Рішення

від 06.07.2016 по справі 646/11165/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/3933/16 Головуючий 1 інст. - Нікуліна Л.П.

Справа № 646/11165/13-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кокоші В.В., Пономаренко Ю.А.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Sinton» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов'язання за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14 травня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Sinton» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обгрунутвання позовних вимог Банк вказував, що 06 липня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ТОВ «Sinton» укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії за умовами якого Банк зобов'язувався надати товариству кредитні кошти окремими частинами, в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 1 650 000 грн. зі сплатою 17% річних у гривнях, 13% річних у доларах США, 12% річних у Євро з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитним договором не пізніше 03 липня 2008 року. На забезпечення виконання кредитного зобов'язання між Банком та ОСОБА_1 укладено два іпотечні договори: від 16 липня 2007 року, предметом якого стали нежитлові приміщення 1-го поверху №№8-1,8-2, 8-3, 8-4, 8-4а, 8-5, 8-7, загальною площею 74,6 кв.м. в літ. «А-4» по вул.. Дарвіна, 33 у місті Харкові, а також іпотечний договір від 06 липня 2007 року, предметом якого є квартира №58 по пр.. Гагаріна, 170, корпус 2 у місті Харкові. В подальшому сторони неодноразово вносили зміни як до кредитного договору, так і до договорів іпотеки щодо відсоткової ставки кредитного договору, кінцевого терміну його повернення. Зобов'язання за договором боржник належним чином не виконав. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року порушено провадження про банкрутство ТОВ «Sinton», надалі затверджено реєстр вимог кредиторів товариства, таким чином, в господарському провадженні чітко визнана та доведена сума заборгованості товариства перед Банком за кредитним договором, яка складає 13 183 898,04 грн. З урахуванням права вибору іпотекодержателя способу захисту своїх прав Банк вважає за необхідне задовольнити кредитні вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ «Укрсоцбанк» просив суд в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Sinton» перед ПАТ «Укрсоцбанк» за Договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії за № 805/6/18/7-104 у сумі 635 000 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 805/13/26/7-733 від 16.07.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за № 4908, а саме: належні ОСОБА_1 нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 8-1, 8-2, 8-3, 8-4, 8-4а, 8-5, 8-7, загальною площею 74,6 кв. м. в літ «А-4», що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, буд. 33, шляхом визнання права власності за ПАТ "Укрсоцбанк". В рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Sinton» перед ПАТ «Укрсоцбанк» за Договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії за № 805/6/18/7-104 у сумі 1 170 000 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 805/13/26/7-687від 06.07.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за № 4627, а саме: належну ОСОБА_1 квартиру, загальною площею 208, 7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності за ПАТ "Укрсоцбанк". Визнати за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 8-1, 8-2, 8-3, 8-4, 8-4а, 8-5, 8-7, загальною площею 74, 6 кв. м. в літ «А-4», що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, буд. 33, а також право власності на нерухоме майно: квартиру, загальною площею 208, 7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судові витрати.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14 травня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Червнозаводського районного суду м.Харкова від 14 серпня 2014 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ставить питання про скасування заочного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що суд першої інстанції неправомірно визнав за Банком право власності на предмет іпотечних договорів, оскільки правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, проте законом не передбачено такої підстави, як рішення суду, для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. Крім того, в порушення вимог Закону України «Про іпотеку» при зверненні стягнення на предмет іпотеки судом не зазначено загального розміру вимог та всі його складові, заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, спосіб реалізації предмета іпотеки, пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, початкову ціну предмета іпотеки для її подальшої реалізації. Заявник вважає, що зобов'язання за іпотечними договорами є припиненими, бо припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припинилися.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором боржник належним чином не виконав, а Банк, користуючись правом вибору способу захисту своїх прав, довів суду наявність заборгованості за кредитним договором, крім того, відповідач був попереджений про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 06 липня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ТОВ «Sinton» укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії за умовами якого Банк зобов'язувався надати товариству кредитні кошти окремими частинами, в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 1 650 000 грн. зі сплатою 17% річних у гривнях, 13% річних у доларах США, 12% річних у Євро з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитним договором не пізніше 03 липня 2008 року.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

На забезпечення виконання кредитного зобов'язання між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено два іпотечні договори: від 16 липня 2007 року, предметом якого стали нежитлові приміщення 1-го поверху №№8-1,8-2, 8-3, 8-4, 8-4а, 8-5, 8-7, загальною площею 74,6 кв.м. в літ. «А-4» по вул.. Дарвіна, 33 у місті Харкові, а також іпотечний договір від 06 липня 2007 року, предметом якого є квартира №58 по пр.. Гагаріна, 170, корпус 2 у місті Харкові.

В подальшому сторони неодноразово вносили зміни як до кредитного договору, так і до договорів іпотеки щодо відсоткової ставки кредитного договору, кінцевого терміну його повернення, тощо.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Постановою Господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року ТОВ «Sinton» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 березня 2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Sinton», зокрема, визнано грошові вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Sinton» на суму 13 183 898,04 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 6 ст. З ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Із ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» вбачається, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України В«Про іпотекуВ» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України В«Про іпотекуВ» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України В«Про іпотекуВ» .

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Таким чином, судом першої інстанції не встановлено наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, що передбачено умовами договору іпотеки як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя.

В матеріалах справи відсутні дані про вирішення позасудового способу врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, що передбачено умовами договору іпотеки в якості правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Матеріали справи свідчать, що в іпотечних договорах сторони передбачили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, статтею 4 Договорів іпотеки передбачено, що іпотеко держатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст.. 37 ЗУ «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотеко держателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.. 38 ЗУ «Про іпотеку»; або шляхом організації іпотеко держателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст.. 6 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 ЗУ «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Як у статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і у договорах іпотеки, укладених між сторонами, зазначено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Оскільки суд першої інстанції не врахували вимоги статті 39 Закону України «Про іпотеку» та не узяв до уваги умови договору іпотеки, суд помилково застосував спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, що не передбачено застосовувати у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Згідно положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851 цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Виходячи із позовних вимог банку який, відповідно до вимог статті 11 ЦПК України просив визнати за ними право власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за договорами іпотеки, у позові слід відмовити, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки і рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань є позасудовим способом врегулювання такого питання, що випливає як з вимог ст.ст. 37,39 Закону України «Про іпотеку», так і договорів іпотеки, укладених між сторонами.

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, суд першої інстанції не прийняв до уваги умови договору іпотеки, який передбачає прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов'язання можливе за згодою іпотекодавця.

Отже, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, зазначено, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, оскільки це є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст.. 309 ЦПК України із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.2ч.1ст.307, ст.309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргупредставника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14 травня 2014 року - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Sinton» про звернення стягнення на предмет іпотеки, - залишити без задоволення.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Кокоша

ОСОБА_5