Рішення

від 17.04.2007 по справі 29/34-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/34-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2007 р.                                                            Справа № 29/34-07

вх. № 792/5-29

Суддя господарського суду Тихий П.В. 

при секретарі судового засідання Мазур Т.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився  відповідача - Тюменцев В.Ю.

розглянувши справу за позовом

ТОВ фірма "Оріон, ЛТД" м. Х-в  

до  ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків  

про стягнення 14077,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в позовній заяві з наступними уточненнями від 04.04.07, просить суд стягнути з відповідача 20524,26 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 1689,24 грн. річних, 222,13 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву та відзив на уточнену позовну заяву, в яких проти позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 14077,77 грн. заперечує, посилаючись на те, що у відповідача не настав строк виконання зобов"язань по оплаті робіт, на актах виконаних робіт, наданих позивачем не зазначено особу, яка їх підписала та не міститься  печатки відповідача. Також, у відзивах на позовну заяву, відповідач заперечує проти стягнення збитків від інфляції в розмірі 2246,49 грн. та річних в розмірі 1689,24 грн. на тій підставі, що 21.12.06 господарським судом Харківської області порушено справу про банкрутство відповідача та введено мараторій під час дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов"язань.

В судовому засіданні, яке розпочалося 16.04.07 було оголошено перерву до 17.04.07 для прийняття рішення по справі.

Позивач після перерви в судове засідання не з"явився.

Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представника позивача суд встановив, що 29.05.02 між сторонами було укладено договір №21/25. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався виконати відповідачеві роботи, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити їх вартість.

П. 4.1 договору встановлено, що оплата проводиться щомісячно за фактично виконані роботи.

За таких обставин, заперечення відповідача про те, що в нього не настав строк виконання обов"язку по оплаті робіт, є необгрунтованим та не може бути прийнято судом.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, здійснив вдповідачеві роботи на суму 18277,77 грн., а відповідач роботи прийняв, що підтверджується матеріалами справи, але оплату їх вартості здійснив лише частково у розмірі 4200 грн.

Заперечення відповідача про те, що в актах виконаних робіт, наданих позивачем не зазначено особу, яка їх підписала та не міститься  печатки відповідача, не можуть бути прийняті судом, оскільки, позивачем до позовної заяви крім актів прийняття виконаних робіт надано довідки про вартість виконаних робіт та витрат по технічним етапам та комплексам робіт, які підписані представником відповідача та містять відбитки печатки відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 14077,77 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 14077,77 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 6446,49 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 1636,37 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

В задоволенні позову щодо стягнення  52,87 грн. річних слід відмовити у зв"язку з невірним розрахунком.

Розглянувши заперечення відповідача щодо дії мараторію на задоволення штрафних санкцій, суд, визнав їх необгрунтованими з наступних підстав:

Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 Закону про банкрутство. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під терміном "грошове зобов'язання"    розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до цієї ж статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв"язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судові витрати, відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з ВАТ "Харківський тракторний завод" (м. Харків, пр. Московський, 275, ЗКПОУ 05760295) на користь ТОВ фірми "Оріон ЛТД" (м.Харків, вул. Салтівське шосе, 252, кв. 45, ЗКПОУ 14098190) - 14077,77 грн. боргу, 6446,49 грн. збитків від інфляції, 1636,37 грн. річних, 221,61 грн. державного мита та 117,71 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Тихий П.В.