Постанова

від 30.06.2016 по справі 11/106-05

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 червня 2016 р. Справа № 11/106-05

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Демченка А.М.

представників позивача: Янчука С.В., Назаренка А.І.

представників відповідача: Бабія Р.В., Мельник А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат"

до: Барського відділення Жмеринської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла на новий розгляд із Вищого адміністративного суду України адміністративна справа за позовом Державного підприємства «Барський спиртовий комбінат» до Барської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що Державне підприємство «Барський спиртовий комбінат» (далі - позивач) звернулось до суду з позовами до Барської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: №95/996/23/26/2 від 07 червня 2004 року, №96/997/23/26/2 від 07 червня 2004 року, №94/995/23/26 від 29 березня 2004 року, №93/994/23/26 від 29 березня 2004 року.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18 квітня 2005 року справи №11/106-05, № 11/107-05, № 11/108-05 та № 11/109-05 були об'єднані для спільного розгляду в одну справу, якій присвоєно № 11/106-05.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 15 лютого 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Барської МДПІ №95/996/23/26/2 від 07 червня 2004 року, №96/997/23/26/2 від 07 червня 2004 року, №94/995/23/26 від 29 березня 2004 року, №93/994/23/26 від 29 березня 2004 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Барський спиртовий комбінат» 3,40 грн. судового збору та 4000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судової експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року постанову Господарського суду Вінницької області від 15 лютого 2010 року було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2015 року скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своєму рішенні суд касаційної інстанції вказав, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказуючи про неможливість підтвердити чи спростувати визначену податковим органом суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 317 00,00 грн. у зв'язку із відсутністю у повному обсязі первинних документів щодо оподатковуваних операцій підприємства, з огляду на їх викрадення не перевірив, чи були дотримані позивачем вимоги абз. 5 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, колегією суддів Вищого адміністративного суду України зазначено, що висновки судів попередніх інстанцій свідчать про наявність підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення - рішення у повному обсязі з підстав того, що суд в судовому засіданні не може визначити остаточну суму податкових зобов'язань, є передчасними, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що суди першої та апеляційної інстанцій вживали заходів щодо витребування у податкового органу детального розрахунку нарахованих позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток за кожним епізодом, а також штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкових зобов'язань за кожний з податкових періодів, установлених для кожного збору (обов'язкового платежу).

ВАСУ вказав, що суд першої та апеляційної інстанції в порушення вимог статті 163 КАС України, не вказали на жодні встановлені судами обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів, та не навели будь - яких мотивів, з яких суди виходили при прийнятті постанови та ухвали, і положення закону, якими вони керувалися, які слугували підставою для скасування податкового повідомлення - рішення від 29 березня 2004 року №93/994/23/26, яким ДП "Барський спиртовий комбінат" було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: частина прибутку господарських організацій, вилучається до бюджету у розмірі 188 780, 00 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2016 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду. Відповідно до даної ухвали суду про закінчення підготовчого провадження від 16.01.16 було допущено заміну первинного відповідача у справі - Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби її правонаступником - Барським відділенням Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.

А також цією ухвалою суд, з урахуванням ухвали ВАСУ від 25 листопада 2015 року, витребував у відповідача та зобов"язав надати детальний розрахунок нарахованих позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток за кожним епізодом, а також штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкових зобов`язань за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов`язкового платежу).

Адміністративний позов мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі акту позапланової перевірки №4/26-20-2/59/23/00376372 від 26.03.2004 року, яка проведена, на думку позивача, поверхнево, без з'ясування дійсних обставин справи. Перевірку проведено без відома керівництва комбінату, якого з актом перевірки не ознайомлено. Крім того, документи у зазначений в акті період проведення перевірки підприємством не надавалися. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У ході судового розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти позову та просили відмовити у його задоволенні. Обґрунтовуючи свою правову позиції представники відповідача вказали, що підставою для проведення перевірки стала постанова заступника начальника ГСУ МВС України від 19.02.2004 року про призначення документальної перевірки. Даною постановою Барській МДПІ було доручено провести ревізію з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП "Барський спиртовий комбінат" за період з січня 2003 року по 31.01.2004 року. На момент проведення ревізії первинні бухгалтерські документи були вилучені на підприємстві та знаходилися у матеріалах кримінальної справи. Також, відповідач наголошував на тому, що твердження позивача про неповідомлення керівництва підприємства про проведення перевірки не відповідає дійсності з огляду на те, що останні відмовилися від підпису Акту перевірки, про що свідчить акт відмови від підпису.

Відтак, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного на той час законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на їх думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Барською МДПІ була проведена позапланова документальна перевірка по правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, акцизного збору ДП «Барський спиртовий комбінат» за період з 01 січня 2003 року по 31 січня 2004 року, за результатами якої складений акт №4/26-20-2/59/23/00376372 від 26 березня 2004 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені: вимоги пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого донараховано податку на прибуток у сумі 317000,00 грн.; вимоги статті 52 Закону України «Про Державний бюджету України на 2003 рік», які полягали у несплаті позивачем дивідендів за результатами роботи в 3 кварталі 2003 року в розмірі 130980,00 грн. та за результатами роботи в 4 кварталі 2003 року в розмірі 57800,00 грн.; вимоги пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у невключені до бази оподаткування з продажу товарів відвантаження спирту на суму 4763830,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 952765,00 грн.; вимоги підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 7 спільного наказу Державної митної служби України та ДПА України від 21 березня 2002 року № 163/121 «Про затвердження Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України», які полягали у невірному застосуванні нульової ставки щодо обчислення податку на додану вартість при вивезенні за межі митної території України на загальну суму 76742,00 грн.; вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у включенні до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 88106,00 грн.; вимоги пункту «а» статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», які полягали у невключені до об'єкта оподаткування з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) відвантаження спирту в кількості 26332,98 дал., що призвело до заниження акцизного збору на загальну суму 4213316,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки вказано, що позивачем:

був занижений скоригований валовий дохід у 4 кварталі 2003 року на загальну суму 1056700,00 грн. внаслідок невключення до складу валового доходу вартості відвантаженого у грудні 2003 року спирту на загальну суму 500000,00 грн. на користь ТОВ «ДА-ЛВ» та ТОВ «Варліта», а також внаслідок невключення попередньої оплати за товар у сумі 556700,00 грн., яка надійшла від Фірми «Isralco Wine Company Ltd» (Ізраїль);

позивачем не було включено до бази оподаткування податком на додану вартість з продажу товарів вартості відвантаженого спирту на загальну суму 4763830,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 952765,00 грн.;

позивач неправильно застосовував «0» ставку оподаткування податком на додану вартість при здійсненні експортних операцій по відвантаженню спирту на користь Фірми «Isralco Wine Company Ltd» (Ізраїль) та ТОВ «Шериф» (Молдова), оскільки відвантаження спирту та його замитнення згідно вантажних митних декларацій, перелік та реквізити яких наведені на 10-13 аркушах акту перевірки було здійснено у одному податковому періоду, а фактичний перетин кордону спиртом був здійснений у іншому податковому періоді, тоді як « 0» ставку податку на додану вартість позивач застосовував у періодах, в яких відбувалось відвантаження та замитнення товару, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 76742,00 грн.;

між показниками податкового кредиту, задекларованими позивачем, та даними проведеної перевірки було виявлено розбіжність на суму 88 106,00 грн., яка виникла внаслідок того, що позивач включав до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, перелік та реквізити яких наведені на 14-21 аркушах акту перевірки, які не містили усіх обов'язкових реквізитів, тоді як відсутність хоча б одного з обов'язкових реквізитів позбавляє покупця права на податковий кредит;

позивач неправомірно не включив до об'єкта оподаткування з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) вартість спирту в кількості 26332,98 дал., відвантажених ТОВ «ДА-ЛВ» та ТОВ «Варліта» згідно товарно-транспортних накладних, перелік та реквізити яких наведені на 24-25 аркушах акту перевірки, що призвело до заниження акцизного збору на загальну суму 4213276,80 грн.;

згідно даних бухгалтерського обліку позивач у 3 та 4 кварталах отримав чистий прибуток у розмірі 873200,00 грн. та у розмірі 416000,00 грн. відповідно, проте не сплатив із вказаних сум прибутку частину прибутку до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 130980,00 грн. та у розмірі 57800,00 грн. відповідно.

29 березня 2004 року Барська МДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №93/994/23/26, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Барський спиртовий комбінат» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: частина прибутку господарських організацій, що вилучається до бюджету, у розмірі 188780,00 грн. - за основним платежем.

29 березня 2004 року Барська МДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №94/995/23/26, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Барський спиртовий комбінат» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 507200,00 грн., у тому числі: 317000,00 грн. - за основним платежем, 190200,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

29 березня 2004 року Барська МДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №95/996/23/26, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Барський спиртовий комбінат» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: акцизний збір у розмірі 5863198,00 грн., у тому числі: 4213316,00 грн. - за основним платежем, 1649882,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

29 березня 2004 року Барська МДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №96/997/23/26, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Барський спиртовий комбінат» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1465396,00 грн., у тому числі: 1036177,00 грн. - за основним платежем, 429219,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у Вінницькій області від 02 червня 2004 року №4676/10/25-006 «Про результати розгляду скарги»: податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2004 року №93/994/23/26 та №94/995/23/26 були залишені без змін; податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2004 року № 95/996/23/26 було скасоване в частині застосованої штрафної санкції по акцизному збору відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 421528,40 грн., а в іншій частині оспорюване податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, при цьому збільшено на 2106657,85 грн. суму штрафних санкцій по акцизному збору відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону; податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2004 року № 96/997/23/26 було скасоване в частині застосованої штрафної санкції по податку на додану вартість відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 55455,00 грн., а в іншій частині оспорюване податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, при цьому збільшено на 474035,50 грн. суму штрафних санкцій по податку на додану вартість відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону.

07 червня 2004 року Барська МДПІ на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення №95/996/23/26/2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Барський спиртовий комбінат» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: акцизний збір у розмірі 7548327,45 грн., у тому числі: 4213316,00 грн. - за основним платежем, 3335011,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

07 червня 2004 року Барська МДПІ на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення №96/997/23/26/2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов' язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Барський спиртовий комбінат» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1883976,50 грн., у тому числі: 1036177,00 грн. - за основним платежем, 847799,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням ДПА України від 10 серпня 2004 року №6694/6/25-1115 «Про результати розгляду скарг» скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

01 жовтня 2004 року Барська МДПІ на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження з метою доведення до позивача граничних строків сплати податкових зобов'язань прийняла податкові повідомлення-рішення №93/994/23/26/3/4756, №94/995/23/26/3/4757, №95/996/23/26/3/4759, №96/997/23/26/3/4758 на аналогічні суми, які визначені у податкових повідомленнях-рішеннях №93/994/23/26 від 29 березня 2004 року, №94/995/23/26 від 29 березня 2004 року, № 95/996/23/26/2 від 07 червня 2004 року, № 96/997/23/26/2 від 07 червня 2004 року.

Відтак, позивач оскаржує податкові повідомлення рішення від 29 березня 2004 року №94/995/23/26 за платежем: податок на прибуток у розмірі 507200,00 грн., у тому числі: 317000,00 грн. - за основним платежем, 190200,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 29 березня 2004 року №93/994/23/26 за платежем: частина прибутку господарських організацій, що вилучається до бюджету, у розмірі 188780,00 грн. - за основним платежем;

від 07 червня 2004 року №95/996/23/26/2 за платежем: акцизний збір у розмірі 7 548 327,45 грн., у тому числі: 4 213 316,00 грн. - за основним платежем, 3 335 011,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 07 червня 2004 року №96/997/23/26 за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1883976,50 грн., у тому числі: 1036177,00 грн. - за основним платежем, 847799,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, в ході судового розгляду справи судом була витребувана у прокуратури Вінницької області кримінальна справа №24-185/04025014. Судом оглянуто вказану справу та встановлено відсутність оригіналів товарно - транспортних накладних №№000264 ВМ, 000262 ВМ, 000263 ВМ, 000264 ВМ, 000281 ВМ, 000280 ВМ, 000282 ВМ, 000285 ВМ, 000286 ВМ, 000287 ВМ у матеріалах кримінальної справи.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині донарахування податку на додану вартість на загальну суму 76 742,00 грн., суд виходить з наступного.

Як слідує із матеріалів перевірки, в періоді який перевірявся, між позивачем згідно договорів комісії, заключених із Вінницьким об'єднанням "Поділляспирт" та Концерном "Укрспирт" Державного департаменту продовольства Міністерства Аграрної Політики здійснювалися експортні операції по відгрузці спирту етилового мелясного (застосовано "0" ставку по податку на додану вартість, обсяг відвантаженої продукції на експорт складає 2030,8 тис. грн.) згідно укладених по зовнішньоекономічній діяльності контрактів із такими нерезидентами:

- фірма "ISRALKO Wine Spirit Compani LTD" Ізраїль по договорам комісії №8/9-К від 13.01.2003 року та №8/10-К від 13.01.2003 року з "Укрспирт";

- товариство з обмеженою відповідальністю "Шериф" Молдова по договору комісії №01-05/3-7303 К від 03.02.2003 року та №01-05/12 К від 01.08.2003 року з Вінницьким об'єднанням "Поділляспирт".

Перевіряючі, дослідивши надані до перевірки документи по вказаних договорах, у Акті перевірки від 26.03.2004 року (Т.1 а.с. 23) зробили висновок про невірне застосування нульової ставки обчислення ПДВ при вивезенні за межі митної території України товарів на загальну суму 76 742,00 грн.

Так, в Акті зазначено:

- 30.05.2003 року виписані ВМД №2215 та №2216, фактично перетин кордону було здійснено митним органом 08.06.2003 року, а підприємством застосовано нульову ставку в травні 2003 року замість червня 2003 року, в результаті чого занижено податкові зобов'язання на суму 38 375, 00 грн. в травні 2003 року;

- 23.07.2003 року виписані ВМД №2314 та №2315, фактично перетин кордону було здійснено митним органом 07.08.2003 року, а підприємством застосовано нульову ставку в липні 2003 року замість червня 2003 року, в результаті чого занижено податкові зобов'язання на суму 38 367, 00 грн. в липні 2003 року.

У зв'язку із зазначеним, перевіркою встановлено та зафіксовано у акті перевірки №4/26-20-2/59/23/00376372 від 26.03.2004 року порушення ДП "Барський спиртовий комбінат" п. 6.2.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 7 спільного наказу Державної митної служби України та ДПА України від 21.03.2002 №163/121.

Порядок визначення об'єкта, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій врегульовано Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (чинного на момент спірних правопорушень).

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на час здійснення експортних операцій) визначено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування: Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Із аналізу положень вказаних норм вбачається, що Законом не встановлені інші додаткові вимоги на підтвердження вивезення (експортування) товарів за межі митної території України. Тобто умовою застосування нульової ставки при експорті товарів (робіт, послуг) є виконання вимог ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме наявність відповідних документів та виконання платником податків умов поставки, визначених згідно з правилами Інкотермс, які є обов'язковими до виконання (Указ Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів").

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" установлено, що для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленої митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Згідно зі ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.

Відповідно до п. 5.2 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України №561 від 14.10.2002, зареєстрованим в Мінюсті України 07.11.2002 за №877/7165, оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів та інших предметів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Відповідач не подав суду доказів про виявлення факту порушення митних правил позивачем.

Згідно із пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Митні вантажні декларації позивача №№2215, 2216, 2314 та 2315 оформлені належним чином, підтверджують виконання умов договорів та факт перетину митного кордону, що засвідчено уповноваженим державним органом та не заперечувалося відповідачем. В акті перевірки перевіряючими зауважень щодо належності оформлення ВМД також не висловлено.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до переконання, що позивачем повністю дотримані вимоги податкового законодавства з податку на додану вартість в частині застосування нульової ставки оподаткування.

Вказане узгоджується також із позицією Вищого адміністративного суду України, що висвітлена у постанові від 27.11.2007 року №К-24069/06.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідачем безпідставно донараховано ДП "Барський спиртовий комбінат" зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 76 742,00 грн.

Визначаючись щодо донарахування ДП "Барський спиртовий комбінат" зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 952 765,00 грн. у зв'язку із невключенням до бази оподаткування з продажу товарів відвантаженого спирту на суму 4 763 830,00 грн., суд виходив з наступного.

Матеріалами перевірки встановлено, що на підставі інформації, яка підтверджена товарно - транспортними накладними, встановлено факт відвантаження спирту етилового без нарядів на відпуск спирту протягом грудня 2003 року та січня 2004 року ТОВ "ДА-ЛВ" (м. Донецьк) та ВАТ "Варліта" (м. Донецьк) в кількості 26 332, 98 дал. на загальну суму 550 553, 00 грн. (т. 3 а.с. 152-153). У зв'язку із чим, позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 952 765 грн.

Форми товарно-транспортної накладної на перевезення спирту етилового затверджено наказом №378/3/417/103 від 03.01.97., на виконання якого розроблено Інструкцію про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.1996 р. №228/253. Так, Інструкцією встановлено єдиний порядок застосування форми первинного обліку №1-ТН спирт "Товарно-транспортна накладна (на перевезення спирту етилового)" для оформлення перевезення спирту етилового та спиртопродуктів автомобільним транспортом. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до п.1.3. Інструкції перевезення спирту автомобільним транспортом у межах України здійснюється тільки при наявності оформленої належним чином товарно-транспортної накладної форми №1-ТН спирт (далі - накладна), що додається до подорожнього листа.

Згідно п.1.4 Інструкції бланки накладних є документами суворої звітності.

В ході судового розгляду адміністративної справи судом були оглянуто матеріали кримінальної справи №24-185/04025014 (№ 04025014). Судом встановлено, що оригінали товарно-транспортних накладних №№000264 ВМ, 000262 ВМ, 000263 ВМ, 000281 ВМ, 00028ВМ, 000282 ВМ, 000285 ВМ, 000286 ВМ, 000287 ВМ, 000264 ВМ в матеріалах кримінальної справи відсутні. Тобто, перевірка проводилась на підставі світлових копій вказаних товарно - транспортних накладних, за відсутності оригіналів.

Крім того, судом з погодженням сторін долучено до матеріалів справи копію листа Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" від 01 березня 2004 року №16-8-7/55, оригінал якої міститься в матеріалах кримінальної справи. Цим листом підтверджено, що товарно-транспортні накладні серії ВМ №000264, 000262, 000263, 000281, 000280, 000282, 000285, 000286, 000287, 000264 концерном "Укрспирт" Барському спиртовому комбінату не видавались.

Контролюючим органом факт відгрузок спирту етилового встановлений за товарно-транспортними накладними, походження яких не відоме та які викликають сумнівність. Крім того, зазначене спростовує і факт проведення відгрузок.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що оскільки перевірку проведено по копіям товарно - транспортних накладних, оригінали яких відсутні, беручи до уваги, що іншими доказами відвантаження спирту та перевезення його не доводиться, то і донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість по даному епізоду є неправомірним.

Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , а саме, що в порушення вказаної норми ДП "Барський спиртовий комбінат" включено до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ згідно податкових накладних за період з квітня 2003 року по січень 2004 року, які оформлені неналежним чином, суд враховував наступне.

Як слідує із акту перевірки, розбіжність між поданими платником податків декларацій та даними перевірки становить 88 106, 00 грн., яка виникла внаслідок порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема, не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ДП "Барський спиртовий комбінат" отримано податкові накладні у кількості та на суму ПДВ за:

- квітень 2003 року в кількості 4 шт. на суму ПДВ 2448, 00 грн.;

- травень 2003 року в кількості 9 шт. на суму ПДВ 6880, 00 грн.;

- червень 2003 року в кількості 6 шт. на суму ПДВ 1959, 00 грн.;

- липень 2003 року в кількості 14 шт. на суму ПДВ 3254, 00 грн.;

- серпень 2003 року в кількості 18 шт. на суму ПДВ 36 245,00 грн.;

- вересень 2003 року в кількості 15 шт. на суму ПДВ 14 629,00 грн.;

- жовтень 2003 року в кількості 12 шт. на суму ПДВ 5383,00 грн.;

- листопад 2003 року в кількості 15 шт. на суму ПДВ 9084,00 грн.;

- грудень 2003 року в кількості 13 шт. на суму ПДВ 6297,00 грн.;

- січень 2004 року в кількості 8 шт. на суму ПДВ 2027,00 грн.

У ході перевірки встановлено, що вказані накладні не відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: придбано електроенергію без зазначення ціни продажу, одиниць виміру та ПДВ; придбано послуги без зазначення кількості, ціни продажу та одиниць виміру; придбано продукцію без зазначення ціни продажу; придбано ПММ без зазначення номера накладної та ціни продажу; придбано газ без зазначення кількості, одиниць виміру та ціни продажу (т. 1 а.с. 45- 49).

Так, перевіряючими зроблено висновок, що відсутність у податкових накладних вказаних реквізитів є порушенням ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", що позбавляє ДП "Барський спиртовий комбінат" права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних.

Суд не погоджується із такими твердженнями відповідача з огляду на таке.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, за значену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із положеннями пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із положень п. 1.7. Закону України "Про податок на додану вартість", податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

На підставі системного аналізу наведених правових норм суд приходить до переконання, що безпосереднім завданням податкової накладної є підтвердження суми податкового кредиту, а отже вона є звітним та розрахунковим документом щодо суми розрахунків та податку на додану вартість. Тому недоліки у оформленні податкової накладної не роблять її недійсною і не свідчать про неможливість використання, якщо достовірно підтверджено здійснення господарської операції (поставку товару), ідентифіковано особу, яка видала податкову накладну, сплачено суми до бюджету.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що лише самі недоліки у оформленні податкових накладних не можуть бути підставою для неприйняття даних, що містяться у них та висновку про заниження позивачем податку на додану вартість.

Крім того, як свідчать матеріали справи, судом було призначено судово - бухгалтерську експертизу результати якої викладені у Висновку № 20 від 29 вересня 2006 року (т. 6 а.с. 66). В рамках проведеної експертизи судовим експертом досліджені податкові накладні ДП «Барський спиртовий комбінат». Згідно висновку вказано, що такі відповідають формі та змісту, підтверджують здійснення господарських операцій, зауважень до реквізитів останніх експертом не встановлено.

Суд зауважує, що відповідно до податкового законодавства платник податків несе відповідальність за вчинене ним правопорушення.

Враховуючи, що в матеріалах справи містяться оригінали податкових накладних, які підлягали судовому дослідженню та експертному дослідженню, суд приходить до переконання про неправомірність висновків податкового органу про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних.

З огляду на те, що в ході судового розгляду справи позивачем спростовано, а відповідачем не доведено правомірність донарахування зобов'язання по податку на додану вартість, суд прийшов до переконання, що висновки акту перевірки в цій частині є необґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2004 року №96/997/23/26/2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено ДП «Барський спиртовий комбінат» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1883976,50 грн., у тому числі: 1036177,00 грн. - за основним платежем, 847799,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями - є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №95/996/23/26/2 від 07 червня 2004 року, судом встановлено наступне.

07 червня 2004 року Барська МДПІ на підставі акту перевірки №4/26-20-2/59/23/00376372 від 26 березня 2004 року, після адміністративного оскарження, прийняла податкове повідомлення-рішення №95/996/23/26/2, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила ДП "Барський спиртовий комбінат" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: акцизний збір у розмірі 7548327,45 грн., у тому числі: 4213316,00 грн. - за основним платежем, 3335011,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За висновками акту перевірки позивачем порушено вимоги пункту "а" статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", які полягали у невключенні до об`єкта оподаткування з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) відвантаження спирту в кількості 26 332,98 дал., що призвело до заниження акцизного збору на загальну суму 4213316,00 грн. Як зазначено в акті перевірки, позивач неправомірно не включив до об`єкта оподаткування з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) вартість спирту в кількості 26332,98 дал., відвантажених ТОВ "ДА-ЛВ" та ТОВ "Вартіла" згідно товарно-транспортних накладних, що призвело до заниження акцизного збору на загальну суму 4213276,80.

Як зазначає податковий орган у своїх поясненнях, позивачем було відвантажено спирт, а по бухгалтерському обліку підприємства дана операція не проведена, тобто встановлено порушення пункту а статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.1992 року №18-92, а саме не включено до об`єкту оподаткування з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) відвантаження спирту в кількості 26332,98 дал, внаслідок чого донараховано акцизного збору в сумі 4213276,80 грн.

Крім того, як встановлено судом, 27.02.2003 року на розрахунковий рахунок Барського спирт комбінату надійшли кошти на отримання спирту від ВАТ "Барський птахокомбінат" в сумі 3 000 грн. Спирт відгружено 05.03.03 року в кількості 5,91 дал. на загальну суму 1 477,5 грн. ( в т.ч. ПДВ 246,25 грн., акцизний збір 945,60). В розрахунок акцизного збору включено суму 945,60 грн. за березень місяць 2003 року, чим порушено пункт б ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.1992 року №18-92.

Внаслідок арифметичної помилки підприємства збільшену податкове зобов`язання за 2003 рік по акцизному збору на суму 39,00 грн.

Як зазначає відповідач, в грудні 2003 року відбулися відгрузки спирту етилового на адресу ВАТ "Барський птахокомбінат" 19.12.2003 року в кількості 6,0 дал. На суму 1302,00 грн. (в т.ч. ПДВ -217 грн., акцизний збір - 960 грн.) та підприємству Дністрогідроенерго 30.12.2003 року в кількості 10,0 дал. На суму 2 160,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 360 грн., акцизний збір 1600 грн.) По даних операціях акцизний збір в сумі 2560 грн. в розрахунок по акцизному збору за грудень 2003 року включений не був, чим порушено п.б ст.4 Декрету Кабінету Міністрів "Про акцизний збір" від 26.12.1992 року №18-92.

Крім того, як зазначив податковий орган, у відповідності до пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними фондами" було додатково застосовано штрафну санкцію у сумі 2106657,85 грн. (п'ятдесяти відсотків від суми недоплати).

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.1992 року №18-92 (чинного на момент спірних правовідносин), акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками. Суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), в обов'язковому порядку при перетинанні кордону їх декларують і подають органам митного контролю декларацію у двох примірниках, один з яких цими органами надсилається до податкових інспекцій за місцезнаходженням суб'єктів підприємницької діяльності, для справляння акцизного збору. Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Як уже встановлено судом вище, перевірка проводилась по копіях товарно-транспортних накладних, за відсутності оригіналів. Факт відгрузок встановлений податковим органом саме за товарно-транспортними накладними на перевезення спирту етилового.

Тобто, оскільки судом встановлено, що оригінали товарно-транспортних накладних відсутні, перевірка проводилась лише по копіях останніх, а отже і сума нарахованого акцизного збору формувалась лише по копіях товарно-транспортних накладних, суд приходить до переконання про неправомірність прийняття податкового-повідомлення рішення №95/996/23/26/2 від 07 червня 2004 року.

Суд також зауважує, що підставою для скасування Вищим адміністративним судом України рішень судів попередніх інстанцій у даній справі було саме недослідження судами у повній мірі підстав донарахування ДП «Барський спиртовий комбінат» податкового зобов'язання по податку на прибуток. Зауважень з приводу висновків судів по акцізному збору ВАСУ не висловлено, відтак суд касаційної інстанції погодився із протиправним донарахуванням позивачу такого податку.

Визначаючись щодо правомірності податкового повідомлення - рішення 29 березня 2004 року № 94/995/23/26, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ДП "Барський спиртовий комбінат" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 1056,7 тис. грн., у тому числі: 317000,00 грн. - за основним платежем, 190200,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходив з наступного.

Матеріалами перевірки встановлено порушення п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме не включено до об'єкта оподаткування відвантаження спирту на суму 500, 0 тис. грн. та отримана попередня оплата на суму 556,7 тис. грн., яка не підтверджена первинними документами, внаслідок чого збільшено валовий дохід в сумі 1056,7 тис. грн.

Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Перевіркою встановлено, що в грудні 2003 року відвантажено спирт на ТОВ "ДА-ЛВ" (м. Донецьк) та ТОВ "Варліта" (м. Донецьк) на загальну суму 500,0 тис. грн., що стверджується товарно - транспортними накладними, однак по податковому обліку підприємства дана операція не проведена.

В ході судового розгляду справи судом встановлено факт відсутності оригіналів товарно - транспортних накладних, які лягли в основу формування висновку контролюючого органу про заниження валового доходу в сумі 500,00 тис. грн.

Відтак, суд вважає, що донарахування ДП "Барський спиртовий комбінат" зобов'язань з податку на прибуток по даному епізоду є неправомірним.

Разом з тим, суд погоджується із висновками податкового органу щодо заниження валового доходу в частині отримання попередньої оплати в розмірі 556,7 тис. грн., оскільки дана сума є доходом підприємства у відповідності до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо позиції позивача про безпідставність включення підприємству грошового зобов'язання суми попередньої оплати в розмірі 556,7 тис. грн. з огляду на те, що у акті перевірки не вказано якої саме попередньої оплати та чим така підтверджується, то суд зважає на таке.

Згідно матеріалів справи та пояснень представника відповідача, дана сума визначена на підставі попередньої оплати в грудні 2003 року за продаж спирту по виписках із банку, які не були оприбутковані ДП «Барський спиртовий комбінат».

З даного приводу суд зауважує, що обов'язок щодо доведеності правомірності свого рішення в адміністративній справі покладається на відповідача. Проте, не звільняє платника податків у доведеності правомірного формування обов'язкових платежів.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи валові доходи підприємства були збільшені на суму попередньої оплати від фірми "ISRALKO Wine Spirit Compani LTD" Ізраїль в розмірі 556,7 тис. грн. Оскільки дана операція в порушення вищезазначених норм податкового законодавства не проведена підприємством по податковому обліку, в результаті чого податковим органом скориговані валові доходи підприємства та збільшено їх у 4 кварталі 2003 року на загальну суму 1056, 7 тис. грн.

Відповідно до матеріалів справи підтверджено договірні відносини між ДП «Барський спиртовий комбінат» та комісіонером.

Позивач не погоджуючись із висновками акту та податковим повідомленням - рішенням у цій частині мав право при адміністративному оскарженні надати первинні документи в спростування висновків податкового органу. Проте, ні під час первинного адміністративного оскарження, ні на вимогу експерта в ході призначеної експертизи, ні на розгляд адміністративної справи такої документації не надав. Натомість, при розгляді даної справи господарським судом вказав, що вся первинна документація вкрадена.

Дана обставина досліджувалася адміністративним судом та встановлено, що первинні документи не відносяться до предмету розгляду даної справи, оскільки стосуються господарських операцій, вчинених позивачем, поза межами періоду перевірки. Такі пояснення були надані представником позивача на вимогу суду щодо надання доказів про відновлення первинної документації відповідно до чинного законодавства.

Так, в ухвалі суду про прийняття справи до провадження від 16.01.2016 суд зобов'язав позивача надати суду докази звернення до податкового органу з заявою про викрадення документів та докази здійснення заходів щодо відновлення таких документів, та у разі їх відновлення надати суду такі документи.

Проте в ході судового розгляду представник позивача у своїх усних поясненнях повідомив, що викрадення первинних документів відбулось у 2005 році та стосуються інших податкових періодів.

Поряд з цим, визначаючись з приводу вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №94/995/23/26 від 29.03.2004 року, суд зважає на те, що сума донарахованих зобов'язань у рішенні обрахована з урахуванням порушень, що були виявлені під час проведення перевірки. Проте, в ході судового розгляду окремі з яких не знайшли підтвердження.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого рішення частково протиправним. Однак, це можливо у випадку, якщо цю частину рішення можна належним чином ідентифікувати (відокремити), і за її відсутності рішення, яке оскаржене, в іншій частині не втратить своє значення та цілісність. Рішення, у якому неможливо виділити (відокремити) частину, яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню, повинно бути визнане протиправним та скасоване в цілому.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015 року у даній справі судом було витребувано у відповідача детальний розрахунок нарахованих позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток за кожним епізодом, а також штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкових зобов'язань за кожним з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідачем, на виконання вимог ухвали суду, наданий розрахунок суми вимог, зокрема, щодо зобов'язань з податку на прибуток вказано: загальна сума зобов'язань з податку на прибуток складає 500 000+556 700=1 056 700 грн.*30%=317 000 грн. (т.8 а.с. 238).

Крім того, оскаржуваним податковим повідомленням рішенням №94/995/23/26 від 29.03.2004 року застосовано до позивача відповідно до п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафну санкцію у розмірі (317000*10%)+(317000*50%) = 31700+158500=190200 грн. (т. 8 а.с. 59).

Розрахунок зобов'язань та фінансових санкцій ДП "Барський спиртовий комбінат" по податку на прибуток проведено відповідачем виходячи із загальної суми донарахувань, а не по окремим епізодах, як то вимагалося судом.

Відтак, у даному випадку, констатуючи помилкове нарахування податку на прибуток в частині нарахованої суми та неправомірність висновків щодо заниження валових доходів через порушення відповідних норм податкового законодавства, що було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд не може визнати протиправним рішення контролюючого органу в якійсь сумі.

Слід відмітити також, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Окремо щодо розміру штрафних санкцій, що застосовані до ДП «Барський спиртовий комбінат» податковим повідомленням - рішенням №94/995/23/26 від 29.03.2004 року суд зазначає наступне.

Як слідує із розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток (т. 8 а.с. 59), відповідачем застосовано до ДП «Барський спиртовий комбінат» штрафні (фінансові) санкції на підставі п.п. 17.1.3 та п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі (317000*10%) + (317000*50%)=190 200, 00 грн.

Так, статтею 17 зазначеного Закону передбачено випадки та ставки застосування штрафних санкції до платників податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону передбачено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Із аналізу Закону випливає, що штрафні санкції відповідно до п.п. 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону застосовуються до платників податків у разі: засудження за скоєння злочину або у разі ухилення від сплати податкових зобов'язань у великих розмірах.

Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін під час судового розгляду справи, вирок суду у кримінальній справі №24-185/04025014 (№04025014) відсутній, тобто відсутній факт засудження платника податків за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків за який застосовуються штрафні санкції у порядку та розмірі, що встановлені п.п. 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону.

Крім того, з урахуванням положень абз. 2 ст. 17 Закону, зокрема, що штрафні санкції накладаються контролюючими органами, суд не вправі встановлювати яким є розмір ухилення платника податків від податкових зобов'язань.

Враховуючи, що визначення розмірів ухилення від сплати податків є безпосереднім обов'язком контролюючого органу, то суд не вправі вираховувати суму штрафних санкцій застосованих до позивача у тій чи іншій частині, оскільки це буде підміною функцій контролюючого органу, що є неприпустимим.

З огляду на те, що відповідачем не виконано вимоги суду в частині подання розрахунку по штрафних санкціям з виокремленням по окремому епізоду порушення із обрахуванням точних сум, відтак, суд позбавлений можливості провести обрахунок штрафних санкції в частині податкового зобов'язання в сумі 556 700,00 грн.

Враховуючи те, що суд не вправі проводити розрахунки та визначати самостійно розмір податкового зобов'язання та суму штрафної санкції, тому за наведених обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №94/995/23/26 від 29.03.2004 року підлягає скасуванню в повному обсязі.

Визначаючись щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №93/994/23/26 від 29.03.2004 року, суд враховував наступне.

Так, в ході перевірки податковий орган констатував порушення позивачем положень ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" та Постанову Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2003 року №557 "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об`єднаннями" (надалі - Постанова №557).

Згідно Акту перевірки вказано, що Барський спиртовий комбінат в декларації з податку на прибуток в рядку 21 задекларував суму 4,6 тис.грн. по результатам роботи за 2003 рік.

В першому та другому кварталах 2003 року підприємство декларувало від`ємне значення об`єкту оподаткування.

В третьому кварталі 2003 року згідно бухгалтерського обліку підприємство отримало чистий прибуток в розмірі 843,2 тис.грн.

В четвертому кварталі 2003 року згідно бухгалтерського обліку спиртовий комбінат отримав чистий прибуток в розмірі 416,0 тис. грн.

Барський спиртовий комбінат відобразив у рядку 21 декларації суму дивідендів, обчислену з врахуванням перехідних збитків попередніх періодів.

Згідно п.1.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. (чинного на момент спірних правовідносин) до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), зокрема податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами. Отже, дивіденди, сплачувані до бюджету державними або комунальними підприємствами, є частиною податку на прибуток, які прирівняні до загальнодержавного податку.

Статтею 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкова декларація це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку,збору (обов'язкового платежу.

В свою чергу чистий прибуток - це частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і інших обов'язкових платежів до бюджету.

Враховуючи зазначене, відображення дивідентів прирівнюється до платежів, що здійснюються державними підприємствами на користь держави, у зв`язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

У рядку 21 Декларації з податку на прибуток підприємств ДП «Барський спиртовий комбінат» самостійно відображено нарахування дивідендів, як це передбачено п.1.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим із дня подання такої декларації.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", який набрав чинності з 01 січня 2003 року, було встановлено, що державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2003 року №557 "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об`єднаннями" відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється державними некорпоратизованими, крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи, та корпоратизованими, казенними підприємствами (крім державних підприємств електроенергетичної галузі, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів) та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу), а державними сільськогосподарськими підприємствами, які постраждали у 2003 році від стихійного лиха, - у розмірі 5 відсотків.

Отже, враховуючи відображення чистого доходу платником податків самостійно, сума дивідендів становить (873200 грн.+416000 грн.) * 15% - 4600 грн. = 188780 грн., що було донараховано податковим органом.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи ДП «Барський спиртовий комбінат» діє на підставі статуту, зареєстрованого рішенням Барської райдержадміністрації 14 грудня 2001 року за №55, погоджений на зборах трудового колективу протоколом №4 від 29 листопада 2001 року. Зміни та доповнення зареєстровані Барською районною державною адміністрацією у Вінницькій області за №88 від 06.02.2003 року. Підприємство взято на податковий облак Барською міжрайонною державною податковою інспекцією 25 грудня 1991 року. Індивідуальний податковий номер 003763702017, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ «01277094. Форма власності - загальнодержавна. Підприємство не є засновником, акціонером іншого СПД. Підприємство не має структурних підрозділів.

За наведених вище обставин, підприємству необхідно було провести відрахування (дивіденди) до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахунок якого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється державними не корпоратизованими, корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу). Відтак, суд погоджується з висновками податкового органу, що оскільки Барський спиртовий комбінат є державним підприємством, то з урахуванням вище зазначених положень, позивач повинен був сплачувати частину прибутку (доходу) за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у третьому кварталі 2003 року в розмірі 130,98 тис. грн. та за результатами роботи в четвертому кварталі 2003 року в розмірі 57,8 тис. грн. (з врахуванням сплаченої суми у розмірі 4,6 тис. грн., у зв'язку з чим податковим органом правомірно визначено позивачу зобов'язання зі сплати частини прибутку (доходу) в сумі 188780 грн.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Щодо пояснень представника позивача про неправомірність донарахування підприємству зобов"язання зі сплати частини прибутку, то суд їх відхиляє з огляду на таке.

Так, позивач вважає, що неправомірність Акту перевірки від 26.03.2004 року №4/26-20-2/59/23/00376372 щодо несплати дивідентів чітко встановлена висновком судово-бухгалтерської експертизи №20 від 29 вересня 2006 року по справі №11/106-05.

Відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області від 16.11.2005 року по даній справі №11/106-05 призначено судово-бухгалтерську експертизу. Згідно судового рішення, для дослідження експерту поставлено ряд питань, зокрема щодо документального підтвердження визначеного податковим органом суми податкового зобов`язання за платежем: частина прибутку господарських операцій, що вилучаються до бюджету ДП «Барський спиртовий комбінат» в розмірі 188780 грн., яка вказана в податковому повідомленні-рішенні №93/994/23/26 від 29.03.2004 року згідно з актом позапланової документальної перевірки №4/26-20-2/59/23/00376372 від 26.03.2004 року.

На виконання судового рішення експертом зроблено висновок судово-бухгалтерської експертизи №20 від 29 вересня 2006 року по справі №11/106-05 (т.6, а.с.66).

Суд не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст 81 КАСУ, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу

Відповідно до ч.3 ст. 82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Згідно ст.1 Закону України «Про судову експертизу» чинного на момент проведення судово-бухгалтерської експертизи, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Відповідно до п.2.3 Наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» експерту забороняється: проводити експертизу без письмової вказівки керівника (заступника керівника) експертної установи, керівника структурного підрозділу; передоручати проведення експертизи іншій особі; самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами; вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи; зберігати матеріали справ та об'єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням.

Відповідно до висновку в цій частині експерт, без посилань на первинну документацію, здійснюючи аналіз законодавства, зазначає, що донарахування ревізорами в акті №4/26-20-2/59/23/00376372 від 26.03.2004 року дивідендів за результатами роботи в 2003 р. не відповідає вимогам податкового законодавства України.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява N30856/03§43) суд наголошує, що «вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування ... Функція роз'яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам».

Відтак, суд вважає, що визначення саме юридичного змісту відповідності вимогам податкового законодавства України донарахованого позивачу зобов`язання в розмірі 188780,00 грн. виходить за межі повноважень експерта і відноситься виключно до юрисдикції суду.

Щодо судово-бухгалтерської експеритизи від №24-185/04025 від 11.10.2004, яка призначена на підставі постанови слідчого, то дана експертиза призначалась в рамках кримінальної справи та не є доказами в адміністративній справі.

Усі інші доводи позивача, на які він посилався під час розгляду справи, в тому числі, щодо проведення перевірки не за місцезнаходженням платника податків, а в приміщенні слідчого органу; щодо проведення перевірки без наказу керівника податкового органу; щодо проведення перевірки без повідомлення та за відсутності представників позивача; щодо неналежного ознайомлення з актом перевірки посадових осіб позивача є формальними. Посадові особи у акті перевірки висвітлюють усі обставини та факти виявлених порушень, які вони здійснюють в межах своїх повноважень. Крім того, дії посадових осіб податкового органу у даній адміністративній справі не оскаржуються. Суд при розгляді спору надає оцінку всім доказам та поясненням, в комплексі оцінює їх, зокрема акт перевірки, як носія інформації, та прийняті податкові повідомлення-рішення. Відтак, доводи позивача про те, що порушення, які були під час проведення перевірки є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставними та необґрунтованими. Підставою для скасування оскаржуваних рішень є встановлення порушення податкового законодавства, а не процесуальні порушення в ході перевірки.

При цьому, слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вєстберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень від 29.03.2004 №94/995/23/26, від 07.06.2004 №95/996/23/26/2 та №96/997/23/26/2, відтак позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що постановою Господарського суду Вінницької області від 15 лютого 2010 року позов був задоволений та вирішено питання щодо судового збору згідно положень процесуального Закону, а саме стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП "Барський спиртовий комбінат" 3,40 грн. судового збору та 4000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судової експертизи. Таким чином, оскільки питання про розподіл судових витрат у даній справі уже вирішено, відтак у суду відсутні підстави для його повторного розгляду.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

від 29.03.2004 №94/995/23/26 за платежем: податок на прибуток у розмірі 507 200,00 грн., у тому числі 317 000,00 грн. - за основним платежем та 190 200,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 07.06.2004 №95/996/23/26/2 за платежем: акцизний збір у розмірі 7 548 327, 45 грн., утому числі 4 213 316, 00 грн. - основним платежем та 3 335 011,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 07.06.2004 №96/997/23/26/2 за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1 883 976, 50 грн., у тому числі 1 036 177, 00 грн. - за основним платежем та 847 799, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна