Постанова

від 08.07.2016 по справі 815/250/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/250/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

приватного акціонерного товариства В«Виробниче об'єднання В«ОБЛПАЛИВОВ» до Державної податкової інспекції у Суворовькому районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «ОБЛПАЛИВО» до Державної податкової інспекції у Суворовькому районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.09.2015 р. № НОМЕР_1 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивача, зокрема зазначив, що у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не було законодавчо встановлених підстав керуватись припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених між ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» та ПП «КАМТОПСЕРВІС» договорів, а твердження податкового органу, що вказані договори були укладені з порушенням ст.ст. 203, 234 ЦК України в частині недодержання правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, не підкріплено рішенням суду про визнання їх такими.

Представник позивача надав до суду заяву за вхід. № 15715/16 про розгляд справи в порядку письмового провадження..

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Про розгляд справи був повідомлений належним чином та завчасно. В обґрунтування правової позиції, представник відповідача надав до суду письмові заперечення по справі (т. 6 а/с. 101-102), в яких зокрема зазначив, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

З урахуванням приписів ст. 128 КАС України, зважаючи на те, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлень, виданих ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, п. 75.1 ст. 75, ст. 77 розділу II Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства «Виробниче Об'єднання «Облпаливо» (надалі - ПРАТ «ВО «Облпаливо») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 відповідно до затвердженого плану перевірки.

На підставі вказаної перевірки був складений акт від 14.09.2015 року № 1966/15-54-22-06/30514975, яким встановлено порушення:

- п. 198.2, ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого у ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» встановлено завищення задекларованих показників на загальну суму 2 017 424 грн. за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. (т. 1 а/с. 14-28).

На підставі встановленого порушення прийнято податкове повідомлення - рішення ДПІ у Суворовському районі ГУ ДФС в Одеській області від 24.09.2015 р. № НОМЕР_1 ( т. 1 а/с. 19).

В порядку ст. 56 Податкового кодексу України ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» реалізуючи своє право на оскарження в адміністративному порядку, 05 жовтня 2015 року направило ГУ ДФС в Одеській області Скаргу (вих. № 713) на податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015р. № НОМЕР_1. Рішенні від 23.10.20і5р. № 2779/10/15-32-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги ГУ ДФС в Одеській області залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 24.09.20І5р. № НОМЕР_1, а первинну скаргу ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» - без задоволення.

06 листопада 2015 року ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» направило до ДФС України скаргу (вих. № 781) на Рішення про результати розгляду первинної скарги № 2779/10/15-32-10-02-07 від 23.10.2015р. ГУ ДФС в Одеській області та податкове повідомлення - рішення від 24.09.2015р. № НОМЕР_1 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області. Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 28.12.2015р. №27763/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015р. №0002492206, залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Податковий орган у акті перевірки встановив завищення відображеного показника за період з 31.12.2014 по 31.12.2014 на підставі регістрів аналітичного обліку за рахунками (субрахунками) 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 949 «Інші витрати операційної діяльності», 64 «Розрахунки за податками й платежами», податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, договорів, актів приймання-передачі, виписок банку, інших первинних документів та завищення податкового кредиту на 2017424грн. за грудень 2014 року.

В ході перевірки встановлено, що між ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» та ПП «КАМТОПСЕРВІС», були укладені угоди щодо придбання вугілля:

- договір від 10.01.20111 №3, згідно п.1.1 якого ПП «КАМТОПСЕРВІС» зобов'язується продати вугільну продукцію згідно специфікації.

Згідно п.3.1 договору поставка здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA - франко перевозник (пункт відправлення узгоджується додатково).

Пунктом 3.2 по узгодженню сторін постачальник може укладати договора с перевізником за свій рахунок, а покупець відшкодовує доставку.

Пунктом 3.3 договору визначено, датою поставки є дата передачі вантажу органу транспорту (дата штемпеля станції відправлення на залізничній накладній).

Пунктом 6.1- 6.3, визначено, що розрахунки здійснюються в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок протягом 5 банк дней з дати поставки. Договір підписано головою правління ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» ОСОБА_1 та директором ПП «КАМТОПСЕРВІС» ОСОБА_2;

- договір від 01.09.14 №3.3/14-д, згідно п.1.1-1.2 якого ПП «КАМТОПСЕРВІС» зобов'язується продати товар згідно специфікації.

Пунктом 2.1 договору поставка здійснюється на умовах EXW (пункт відвантаж).

Пунктом 2.4 встановлено, що право власності переходить в момент передачи продукції покупцю, про що свідчить видаткова накладна.

Згідно пп. 4.1 - 4.2 розрахунки здійснюються в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок протягом 30 календарних дней з дати поставки. Договір підписано головой правління ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» ОСОБА_1 та директором ПП «КАМТОПСЕРВІС» ОСОБА_2

Загальна сума придбання ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» в грудні 2014 від ПП «КАМТОПСЕРВІС» складає 12 104 544 грн. в тому числі ПДВ - 2 017 424 грн.

В бухгалтерському та податковому обліку вартість товарів, отриманих від ПП «КАМТОПСЕРВІС» відображено проводкою Дт рах, 28 «Товари», - Кт рах. 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» в облікових регістрів за грудень 2014 та у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» показників за грудень 2014 року.

Згідно листа від 31.07.2015 № 5862/7/05-10-15-01 ДПІ за місцем реєстрації ПП «КАМТОПСЕРВІС» - ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області зменшено податкові зобов'язання на 2020491 грн. за грудень 2014 постачальнику перевіряємого підприємства - ПП «КАМТОПСЕРВІС» код 33393396. За результатами опрацювання зібраної податкової інформації щодо ПП «КАМТОПСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33393396) за грудень 2014 від 31.07.2015 № 355/15-01/33393396 ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області встановлено неправомірне визначення ПП «КАМТОПСЕРВІС» сум податкових зобов'язань при продажу товарів, в тому числі на адресу ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» та неправомірне визначення ПП «КАМТОПСЕРВІС» сум податкового кредиту від TOB «АСТРА ОСОБА_3» (код 38972612).

ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій по операціям з TOB «АСТРА ОСОБА_3» відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 14.02.2015 № 22/05-15-22-02-38972612 (нереальність продажу ідентифікованих товарів за номенклатурою, відмінних від номенклатури попередньо придбаних товарів, та нереальність її надання власним трудовим і виробничим ресурсом, а саме: під - час аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено, що ПП «КАМТОПСЕРВІС» здійснювало реалізацію товарів, що раніше придбало у TOB «АСТРА ОСОБА_3» згідно податкових накладних, які не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням встановленого податковий орган вказує, на відсутність реальності здійснення господарських операцій між ПП «КАМТОПСЕРВІС» та ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО», а отже, вони є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України), з метою штучного формування податкового кредиту.

Тоді як, згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, правочин має здійснюватися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та спирається на доводи, які підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи.

По перше: реальність вчинення господарської операції, що підтверджується первинними документами, які містяться у матеріалах справи;

По друге: згідно чинного цивільного та податкового законодавства України, висновки про неможливість здійснення контрагентом ПП «КАМТОПСЕРВІС» фінансово - господарських операцій з іншими суб'єктами господарювання, не можуть бути підставою для висновків про неможливість здійснення господарських операцій за правочинами, укладеними між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

По третє: діючим податковим законодавством податковий орган не наділений правом визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності недійсними;

Суд, дослідивши структуру спірних правовідносин, підстави їх виникнення та відповідність приписам чинного податкового законодавства, вважає за необхідне прийняти зазначені доводи, як такі, що є обґрунтованими та доведеними у встановленому законом порядку, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку (ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно наведених норм підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише В«на умовах, передбачених закономВ» , а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію В«законівВ» . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах В«Амюр проти ФранціїВ» , В«Колишній король Греції та інші проти ГреціїВ» та В«Малама проти ГреціїВ» ).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Зважаючи на зазначене, суд наголошує, що податковим органом за відображеним порушенням у акті перевірки від 14.09.2015 року № 1966/15-54-22-06/305149 про результати документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «ВО «Облпаливо» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, були встановлені та перевірені взаємовідносини за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 з ПП «КАМТОПСЕРВІС, не викладено зміст порушення платником податків фінансово-господарської діяльності у розумінні приписів ПК України, як і не були зазначені докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Суд критично відноситься до посилань контролюючого органу в акті перевірки ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області, встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій по операціям з TOB «АСТРА ОСОБА_3» відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 14.02.2015 № 22/05-15-22-02-38972612. Та лист від 31.07.2015 № 5862/7/05-10-15-01 ДПІ про результатами опрацювання зібраної податкової інформації щодо ПП «КАМТОПСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33393396) за грудень 2014 від 31.07.2015 № 355/15-01/33393396 ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області, яким встановлено неправомірне визначення ПП «КАМТОПСЕРВІС» сум податкових зобов'язань при продажу товарів, в тому числі на адресу ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» та неправомірне визначення ПП «КАМТОПСЕРВІС» сум податкового кредиту від TOB «АСТРА ОСОБА_3» (код 38972612).

Зустрічна звірка може бути проведена податковим органом у разі наявності у його розпорядженні первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, адже за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється з метою документального підтвердження господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків (пункти 1, 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232; підпункт 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України 22.04.11 № 236).

Таким чином, відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки та відповідно формування будь-яких висновків, крім висновку про неможливість проведення такої зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Отже, податковий орган не мав визначених законом підстав для формування висновків про нереальність господарських операцій з ПП «КАМТОПСЕРВІС».

виключно на підставі вказаних актів "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання" цього контрагента позивача.

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО», не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

При цьому, суд зазначає, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 27.01.2016р. № 21-5333а15.

Крім того, в силу абзацу "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Також, суд зазначає п. 198.3 ст. 198 Кодексу яким визначається податковий кредит звітного періоду і враховує, що згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагента, при наявності належно оформлених первинних документів, які досліджені судом при постановленні рішення.

Судом встановлено, що між ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» та ПП «КАМТОПСЕРВІС», були укладені наступні угоди щодо придбання вугілля:

1. Договір від 10.01.2011 №3, згідно п.1.1 якого ПП «КАМТОПСЕРВІС» зобов'язується продати вугільну продукцію згідно специфікації. Згідно п.3.1 договору поставка здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA - франко перевозчик (пункт відправлення узгоджується додатково). Згідно п.3.2 по узгодженню сторін постачальник може укладати договора с перевізником за свій рахунок, а покупець відшкодовує доставку. Згідно п.3.3 договору датой поставки є дата передачі вантажу органу транспорта (дата штемпеля станції відправлення на залізничній накладной). Згідно гш. 6.1- 6.3 розрахунки здійснюються в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок протягом 5 банк дней з дати поставки. Договір підписано головой правління ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» ОСОБА_1 та директором ПП «КАМТОПСЕРВІС» ОСОБА_2

2. Договір від 01.09.14 №33/14-д, згідно п.1.1-1.2 якого ПП «КАМТОПСЕРВІС» зобов'язується продати товар згідно специфікації. Згідно п.2.1 договору поставка здійснюється на умовах EXW (пункт відвантаж). Згідно п.2.4 право власності переходить в момент передачи продукції покупцю, про що свідчить видаткова накладна. Згідно пп. 4.1 - 4.2 розрахунки здійснюються в національній валюті шляхом перерахування кошті а на поточний рахунок протягом ЗО календарних дней з дати поставки. Договір підписано головой правління ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» ОСОБА_1 та директором ПП «КАМТОПСЕРВІС» ОСОБА_2

Загальна сума придбання ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» в грудні 2014 від ПП «КАМТОПСЕРВІС» складає 12104544 грн. в тому числі ПДВ - 2017424 грн. .

В бухгалтерського та податковому обліку вартість товарів, отриманих від ПП «КАМТОПСЕРВІС» відображено проводкою Дт pax. 28 «Товари», - Кт pax. 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" в облікових регістрів за грудень 2014 та у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» показників за грудень 2014 року.

Номенклатура постачання, обсяг, вид, дата, номер податкових накладних, на підставі яких було віднесено відповідні суми до податкового кредиту, акти приймання - передачі, залізничні накладні та інші документи наведено в додатку до акту.

Вказані господарські операції підтверджуються належними первинними документами, що не заперечувалось і податковим органом у акті перевірки (а/с. 10).

Крім цього, слід також прийняти до уваги, поставлене вугілля перевозилось, що підтверджується залізничними накладними та передавалось на зберігання за договором від 24.12.2014 р. між ТОВ «ТОВ ЗФ Богучарська» та позивачем, про що свідчать акти прийому - передачі майна на відповідальне зберігання від 24.12.2014 р., 29.12.2014 р.

Зберігання продукції також здійснювалось відповідно до договору між позивачем та приватним підприємством «УГЛЕСОРТ», що також підтверджується відповідними актами.

Вказані господарські операції мали місце в період часу, який увійшов до планової перевірки, однак у перевіряючих заперечень щодо цих операцій не було, що свідчить про відсутність сумнівів у податкового органу щодо дійсності господарських операцій.

Враховуючи зазначене та досліджені господарські операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів ДПІ у Суворовському районі не мала підстав для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Презумпція невинуватості юридичних та фізичних осіб у сфері публічно правових відносин з боку держави закріплена ч. 2 ст. 71 КАС України.

Важливою для України з точки зору конкретизації положень щодо презумпції невинуватості є правозастосовна практика ЄСПЛ, яка в нашій державі є джерелом права та має вищу, порівняно національним законодавством, юридичну силу.

Принцип презумпція невинуватості є обов'язковим для будь - яких суб'єктів владних повноважень (справа «Аллене де Рібемон проти Франції»).

Порушення цього принципу може відбуватися шляхом прийняття посадовою особою протиправних рішень.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини, по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97) встановлено, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 24.09.2015 р. № НОМЕР_1.

Стягнути з державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39578136) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства В«Виробниче об'єднання В«ОБЛПАЛИВОВ» (код ЄДРПОУ 30514975) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним дорученням № 2134 від 20.01.2016 р. у сумі 45 392, 05 грн. (сорок п'ять тисяч триста дев'яносто дві гривні 05 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.