Рішення

від 04.07.2016 по справі 908/1006/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/37/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2016 Справа № 908/1006/16

за позовом Публічного акціонерного товариства В«БМ БАНКВ» , (юридична адреса : 01032, м. Київ, ОСОБА_1 Шевченка, 37/122; поштова адреса : 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 7)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЕМСІВ» (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 23)

про стягнення суми боргу в розмірі 790959,40 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача ОСОБА_3, довіреність № 05-5/59 від 17.06.2016 р.

Від відповідача ОСОБА_4, довіреність б/н від 14.08.2016 р.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство В«БМ БАНКВ» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЕМСІВ» про стягнення 790959,40 грн., які складаються з 397250 грн. заборгованості за кредитним договором № 17/56/140613 відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2013 р., 141692 грн. заборгованості про процентам, 206052,93 грн. пені за несвоєчасно погашений кредит та 45964,67 грн. пені за несвоєчасно погашені проценти.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2016 р. здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду суддею Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.04.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1006/16, присвоєно справі номер провадження 32/37/16, з призначенням судового засідання на 11.05.2016 р.

Ухвалою суду від 11.05.2016 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 25.05.2016 р.

Ухвалою суду від 25.05.2016 р. за клопотанням відповідача строк розгляду спору продовжено, розгляд справи відкладено до 04.07.2016 р.

Позивач підтримав позовні вимоги та обґрунтовує їх ст. 525, 526, 530, 543, 549, 550, 554, 610, 612, 629, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 231 Господарського кодексу України та умовами договору № 17/56/140613 відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2013 р.

Відповідач через канцелярію суду надав заяву відповідно до якої просить суд застосувати строк позовної давності на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України та обмежити стягнення пені відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

В судовому засіданні 04.07.2016 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що 14.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством В«БМ БанкВ» та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЕМСІВ» було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 17/56/140613 (далі за тексом - договір).

Предметом Договору (п. 1.1) є правовідносини, за якими банк зобов’язується надавати на умовах цього договору, а позичальник зобов’язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит в розмірі 400 000 грн. 00 коп. та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору кредит надається у вигляді відновлювальної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 12 червня 2015 р.

Пунктом 1.3 договору передбачено графік повернення кредиту.

Згідно із п. 1.6.1.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 21,50% річних, яка може бути змінена в порядку визначеному цим договором.

Додатковим Договором № 1 до Договору від 29.05.2014 р., сторони узгодили, що з 29.05.2014 р. проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 25 % річних, яка може бути змінена в порядку визначеному цим договором.

Пунктом 1.6.1.3 договору передбачено, що перша сплата позичальником процентів відбувається не пізніше 27.06.2013 р. за період з першого дня видачі кредиту по 25.06.2013 р. включно. Всі наступні сплати процентів відбуваються в розрахунку з 26 числа попереднього місяця по 25-е число місяця включно звітного місяця та сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а у разі повного строкового або росткового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту.

Згідно п. 4.3.3 Договору, обов’язком позичальника є у строки, обумовлені договором погашати кредит на рахунок № 2063702300137 в АТ В«БМ БанкВ» та своєчасно у визначені договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, комісійні винагороди банку на рахунок № НОМЕР_1 в АТ В«БМ БанкВ» , а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.

На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику в сумі 397250 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по особовим рахункам за період з 14.06.2013 р. по 29.03.2016 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 30-17/108 від 14.04.2015 р.) з вимогою повернути в повному обсязі заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 17/56/140613 протягом 30 днів з моменту отримання претензії.

Відповідач отримав вимогу 16.04.2015 р., що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач залишив вимогу позивача без задоволення.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір відновлювальної кредитної лінії № 17/56/140613 з врахуванням додаткового договору до нього, є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)(п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Факт видачі відповідачу кредиту підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідач доказів належного виконання зобов’язань за кредитним договором не надав.

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що кредит надається на строк до 12.06.2015 р.

З матеріалів справи вбачається, що повернення кредиту має здійснюватися відповідачем згідно графіку. Відповідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та банківської виписки про рух коштів відповідач не здійснив проплати в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення простроченої кредитної заборгованості та заборгованості за простроченими процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме з відповідача слід стягнути 397250 грн. 00 коп. простроченого боргу по кредиту та 141692 грн. 20 коп. прострочених процентів по кредиту.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в розмірі 45964,67 грн. за несвоєчасну сплату процентів за період з 02.12.2013 р. по 29.03.2016 р. та пені в розмірі 206052,93 грн. за несвоєчасне повернення суми кредиту за період з 01.12.2014 р. по 29.03.2016 р. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги про стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.1.1 договору у разі порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, у визначені договором строки, позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

04.07.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшло клопотання ТОВ В«ЕМСІВ» про застосування позовної давності, в якій відповідач зазначає, що термін нарахування пені виходять за межі позовної давності, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України в один рік. Також в даній заяві відповідач просить застосувати положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд розглянувши клопотання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЕМСІВ» , вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 5 ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктами 2.5, 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до п. п. 2.1., 3.2., 4.2., 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем, зазначає, що розмір пені розраховано не вірно, оскільки з урахуванням заяви відповідача, строк позовної давності в частині вказаної вимоги сплив 05.05.2015 р., оскільки позовна заява була направлена позивачем до господарського суду Запорізької області 06.05.2016 р., про що свідчить відбиток штампу поштової кореспонденції на конверті, в якому надійшли позовні матеріали, тому позивачем пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення з відповідача пені за період: з 02.12.2013 р. по 05.05.2015 р.

З урахуванням викладеного, суд здійснив власний розрахунок розміру пені. Таким чином, стягненню підлягає сума пені у розмірі 19696,94 грн. за несвоєчасну сплату процентів за період з 05.05.2015 р. по 03.11.2015 р. (за 182 дня) та пені в розмірі 104557,47 грн. за несвоєчасне повернення суми кредиту за період з 05.05.2015 р. по 03.11.2015 р. (за 182 дня). В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити частково.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«БМ БАНКВ» до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЕМСІВ» про стягнення 790959,40 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЕМСІВ» (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 23, код ЄДРПОУ 32419905) на користь Публічного акціонерного товариства В«БМ БАНКВ» , (юридична адреса : 01032, м. Київ, ОСОБА_1 Шевченка, 37/122; поштова адреса : 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 7, код ЄДРПОУ 33881201) 397250 (триста дев’яносто сім тисяч двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. простроченого боргу по кредиту та 141692 (сто сорок одна тисяча шістсот дев’яносто дві) грн. 20 коп. прострочених процентів по кредиту, 19696 (дев’ятнадцять тисяч шістсот дев’яносто шість) грн. 94 коп. за несвоєчасну сплату процентів, 104557 (сто чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 47 коп. за несвоєчасне повернення суми кредиту, 9947 (дев’ять тисяч дев’ятсот сорок сім) грн. 94 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України В« 06В» липня 2016 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.