Ухвала

від 06.07.2016 по справі 825/479/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/479/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

06 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Вівдиченко Т.Р., При секретарі судового засіданняГуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Укрінтерсофт» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укрінтерсофт» пред'явило позов до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000692200 та № 0000682200 від 26.02.2016.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 24.12.2015 по 30.12.2015 ГУ ДФС у Чернігівській області проводилась документальна позапланова не виїзна перевірка приватного підприємства «Укрінтерсофт» з питань достовірності, повноти декларування ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сільвер логістікс груп» (код ЄДРПОУ 38776990), ТОВ «Укрекспорттрейд» (код ЄДРПОУ 38965301), ТОВ «Векторіус» (код ЄДРПОУ 39477476) за період з 01.01.2013 по 31.10.2015 та податку на прибуток за відповідний період.

За результатами перевірки складено акт від 11.01.2016 № 5/22/31819126 (том 1 а.с. 16-37).

У ході проведення перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення позивачем: п. 44.6 ст. 44 , п. 198.1 , п. 198.2 . п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1 , п. 200.2 ст. 200 , ст. 201 Податкового кодексу України у результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 94 793, 00 грн.; пп. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 114 , п. 44.6 ст. 44 , п. 138.1 ст. 138 , п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 49274,00 грн. за 2014 рік.

На підставі висновку акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення:- № 0000692200 від 26.02.2016, яким приватному підприємству «Укрінтерсофт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 118491,00 грн., що складається з 94 793,00 грн. за основним платежем та 23698,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 38); № 0000682200 від 26.02.2016, яким приватному підприємству «Укрінтерсофт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 61 592,00 грн., що складається з 49 274,00 грн. за основним платежем та 12318,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 39).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України )

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судом, основний вид діяльності ПП «Укрінтерсофт» є, зокрема, 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду); 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій та комп'ютерних систем; 62.02 консультування з питань інформатизації; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.24 транспортне оброблення вантажів; 52.10 складське господарство; 62.01 комп'ютерне програмування.

Відповідно до ліцензії від 28.09.2010 серії АВ № 561008 (строк дії - необмежений), виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, для ПП «Укрінтерсофт» дозволеними видами робіт є внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами, напівпричепами.

У період який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Сільвер логістікс груп» (код ЄДРПОУ 38776990), ТОВ «Укрекспорттрейд» (код ЄДРПОУ 38965301), ТОВ «Векторіус» (код ЄДРПОУ 39477476).

Так, у ході ведення власної господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Укрекспорттрейд» (код ЄДРПОУ 38965301) було укладено договір транспортного експедирування № 16 від 01.08.2014 (том 1 а.с. 16).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано первинні документи, а саме: платіжне доручення № 272 від 10.09.2014, рахунок-фактура № УК-0000043 від 29.08.2014, рахунок-фактура № УК-0000044 від 31.08.2014, рахунок-фактура № УК-0000045 від 29.08.2014, акт № УК-0000043 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт № УК-0000044 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт № УК-0000045 здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкова накладна від 29.08.2014 № 44, податкова накладна від 29.08.2014 № 43, податкова накладна від 31.08.2014 № 45, акт № УЕ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт № УЕ-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт № УЕ-0000067 здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок-фактура № УЕ-0000065 від 30.09.2014, рахунок-фактура № УЕ-0000064 від 30.09.2014, рахунок-фактура № УЕ-0000066 від 30.09.2014, податкова накладна від 30.09.2014 № 66, податкова накладна від 30.09.2014 № 67, податкова накладна від 30.09.2014 № 65 (том 1 а.с. 67-85) товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 86-155, том 2 а.с. 30-97).

Також, у ході ведення власної господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Сільвер логістікс груп» (код ЄДРПОУ 38776990) було укладено договір транспортного експедирування № 29/СЛ-0110-14 від 01.10.2014 (том 4 а.с. 42-43).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано первинні документи, а саме: товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 156-250, том 2 а.с. 1-29, 98-250, том 3 а.с. 1-203), податкова накладна № 104 від 31.03.2015 (том 4 а.с. 15), акт № СЛ-0000104 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 16), рахунок-фактура № СЛ-0000104 від 31.03.2015 (том 4 а.с. 17), податкова накладна № 76 від 31.01.2015 (том 4 а.с. 18), акт № СЛ-0000097 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 19), акт № СЛ-0000049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 20), податкова накладна № 97 від 30.11.2014 (том 4 а.с. 21), податкова накладна № 49 від 14.11.2014 (том 4 а.с. 22), рахунок-фактура № СЛ-0000101 від 30.11.2014 (том 4 а.с. 23), рахунок-фактура № СЛ-0000056 від 14.11.2014 (том 4 а.с. 24), платіжне доручення № 118 від 14.04.2015 (том 4 а.с. 30), платіжне доручення № 71 від 05.03.2015 (том 4 а.с. 31), платіжне доручення № 43 від 10.02.2015 (том 4 а.с. 32), платіжне доручення № 21 від 19.01.2015 (том 4 а.с. 33), платіжне доручення № 18 від 16.01.2015 (том 4 а.с. 34), платіжне доручення № 356 від 11.12.2014 (том 4 а.с. 35), платіжне доручення № 333 від 17.11.2014 (том 4 а.с. 36), акт № СЛ-0000096 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 37), акт № СЛ-0000098 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 38), акт № СЛ-0000076 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 39), податкова накладна № 96 від 31.10.2014 (том 4 а.с. 40), податкова накладна № 98 від 31.12.2014 (том 4 а.с. 41), рахунок-фактура № СЛ-0000076 від 31.01.2015 (том 4 а.с. 44), рахунок-фактура № СЛ-0000098 від 31.12.2014 (том 4 а.с. 45), рахунок-фактура № СЛ-0000096 від 31.10.2014 (том 4 а.с. 46).

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Векторіус» (код ЄДРПОУ 39477476) позивачем надано первинні документи, а саме: податкову накладну № 17 від 31.03.2015 (том 4 а.с. 47), видаткову накладну № ВК-0000011 від 31.03.2015 (том 4 а.с. 48), рахунок-фактуру № ВК-0000017 від 31.03.2015 (том 4 а.с. 49), платіжні доручення № 117 від 14.04.2015 та № 120 від 15.04.2015 (том 4 а.с. 50).

З метою здійснення господарської діяльності позивач використовує, на підставі нотаріально завірених договорів оренди автотранспортного засобу від 22.08.2014, від 17.09.2010, від 20.02.2012, від 17.01.2012, від 17.01.2012, від 10.06.2011, від 09.06.2011, укладених з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, автомобілі у кількості 10 (десять) одиниць, які складаються з тягачів та напівпричепів вантажопідйомністю 20 т і більше тонн, для перевезення вантажів (том 3 а.с. 204-224).

Належність автомобілів та тягачів з напівпричепами орендодавцям, їх вантажопідйомність підтверджена свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (том 3 а.с. 212-106).

Отже, правовідносини за спірними правочинами у повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідачем зроблено висновок про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та ТОВ «Векторіус» (код ЄДРПОУ 39477476) на підставі протоколу допиту свідка від 24.06.2015 директора ПП «Укрінтерсофт». Однак, відповідачем даний протокол до суду не надавався. У протоколі допиту свідка від 05.05.2015 та 02.02.2016 взагалі не загадується позивач.

Посилання відповідача на те, що в ході досудових розслідувань допитані засновники ТОВ «Векторіус» та ТОВ «Укрекспотрейд» пояснили, що зареєстрували їх за винагороду без мети здійснювати господарську діяльність є безпідставними, оскільки ним у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено, що зазначені товариства не можуть функціонувати та бути учасниками господарських відносин за умови, коли фізичні особи, які їх зареєстрували, заявляють, що не вони були ініціаторами і активними учасниками їх створення.

Крім того, на виконання ухвали суду від 12.03.2016 позивачем було надано експрес-накладну № 59000149494575 щодо підтвердження отримання талонів на пальне від ТОВ «Векторіус» (том 4 а.с. 71).

Судом встановлено, що отримані від контрагентів послуги/товари були використані ПП «Укрфнтерсофт» у своїй господарській діяльності, відбулася зміна майнового стану сторін правочину.

Щодо технічних помилок при виписуванні податкових накладних ТОВ «Сільвер логістік групп», то вони вже були виправлені на вимогу позивача ще восени 2014 року, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Щодо посилань апелянта на відсутність деяких реквізитів в первинних документах - актах здачі-прийняття робіт та інших, колегія суддів зазначає, що формальні недоліки первинних документів, а саме: відсутність певних реквізитів або тієї чи іншої інформації повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи, а перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції, адже наявні у матеріалах справи докази, які досліджені судом, повною мірою підтверджують рух активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Аналогічної позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2015 року у справі № К/800/42017/14, постанові Вищого адміністративного суду України від 03.02.2016 року у справі № К/800/49856/15, Постанові Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 у справі К/800/1217/13 .

Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зазначає, що право платника податків на формування в податковому обліку витрат і податкового кредиту з ПДВ зумовлено юридичним складом, до якого належать такі юридичні факти, як реальність придбання платником податків у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податків;підтвердження необхідними первинними документами ( у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг)).

При цьому податкове законодавство не встановлює переліку первинних документів, складанням яких повинні оформлюватися ті чи інші операції. Відповідні первинні документи повинні містити всі необхідні реквізити, визначені ч. ч. 1 , 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , повну інформацію про здійснену господарську операцію та бути носіями достовірних відомостей про таку операцію, її учасників.

Також суттєве значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента. Отже, під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а повинен оцінити всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в Постанові ВАСУ від 10.06.2015 року в справі № К/800/17762/13 .

За результатами дослідження таких документів у сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про їх достатність для підтвердження дійсного виконання угод.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Також необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «І'нтерсплав проти України»).

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, то суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій.

Отже, обов'язок щодо доказування наявності необхідних ресурсів для здійснення господарської операції покладається на відповідача.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 17.06.2015 року у справі № К/800/32742/14, від 04.08.2014 року у справі К/800/56643/13.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Вівдиченко Т.Р.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Вівдиченко Т.Р.