Ухвала

від 06.12.2016 по справі 825/479/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року м. Київ К/800/19720/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Калініна О.С.

представників:

позивача: Сечевиця В.І.

відповідача: Полегешко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року

у справі № 825/479/16

за позовом Приватного підприємства "Укрінтерсофт"

до Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області

про скасування повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Укрінтерсофт" (далі - позивач, ПП "Укрінтерсофт") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області № 0000692200 та № 0000682200 від 26.02.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ГУ ДФС в Чернігівській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП "Укрінтерсофт", посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ГУ ДФС в Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Укрінтерсофт» з питань достовірності, повноти декларування ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сільвер логістікс груп», ТОВ «Укрекспорттрейд», ТОВ «Векторіус» за період з 01.01.2013 року по 31.10.2015 року та податку на прибуток за відповідний період, за результатами якої складено акт № 5/22/31819126 від 11.01.2016 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 94 793, 00 грн; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.6 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 49 274,00 грн за 2014 рік.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000692200 від 26.02.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 94 793,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 23 698,00 грн.; № 0000682200 від 26.02.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 49 274,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 12 318,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2014 року між позивачем та ТОВ «Укрекспорттрейд» було укладено договір № 16 транспортного експедирування.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено господарські відносини позивача з ТОВ «Векторіус».

Також 01.10.2014 року між позивачем та ТОВ «Сільвер логістікс груп» укладено договір № 29/СЛ-0110-14 транспортного експедирування.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, договорами оренди транспортних засобів тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Доводи відповідача щодо відсутності здійснення реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі протоколів допиту свідків, обґрунтовано не прийняті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки за матеріалами справи вони можуть бути лише підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами у відповідності до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун