Постанова

від 28.03.2018 по справі 804/14327/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2018 року

Київ

справа №804/14327/14

провадження №К/9901/7736/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/14327/14

за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийняту 22 березня 2016 року у складі головуючого судді - Олійника В.М., постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду прийняту 22 червня 2016 рокуу складі колегії суддів: головуючого - Іванова С.М., суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, постановлену 29 червня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Іванова С.М., суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_2.(далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд:

визнати протиправною діяльність та бездіяльність Дніпропетровської обласної державної адміністрації(далі - відповідача-1) стосовно не проведення остаточного розрахунку при звільненні, не виплати заробітної плати, не відшкодування коштів, витрачених на відрядження, не виплати середньомісячної заробітної плати за сумлінну безперервну службу в органах державної влади, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні; не внесення запису до трудової книжки про призначення та звільнення з посади начальника управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, присвоєння чергового 8 рангу державного службовця; не нагородження заохочувальними відзнаками;

- стягнути з відповідача-1 - Дніпропетровської обласної державної адміністрації на її користь: заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 25642,76 гривень, кошти, витрачені на відрядження, у сумі 505,43 гривень, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 28753,74 гривень, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 203716,80 гривень, моральну шкоду у розмірі 10000 гривень; всього стягнути з відповідача-1 - Дніпропетровської обласної державної адміністрації на її користь грошові кошти на суму - 26 8618,73гривень;

- зобов'язати відповідача-1 - Дніпропетровську обласну державну адміністрацію внести запис до трудової книжки про призначення та звільнення з посади начальника Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та присвоєння чергового 8 рангу державного службовця з 08 квітня 2012 року;

- зобов'язати відповідача-1 - Дніпропетровську обласну державну адміністрацію здійснити нагородження Почесною грамотою голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Подякою голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, та пам'ятною медаллю За вагомий внесок в розвиток Дніпропетровської області згідно резолюцій голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації;

- зобов'язати відповідача-1 - Дніпропетровську обласну державну адміністрацію згідно з рішенням суду надати довідку про середню заробітну плату до Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська;

- стягнути з Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська допомогу по безробіттю у сумі 11 629,09 гривень.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_2 зазначила, що її було звільнено від займаної посади у зв'язку із реорганізацією структурного підрозділу облдержадміністрації - Управління споживчого ринку та управління розвитку споживчого ринку та підприємництва.

На день її звільнення відповідачем-1 не були виплачені всі належні виплати, тобто не було проведено з нею остаточного розрахунку.

Так, станом на 22 січня 2016 року розмір не проведених розрахунків зі сплати середнього заробітку становить суму - 203716,80 гривень, компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати та не проведенням остаточного розрахунку при звільненні на суму - 20787,81 гривень, компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строків та заборгованості із виплати належної допомоги по безробіттю на суму - 7965,93 гривень, на загальну суму не доплачених розрахунків - 280247,82 гривень.

Крім того, в порушення статті 116 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України) відповідачем-1 не було внесено до трудової книжки запис про призначення позивача на посаду начальника Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва облдержадміністрації та присвоєння чергового 8 рангу державного службовця з 08 квітня 2012 року, не здійснено зазначених відповідних перерахунків заробітної плати та інших належних виплат.

Також за твердженнями позивача Дніпропетровська обласна державна адміністрація порушила її права на нагородження почесною грамотою голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, подякою голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації та пам'ятною медаллю За вагомий внесок в розвиток Дніпропетровської області . Порушення її законних прав, свобод та інтересів призвели до моральної шкоди, важких фізичних і душевних страждань, що виразилось у значному погіршенні її стану здоров'я, моральних переживань, порушення нормальних умов життя, пов'язаних із невиплатою грошей. Тому, загальний розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню становить - 10000,00гривень.

Також позивач наполягає на тому, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація є належним відповідачем-1, адже вона є головним розпорядником коштів, які надходять з Державного бюджету України на утримання її структурних підрозділів, на час роботи та звільнення позивача повністю контролювала фінансову дисципліну Управління споживчого ринку та управління розвитку споживчого ринку та підприємництва.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 22 березня 2016 року, позов задовольнив частково.

Зобов'язав Дніпропетровську обласну державну адміністрацію нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку з дня звільнення 29 березня 2013 року по день фактичного розрахунку 03 червня 2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 червня 2016 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного судувід 22 березня 2016 року змінив, доповнивши її резолютивну частину таким змістом: "в сумі 6 613,50 грн. (шість тисяч шістсот тринадцять грн. 50 коп.)".

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 червня 2016 року виправив описку в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 рокузазначивши в 2 абзаці резолютивної частини вірне: - в сумі 6 944,28 грн. (шість тисяч дев'ятсот сорок чотири грн. 28 коп.) .

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просила скасувати їх рішення, та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 працювала в Управлінні розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Управління) на посаді заступника начальника.

У відповідності до п. 2 наказу Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 09 листопада 2012 року №29-к Про ознайомлення з розпорядженням голови облдержадміністрації позивача внесено до форми звітності № 4-ПН (план) Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці , яка своєчасно подана до Центру зайнятості Бабушкінського району м. Дніпропетровська.

29 березня 2013 року відповідно до наказу Управління від 28 березня 2013 року №21/0/144 Про звільнення ОСОБА_2. позивач була звільнена з посади заступника начальника Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації на підставі п.1 статті 40КЗпП України у зв'язку із ліквідацією Управління.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації було утворено згідно із розпорядженням голови облдержадміністрації від 26 листопада 2007 року №Р-526/0/3-07 Про впорядкування структури обласної та районних державних адміністрацій та відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 17 січня 2008 року №Р-10/0/3-08 Про затвердження Положення про управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації , є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Однак, відповідно до п. 4 розпорядження голови облдержадміністрації від 08 листопада 2012 року №830/0/3-12 Про структуру обласної державної адміністрації Управління було ліквідовано, що підтверджується повідомленням про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи з 20 березня 2014 року. Ліквідація була повною та без правонаступника (юридична особа ліквідована з припиненням всіх прав та обов'язків).

З урахуванням зазначеного суди дійшли вірного висновку, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація є належним відповідачем-1 щодо частини позовних вимог, з яким позивач перебувала у трудових відносинах до моменту вивільнення.

Згідно з вимогами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених норм, вбачається, що обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства у несвоєчасному розрахунку при звільненні.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку з дня звільнення 29 березня 2013 року по день фактичного розрахунку 03 червня 2013 року, враховуючи визнання даного факту самим відповідачем 1, судидійшли вірного висновку про обґрунтованість останніх.

Однак, суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги в цій частині не врахував п. 10.4. Постанови Пленуму ВАСУ від 20 травня 2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі , згідно якого у рішенні про стягнення з відповідача на користь позивача певної суми грошових коштів, суд першої інстанції повинен зазначити, в тому числі розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, що зазначається цифрами та у дужках словами.

Відповідно довідки про розрахунок виплат ОСОБА_2, який було проведено у відповідності до постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати сума середнього заробітку до сплати останній за період затримки розрахунку склала 6944,28 гривень (165,34 грн. (вартість 1 р.дн.) * 42 р. дн.).

Зазначені обставини були враховані судом апеляційної інстанції, який здійснював перегляд рішення суду першої інстанції, а тому обґрунтовано змінив його рішення, доповнивши резолютивну частину щодо розміру суми яка має бути стягнута на користь позивача, а саме 6944,28 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог судами попередніх інстанцій було відмовлено.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.

З встановлених судами обставин та матеріалісправи не вбачається, що позивач мала право на доплати, премії, надбавки, компенсації, витрати на відрядження, внесення записів до трудової книжки, присвоєння чергового рангу державного службовця, здійснення нагородження та відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідних розпоряджень щодо призначення на іншу посаду, що б надавало право на внесення запису до трудової книжки і перерахунок зазначених виплат та нагородження, - відповідачем-1 не приймалось, накази та бездіяльність голови ліквідаційної комісії про зменшення розміру та позбавлення премії, як і не виплати грошової винагороди останньою не оскаржувались, витрати на відрядження за період з 14 листопада 2012року по 18 листопада 2012року належним чином не підтверджені.

Наданий позивачем звіт взагалі не містить дати його заповнення, а відповідно здавання до бухгалтерії установи для проведення вказаних виплат.

Відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від13 березня 1998 р. № 59 витрати, понесені у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Позивачем також не надано доказів з урахуванням статті 23 Цивільного Кодексу України та статті 237 ?КЗпП України заподіяння з боку відповідачів моральної шкоди.

Відносно компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата. Слід зазначити, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до заробітної плати і за своєю суттю є відповідальністю за не проведення чи затримку розрахунку з працівником. До заробітної плати Інструкція зі статистики заробітної плати ці виплати не відносить, а отже вірними є висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні і цих позовних вимог.

Щодо вимог позивача до Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська, то останні також не підлягають задоволенню, тому як було встановлено, що довідка про середню заробітну плату позивача з відповідними нарахуваннями до останнього була надана та нараховано допомогу по безробіттю, яку і отримує позивач.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, про часткове задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати середнього заробітку за період затримки остаточного розрахунку з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

Крім того, відповідно до статті 253 КАС України (яка повністю кореспондується зі статтею 169 КАС України в його редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

З матеріалів справи вбачається, що Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом в постанові від 22 червня 2016 року у справі № 804/14327/14 допущено описку в 2 абзаці резолютивної частини постанови, а саме зазначено: "в сумі 6 613,50 грн. (шість тисяч шістсот тринадцять грн. 50 коп.)" замість вірного в сумі 6 944,28 грн. (шість тисяч дев'ятсот сорок чотири грн. 28 коп.) .

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 червня 2016 року зазначену опису виправив.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року в незміненій частині, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 рокута ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець