Рішення

від 05.07.2016 по справі 914/1126/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016р. Справа№ 914/1126/16

Господарський суд Львівської області у складі

судді Фартушка Т.Б.

при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Графопак», м.Золочів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення неустойки

ціна позову: 3000,00 грн.

Представники:

позивача: Куксов В.Г. - представник (довіреність від 10.03.2016р. б/н);

відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 04.07.2016р. б/н)

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Графопак» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення неустойки; ціна позову 3000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.05.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 17.05.2016 року, від 07.06.2016 року та від 24.06.2016р.

Строк розгляду справи продовжено на 9 днів з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 24.06.2016р.

Впродовж розгляду справи представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам у справі (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та письмові повідомлення про оголошення ухвал) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід суддів чи судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив з причин та підстав, зазначених у відзиві.

Впродовж розгляду справи Відповідачем подано суду наступні документи:

06.06.2016р. за вх.№23632/16 клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався;

23.06.2016р. за вх.№26579/16 клопотання про відкладення розгляду справи. В клопотанні відмовлено, проте розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 24.06.2016р.;

23.06.2016р. за вх.№26576/16 клопотання про витребування доказів. Ухвалою суду по даній справі від 24.06.2016р. клопотання задоволено, проте, в ухвалі зазначено, що ст.38 ГПК України передбачено право особи на заявлення клопотання про витребування доказів; при цьому судом зазначено, що оцінка доказів, в тому числі належність та допустимість, в силу вимог ст.82 ГПК України здійснюється судом при прийнятті рішення;

також, 23.06.2016р. за вх.№26574/16 Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просить суд в позові відмовити повністю з наступних підстав: рішенням Господарського суду Львівської області від 03.10.2013р. у справі №914/3025/13 у Відповідача витребувано лобзиковий станок, на неповернення якого Позивач посилається в обгрунтування позовних вимог; вказане рішення у справі №914/3025/13 перебуває на виконанні у Залізничному ВДВС ЛМУЮ; державним виконавцем 29.08.2014р. встановлено факт знищення боржником майна, яке витребуване за рішенням суду та у зв'язку з цим 08.09.2014р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження; Відповідач зазначає про неодноразове направлення Позивачу звернень з пропозицією відшкодувати вартість втраченого майна; Позивачем не долучено до позовної заяви доказів права власності на спірне майно; Відповідачем подано заяву про зміну способу та порядку виконання рішення від 03.10.2013р. у справі №914/3025/13;

05.07.2016р. Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що розгляд зазначеної у відзиві заяви про зміну способу та порядку виконання рішення призначено на 06.07.2016р., відтак, у випадку встановлення факту знищення спірного майна, у Позивача відсутні підстави для нарахування неустойки у зв'язку з неповерненням майна.

Судом у клопотанні відмолено виходячи з наступного:

- судом звернуто увагу на необхідність додержання строків, визначених ст..69 ГПК України; ухвалою суду по даній справі від 24.06.2016р. строк розгляду справи продовжено на 9 днів; останнім днем закінчення строку розгляду справи є 05.07.2016р.; клопотання про продовження строку розгляду справи Відповідачем не подано; відтак, в суду відсутні правові підстави для продовження строку розгляду спору, а отже, і для відкладення розгляду справи;

- крім того, факт подання Відповідачем заяви про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №914/3025/13 не унеможливлює розгляду справи, оскільки рішення у справі №914/3025/13 набрало законної сили.

При цьому суд зазначає, що наведене не позбавляє Відповідача можливості звернення до суду з заявою про перегляд рішення за ново виявленими обставинами.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 79040, АДРЕСА_1.

Окрім того, як встановлено судом та вбачається із Спеціального Витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від та станом на 24.06.2016р. №21746251, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 присвоєно ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 79040, АДРЕСА_1, за якою і скеровувались Відповідачу усі процесуальні документи по даній справі.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду та повідомлення про вручення поштових відправлень.

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, втому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 3000,00 грн. неустойки.

01.06.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГрафоПак» (Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач, Орендар) укладено Договір про здачу в оренду обладнання ТзОВ «Графопак» (надалі - Договір), за умовами якого Орендодавець на підставі Договору дав, а Орендар прийняв у строкове платне користування лобзиковий станок GNU (Майно), яке буде розташоване за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, АДРЕСА_2.

Пунктом 2.1. Договору Сторонами, серед іншого, погоджено, що Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю орендоване ним обладнання, яке відповідає умовам Договору.

Відповідно до пункту 2.2.3. Договору Орендар зобов'язаний при закінченні терміну Договору оренди повернути майно у такому стані, в якому він його одержав, з урахуванням зносу, або у стані, обумовленому Договором.

Згідно пункту 3.1. Договору орендна плата Майна, що передається в оренду, становить 250,00 грн. в місяць з урахування податку на додану вартість.

Термін оренди встановлюється з 01.06.2006 року по 01.06.2008 року (п.5.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.2. Договору Орендар має переважне право перед іншими особами на поновлення Договору.

Пролонгація Договору може бути здійснена в будь який момент терміну його дії. Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами (п.п. 5.3. та 5.4. Договору).

Вказаний Договір підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток Сторін Договору.

На виконання умов укладеного між Сторонами Договору Позивач Актом №4/06/01 від 01.06.2006 року передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування обладнання марки G.Rabolini S.R.L. (traforatrice CF N 150); тип 5002; 1987 року випуску; заводський №150 в технічно справному стані та технічну документацію до вказаного обладнання. Вказаний Акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток Сторін Договору.

Після закінчення строку Договору його було переукладено на строк до 01.06.2010 року, що підтверджується договором від 01.06.2008 року.

Наведене також встановлено нижчеописаними рішеннями суду, які набрали законної сили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.01.2014р. у справі №914/4026/13 стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Графопак» 4750грн. боргу по оплаті оренди, 8500грн. неустойки за користування річчю за час прострочення. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р. рішення суду І інстанції залишено без змін.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.06.2014р. у справі №914/1326/14 стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Графопак» 2500,00 грн., 1827,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, 500,00 грн. відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.04.2015р. у справі №914/463/15 стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Графопак» неустойку (за неповернення об'єкту оренди) у сумі 5500грн., а також судовий збір у сумі 1827грн. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 3000грн. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. рішення суду першої інстанції у справі №914/463/15 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2015р. у справі №914/3710/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Графопак» задоволено повністю, вирішено стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Графопак» 3500грн. неустойки за прострочення повернення орендованого за Договором майна за період з березня 2015 року по вересень 2015 року та 1218грн. судового збору.

Вказане рішення не оскаржувалось, набрало законної сили в порядку статті 87 ГПК України, та, у відповідності до приписів частини п'ятої статті 124 Конституції України, є загальнообов'язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 3000,00грн. неустойки за прострочення повернення орендованого за Договором Майна за період з жовтня 2015 року по березень 2016 року.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Приписами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» та п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. N01-06/735/2012 «Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України», що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Згідно абзацу 1 п.8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14 для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

В Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2014 року вказано, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 02.09.2014 у справі №927/1215/13 та абз.3 п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 року у справі №914/3710/15 встановлено, що обов'язок Відповідача з повернення орендованого за Договором Майна не виконано, а відтак в суду наявні підстави до стягнення неустойки за порушення обов'язку з повернення майна у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що обов'язок Відповідача щодо повернення орендованого майна Позивачу виконано станом на час розгляду спору. Більше того, представник Відповідача заперечив факт виконання такого обов'язку як в усних поясненнях, так і у поданому відзиві на позовну заяву.

Вищенаведені доводи мотивувальної частини рішення спростовують заперечення Відповідача.

Додатково щодо доводів Відповідача суд зазначає наступне.

Так, щодо доводів відносно факту встановлення державним виконавцем знищення боржником майна та винесення у зв'язку з цим постанови від 08.09.2014р. про закінчення виконавчого провадження суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2014р. у справі №914/3025/13 визнано незаконними дії Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м. Львів, вул. Городоцька, 299) щодо закінчення 08.09.2014 р. виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 06.03.2014 р. у справі № 914/3025/13 та визнано недійсною постанову Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м. Львів, вул. Городоцька, 299) ВП № 44045795 від 08.09.2014 р. про закінчення виконавчого провадження. Вказана ухвала набрала законної сили.

Щодо доводів Відповідача про ненадання Позивачем доказів права власності на майно, за неповернення якого Позивач просить суд стягнути з Відповідача неустойку, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 03.10.2013р. у справі №914/3025/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Графопак" до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 32621,92 грн. боргу та витребування майна із чужого незаконного володіння вирішено: 1. Позовні вимоги задоволити частково; 2. Витребувати від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( 79040 АДРЕСА_3 ід. код. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГрафоПак" ( 80700 Львівська область, м.Золочів вул.. Степана Тудора,1 код ЄДРПОУ 30063583) лобзиковий станок GNU марки S.R.L. (TRAFORATICE CFN 150) тип 5002; 3.Стягнути з від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( 79040 АДРЕСА_3 ід. код. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГрафоПак" ( 80700 Львівська область, м.Золочів вул.. Степана Тудора,1 код ЄДРПОУ 30063583) 1720,50 грн. судового збору; 4. Решта позовних вимог залишити без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2013р. у справі №914/3025/13 рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2013р. в справі №914/3025/13 скасовано частково, відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині витребування від фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "Графопак" лобзикового станка GNU марки S.R.L. (TRAFORATICE CFN 150) типу 5002, в іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2014р. у справі №914/3025/13 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі №914/3025/13 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Графопак" лобзикового станка GNU марки S.R.L. (TRAFORATICE CFN 150) типу 5002, в цій частині залишено без зміни рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2013 у справі № 914/3025/13, в іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі № 914/3025/13 залишено без зміни.

Отже, рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2013р. у справі №914/3025/13 у відповідності до приписів частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

З підстав наведеного, зокрема відсутності належних і допустимих доказів повернення Відповідачем Позивачу орендованого за Договором Майна, перевіривши розрахунок стягуваної суми, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3000,00 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого за Договором Майна за період з жовтня 2015 року по березень 2016 року.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

05.07.2016р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 07.07.2016р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1378грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -3 , 4 -5 , 4 -7 , 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (79040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Графопак» (Львівська область, м. Золочів, вул. Степана Тудора, буд.1, ідентифікаційний код 30063583) 3000,00 грн. неустойки та 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.