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49; 99; 101; 102; п. 4 ст. 103; п. 4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „ВузівськийВ» , м. Одеса на рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2016 року по справі № 916/156/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2016 року по справі № 916/156/16 змінити.

Позовні вимоги Приватного підприємства „НІКАРЕМСТРОЙВ» , м. Одеса до Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „ВузівськийВ» , м. Одеса про стягнення пені в сумі 22 057,52 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" (65088, м. Одеса, вул. Шишкіна, буд. 60А, код ЄДРПОУ 35303304) на користь Приватного підприємства "НІКАРЕМСТРОЙ" (65103, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, вуд. 127, кв. 36, код ЄДРПОУ 39065987) пеню в розмірі 2 655,76 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „НІКАРЕМСТРОЙВ» , м. Одеса до Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „ВузівськийВ» , м. Одеса про стягнення пені в розмірі 19 401,76 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" (65088, м. Одеса, вул. Шишкіна, буд. 60А, код ЄДРПОУ 35303304) на користь Приватного підприємства "НІКАРЕМСТРОЙ" (65103, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, вуд. 127, кв. 36, код ЄДРПОУ 39065987) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 875,00 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2016 року по справі № 916/156/16 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "НІКАРЕМСТРОЙ" (65103, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, вуд. 127, кв. 36, код ЄДРПОУ 39065987) на користь Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" (65088, м. Одеса, вул. Шишкіна, буд. 60А, код ЄДРПОУ 35303304) 22,73 грн. судового збору за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_2