Ухвала

від 17.10.2017 по справі 826/24922/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року К/800/20361/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Веденяпіна О.А. Юрченко В.П. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 у справі № 826/24922/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Алігол доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Алігол звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС в м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31.10.2015 за №0000312802, №0000322802.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2016 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2016 у справі №826/24922/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 03.11.2016 № 1116 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2016 справа № 826/24922/15 була перерозподілена на суддю Голубєву Г.К.

На підставі розпорядження керівника апарату від 29.06.2017 № 674 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2017 справа № 826/24922/15 була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування, нарахованих за червень 2015, за результатами якої складено акт №184/1-26-50-28-02-37141945 від 13.10.2015;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за лютий 2014 року на суму 13205528,54 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2015 року, у розмірі 11242033 грн. та до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 1963871 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000312802 від 30.10.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 на суму 11242033 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000322802 від 30.10.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2454438,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява зі скаргою про відмову ТОВ Сінді у наданні податкової накладеної була подана позивачем з порушенням законодавчо встановлених строків, а тому при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року від 06.01.2015 у позивача були відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 13205528,53 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Сінді .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність визначення позивачу грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки пропущення позивачем строку на подання заяви зі скаргою на постачальника, що відмовив у видачі податкової накладної, встановленого п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, відбулось внаслідок неправомірних дій податкового органу, а саме, - порушення відповідачем порядку відмови в прийнятті податкової декларації, що фактично позбавило позивача можливості подати заяву у передбачені законом строки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності законних підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За змістом п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.49.11 п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу (пп.49.12.1, пп.49.12.2 п.49.12 ст.49 Податкового кодексу України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, податковим органом повідомлення про відмову в прийнятті податкової декларації з ПДВ за лютий 2014 року (яка була своєчасно подана платником засобами електронного зв'язку, що підтверджується відповідною квитанцією від 20.03.2014 - а.с.80) було надіслано позивачу тільки в грудні 2014 року - листом №2725/10/26-50/15-02 від 23.12.2014 (а.с.81). У зв'язку з отриманням у грудні 2014 повідомлення про відмову в прийнятті податкової декларації від 20.03.2014, позивачем 06.01.2015 було повторно подано декларацію з ПДВ за лютий 2014 року з відповідними додатками № 8 про відмову постачальника надати податкову накладну, яка була прийнята податковим органом, що підтверджується Квитанцією електронного реєстру від 06.01.2015 (а.с.82).

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів касаційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що порушення відповідачем порядку відмови в прийнятті податкової декларації фактично позбавило позивача можливості подати відповідну заяву у передбачені законом строки.

Суд апеляційної інстанції дійшов також обґрунтованого висновку про те, що, оскільки відповідачем тільки в жовтні 2015 винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також враховуючи, що передбачений статтею 99 КАС України шестимісячний строк на оскарження неправомірних дій органу владних повноважень на той час сплив (рішення про відмову в прийнятті декларації згідно листа відповідача від 23.12.2014), то належним способом захисту та відновлення порушених прав позивача у даному випадку є визнання нечинними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки про результати проведення позапланової невиїзної перевірки №118/2-26-50-15-02-37141945 від 09.02.2015 (а.с.86-91) податковим органом було підтверджено правомірність нарахування позивачем суми від'ємного значення з ПДВ за лютий 2014 року.

Суд касаційної інстанції вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про те, що, отримавши позитивне рішення органу владних повноважень про нарахування від'ємного значення податку на додану вартість, позивач, як суб'єкт господарської діяльності та власник коштів і активів підприємства, до яких відноситься і податковий кредит, мав право користуватись даними коштами в своїй господарський діяльності та, відповідно, розраховувати на них при обчисленні податків та здійсненні розрахунків з контрагентами та бюджетом.

Згідно висновку, викладеного у Рішення Європейського суду з прав людини у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG (1975) АС 591 аt 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

З огляду на все вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги усього вищенаведеного не заперечують та не спростовують.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 246536,49 грн. за подання касаційної скарги, сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.07.2016 на підставі ч.1 ст.88 КАС України до ухвалення судового рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Закону України Про судовий збір ,ст.ст. 88, 98, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 залишити без змін.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір в сумі 246 536,49 грн. (двісті сорок шість тисяч п'ятсот тридцять шість гривень сорок дев'ять копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075) .

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіО.А. Веденяпін В.П. Юрченко