Постанова

від 06.07.2016 по справі 910/5374/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Справа№ 910/5374/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.;

за участю представників сторін:

від позивача: Баранов М.С. - представник за довіреністю № 225-КМГ-1507 від 10.05.2016;

від відповідача: Панчишин А.М. - представник за довіреністю б/н від 11.04.2016;

від прокуратури: Колодяжна А.В. - посвідчення № 036177 від 04.11.2015

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016

у справі № 910/5374/16 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Виконувача обов'язків керівника Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень"

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов'язків керівника Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень" (надалі - відповідач) про внесення змін до договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 позов задоволено повністю. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 30.12.2003, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.01.2004 за № 72-6-00133 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його пункт 2.2 у такій редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень" на користь Прокуратури міста Києва витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 у справі № 910/5374/16 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.07.2016.

У зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.07.2016, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 у справі № 910/5374/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Гончаров С.А., вказана судова колегія прийняла до свого провадження та розглянула апеляційну скаргу у даній справі спочатку, прийнявши постанову.

В судовому засіданні 06.07.2016 представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні 06.07.2016 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні 06.07.2016 представник прокуратури проти задоволення апеляційної скарги також заперечила, окремо наголосила на тому, що 28.02.2013 Київська міська рада прийняла рішення № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України», що на думку прокурора, є підставою для внесення змін до договору.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, оглянувши надані оригінали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно було з`ясовано судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, 30.12.2003 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Київради від 10.07.2003 № 638/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" за актом приймання-передачі передав за плату у володіння та користування на 25 років, визначену цим договором, а орендар - прийняв дану земельну ділянку і використовувати її відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з п. 1.1 договору об'єктом є земельна ділянка , місце розташування якої вул. Сурикова, 3 (літера А) у Солом'янському районі м. Києва розміром 18044 кв.м. для реконструкції нежитлової будівлі, подальшої експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, кадастровий номер 8000000000:72:063:0038.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 2.6 договору згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.10.2003 № 866 на час укладання цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 22 458 750,75 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України", відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Разом з цим, Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у формі постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у п. 2.18 якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 вказаної постанови Пленуму, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів скасування рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України" від 28.02.2013.

Окрім цього, відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п.п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", зокрема, за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 08 грудня 2015 року Справа № 922/3702/14).

Разом з цим, щодо доводів апелянта про те, що позивач не звертався до відповідача, щодо внесення змін до договору оренди суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріали справи дійсно не містять доказів направлення відповідачеві листа позивача про зміну істотних умов договору, проте відсутність зазначеного доказу не впливає на вирішення спору з огляду на наступне.

Як раніше зазначалось, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому судом враховуються доводи позивача, що надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору (п. 2.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Зазначене вище кореспондується з позицією Верховного Суду України по справі № 28/5005/640/2012, відповідно до якої надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що Київською міською радою було розмішено повідомлення в газеті «Хрещатик» від 02.04.2013 випуск № 33 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України».

Що є окремим підтвердження обізнаності відповідача про прийняте Київською міською радою рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, за приписами статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Отже, встановлення статтею 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати. Спірний договір у відповідність до вимог до наведеного податкового законодавства сторонами приведений не був; згода на внесення змін до договору відповідачем надана не була. Враховуючи те, що нормами законодавства передбачена можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, та зважаючи на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 27.12.10 у справі №27/15-10, від 23.05.11 у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.11 у справі №41/81пд, від 20.11.12 у справі №28/5005/640/2012.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень" - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 у справі № 910/5374/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/5374/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

С.А. Гончаров