Ухвала

від 06.07.2016 по справі 812/1652/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року справа №812/1652/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Шишова О.О., за участю секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, діючими за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року у справі № 812/1652/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Торг ТК» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2015 року № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем Торг ТК» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2015 року № НОМЕР_1 (а.с. 3-19 т.1).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2015 року № НОМЕР_1 винесено у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Торг ТК» на загальну суму 751 835,00 грн. (а.с. 54-61 т.3).

Не погодившись з судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року у справі № 812/1652/15-а про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2015 року № НОМЕР_1 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не досліджені первинні бухгалтерські документи щодо підтвердження або спростування руху товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників.

Апелянт наголошує, що факт неможливості здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ілтон Інвест ПлюсВ» підтверджується податковою інформацією, що надійшла від ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21 серпня 2015 року № 6969/7/26-50-22-06, яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за квітень 2015 року.

Номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності без трудових ресурсів та наявності допоміжних послуг, таких, як транспортування, зберігання, сортування, пакування, тощо, без залучення субпідрядних організацій.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийняті до уваги договір № 19/05 від 19.05.2015 року про переведення грошового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ілтон Інвест ПлюсВ» на позивача , що виник в результаті неналежного виконання контрагентом обов'язків перед ТОВ «БСВ ГРУПП». Також залишено поза увагою факт добровільно сплачених позивачем грошових зобов'язань у розмірі 751 835,00 грн.

Апелянт вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю В«Ілтон Інвест плюсВ» не мало можливості здійснювати господарську діяльність, в розумінні п.п.14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України в квітні 2015 року, в тому числі реалізовувати дизельне паливо та плити дорожні на адресу позивача (а.с. 106-108 т.3).

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засідання представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної інстанції, наголошувала на тому, що судом першої інстанції розглянуто справу всебічно, всі первинні документи досліджено, а постанову прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю В«Тандем Торг ТКВ» (код ЄДРПОУ 39069452) є юридичною особою, місцезнаходження: 94204, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, проспект Радянський, б.54-Б, кімн. 22, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 384 102 0000 003419 (а.с.20-25 т.1).Є платником податку на додану вартість з 01 квітня 2014 року за № 390694512061 (а.с.26 т.1).

З 30 жовтня 2015 року по 05 листопада 2015 року посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю В«Тандем Торг ТКВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілтон Інвест Плюс» за квітень 2015 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтрата» за травень 2015 року.

За результатами позапланової невиїзної перевірки 12 листопада 2015 року складено ОСОБА_4 № 982/12-14-22-05/39069452, у висновках якого вказані наступні порушення позивача податкового законодавства:

1. п. п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту за період з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю В«ІЛТОН ІНВЕСТ ПЛЮСВ» (код ЄДРПОУ 39528406) та з Товариством з обмеженою відповідальністю В«ІНТРАТАВ» (код ЄДРПОУ 39529162) на загальну суму 2 193 252 грн., в т.ч.: за квітень 2015 року - 601 468,0 грн., травень 2015 року - 1 591 784,0 грн.;

2. п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187. п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкових зобов'язань за період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 pоку за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТРАТА» за травень 2015 року у розмірі 1 591 784,0 грн.;

3. п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 601 468,0 грн., у тому числі за рахунок заниження податкових зобов'язань у квітні 2015 року - 601 468,0 і грн. (а.с. 29-41 т.1).

На даний акт позивачем були надані заперечення, які податковим органом не враховані при прийнятті рішення податковим органом, та у відповіді до заперечень позивача зазначено, що висновки в акті перевірки зроблені на підставі не підтверджених господарських операцій між позивачем та його контрагентами постачальниками, так як здійснення операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу, місцезнаходження майна, транспортних засобів, трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності(а.с 42-48, 49-50 т.1).

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2015 року № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю В«Тандем Торг ТКВ» за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 601468,0 грн. та за штрафними санкціями 150367,0 грн. (а.с.51 т. 1).

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено право формування товариством податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України та спростовано посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви предметом розгляду даної справи є податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість за основним платежем 601468,0 грн. та за штрафними санкціями 150367,0 грн.

ОСОБА_4 перевірки № 982/12-14-22-05/39069452 від 12 листопада 2015 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне повідомлення-рішення прийнято на підставі виявлених порушень при здійсненні позивачем господарської діяльності з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІлтонІнвест Плюс» у квітні 2015 року. Податковим органом встановлено, заниження податку на додану вартість у сумі 601468,0 грн., у т.ч. за рахунок заниження податкових зобов'язань у квітні 2015 року - на 601468,0грн. , що зазначено у п.п.1,3 висновку( а.с.40 т.1).

Отже , відносно завищення податкових зобов'язань за період з 01.05.2015 року - 31.05.2015 року за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з ТОВ « Інтрата» на загальну суму 1591784,0 грн., у т.ч. :травень 2015 року -1591784,0 грн.( п.2 висновку акту перевірки), ніякого рішення податковим органом не приймалось.

Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає постанову суду першої інстанції у межах позовних вимог на підставі положень ст. 11, 195 Кодексу адміністративного судочинства, щодо реальності здійснення господарської діяльності позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілтон Інвест Плюс», оскільки предметом розгляду є саме ППР від 26 листопада 2015 року за № НОМЕР_1.

З огляду на зазначене, доводи апелянта щодо нереальності взаємовідносин позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтрата» в травні 2015 року суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2014 року позивачем по договору купівлі-продажу придбано частку порідного відвалу ш. Камінова у кількості 588156,50 куб.м. у власність, розташованого у м. Ровеньки, Михалівська сільська рада, з північній стороні смт. Тацино (а.с.52-55 т. 1).

Основним видом економічної діяльності позивача є вид за КВЕД 05.10 - В«Добування кам'яного вугілля. 46.12. Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами…. 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким газоподібним паливом… 49.41 вантажним автомобільний транспорт. 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту… (а.с.21,23 т.1).

Відповідно до основного класу економічної діяльності позивача ним здійснювалось перероблення та збагачення кам'яного вугілля шляхом як перероблення/збагачення рядового вугілля, так й шляхом переробки відходів вуглездобичі з породних відвалів.

Всі необхідні для здійснення виробничої діяльності основні засоби (обладнання, будівлі та споруди, транспортні засоби, тощо) позивач брав в оренду, а саме:

-25 грудня 2014 року між позивачем та Приватним підприємством В«КонтинентВ» укладено Договір № 25/12/14 на право строкового платного користування рухомого і нерухомого майна у складі комплексу по переробленню гірничої маси та збагачуванню вугілля, згідно додатку №1, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Ровеньки, с. Новодар'ївка, вул. Транспортна, 3-А. Сума орендної плати за місяць оренди - 100 000,00 грн. з врахуванням ПДВ з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року (а.с. 56-77 т. 1);

-31 грудня 2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Ровеньки-ВуглепостачВ» укладено договір № 31/12/14 на право строкового платного користування транспортними засобами (самоскід, КАМАЗ, автобетономиксер, навантажувачі, причепи, усього у кількості 43 шт.). сума орендної плати 58 050,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 675,00 грн.) до 31 грудня 2015 року (а.с.78-85 т. 1);

-27 грудня 2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ГЗФ В«КосмонавтівВ» укладено договір № 27/12/14 на право строкового платного користування майном (навантажувач фронтальний), сума орендної плати в місяць 10 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ), з 01 січня 2015року по 31 грудня 2015року (а.с.86-89 т. 1);

-01 січня 2015 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«НПФ СуперпринтВ» укладено договір № 1, щодо оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, просп. Радянський, буд.54-Б, кімната 22, орендна плата 40 грн. за 1 кв.м. (в т.ч. ПДВ) та період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Зазначені обставини підтверджують доводи позивача що до здійснення господарської діяльності відповідно до основного виду економічної діяльності з використанням отриманих в оренду приміщень, устаткування та транспортних засобів.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому,право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

В п. 201.1 ст. 201 ПК України( діючого на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Тандем Торг ТКВ» ( покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Ілтон Інвест ПлюсВ» ( продавець) укладено договір від 07 квітня 2015 року за №7/04/15про передання продавцем у власність покупця (товариства) матеріалів , відповідно до якого покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, визначених договором, матеріали (ціна, асортимент, кількість, комплектність і умови поставки яких при кожній поставці уточнюються в узгодженій сторонами специфікації). Специфікація складається на кожну партію матеріалів, узгоджену сторонами. Відповідно до додаткам до договору, предметом договору є дорожні плити та дизельне паливо підвищеної якості (а.с. 1 -6 т. 2).

Згідно специфікацій на поставку товару за №1( додатки №№1,2 до договору від 07 квітня 2015 року за №7/04/15) позивачем придбано плит дорожніх в кількості 360 штук на загальну суму 1 963 440,00 гривень та дизельне паливо в об'ємі 76 600 л. на суму 1 645 368,00 грн., строк поставки квітень 2015 року ( а.с.5-6 т.2).

Відповідно до умов Договору про постачання №7/04/15 від 07.04.2015 р. ТОВ «ІЛТОНІНВЕСТПЛЮС» поставляло товарно-матеріальні цінності на умовах DDP - Луганськаобл.,с.Новодар'ївка, м.Ровеньки, вул. Транспортна, 3А.

Згідно з Міжнародними правилами та тлумачення торгових термінів постачанняDDP означає, що продавець надає не розвантажений товар в розпорядження-покупця в названому місці призначення. Сам продавець зобов'язаний нести усі витрати та риски, пов'язані з транспортуванням товару. Отже для поставки зазначеного товару, необов'язково мати складські приміщення або наявність транспортних засобів у зазначеного контрагента - продавця, оскільки товар поставляється покупцю без завезення його на склади продавця.

Фактичне одержання товару підтверджується актом приймання-передачі від 27.04.2015 року дизельного палива по договору постачання товару, в об'ємі 76 600 л. на суму 1 645 368,00 грн. (а.с. 7 т. 2) та актом приймання-передачі від 29 квітня 2015 року плит дорожніх в асортименті в кількості 360 шт. на загальну суму 1 963 440,00 гривень (а.с. 9 т. 2).

На виконання умов вищевказаного договору від імені Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ілтон Інвест ПлюсВ» виписано позивачу податкові та видаткові накладні на загальну суму 3608808,00 грн., у тому числі ПДВ - 601 468,00 грн., що підтверджується актом перевірки (а.с. 36 т.1, а.с.8,10 т.2).

Відповідно до абзацу другого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Зазначена інформація підтверджена реєстром виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2015 року ( а.с.243-257 том 2).

Згідно додатку 5 до декларації з ПДВ за квітень 2015 року № 91016056503 від 20.05.2015 року «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкового кредиту була включена сума ПДВ 601468,0грн. по взаємовідносинам, які відбулись протягом квітня 2015 року, що також знайшло відображення в акті перевірки ( а.с.36 т.1, а.с.40-42 т.3)

Реальність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ІлтонІнвест ПлюсВ» підтверджується даними бухгалтерського обліку платника податків, карткою рахунком 631 про отримання товарів на суму3608808,00 грн. (а.с. 259-260 т. 2), зворотно-сальдовою відомістю до рахунку 631( а.с.258 т.2), рахунками № 155, 156 від 29 квітня 2015 року до договору постачання (а.с. 163, 164 т. 3).

Також факт реального використання дорожніх плит в господарській діяльності позивача підтверджується картами складського обліку за №№148,149,150, отриманих позивачем матеріалів за договором постачання дорожніх плит ( а.с.174-175 т.3), актом заміни дорожніх плит із вимогами до їх встановлення (а.с. 176-178 т.3), актом списання дорожніх плит (а.с. 179 т. 3).

Використання дизельного палива в господарській діяльності,а саме забезпечення транспортних засобів позивача мастильно-паливними матеріалами,підтверджується актом списання товарів від 30 квітня 2015 року (а.с. 180 т. 3), відомостями обліку видачі дизельного палива (а.с. 182-209 т. 3), актом про зняття залишку палива у паливних баках автомобілів на 30 квітня 2015 року(а.с. 181 т.3) ,актом звірки( а.с.11т.2).

Що стосується оплати за отриманий товар, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем,ТОВ«ІЛТОНІНВЕСТПЛЮС» та ТОВ «БСВ ГРУПП» був укладений договір №19/05 про переведення боргу від 19.05.2015р.,відповідно до якого початковий боржник ТОВ «ІЛТОН ІНВЕСТ ПЛЮС» переводить на нового боржника (Позивача) грошовий борг у розмірі 3 493 896,00 грн., у зв'язку з чим відповідно до п. 11 суми,

сплачені позивачем на користь кредитора зменшують заборгованість позивача перед ТОВ «ІЛТОНІНВЕСТ ПЛЮС», яка виникла за Договором про постачання №7/04/15 від 07.04.2015 р. Зазначені обставини також знайшли відображення в акті перевірки( а.с.161-162 т.3)

Оплата заборгованості за отриманий товар, відповідно до договору №19/05 від 19.05.2015р .про переведення боргу , підтверджується банківськими виписками ( а.с.165-173 т.3).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий орган в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, тому вказані та інші первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з виконання складеного договору постачання товарів за вказаним правочином.

Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44, ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «ІЛТОН ІНВЕСТ ПЛЮС» і правомірність нарахування податкового кредиту , відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що наявний договір та складені на його виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і податкові накладні, - є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом, який крім того, був зареєстрований як юридична особа та на момент проведення фінансово-господарських операцій був платником податків, та свідчать про те, що позивач та його контрагент мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.

Діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Відповідно до матеріалів справи, відповідачем під час перевірки фактично не були дослідженні первинні документи контрагентів. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач керувався податковою інформацією ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 21.08.2015 р. №6969/7/26-50-22-06 по ТОВ «ІЛТОН ІНВЕСТ ПЛЮС», яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за квітень 2015 року(а.с.36 т.1 , а.с.20-25 т.3). Зазначена податкова інформація складена шляхом опрацювання податкової інформації, яка зберігається на інформаційних базах контролюючих органів ( ІС « Податковий блок»; архіві електронної звітності (ЄРПН) та ін.) та з причин неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку з тим, що з 17.08.2015 року підприємство має стан-9 ( направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Отже, перевірка контрагента не була проведена, а також не досліджувались первинні документи щодо здійснення ним господарської діяльності, зокрема,щодо постачання товару позивачу в квітні 2015 року, що свідчить про допущення припущень податковим органом в акті перевірки щодо встановлення обставин та відсутності реальності здійснення господарської операції, що є недопустимим при складанні акту перевірки..

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на дату підписання договору та первинних і розрахункових документів, ТОВ «ІЛТОН ІНВЕСТ ПЛЮС» не був припинений та був платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, договір постачання товару в судовому порядку не визнавався незаконним,недійсним або не чинним.

ОСОБА_2 того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його пливу.

У випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу,тощо.

У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити від повідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фірма «²КВ» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень .

Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

ОСОБА_2 того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ»В» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Що стосується доводів апелянта про добровільну сплату податкового зобов'язання за спірним повідомленням-рішенням, суд апеляційної інстанції зазначає, що з позовними вимогами позивач до суду звернувся 04 грудня 2015 року та до наступного часу не відмовився від їх розгляду. Сплата зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням яка проведена 10.12.2015 р., не позбавляє суд розглянути заявлені позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи апелянта , що підрозділом податкової міліції службових осіб позивача24.11.2015 року була порушена кримінальна за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, зокрема що до господарської операції з ТОВ «ІЛТОН ІНВЕСТ ПЛЮС», однак постановою слідчого від 10.03.2016 року, кримінальне провадження № 32015130000000011 від 24.11.2015 року за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Тандем Торг ТК», закрито в порядку п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення( а.с.211-213 т.3).

Як зазначає позивач, саме ці підстави змусили сплатити гроші за спірне податкове-повідомлення рішення, яке до розгляду справи в суді є неузгодженим зобов'язанням.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року у справі № 812/1652/15-аза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Торг ТК» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2015 року № 0000282205- залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 06 липня 2016 року.

Повний текст ухвали виготовлено 11 липня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_5

ОСОБА_6