Рішення

від 05.07.2016 по справі 904/3414/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.07.16р. Справа № 904/3414/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "РЕМА", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД", м. Першотравенськ, Дніпропетровська область

про стягнення 91 055,70 грн. за договором поставки

та

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД", м. Першотравенськ, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальн істю "НВК "РЕМА", м. Дніпропетровськ

про стягнення неустойки у вигляді штрафу у розмірі 3 000,00 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 представник - дов. б/н від 29.01.2016р.

Від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 представник - дов. № ББУ/ПРМЗ18/СЛ/15 від 10.12.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВК «РЕМА» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» заборгованості у сумі основного боргу - 60 000,00 грн., пені - 25 803,60 грн., 3% річних - 1 524,90 грн., інфляційних втрат - 3 727,20 грн. грн. за договором № 14-209-П від 15.10.2014р.

Ухвалою суду від 28.04.2016р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 30.05.2016р.

30.05.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "РЕМА" про стягнення неустойки у вигляді штрафу у розмірі 3 000,00 грн. внаслідок не поставки в строк продукції на підставі п.5.2. Договору поставки від 15.10.2014р. № 14-209-П.

Ухвалою суду від 30.05.2016р. прийнято зустрічну позовну заяву до сумісного розгляду з первісним позовом.

Позивач за первісним позовом первісні позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечив та зазначив, що у зв'язку з прострочення оплати поставленого товару по специфікації від 24.03.2015р., відповідно до ст. 594 ЦК України, він мав право на притримання поставки товару по специфікації від 31.08.2015р.

Відповідач за первісним позовом надав відзив на позов, в якому проти первісного позову заперечив, просив суд відмовити в його задоволенні та зазначив, що на підтвердження факту поставки продукції позивач не надав до суду в повному обсязі документи, передбачені пунктом 3.3. договору.

Також, відповідач за первісним позовом зазначає, що в доданих до позовної заяви видаткових накладних, які позивач надав як доказ поставки продукції, представником покупця не вказана дата приймання продукції.

У разі відсутності цієї дати, неможливо визначити певний період у часі, у відповідності до ст. 251 ЦК України, та як наслідок цього - неможливо стверджувати, що відповідач не виконав зобов'язання по оплаті продукції в строк, передбачений договором.

Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що специфікаціями від 24.03.2015р. та від 31.08.2015р. встановлені умови різних поставок продукції. ТОВ «НВК «РЕМА» не мало законного права притримати продукцію, зокрема, і за специфікацією від 31.08.2015р. в рахунок розрахунків за попередньою специфікацією, а повинно було поставити її в строк визначений умовами договору та специфікації.

Зустрічний позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Ухвалою суду від 30.05.2016р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 12.07.2016р.

У судовому засіданні 30.07.2016р. оголошено перерву до 05.07.2016р.

05.07.2016 Відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечив проти її задоволення на підставі того, що відповідач за зустрічним позовом, як постачальник, який не отримав оплату за попередньо поставлений товар від покупця, мав право притримати поставку без застосування до нього будь-яких санкцій на строк до належного виконання позивачем своїх зобов'язань + 25 днів на поставку продукції, які фактично були узгоджені з позивачем при підписанні специфікації від 31.08.2015р.

ТОВ «Першотравенський РМЗ» в судовому засіданні 05.07.2016 подав заяву в якій просив зменшити штрафні санкції у зв'язку з скрутним матеріальним становищем та з тим, що в відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області знаходиться 7 виконавчих проваджень, в яких боржником виступає ТОВ «Першотравенський РМЗ». При цьому на сьогоднішній день державною виконавчою службою накладено арешт на майно боржника, в тому числі на кошти боржника, в межах суми 2 670 025,49 грн.

ТОВ «РЕМА» проти задоволення заяви заперечило.

ТОВ «Першотравенський РМЗ» заявило клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з відзивом на зустрічну позовну заяву.

Суд зазначене клопотання відхилив, зважаючи на те, що обґрунтування у відзиві на зустрічний позов є тотожніми поясненням представника ТОВ «РЕМА», які були озвучені в минулому судовому засіданні, при чому, слід зазначити, що як в судовому засіданні 30.05.2016, так і 05.07.2016 були ті ж самі представники сторін (від ТОВ «Першотравенський РМЗ» - ОСОБА_1п., від ТОВ «РЕМА» - ОСОБА_2А.), про що зазначено в протоколах судових засідань.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Також представником позивача в судовому засіданні було подано заяву про зупинення розгляду справи у зв'язку з тим, що в господарському суді Дніпропетровської області розглядається справа № 904/509/16 про тлумачення п.3.5. Договору № 14-209-П від 15.10.2014, за яким відбувається стягнення у даній справі.

Суд клопотання про зупинення провадження у справі відхилив на підставі наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зважаючи на викладене, клопотання відповідача підлягає відхиленню, оскільки суд в процесі розгляду справи № 904/3414/16 про стягнення заборгованості не позбавлений можливості надати оцінку спірному пункту Договору.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не заявлялось.

У судовому засіданні 05.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За первісним позовом

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВК «РЕМА» (далі - позивач за первісним (відповідач за зустрічним) позовом, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (далі - відповідач за первісним (позивач за зустрічним) позовом, покупець) 15.10.2014р. був укладений договір №14-209-П (далі-Договір), в подальшому сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 16.04.2015р. до Договору №14-209-П від 15.10.2014р.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - продукцію), в асортименті, кількості, в строки, по цінам і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договору та специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, яка поставляється в його власність, у відповідності з умовами цього договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що поставка продукції проводиться в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.

Умови поставки продукції EXW, склад продавця, м. Дніпропетровськ згідно «Інкотермс-2010», якщо інше не обговорено у відповідних специфікаціях до цього договору.

У випадку, коли сторони в специфікаціях обумовили інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгових термінах «Інкотермс-2010», з урахуванням узгоджених сторонами застережень та умов поставки у відповідних специфікаціях (п. 3.2. Договору).

У відповідності до п. 3.5. Договору датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, які надані постачальником, про прийняття продукції.

Ціна на продукцію, що поставляється постачальником встановлюється сторонами в у відповідних специфікаціях до цього договору. Загальна вартість кожної партії поставленої постачальником по цьому договору продукції вказується у відповідності специфікаціях до договору (п. 4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію по цьому договору здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони прийшли до згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2015р. включно.

У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань по цьому договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань.

Дострокове розірвання цього договору допускається виключно зі згодою сторін. Договір вважається розірваним після завершення всіх розрахунків між сторонами (п. 7.1. Договору).

На виконання умов договору сторонами підписано Специфікації від 24.03.2015р. та від 31.08.2015р. (а.с. 19, 26).

Відповідно до специфікації від 24.03.2015р. узгоджено поставку продукції на загальну суму 60 000,00 грн. у строк до 10.04.2015р.

Згідно накладної № 0000858 від 31.03.2015р. позивачем поставлено відповідачеві продукцію на суму 60 000,00 грн. (а.с. 20). Продукція по вказаній накладній прийнята повноважним представником відповідача за довіреністю (а.с. 22) без заперечень.

Позивачем відповідачеві висмалено рахунок - фактуру на оплату № СФ-000193 від 31.03.2015р. на суму 60 000,00 грн. (а.с. 21).

Відповідач за поставлений товар розрахувався, однак з порушенням строку, а саме: 25.09.2015р. оплачено 5 000,00 грн. та 02.10.2015р. оплачено 55 000,00 грн.

Специфікацією від 31.08.2015р. узгоджено поставку продукції на загальну суму 60 000,00 грн. у строк до 25.09.2015р.

Проте, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем за первісним позовом поставленої продукції за накладною № 0000858 від 31.03.2015р., керуючись ст. 594 ЦК України, позивач за первісним (відповідач за зустрічним) позовом здійснив притримання поставки продукції, до моменту проведення розрахунку.

Після здійснення оплати відповідачем за первісним позовом поставленої 31.03.2015р. продукції, позивач за первісним позовом здійснив поставку частини продукції відповідно до специфікації від 31.09.2015р. на суму 26 400,00 грн., що підтверджується викаткою накладною № РН-0001395 від 08.10.2015р. на суму 26 400,00 грн. (а.с. 27), товар по якій отримав повноважний представник відповідача за довіреністю (а.с. 29) без заперечень.

Позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом виставлено рахунок-фактуру на оплату № СФ-000879 від 08.10.2015р. на суму 26 400,00 грн.

28.10.2015р. позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом поставлено товар на суму 33 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001441 від 28.10.2015р. на суму 33 600,00 грн. (а.с. 32)., товар по якій отримав повноважний представник відповідача за первісним позовом за довіреністю (а.с. 34) без заперечень.

Позивачем за первісним позовом відповідачеві за первісним позовом виставлено рахунок-фактуру на оплату № СФ-000942 від 28.10.2015р. на суму 33 600,00 грн.

Відповідач за первісним позовом за поставлений товар по видатковим накладним № РН-0001395 від 08.10.2015р та № РН-0001441 від 28.10.2015р. не розрахувався, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 60 000,00 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З врахуванням викладеного, вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем за первісним позовом, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 60 000,00 грн.

Крім основного боргу позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у сумі 25 803,60 грн. за період з 01.05.15р. по 21.04.2016р., 3 % річних - 1 524,90 грн. за період з 01.05.2015р. по 21.04.2015р. та інфляційні втрати - 3 727,20 грн. за період з травня 2015р. по березень 2016р.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно п. 5.6. Договору у випадку не своєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем за первісним (відповідачем за зустрічним) позовом судом встановлено, що пеня за період прострочення оплати з 01.05.15р. по 21.04.2016р. складає 25 860,92 грн., однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем - 25 803,60 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 01.05.15р. по 21.04.2016р. становить 1 518,86 грн. та підлягає до стягнення.

В частині 3% річних у сумі 6,04 грн. слід відмовити.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції „при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року В«Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справВ» випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцяти днів.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення становлять:

- за специфікацією від 24.03.2015р. за період з червня 2015 по вересень 2015р. становлять 521,26 грн.;

- за специфікацією від 31.08.2015р. за період з грудня 2015р. по березень 2016р. становлять 1 327,12 грн.

Загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення становить 1 848,32 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 878,88 грн. слід відмовити.

На підставі викладеного основні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом суми основного боргу у розмірі 60 000,00 грн., пені - 25 803,60 грн., 3% річних - 1 518,86 грн. та інфляційних втрат - 1 848,32 грн.

В іншій частині основних позовних вимог слід відмовити.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо відсутності на накладних дати поставки товару судом не приймаються з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.5. Договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Відповідач зазначає, що оскільки на товаросупровідних документах покупцем не назначена дата отримання продукції, строк оплати продукції з боку відповідача не наступив.

Слід зазначити, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця .

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, відсутність на видаткових накладних будь-яких інших, проставлених покупцем, дат отримання товару, свідчить про отримання товару відповідачем саме в ті дати, якими датовано видаткові накладні .

Крім того, факт отримання відповідачем товару у ті ж самі дати, що й датовані видаткові накладні, підтверджується й товарно-транспортними накладними, копії яких додано до матеріалів справи .

Отримання товару у інші строки відповідач будь-якими іншими належними та допустимими доказами суду не довів.

Зазначена позиція узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною у постановах від 24.02.2016 у справі № 904/6486/15, від 02.03.2016 у справі № 922/5271/15.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч цьому, відповідачем за первісним (позивачем за зустрічним) позовом не доведено належними та допустимими доказами обґрунтування своїх заперечень.

За зустрічним позовом.

Суд прийшов до висновку про задоволення зустрічного позову з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (позивач за зустрічним позовом) просить сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «РЕМА» (відповідач за зустрічним позовом) неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3 000,00 грн. внаслідок не поставки в строк продукції на підставі п. 5.2. Договору поставки від 15.10.2014р. № 14-209-П.

Так, згідно специфікації від 31.08.2015р. сторони погодили, що поставці належить наступна продукція:

- біодеструктивний нафто поглинаючий сорбент «Еколан-М», кількість - 500 од.(вим.-кг), за ціною 100,00 грн. (без ПДВ), строк поставки якої - 25.09.2015р.

Але, в порушення умов договору та зазначеної специфікації, постачальник порушив строки поставки продукції, адже 220 кг було поставлено 08.10.2015р., а 280 кг - 28.10.2015р., що підтверджується ВП №РН-0001395 та ВП № РН-0001441 відповідно.

Строк порушення за договором та специфікацією від 31.08.2015р. становить:

- за поставку продукції у кількості 220 кг - 13 к.д.;

- за поставлену продукцію у кількості 280 кг - 33 к.д.

Сума штрафних санкцій за 220 кг становить 1 320,00 грн.; за 280 кг - 1 680,00 грн.

Загальна сума штрафу становить 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Статтею 713 Цивільного кодексу України встановлено, що За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки товару визначаються в специфікації від 31.08.2015р. до договору. Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Так, відповідно до п. 5.2.Догвоору у випадку не поставки (недопоставки) продукції в строки, передбачені відповідною специфікацією, постачальник сплачує покупцеві неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, яка не поставлена в строк по відповідній специфікації. Та крім цього відшкодовує всі понесені покупцем збитки, причинених затримкою виконаня постачальником зобов'язань по цьому договору.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, що закріплено в ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом перевірено розрахунок 5% штрафу та встановлено, що він нарахований вірно та підлягає до стягнення у сумі 3 000,00 грн.

Відповідач за зустрічним позовом з вимогами ТОВ "ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" не погодився.

В обґрунтування своїх заперечень послався на свої право на притримання товару на підставі ст. 594 ЦК України.

Так, ТОВ «НВК «РЕМА» у відзиві зазначило, що відповідно до ст. 594 ЦК України виконання зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притримання, завдатком. За приписом ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаної боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманяч речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно специфікації від 31.08.2015р. у день підписання специфікації у відповідача виникло зобов'язання передання (поставки) позивачу товару у період з 31.08.2015р. до 25.09.2015р., тобто у строк 25 календарних днів. А отже у цей період у відповідача знаходився товар, який перебував ще в його власності, але підлягав за умовами договору переданню позивачу. Отже, відповідач, в силу свого права передбаченого ч. 2 ст. 594 ЦК України, яка визначає право кредитора здійснювати притримання для забезпечення інших вимог кредитора, мав право здійснити притримання передання речі, тобто поставки товару, який підлягав переданню позивачу у строк до 25.09.2015р., до моменту належного виконання позивачем своїх зобов'язань по оплаті продукції поставленої 31.03.2015р.

За викладеного ТОВ "НВК "РЕМА" вважає правомірним притримання ним поставки продукції на підставі ст. 594 ЦК України.

Заперечення відповідача за зустрічним позовом щодо права притримання поставки товару на підставі ст. 594 Цивільного кодексу України, судом не приймаються з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 594 ЦК України суть при тримання полягає в тому, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником,, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків, має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Як вбачається з ЦК України, виникнення права на при тримання продукції залежить від наявності певних умов, зокрема:

- наявність між сторонами певного договору, за яким одна сторона (кредитор) зобов'язана вчинити певні дії і в результаті передати визначену річ іншій стороні (боржнику), а боржник зобов'язаний оплатити вартість цієї речі кредитору.

- Факт невиконання боржником обов'язку, щодо оплати речі або відшкодування витрат та інших збитків у визначений строк.

Проте, у даному випадку оплата продукції (належне виконання зобов'язання) пов'язується з моментом поставки такої продукції (належного виконання зобов'язання), оскільки відповідно до п. 4.2. Договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції.

Тобто, визначений строк протягом якого ТОВ "ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" повинен виконати своє зобов'язання щодо оплати продукції складає 30 календарних днів з моменту поставки такої продукції.

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 595 ЦК України, яка передбачає, що кредитор, який притримав річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника , та ч. 1 ст. 547 ЦК України, згідно з якою правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, може дійти висновку, що кредитор має письмово попередити боржника про притримання речі.

В даному випадку позивач за зустрічним позовом зазначив, що відповідач за зустрічним позовом жодного попередження про притримання продукції йому не направляв. Позивач за зустрічним позовом цей факт в судовому засідання підтвердив.

Відповідно до п. 1.2.Догвоору покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію в його власність (іншими словами послідуюча оплата).

ТОВ "ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» у відповідності до умов договору та чинного законодавства повинен сплатити грошові кошти протягом 30 календарних днів за вже поставлену продукцію.

Отже, до моменту виникнення права на притримання товару кредитор не може залишити у себе річ, якщо його обов'язком є передання речі до моменту виконання обов'язку боржника (оплата її вартості). Право притримання виникає у кредитора з моменту прострочення виконання зобов'язання боржником.

Специфікаціями від 24.03.2015р. та від 31.08.2015р. встановлені умови різних поставок продукції.

Зважаючи на викладене, ТОВ «НВК «РЕМА» не мало права притримати продукцію на підставі ст. 594 Цивільного кодексу України.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ.

З наведених обставин до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «РЕМА» підлягає стягненню 3 000,00 грн. - 5% штрафу.

У задоволенні клопотання ТОВ «ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» про зменшення штрафних санкцій судом відмовлено з наступних підстав.

В силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання.

Що ж стосується пені, то дійсно, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. За змістом вказаної норми, зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке застосовується у виняткових випадках.

Однак, на думку суду, відповідачем не доведено винятковості випадку, який би був підставою для застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України та не надано жодних доказів в обґрунтування обставин, викладених у клопотанні про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, слід покласти:

- за первісним позовом - покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог,

- за зустрічним позовом - на Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "РЕМА".

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (52800, Дніпропетровська область, вул. Леніна, 7, код ЄДРПОУ 34245509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «РЕМА» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 7, оф. 818, код ЄДРПОУ 38598979) 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч грн. 00 коп.) - основного боргу, 25 803,60 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот три грн. 60 коп.) - пені, 1 518,86 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімнадцять грн. 86 коп.) - 3% річних, 1 848,32 грн. (одна тисяча вісімсот сорок вісім грн. 32 коп.) - інфляційних втрат, 1 349,47 грн. (одна тисяча триста сорок дев'ять грн. 47 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині первісних позовних вимог - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «РЕМА» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 7, оф. 818, код ЄДРПОУ 38598979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (52800, Дніпропетровська область, вул. Леніна, 7, код ЄДРПОУ 34245509) 3 000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) - 5% штрафу, 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 11.07.2016р.

Суддя ОСОБА_3