Рішення

від 05.07.2016 по справі 908/1080/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/37/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016 Справа № 908/1080/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (адреса - 69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, б. 7)

до відповідача ОСОБА_1 закладу «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради (адреса - 72100 м. Приморськ Запорізької області, вул. Курортна, б. 83)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Департамент охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації (адреса - 69107 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164)

про стягнення заборгованості

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2, довіреність №20 від 11.01.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 04.07.2016р.

від третьої особи : не з'явилася

Суть спору:

21 квітня 2016 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (далі за тестом - ТОВ «Запоріжгаз Збут») звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Відповідача - ОСОБА_1 закладу «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради (далі за текстом - КЗ «СМР «Глорія») про стягнення заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.04.2016р. порушено провадження у справі № 908/1080/16; судове засідання призначено на 24.05.2016р.; у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судових засіданнях 24.05.2016р. та 02.06.2016р. оголошувалася перерва до 02.06.2016р. та до 15.06.2016р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2016р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача залучено Департамент охорони здоров'я Запорізької обласної Державіної адміністрації; на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 06.07.2016р.; розгляд справи відкладено до 05.07.2016р.

29.06.2016р. від Позивача надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог

яка не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду, розглядаються позовні вимоги в редакції заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог.

В судовому засіданні 05.07.2016р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що в порушення умов Договору про постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-БО-222018 від 04.08.2015р. Відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати поставленого за Договором природного газу, у зв'язку з чим станом на 09.03.2016р. виникла заборгованість у розмірі 451 747,21 грн. Оскільки Відповідачем порушено строки внесення платежів, отже відповідно до діючого законодавства України та умов Договору у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просив стягнути з КЗ «СМР «Глорія» на користь ТОВ «Запоріжгаз Збут» 451 747,21 грн. основного боргу, 20 482,98 грн. пені, 1 392,14 грн. 3% річних, 5 167,69 грн. інфляційних втрат, а також покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору.

29.06.2016р. від Позивача надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій Позивач просить стягнути з КЗ «СМР «Глорія» на користь ТОВ «Запоріжгаз Збут» 451 747,21 грн. основного боргу, 69 825,58 грн. пені, 5 105,13 грн. 3% річних, 25 948,07 грн. інфляційних втрат, а також покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач позов визнав частково, про що зазначив у відзиві, який надійшов на адресу суду 15.06.2016р. Просить позов задовольнити в частині стягнення основного боргу, а в частині стягнення штрафних санкцій просить відмовити, оскільки прострочення сплати заборгованості виникло не з його вини, а через відсутність фінансування.

Від Третьої особи 05.07.2016р. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Третьої особи. Також в клопотанні зазначено, що відповідно до статутів закладів охорони здоров'я головні лікарі самостійно вирішують питання діяльності установ, керують їх діяльністю та несуть повну відповідальність за їх стан та діяльність.

За клопотанням представників Сторін особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне .

04.08.2015р.між ТОВ «Запоріжгаз Збут» - Постачальник, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» - Газорозподільне/Газотранспортне підприємство та КЗ «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» ЗОР - Споживач укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-БО-222018 (далі за текстом - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Постачальник постачає природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 природний, скраплений або в газоподібному стані), (далі - газ) Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору, Газорозподільне/Газотранспортне підприємство, через газові мережі якого Постачальник постачає газ Споживачеві, забезпечує розподіл/транспортування газу до пунктів призначення з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску. Взаємовідносини між Постачальником та Газорозподільним/Газотранспортним підприємством у частині розподілу/транспортування газу до пунктів призначення регулюються окремим Договором на розподіл/транспортування природного газу, укладеним між Постачальником та Газорозподільним/Газотранспортним підприємством.

Згідно п. 3.1. Договору, договірні обсяги постачання газу Споживачеві наводяться у додатку 3 до Договору.

Пунктом 3.6. Договору Сторони узгодили, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаними Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (транспортованого) газу за розрахунковий період, складеного Споживачем та Газорозподільним/Газотранспортним підприємством відповідно до п. 2.5. розділу ІІ Договору.

Постачальник до п'ятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, надсилає Споживачу два примірника акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником Постачальника (п. 3.7. Договору).

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг з постачання газу встановлюється відповідно до даних Постачальника (п. 3.8. Договору).

Згідно п. 3.9. Договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Відповідно до п. 4.6. Договору з врахуванням протоколу розбіжностей до Договору, у разі, якщо Споживач є бюджетною установою - державним або комунальним підприємством, організацією, то оплату вартості послуг з постачання газу здійснювати місячним платежем на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 10.1 Договору, договір набирає чинності з 01 липня 2015р. та укладається на строк до 31 грудня 2015р. Сторони, керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, дійшли згоди, що умови цього Договору застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до його укладання, починаючи з 01 липня 2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодної зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають переоформити Додаток 3 Договору щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

Сторонами підписано та скріплено печатками підприємств Додаток 3 до Договору «Договірні обсяги постачання природного газу на 2015 рік».

Крім того, 31.01.2016р. між Позивачем ті Відповідачем укладено Додаткову угоду б/н до Договору, якою погоджено об'єм постачання природного газу у січні 2016 року.

Разом з тим, Додатковою угодою до Договору б/н від 14.02.2016р. Сторонами погоджено об'єм постачання природного газу у лютому 2016 року.

Тобто, судом встановлено, що Сторонами пролонговано дію Договору на січень-лютий 2016 року шляхом підписання Додаткових угод б/н від 31.01.2016р. та від 14.02.2016р.

На виконання умов Договору Позивачем виконано свої зобов'язання щодо постачання природного газу Відповідачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором що підтверджено відповідними актами приминання-передачі які підписані уповноваженими представниками Сторін без зауважень та скріплені печатками Підприємств:

- №ЗЗП00000062 від 31.07.2015р. на суму 58 899,27 грн.;

- №ЗЗП00000771 від 31.08.2015р. на суму 64 044,36 грн.;

- №ЗЗП00001906 від 30.09.2015р. на суму 85 709,18 грн.;

- №ЗЗП00003043 від 31.10.2015р. на суму 102 067,60 грн.;

- №ЗЗП00003818 від 30.11.2015р. на суму 236 188,77 грн.;

- №ЗЗП00005156 від 31.12.2015р. на суму 290 435,97 грн.;

- №ЗЗП00001693 від 31.01.2016р. на суму 317 281,81 грн.;

- №ЗЗП00002589 від 14.02.2016р. на суму 134 465,40 грн., а всього на загальну суму 1 289 092,36 грн.

При цьому, Відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання щодо оплати вартості газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором виконав не в повному обсязі, сплативши лише 837 345,15 грн.

У зв'язку з зазначеним обставинами, на час судового розгляду справи, у КЗ «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» ЗОР утворилася перед ТОВ «Запоріжгаз Збут» заборгованість за Договором у розмірі 451 747,21 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Разом з тим, Сторонами підписано та скріплено печатками Акт звіряння взаємних розрахунків за період липень 2015 року - лютий 2016 року на суму 451 747,21 грн.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Запоріжгаз Збут» в частині стягнення з КЗ «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» ЗОР на свою користь 451 747,21 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на порушення строку виконання Відповідачем зобов'язань за Договором, просить стягнути з останнього на свою користь 69 825,58 грн. пені, 5 105,13 грн. 3% річних, 25 948,07 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 6.2.2. Договору, у разі порушення у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у розмірі 69 026,25 грн., 3% річних у розмірі 5 052,59 грн. та 19 451,53 грн. інфляційних втрат.

Разом з тим, щодо стягнення суми пені в розмірі 69 026,25 грн. суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 30% виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як зазначено в п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В обґрунтування прострочення платежу Відповідач посилається на те, що фінансування Відповідача здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Враховуючи несвоєчасність фінансування, Відповідач не мав змоги своєчасно оплатити отримані послуги.

Враховуючи, що неможливість належного виконання зобов'язань Відповідача перед Позивачем за надані послуги викликано об'єктивними причинами, суд вважає за можливе застосувати приписи ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені на 30%, тобто до 48 318,38 грн.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

За викладених обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» до ОСОБА_1 закладу «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» до ОСОБА_1 закладу «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 закладу «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради (72100 м. Приморськ Запорізької області, вул. Курортна, б. 83, код ЄДРПОУ 02005154) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (690365 м. Запоріжжя, вул. Заводська, б. 7, код ЄДРПОУ 39587271) 451 747 (чотириста п'ятдесят одну тисячу сімсот сорок сім) грн. 21 коп. основного боргу, 48 318 (сорок вісім тисяч триста вісімнадцять) грн. 38 коп. пені, 5 052 (п'ять тисяч п'ятдесят дві) грн. 59 коп. 3% річних, 19 451 (дев'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 7 647 (сім тисяч шістсот сорок сім) грн. 02 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 11.07.2016р.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.