Ухвала

від 07.07.2016 по справі 910/20652/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"07" липня 2016 р. Справа №910/20652/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

представники:

від позивача: Козаченко І.В., Сєргєєва Л.О.;

від відповідача: Кириленко О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНА

ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ВУГЛЕГІРСЬКА"

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі №910/20652/15 (головуючий суддя Карабань Я.А.,

суддів: Домнічева І.О., Стасюк С.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНА

ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ВУГЛЕГІРСЬКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ

"НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ"

про стягнення 13 886 363,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ЦЕНТРАЛЬНА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ВУГЛЕГІРСЬКА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором №01/06 від 01.06.2014р. на поставку вугілля кам'яного у загальному розмірі 13 886 363,71 грн. заборгованості, з яких: 7 055 080,94 грн. - основний борг, 2 520 677,20 грн. - пеня, 160 010,02 грн. - 3% річних, 2 722 760,48 грн. - інфляційні втрати, 1 427 832,07 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими коштами (згідно з уточненням позовних вимог від 19.10.2015р.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2016р. у справі №910/20652/15 позовні вимоги було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 7 055 080,93 грн., пеню в сумі 1 860 182,07 грн., 3% річних в сумі 159 903,00 грн., інфляційні втрати в сумі 2 581 347,89 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 153 362,33 грн. В іншій частині позову відмовлено. Присуджено до стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в сумі 109 620,00 грн. та заяви про забезпечення позову в сумі 609,00 грн. Окрім того, присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача витрати, пов'язані з оплатою судової експертизи в сумі 2 492,69 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016р. у справі №910/20652/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

09.06.2016р., 21.06.2016р. та 06.07.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, у межах ціни позову, а саме в сумі 13 886 363,71 грн., які знаходяться на всіх рахунках товариства, інформація про які буде знайдена під час виконавчого провадження. Вказані заяви позивача мотивовані наступним:

- відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань по сплаті заборгованості, яка виникла перед позивачем, а також ведення переговорів щодо реструктуризації боргу;

- відповідач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору №01/06 від 01.06.2014р. на поставку вугілля кам'яного, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у справі №910/20652/15. Однак рішенням Господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. у справі №905/1160/16 в задоволенні вказаного позову було відмовлено;

- відповідач неодноразово звертався до суду з різними клопотаннями, метою яких є затягування судового процесу;

- під час розгляду справи №910/20652/15 Київським апеляційним господарським судом відповідач просив суд оголосити в судовому засіданні перерву, посилаючись на можливість укладення мирової угоди між сторонами, що на думку позивача свідчить про визнання заборгованості відповідачем. Водночас, позивач зазначає про те, що відповідач ввів суд в оману, оскільки переговори щодо мирової угоди між сторонами не ведуться;

- відносно відповідача прийнято низку рішень про стягнення з нього заборгованості. Тобто, відповідач є боржником не одного кредитора на значні суми та відносно відповідача відкрито кілька виконавчих проваджень про виконання судових рішень в примусовому порядку;

- невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість задоволення вимог позивача та реального виконання судового рішення у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016р. в задоволенні апеляційної скарги відповідача було відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016р. у справі №910/20652/15 залишено без змін.

В судовому засіданні 07.07.2016р. представник позивача надав суду усні пояснення, в яких зазначив про те, що він підтримує останню заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 06.07.2016р., оскільки вона є більш детально обґрунтованою по суті порушеного в ній питання. На розгляді заяв про забезпечення позову від 09.06.2016р. та від 21.06.2016р. представник позивача не наполягає.

В судовому засіданні 07.07.2016р. представник відповідача заперечував проти задоволення заяв позивача про вжиття заходів забезпечення позову, зазначаючи про їх безпідставність.

Дослідивши наведені позивачем доводи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову вказаний в ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до абзацу 1 частини 1 якої позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічну правову позицію наведено в постанові пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Колегією суддів враховано, що заходами до забезпечення позову не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Суду не надано доказів, які б свідчили про те, що внаслідок вжиття заходів до забезпечення позову відповідач не може здійснювати свою господарську діяльність чи про настання негативних наслідків для відповідача.

Виходячи з положень ст. 66 Господарського процесуального кодексу України умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (аналогічна правова позиція наведена в постанові пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Зважаючи на наведені в заяві позивача обставини та додані до неї документи, а також значну суму, яку вирішено стягнути з відповідача на користь позивача за судовим рішенням у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість припущення позивача відносно ймовірності зникнення або зменшення грошових коштів відповідача на момент виконання рішення суду у даній справі.

Заходи забезпечення, які просить вжити позивач, не блокують господарську діяльність відповідача, не порушують права осіб, що не є учасниками судового процесу, а також не застосовують обмежень, не пов'язаних з предметом спору.

В даному випадку має місце співрозмірність та адекватність заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу із заявленими позивачем вимогами. До того ж, вжиття вказаного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача. Натомість невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Доказів на підтвердження протилежного суду надано не було.

Однак при цьому колегія суддів вважає, що арешт має бути накладено на кошти відповідача не в межах заявленої позивачем ціни позову у сумі 13 886 363,71 грн., як просить в своїй заяві позивач, а в межах задоволених судом позовних вимог, тобто у сумі 11 656 513,89 грн. (з них: 7 055 080,93 грн. - основний борг, 1 860 182,07 грн. - пеня, 159 903,00 грн. - 3% річних, 1 581347,89 грн. - інфляційні втрати). Відтак, заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86, 99 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Частково задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ВУГЛЕГІРСЬКА" про забезпечення позову від 06.07.2016р.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф.139, код ЄДРПОУ 34181461) у межах задоволених позовних вимог у сумі 11 656 513,89 грн. (одинадцять мільйонів шістсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот тринадцять гривень), які знаходяться на всіх рахунках товариства, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження.

3. Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф.139, код ЄДРПОУ 34181461).

4. Стягувачем за даною ухвалою є Приватне акціонерне товариство "ЦЕНТРАЛЬНА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ВУГЛЕГІРСЬКА" (86481, Донецька область, Артемівський район, м. Вуглегірськ, вул. Тімірязєва, 20, корпус А, код ЄДРПОУ 00176532).

5. Дана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення, а саме з 07.07.2016р.

6. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання складає один рік з моменту її винесення, тобто до 07.07.2017р.

7. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законодавством України порядку.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк