Постанова

від 22.06.2016 по справі 804/14327/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2016 року справа № 804/14327/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1), Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська (далі - відповідач 2), в якому просила:

- визнати протиправною діяльність та бездіяльність відповідача 1 стосовно не проведення остаточного розрахунку при звільненні, не виплати заробітної плати, не відшкодування коштів, витрачених на відрядження, не виплати середньомісячної заробітної плати за сумлінну безперервну службу в органах державної влади, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні; не внесення запису до трудової книжки про призначення та звільнення з посади начальника управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, присвоєння чергового 8 рангу державного службовця; не нагородження заохочувальними відзнаками;

- стягнути з відповідача 1 на користь позивача: заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 25642,76 грн., кошти, витрачені на відрядження, у сумі 505,43 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 28753,74 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 203716,80грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн.; всього стягнути з відповідача-1 - Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 грошові кошти на суму - 268618,73грн.;

- зобов'язати відповідача 1 внести запис до трудової книжки про призначення та звільнення з посади начальника Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та присвоєння чергового 8 рангу державного службовця з 08 квітня 2012 року;

- зобов'язати відповідача 1 здійснити нагородження Почесною грамотою голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Подякою голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, та пам'ятною медаллю "За вагомий внесок в розвиток Дніпропетровської області" згідно резолюцій голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації;

- зобов'язати відповідача 1 згідно з рішенням суду надати довідку про середню

заробітну плату до Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська;

- стягнути з відповідача 2 допомогу по безробіттю у сумі 11 629,09 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Дніпропетровську обласну державну адміністрацію нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку з дня звільнення 29 березня 2013 року по день фактичного розрахунку 03 червня 2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в яких вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині - про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Дніпропетровської обласної державної адміністрації в судовому засіданні вважала, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останніх, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працювала в Управлінні розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Управління) на посаді заступника начальника.

У відповідності до п. 2 наказу Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 09.11.2012 року №29-к "Про ознайомлення з розпорядженням голови облдержадміністрації" позивача внесено до форми звітності № 4-ПН (план) "Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці", яка своєчасно подана до Центру зайнятості Бабушкінського району м. Дніпропетровська.

29.03.2013 року відповідно до наказу Управління №21/0/144 від 28.03.2013 року "Про звільнення ОСОБА_2." позивач була звільнена з посади заступника начальника Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку із ліквідацією Управління.

Як зазначив відповідач 1 Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації було утворено згідно із розпорядженням голови облдержадміністрації від 26.11.2007 року №Р-526/0/3-07 "Про впорядкування структури обласної та районних державних адміністрацій" та відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 17.01.2008 року №Р-10/0/3-08 "Про затвердження Положення про управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації", є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Однак, відповідно до п. 4 розпорядження голови облдержадміністрації від 08.11.2012 року №830/0/3-12 "Про структуру обласної державної адміністрації" Управління було ліквідовано, що підтверджується повідомленням про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи з 20.03.2014 року. Ліквідація була повною та без правонаступника (юридична особа ліквідована з припиненням всіх прав та обов'язків).

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги твердження позивача про те, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація є належним відповідачем 1 щодо частини позовних вимог, з яким позивач перебувала у трудових відносинах до моменту вивільнення.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства у несвоєчасному розрахунку при звільненні.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку з дня звільнення 29.03.2013 року по день фактичного розрахунку 03.06.2013 року, враховуючи визнання даного факту самим відповідачем 1, суд першої інстанції, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 72 КАС України, прийшов до вірного висновку про обґрунтованість останніх, однак не врахував п. 10.4. Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого у рішенні про стягнення з відповідача на користь позивача певної суми грошових коштів, суд першої інстанції повинен зазначити, в тому числі розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, що зазначається цифрами та у дужках словами.

Відповідно до наданої довідки про розрахунок виплат ОСОБА_2, що було проведено у відповідності до постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» сума середнього заробітку до сплати останній за період затримки розрахунку склала 6944,28 грн. (165,34 грн. (вартість 1 р.дн.) * 42 р. дн.).

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ріщення суду першої інстанції у відповідності до приписів ст. 201 КАС України підлягає зміни з доповненням його резолютивної частини щодо розміру суми яка має бути стягнута на користь позивача, а саме 6944,28 грн.

Щодо решти позовних вимог в задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, колегія суддів погоджується з висновками останнього, що з встановлених обставин та матеріалів адміністративної справи не вбачається, що позивач мала право на вказані доплати, премії, надбавки, компенсації, витрати на відрядження, внесення записів до трудової книжки, присвоєння чергового рангу державного службовця, здійснення нагородження та відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідних розпоряджень щодо призначення на іншу посаду, що б надавало право на внесення запису до трудової книжки і перерахунок зазначених виплат та нагородження, - відповідачем 1 не приймалось, накази та бездіяльність голови ліквідаційної комісії про зменшення розміру та позбавлення премії, як і не виплати грошової винагороди останньою не оскаржувались, витрати на відрядження за період з 14.11.2012р. по 18.11.2012р. належним чином не підтверджені, оскільки наданий звіт взагалі не містить дати його заповнення, а відповідно сдачі до бухгалтерії установи для проведення вказаних виплат (Т.1 а.с. 29), а відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від13.03.1998 р. № 59 витрати, понесені у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються, як і не підтверджено з урахуванням ст. 23 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України заподіяння з боку відповідачів моральної шкоди.

Відносно компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата. Слід зазначити, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до заробітної плати і за своєю суттю є відповідальністю за не проведення чи затримку розрахунку з працівником. До заробітної плати Інструкція зі статистики заробітної плати ці виплати не відносить, а отже позовні вимоги і в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача до Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська, то останні також не підлягають задоволенню, тому як було встановлено, що довідка про середню заробітну плату позивача з відповідними нарахуваннями до останнього була надана та нараховано допомогу по безробіттю, яку і отримує позивач.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 201, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - змінити, доповнивши її резолютивну частину таким змістом: "в сумі 6 613,50 грн. (шість тисяч шістсот тринадцять грн. 50 коп.)".

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай