Постанова

від 05.07.2016 по справі 826/24922/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/24922/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В .І .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС в м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 31.10.2015 року №0000312802, №0000322802,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алігол", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС в м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 31.10.2015 року №0000312802, №0000322802.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування нарахованих за червень 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Алігол" (податкова декларація з податку на додану вартість №9176267334 від 21.08.2015)..

У висновку Акту перевірки №184/1-26-50-28-02-37141945 від 13.10.2015 року відповідач встановив порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме пунктів 198.2, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого завищено суму податкового кредиту за лютий 2014 року на 13 205 528,54 грн., що в свою чергу призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24) за червень 2015 року у розмірі 11 242033,00 грн. та заниження податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 1 963 871,00 грн.

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 30.10.2015 року № 0000312802, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 року на 11 242 033,00 грн. та № 0000322802, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 454 438,75 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 490 967,75 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол" до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог, зазначив, що заява зі скаргою щодо відмови ТОВ "Сінді" у наданні податкової накладеної була подана позивачем з порушенням законодавчо встановлених строків, з огляду на що у позивача при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року від 06.01.2015 було відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 13205528,53 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Сінді"..

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Пунктом п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того слід звернути увагу, що згідно п. 200.10. ст. 200 ПК України, контролюючий орган протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, зобов'язаний провести камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2015 року позивачем було подано Декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року за № 9146817075, граничний строк подання якої є 20 липня 2015 року. Отже, камеральна перевірка мала бути проведена не пізніше 19 серпня 2015 року. Однак, як встановлено з Акту перевірки від 13.10.2015 року №184/1-26-50-28-02-37141945, відповідачем здійснено перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за червень 2015 року в період з 21.08.2015 по 13.10.2015 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, всупереч положенням п. 200.10 ст. 200 ПК України, було допущено порушення строків на проведення камеральної перевірки податкової звітності ТОВ «Алігол» за червень 2015 року.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки порушення відповідачем строків відмови в прийнятті податкової декларації, що призвело до порушень прав позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п. 49.11.1. ПК, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

З обставин справи вбачається та не заперечується відповідачем, що останнім було надіслано повідомлення позивачу про відмову в прийнятті декларації за лютий 2014 року тільки в грудні 2014 року, а саме листом від 23.12.2014 року № 2725/10/26-50/15-02.

В зв'язку з отриманням повідомлення про відмову в прийнятті декларації від 20.03.2014 року, позивачем 06.01.2015 року було повторно подано декларацію з ПДВ за лютий 2014 року з відповідними додатками № 8 про відмову постачальника надати податкову накладну, що підтверджується Квитанцією електронного реєстру від 06.01.2015 року.

Отже, колегія суддів вважає, що пропуск Позивачем строку подання заяви зі скаргою на постачальника, що відмовив у видачі податкової накладної, встановлених п. 201.10 ст. 201 ПК України, відбулось внаслідок неправомірних дій податкового органу, а саме порушення відповідачем порядку відмови в прийнятті податкової декларації, що фактично позбавило можливості позивача подати заяву у передбачені законом строки.

Проте, відмовляючи в задоволенні позову, суд зазначив, що вказані дії відповідача позивач в рамках даної адміністративної справи визнати протиправними суд не просить, з огляду на що у суду відсутні правові підстави для надання їм правової оцінки, у той час, як доказів на підтвердження факту їх оскарження та визнання протиправними позивачем суду надано не було.

Зазначені висновки суду не відповідають позиції ВАСУ та Європейського суду з прав людини.

Так, в Інформаційному листі від 15.06.2012 року № 1503/12/13-12 про застосування норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок оскарження рішень податкових органів щодо відмови у прийнятті податкових декларацій, Вищий адміністративний суд України зазначив наступне: «Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Відповідні висновки суду можуть бути викладені в мотивувальній частині рішення з посиланням на абзац десятий частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, яка надає право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача. У резолютивній частині відображається власне протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови.»

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, у позивача були відсутні підстави оскаржувати порушення строків в прийнятті декларації за лютий 2014 року чи сам факт відмови в прийнятті декларації, оскільки відповідачем в лютому 2015 року було погоджено повторне подання декларації.

Крім того, оскільки, відповідачем тільки в жовтні 2015 року винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також з урахуванням того, що передбачений статтею 99 КАСУ шестимісячний строк на оскарження неправомірних дій органу владних повноважень сплив (рішення про відмову в прийнятті Декларації згідно листа Відповідача від 23.12.2014 року), то колегія суддів звертає увагу на те, що саме позов про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень є належним способом захисту та відновлення порушених прав позивача.

Також, під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було підтверджено правомірність нарахування позивачем суми від'ємного значення з ПДВ за лютий 2014 року, про що свідчить Довідка про результати проведення позапланової невиїзної перевірки від 09.02.2015 року № 118/2-26-50-15-02-37141945. Так, отримавши позитивне рішення органу владних повноважень про нарахування від'ємного значення ПДВ, Позивач, як суб'єкт господарської діяльності та власник коштів і активів підприємства, до яких в тому числі відноситься і податковий кредит, мав право користуватись даними коштами в своїй господарський діяльності та відповідно розраховувати на них при обчисленні податків та здійсненні розрахунків з контрагентами та бюджетом.

Проте, прийнявши в жовтні 2015 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суб'єктом владних повноважень було порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань, який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

Як то зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG (1975) АС 591 аt 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Аналогічних правових висновків про незаконність дій податкового органу дійшов Вищий адміністративний суд України при розгляді касаційної скарги у справі №2а/0570/2109/12.

Крім того, як зазначає Європейський суд у рішенні по справі «Булвес» АД проти Болгарії (п. 57 рішення,) «...оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою - членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідної суми до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника, могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Таким чином, Суд вважає, що право компанії-заявника на нарахування податкового кредиту прирівнюється щонайменше до «правомірного очікування» того, що їй буде надана можливість реалізувати своє право власності, що прирівнюється до «власності» в розумінні статті 1 Протоколу N1».

Вказані обставини суд першої інстанції, в порушення норм матеріального та процесуального права, не врахував і не застосував до спірних правовідносин.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновки, що доводи суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року - скасувати, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол" - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 31.10.2015 року №0000312802, №0000322802.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 08.07.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.