Постанова

від 05.07.2016 по справі 916/873/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р.Справа № 916/873/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників сторін:

від позивача - керівник ОСОБА_1 згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.04.2016;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 04.07.2016;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Нісо-АгроВ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2016

у справі №916/873/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «³п ХолдінгВ»

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю В«Нісо-АгроВ»

про стягнення 518 868,01 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016р. товариство з обмеженою відповідальністю «³п ХолдінгВ» (далі- ТО «³п ХолдінгВ» ) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Нісо-АгроВ» (далі- ТОВ В«Нісо-АгроВ» ) про стягнення з останнього заборгованості в сумі 357840,01 грн, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором №01-02/15 від 20.02.2015, та стягнення пені в сумі 161028 грн, нарахованої згідно з умовами пункту 8.3 вказаного договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2016 у справі №916/873/16 (ОСОБА_3) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю В«Нісо-АгроВ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «³п ХолдінгВ» 357840, 01 грн боргу та 38789, 01 грн пені; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю В«Нісо-АгроВ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2016 у справі №916/873/16 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач висловив заперечення щодо її задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

20.02.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «³п ХолдінгВ» («сторона-1») та товариством з обмеженою відповідальністю В«Нісо-АгроВ» («сторона-2») укладено договір про спільне вирощування канареєчного проса №01-02/15 (далі - договір №01-02/15 від 20.02.2015), за умовами якого сторони за договором зобов'язуються спільно вирощувати просо канареєчне шляхом об'єднання спільних зусиль без створення юридичної особи.

Пунктами 1.2, 1.3 договору №01-02/15 від 20.02.2015 передбачено, що продукція спільного вирощування - що вирощена на земельних ділянках, які належать товариству з обмеженою відповідальністю В«Нісо-АгроВ» на праві оренди та використовуються на умовах, визначених у відповідному договорі; вклад учасника - все те, що він вносить у спільну обробку (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, виконання сільськогосподарських робіт з обробки ґрунту, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Згідно з розділом 3 договору №01-02/15 від 20.02.2015 товариство з обмеженою відповідальністю «³п ХолдінгВ» зобов'язується:

-після підписання договору здійснити за свій рахунок комплекс наступних сільськогосподарських робіт:

- постачання насіння, мінеральних добрив, засобів захисту рослин,

-спільно зібрати врожай,

-провести всі розрахунки згідно даного договору у повному обсязі та у встановлені даним договором строки;

-організаційне забезпечення повного циклу обробки землі; вказівки сторони -1 є обов'язковими для виконання стороною -2;

-організаційне та наукове забезпечення внесення необхідних мінеральних та органічних добрив, пестицидів та гербіцидів, а також забезпечення інших засобів захисту рослин згідно технологічних вимог та стандартів;

-вжити заходи з найму відповідного персоналу для виконання робіт за договором;

-вжити заходів для забезпечення охорони праці, техніки безпеки, екологічної безпеки, протипожежних заходів та охорони вирощеної продукції;

-забезпечити ефективне та раціональне використання земель за їх цільовим призначенням, заподіяних у виробництві сільськогосподарської продукції за цим договором згідно чинного законодавства України, збереження та відтворення їх родючості.

Обов'язки сторони-2 за договором №01-02/15 від 20.02.2015 визначені у розділі 4 цього договору. Так, ТОВ В«Нісо-АгроВ» зобов'язується:

-виконувати вказівки сторони -1 при організаційному забезпеченні повного циклу

вирощування проса;

-забезпечити ефективне та раціональне використання земель за їх цільовим

призначенням, задіяних у виробництві сільськогосподарської продукції за цим договором згідно чинного законодавства України, збереження та відтворення їх родючості;

-вжити заходи з найму відповідного персоналу для виконання робіт за договором

та оплати заробітної плати;

-вжити заходів для забезпечення охорони праці, техніки безпеки, екологічної

безпеки, протипожежних заходів та охорони вирощеної продукції.

Сторонами у пункті 5.1 договору №01-02/15 від 20.02.2015 узгоджено введення спільної обробки грунту, а також прийняття рішень та користування спільним майном за їх спільною згодою.

Керівництво по виконанню робіт за договором, а також ведення справ доручається позивачеві, ведення бухгалтерського обліку спільного майна сторін та фінансових операцій зі спільного вирощування проса здійснюється через поточний рахунок відповідача (пункти 5.2, 5.4 договору №01-02/15 від 20.02.2015).

Відповідно до пункту 6.1 договору №01-02/15 від 20.02.2015 вся продукція, що є результатом спільного вирощування обов'язково проходить через ток сторони - 2, зважування та зберігання у будівлях, що належать ТОВ В«Нісо-АгроВ» . Продукція спільного вирощування буде реалізовуватися за згодою сторін за цінами, що склалися на ринку на момент реалізації.

Прибуток, що отриманий сторонами даного договору в результаті їх спільної діяльності, а саме: від реалізації продукції спільної діяльності за даним договором, підлягає розподілу у співвідношенні:

-сторона-1 отримує продукцію по цінам на час реалізації на суму 120% від вкладених витрат;

-сторона-2 отримує останню продукцію (пункт 6.2 договору №01-02/15 від 20.02.2015).

Пунктом 6.3 договору №01-02/15 від 20.02.2015 передбачено, що товариство з обмеженою відповідальністю В«Нісо-АгроВ» зобов'язується видати продукцію товариству з обмеженою відповідальністю «³п ХолдінгВ» в розмірі, встановленому пунктом 6.2 цього договору, протягом місяця після збирання врожаю, але не пізніше 30.10.2015. Дата збирання врожаю та орієнтовна (мінімальна) вартість продукції встановлюється сторонами у відповідному акті, що підписується двома сторонами та є невід'ємною частиною даного договору. Сума коштів, що належить до перерахування стороні-1, але сплата якої прострочена, є заборгованістю сторони-2 перед стороною-1. У випадку такої заборгованості до сторони- 2 застосовуються всі штрафні санкції згідно даного договору та чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 6.4 договору №01-02/15 від 20.02.2015 товариство з обмеженою відповідальністю В«Нісо-АгроВ» зобов'язується реалізувати в повному обсязі свою частку продукції товариству з обмеженою відповідальністю «³п ХолдінгВ» .

Відповідно до пункту 8.3 договору №01-02/15 від 20.02.2015 у випадку прострочення стороною-2 перерахування грошових коштів згідно даного договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості (але не більше подвійної ставки Національного банку України) за кожний день прострочення перерахування грошових коштів до дня повного погашення заборгованості та штраф у розмірі п'ятидесяти відсотків від вартості продукції, яка є результатом діяльності з обробки ґрунту за даним договором. Пеня та штраф сплачується у будь-якому випадку незалежно від відшкодування збитків та погашення заборгованості.

Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, а у частині розрахунків - до повного виконання стороною-2 своїх зобов'язань перед стороною-1 згідно даного договору (пункт 11.1 договору №01-02/15 від 20.02.2015).

Предметом даного спору є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 518868,01 грн, з яких 357840,01 грн- заборгованість, що виникла внаслідок невиконання останнім пункту 6.2 договору №01-02/15 від 20.02.2015 та 161028 грн- нарахована відповідно до пункту 8.3 цього договору на зазначену суму заборгованості пеня.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що на орендованих відповідачем земельних ділянках у 2015 році був вирощений урожай канареєчного проса, прибуток від реалізації якого підлягав розподіленню відповідно до умов укладеного між сторонами договору про спільну діяльність, однак, всупереч умовам договору, не був розподілений.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини друга статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (частина друга статті 1131 Цивільного кодексу України).

За вимогами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалося вище, за умовами договору №01-02/15 від 20.02.2015 позивач зобов'язався здійснити за свій рахунок комплекс сільськогосподарських робіт: поставити насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, здійснити організаційне забезпечення повного циклу обробки землі, вжити заходи з найму відповідного персоналу, спільно зібрати з відповідачем врожай, здійснювати керівництво по виконанню робіт за цим договором тощо.

Проте, встановивши обставини щодо зобов'язання відповідача розподілити отриманий сторонами прибуток, господарський суд першої інстанції на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджував обставини щодо виконання сторонами своїх зобов'язань за договором про спільне вирощування канареєчного проса.

Між тим із матеріалів справи не вбачається, що сторони приступили до виконання договору №01-02/15 від 20.02.2015.

Згідно з висновком місцевого господарського суду на виконання умов договору №01-02/15 від 20.02.2015 позивачем було передано за накладними №5 від 04.03.2015, №4 від 23.03.2015 тукову суміш у кількості 13 тонн на суму 148200 грн та насіння проса у кількості 3 тонн на суму 150000,01 грн. Проте з таким висновком погодитись колегія суддів не може, оскільки зазначені накладні не містять посилань на укладений між сторонами договір №01-02/15 від 20.02.2015, а накладна №4 від 23.03.2015 до того ж не містить ні прізвища особи, яка здійснила отримання товарно-матеріальних цінностей, ні відбитку печатки ТОВ «Нісо-Агро»; не подано позивачем і довіреностей, на підставі яких уповноваженою відповідачем особою мало здійснюватись отримання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано рахунки на оплату №16 від 04.03.2015 на суму 148200 грн та №18 від 23.03.2015 на суму 150000,01 грн, що свідчать про постачання продукції відповідачеві на оплатній основі.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Договір про спільну діяльність є консенсуальним договором, тобто таким, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами.

У пункті 2.3 договору №01-02/15 від 20.02.2015 передбачено, що спільне вирощування продукції буде здійснюватися відповідно до Програми вирощування на земельних ділянках, площа яких вказана у додатку №1 до даного договору.

Однак в матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами Програми вирощування канареєчного проса, не укладався сторонами і додаток з відображенням площ земельних ділянок, які саме будуть використовуватись у спільній діяльності.

Водночас відповідно до державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності за ТОВ «Нісо-Агро» числиться земельна ділянка загальною площею 266,3370 га, у тому числі сільськогосподарських угідь 266,3370 га, з них ріллі- 266,3370 га на території Лиманської сільської ради (за межами населеного пункту) на умовах оренди, що вбачається із змісту наявної в матеріалах справи довідки територіального відділу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №19-1521-0.11-38/2-16 від 14.01.2016.

Проте сторонами не узгоджено яка саме частина орендованих відповідачем земель буде задіяна під час виконання договору про спільну діяльність.

Згідно з пунктом 6.3 договору №01-02/15 від 20.02.2015 невід'ємною частиною цього договору є акт, що підписується обома сторонами та відображає дату збирання врожаю та орієнтовну (мінімальну) вартість продукції, отриманої в результаті спільної діяльності.

Одеським апеляційним господарським судом встановлено, що такий акт сторонами не складався та не підписувався.

Поза увагою суду першої інстанції залишився також визначений сторонами у пунктах 6.2, 6.3 договору №01-02/15 від 20.02.2015 порядок розподілу прибутку, отриманого в результаті спільної діяльності, а саме: сторона-2 (відповідач) зобов'язалась видати стороні-1 (позивачеві) продукцію по цінам на час реалізації на суму 120% від вкладених витрат.

За наявності таких умов розподілу прибутку, у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача коштів.

Відповідно до пункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Враховуючи те, що договір про спільну діяльність сторонами не виконувався, відповідачем облік результатів такої діяльності не здійснювався.

Відповідно до правил статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

В порушення зазначених процесуальних норм позивачем не надано жодного належного в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження отримання сторонами за договором №01-02/15 від 20.02.2015 в результаті спільної діяльності прибутку.

За відсутності встановленого судом факту виконання сторонами договору №01-02/15 від 20.02.2015 господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 357840,01 грн боргу та нарахованої на вказану заборгованість пені.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 В«Про судове рішенняВ» ).

Оспорене судове рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2016 зазначеним вимогам не відповідає з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Нісо-АгроВ» задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2016 у справі №916/873/16 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 06.07.2016.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна