Рішення

від 01.07.2016 по справі 917/708/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2016 р. Справа №917/708/16

за позовом Управління майном комунальної власності міста, вул. Жовтнева, 36, м.Полтава, 36000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігорський", пр-т Першотравневий, 17-б, м.Полтава, 36000

про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 57 948,84 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 01-05/01.1-18/1489 від 30.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 (директор), ОСОБА_3, дов. від 13.06.2016р.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 30.06.2016р.

Розглядається позовна заява про розірвання договору оренди № 33/6 від 09.09.2015р., повернення майна орендованого за даним договором майна та стягнення 57 948,84 грн. заборгованості за договором оренди № 33/6 від 09.09.2015р.

01.06.2016р. позивачем надана заява про збільшення позовних вимог ( вх. № 6865 від 01.04.2016р.). Зокрема, в заяві позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд розірвати договір оренди № 33/6 від 09.09.2015р., повернути майно, орендованого за даним договором, та стягнути 83 718,20 грн. заборгованості за договором оренди № 33/6 від 09.09.2015р.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи вищевикладене, суд, перевіривши заяву про збільшення позовних вимог на предмет вимог діючого законодавства, вважає її такою, що подана у відповідності до вищевказаних норм законодавства, тому приймає вищезазначену заяву до розгляду та задовольняє її, і подальший розгляд справи ведеться з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, зокрема, судом розглядаються вимоги про розірвання договору оренди № 33/6 від 09.09.2015р., повернення майна, орендованого за даним договором, та стягнення 83 718,20 грн. заборгованості за договором оренди № 33/6 від 09.09.2015р.

До заяви про збільшення позовних вимог позивач додав додаткові пояснення в обгрунтування позовних вимог.

14.06.2016р. відповідач через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи для проведення звірки розрахунків по орендній платі, клопотання про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" та клопотання про продовження строку розгляду спору (вх. № 7531, 7532 та 7549 від 14.06.2016р.).

Ухвалою від 14.06.2016р. суд, враховуючи положення ч.3 ст.69, ст.77 ГПК України, продовжив строк розгляду спору на 15 днів, зобов'язав позивача надати детальний розрахунок заявленої до стягнення суми; письмово викласти заперечення на клопотання відповідача про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2", запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву, сторони - провести звірку взаєморозрахунків у спірному періоді станом на час розгляду справи. Двосторонній акт за результатами звірки позивачу надати в судове засідання.

22.06.2016р. від позивача надійшли заперечення на клопотання про залучення третьої особи (вх. № 7916).

Клопотання про залучення третьої особи суд відхилив за обгрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині рішення.

В судове засідання 30.06.2016р. позивач надав заяву про залучення до матеріалів справи документів, зокрема акту звірки, відповідач надав відзив на позов, в якому просить суд задовольнити позов частково, в частині вимог про розірвання договору оренди № 33/6 від 09.09.2015р., повернення майна, орендованого за даним договором, відмовити, в частині вимог про стягнення 83 618,20 грн. заборгованості за договором оренди № 33/6 від 09.09.2015р. задовольнити. При цьому, відповідач повідомив про сплату ним частини суми боргу в розмірі 100 грн.

В судовому засіданні суд оголосив перерву до 01.07.2016р.

Після перерви, оголошеної в судовому засіданні 30.06.2016р., позивач надав заперечення на відзив та додаткові пояснення (вх. № 8243 та № 8244).

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Як зазначає Управління майном комунальної власності міста (надалі - позивач), 01.01.2012р. між ним як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігорський" (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 33/6 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору з метою підвищення ефективності використання комунального майна Орендодавець передає, а Орендар приймає на умовах, визначених договором, в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 133-а, яке повинно бути використане під офіс і знаходиться на балансі КП «ЖЕО №2».

Об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 276,10 кв. м. (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п.3.2.3. орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі у 15-денний термін з моменту підписання розпорядження міського голови про дозвіл на оренду прийняти в орендне користування нежитлове приміщення.

Передача нежитлового приміщення в оренду була оформлена актом приймання -передачі нежитлового приміщення від 09 вересня 2015 року, який підписаний Орендодавцем, Орендарем та балансоутримувачем.

Умовами договору (п.5.2. договору) сторони погодили, що орендна плата за базовий місяць (червень) становить 12650,40 грн (в тому числі: орендна плата 10542,00 грн., ПДВ 2108,40 грн.).

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень, серпень, вересень 2015р. Під час внесення чергового платежу сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суми місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендар перераховує щомісячно 100% орендної плати не пізніше 15 числа наступного місяця до бюджету міста та ПДВ до управління майном комунальної власності міста з послідуючим перерахунком до 20 числа наступного місяця до державного бюджету на поточні рахунки:

Суму орендної плати - на п/р 33211871700002, ГУ ДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЗКПО 38019510, код платежу 22080401, одержувач: УДКСУ у м.Полтаві/ м.Полтава/22080401 .

Суму податку на додану вартість - на п/р 35425201049503, ГУ ДКСУ в Полтавській області, МФО 831019. код ЗКПО 13967034, одержувач: управління майном комунальної власності міста.

Відповідно до Змін та доповнення № 68/33 до договору оренди № 33/6 від 09.09.2015 р., на виконання вимог п.9 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», сторони домовилися зупинити на 2016 рік дію норми ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати, що передбачена п. 5.2. Договору, а саме: з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Згідно з п. 5.4. Договору розмір орендної плати не є сталим і змінюється зокрема у разі: зміни ОСОБА_2 розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна міста; в інших випадках, передбачених законодавством. Розмір орендної плати змінюється з дня виникнення підстав для її зміни.

Відповідно до п. 7.1. договору строк оренди нежитлового приміщення встановлюється з 09.09.2015р. по 31.12.2017 року.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором оренди щодо сплати орендної плати з 09.09.2015р. по 31.05.2016р. виконав не в повному обсязі, тому за даний період за ним рахується заборгованість по орендній платі в сумі 83 718,20 грн. (65056,90 грн. оренда приміщення та 18 661,30 грн. ПДВ).

Позивач вказує, що повідомляв відповідача про відмову від договору та звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості по сплаті орендної плати за нежитлове приміщення по вул. Пушкіна, 133-а, та повернення з орендного користування вказаного приміщення, зокрема, листом від 16.03.2016 року №01-05/01.1-16/194.

Позивач вказує, що всупереч умов договору відповідач свої зобов'язання за договором оренди щодо сплати орендної плати не виконав.

Відповідно до п. 6.6. Договору невиконання Орендарем умов договору, передбачених пунктами 3.1.1, 3.2.1, 3.2.6, 3.2.7 (Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату), 3.2.8, 3.2.9, 3.2.10, 3.2.11, 3.2.13, 3.2.14, 3.2.16 є підставою для розірвання договору оренди, незалежно від усунення порушення.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо розірвання договору оренди № 33/6 від 09.09.2015р., повернення майна, орендованого за даним договором, та стягнення 83 718,20 грн. заборгованості за договором оренди № 33/6 від 09.09.2015р.

Відповідач, заперечуючи проти позову в частині вимог про розірвання договору оренди № 33/6 від 09.09.2015р. та повернення майна, орендованого за даним договором, посилається на передчасність цих вимог з огляду на ненадання доказів невиконання відповідачем умов договору, які можуть бути підставою для його розірвання.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Спірне приміщення є комунальним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (із змінами та доповненнями) орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не допускається.

Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем в матеріали справи надана квитанція від 14.06.2016р. № 78Р1431 про сплату 100 грн., призначення платежу: плата за оренду майнових комплексів, що у ком власності.

Судом відхиляються посилання позивача у запереченнях на відзив про те, що зазначені 100,00 грн. будуть зараховані в якості орендної плати за червень місяць 2016 року з огляду на те, що за відсутності чіткого призначення здійсненого відповідачем платежу в рахунок сплати орендної плати, позивач має спрямовувати кошти на погашення боргу за попередні місяці згідно визначеної ст. 534 ЦК України черговості погашення вимог за грошовими зобов"язаннями.

Таким чином, з огляду на передбачений сторонами у п.5.2. договору порядок сплати орендної плати, визначені відповідачем призначення платежу та реквізити для зарахування суми, що зазначені у квитанції від 14.06.2016р. № 78Р1431, суд приймає вказану квитанцію від 14.06.2016р. № 78Р1431 як доказ часткової сплати відповідачем суми боргу (орендна плата) у розмірі 100,00 грн., докази сплати заборгованості по орендній платі за період з 09.09.2015 року по травень 2015 року в сумі 83 618,20 грн. грн. (64956,90 грн. оренда приміщення та 18 661,30 грн. ПДВ) в матеріалах справи відсутні.

Відповідач не заперечує факт наявності заборгованості перед позивачем по договору оренди № 33/6 від 09.09.2015р. Заперечень проти правильності визначення позивачем періоду та розміру заборгованості відповідачем не надано.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оренду нежитлового приміщення в сумі 83 618,20 грн. (64956,90 грн. оренда приміщення та 18 661,30 грн. ПДВ) є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню, у частині вимог про стягнення 100,00 грн. орендної плати - провадження у справі слід припинити у зв"язку з відсутністю предмету спору на підставі п.1.1. ч. ст.80 ГПК України.

При цьому, Позивачем також заявлено вимогу про розірвання договору оренди № 33/6 від 09.09.2015р. В обгрунтування вимог про розірвання договору позивач посилається на п. 6.6. Договору, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.3 ст. 291 ГК України, ст.ст. 610. 611, 615,

651, 653 ЦК України.

Дана вимога позивача підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пункт 7.8. Договору встановлює, що Договір припиняється внаслідок умов, передбачених п. 6.6. та 7.4. Договору.

П.7.4 договору. сторони узгодили, що у разі, якщо орендар відмовляється привести розмір орендної плати до належного рівня, у разі виникнення підстав для зміни розміру орендної плати, визначеного п.5.4 даного договору, орендодавець набуває право в одностороньому порядку припинити цей договір шляхом його розірвання. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання договору оренди) або в разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

П.6.6. сторони узгодили, що невиконання Орендарем умов договору, передбачених пунктами 3.1.1, 3.2.1, 3.2.6, 3.2.7, 3.2.8, 3.2.9, 3.2.10, 3.2.11, 3.2.13, 3.2.14, 3.2.16 є підставою для розірвання договору оренди, незалежно від усунення порушення.

Частина 3 ст. 202 ГК України передбачає, що до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 598 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст.188 Господарського кодексу зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Аналогічні положення викладені у ст. 525 ЦК України, відповідно до якої одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі. Так, відповідні повноваження на розірвання договору в односторонньому порядку передбачені в п. 5.З. Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору несплата Орендарем орендної плати протягом трьох місяців поспіль є підставою для розірвання договору оренди з моменту письмового попередження Орендаря незалежно від того, внесе Орендар затриману орендну плату чи ні.

Згідно з ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення нанмодавця про відмову від договору.

Частина 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч.3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно з ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. З ст. 653 ЦК України).

На підставі вищевказаного, у зв'язку з невиконанням Орендарем істотної умови Договору, а саме обов'язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (факт несплати відповідачем орендних платежів з 09.09.2015р. по 31.05.2016р. у повному обсязі, як зазначалося вище, відповідачем не заперечується), слід розірвати договір оренди № 33/6 від 09.09.2015р.

Заперечення відповідача з вказівкою на передчасність вимог про розірвання договору з огляду на ненадання доказів невиконання відповідачем умов договору, які можуть бути підставою для його розірвання, спростовуються умовами договору та нормами чинного законодавства.

При цьому, судом взято до уваги, що відповідач у відзиві від 30.06.2016 року вказує на інший порядок розірвання Договору оренди, який здійснюється в позасудовому порядку на підставі п. 5.3 Договору та ст. 782 ЦК України та пов'язаний з фактом повідомлення про розірвання договору, ніж той, що обраний позивачем для захисту свого порушеного права.

За даних обставин, вимоги позивача про розірвання договору оренди № 33/6 від 09.09.2015р. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути з оренди об'єкт оренди, шляхом підписання відповідного акту приймання - передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 133-а задоволенню підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору найму наймач зобов"язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з підпунктом 3.2.16. п. 3.2. Договору Орендар зобов'язаний у разі припинення (розірвання договору оренди) у триденний термін повернути Об'єкт у стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, придатному для подальшої експлуатації по акту приймання-передачі з орендного користування, який готується Орендодавцем та підписується Орендодавцем, балансоутримувачем та бувшим Орендарем. В разі, якщо Орендар затримав повернення Об'єкта оренди, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Оскільки суд прийшов до висновку що договір оренди № 33/6 від 09.09.2015р., укладений між позивачем та відповідачем слід розірвати, відповідач зобов'язаний повернути орендовані приміщення.

За даних обставин, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути з оренди об'єкт оренди, шляхом підписання відповідного акту приймання - передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 133-а, підтверджена документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростована, а тому підлягає задоволенню.

Як зазначалося в описовій частині рішення відповідачем заявлене клопотання про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2".

В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" є балансоутримувачем об"єкту оренди.

Позивач надав заперечення проти даного клопотання.

Згідно ст. 27 ГПК України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено наступне: Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з"ясовувати, чи буде у зв"язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов»язки, або змінено її наявні права та/або обов"язки, або позбавлено певних прав та/або обов»язків у майбутньому.

У заявах про залучення третіх осіб і заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Оскільки позивачем не вказується, на яких підставах належить залучити третю особу, з огляду на наведені у клопотанні позивачем обставини, предмет даного позову, суд не вбачає, як прийняття судового рішення з даної справи може наділити новими правами Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" чи покласти на нього нові обов»язки, змінити його наявні права та/або обов»язки, або позбавити певних прав та/або обов»язків у майбутньому, а тому відмовляє в задоволенні вказаного клопотання.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дігорський» (36000, м. Полтава, проспект Першотравневий, буд. 17-6, ЄДРПОУ 38276593), 83 618,20 гривень, у тому числі:

- 64956,90 гривень (суму орендної плати) до Полтавського міського бюджету на поточний рахунок 33211871700002 ГУ ДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЗКПО 38019510, код платежу 22080401, одержувач: УДКСУ у м. Полтаві;

- 18 661,30 гривень (суму податку на додану вартість) на користь Управління майном комунальної власності міста на поточний рахунок 35425201049503 ГУ ДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЗКПО 13967034, одержувач: Управління майном комунальної власності міста.

3. Розірвати Договір оренди № 33/6 від 09 вересня 2015 року, укладений між Полтавською міською радою, шляхом делегування своїх повноважень управлінню майном комунальної власності міста, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дігорський».

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дігорський» (36000, м. Полтава, проспект Першотравневий, буд. 17-6, ЄДРПОУ 38276593) повернути з оренди об'єкт оренди, шляхом підписання відповідного акту приймання - передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 133-а.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дігорський» (36000, м. Полтава, проспект Першотравневий, буд. 17-6, ЄДРПОУ 38276593) 4 134,00 грн. судових витрат на користь Управління майном комунальної власності міста на поточний рахунок 35418003049503 ГУ ДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЗКПО 13967034, одержувач: Управління майном комунальної власності міста.

6. В іншій частині позову - провадження у справі припинити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.07.2016р.

Суддя О. А. Киричук