Рішення

від 05.07.2016 по справі 910/8404/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ , вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016Справа №910/8404/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВЕГА-СЕРВІС" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД КУБ-Україна" простягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився; від відповідача: Гуйда Д.М. (представник за довіреністю). ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВЕГА-СЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД КУБ-Україна" про стягнення грошових коштів за договором № 20120710-01 від 10.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.05.2016.

В судових засіданнях 30.05.2016, 07.06.2016 та 04.07.2016 судом оголошувалися перерви до 07.06.2016, 04.07.2016 та 05.07.2016 відповідно.

Через відділ канцелярії Господарського суду 07.06.2016 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог (вих. б/н від 01.06.2016), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 260 472, 22 грн, суму 3 % річних у розмірі 13 138, 49 грн та покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

В судове засідання 05.07.2016 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2016 з'явився, надав суду усні пояснення по суті справи, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог (вих. б/н від 01.06.2016) була прийнята судом, в подальшому розгляд справи здійснюється з врахуванням вказаної заяви.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 20120710-01 від 10.07.2012, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав поставки позивачем товару не в тому асортименті, а також з підстав непідтвердження позивачем належними та допустимими доказами факту отримання відповідачем товару, оплата за який заявлена позивачем до стягнення.

У судовому засіданні 05.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається відповідач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 10.07.2012 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір № 20120710-01 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник продає, а покупець купує обладнання пойменоване в наступному - товар, у відповідності до специфікації, наведеної в додатку № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.2. договору визначений обов'язок покупця оплатити товар у повному обсязі відповідно до п. 3.1., 4.2. та 4.3. договору.

Відповідно до п.2.3.2. договору постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: видаткову накладну та податкову накладну.

Ціна товару, наведена в додатку № 1 до договору. На день зарахування грошових коштів, на розрахунковий рахунок постачальника ціна товару підлягає зміні прямо пропорційно зміні курсу продажу Євро на міжбанківських торгах +2% (курс згідно даних сайту: www.mezhbank.org.ua). Загальна сума договору складає 302 304,00 грн (триста дві тисячі триста чотири грн 00 коп.) в тому числі ПДВ 20% 50 484,00 (п'ятдесят тисяч триста сорок вісім грн 00 коп.) (п. 3.1, 3.2. договору).

Згідно з п. 4.2. договору, оплата товару у розмірі 29 856, 00 грн, що еквівалентно 2 936,34 Євро - здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п. 4.3. договору, покупець повинен був сплачувати залишок суми за товар рівними частинами протягом 6 місяців після підписання акту прийому-передачі. Кожен платіж повинен бути проведений до 10 числа кожного місяця.

Товар вважається зданим постачальником та прийнятим покупцем після підписання сторонами видаткової накладної по кількості - відповідно кількості, у відповідності до додатку № 1 (п. 5.1.договору).

Згідно положень п. 6.2. договору прийом товару по кількості - здійснюється у відповідності до видаткової накладної, по якості у відповідності до документів, що підтверджують якість товару.

Покупець має право провести перевірку інструменту, вказаного в додатку № 1 договору на відповідність формам, геометричним розмірам та відсутності задирок на висічених отворах, після чого підписується акт приймання інструмента (п. 6.3 договору).

Факт поставки неякісного або некомплектного товару повинен підтверджуватися актом, підписаним уповноваженими представниками постачальника та покупця (п. 6.4.договору).

В додатку № 1 до договору сторони погодили поставку товару - комплект інструмента для координато - пробивного пресу моделі RPP 1270-30 та комплектність товару.

Сторонами 03 березня 2014 року було підписано додаткову угоду № 3 до договору. Пункт 4.3. договору було викладено в новій редакції та встановлено, що частину товару, яка залишилася, покупець сплачує відповідно до встановленого графіку. Кожен платіж повинен бути проведений до 14 (чотирнадцятого) числа кожного місяця, протягом 6 місяців, а саме: до 13.03.2014 - 13 000, 00 грн, до 14.04.2014 - 20 000, 00 грн, до 14.05.2014 - 20 000, 00 грн, до14.06.2014 - 20 000, 00 грн, до 14.07.2014 - 25 000, 00 грн, до 14.08.2014 - 36 744, 00 грн.

Згідно п.2 додаткової угоди №3 від 03.05.2014, перед здійсненням останнього платежу сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків, в якому корегується сума останнього платежу згідно п. 3.1. договору.

На виконання умов договору, сторонами 14.12.2012 був підписаний акт передачі обладнання № 0137, яким сторони підтвердили, що позивач передав, а відповідач прийняв обладнання вказане в акті на суму 29 698, 37 Євро.

Позивачем 28.10.2015 на адресу відповідача було відправлено досудову вимогу про сплату заборгованості, до якої був доданий акт звірки від 23.10.2015. У вимозі зазначалося, що протягом п'яти банківських днів з моменту отримання вказаної вимоги відповідач повинен перерахувати на поточний рахунок позивача суму заборгованості за договором у розмірі 241 109,54 грн, що еквівалентно 9 394,40 Євро, прямо пропорційно зміні курсу продажу Євро на міжбанківських торгах +2% (курс згідно даних сайту: www.mezhbank.org.ua станом на 23.10.2015).

Поставлений за договором товар був частково оплачений відповідачам впродовж 2012 - 2015 років на загальну суму 272 560, 00 грн, що еквівалентно 20 579, 79 грн євро.

За розрахунком позивача станом на 01.06.2016 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 9 118, 58 євро + 2%, що еквівалентно 260 472, 22 грн.

Доказів остаточного розрахунку відповідачем перед позивачем за поставлений товар матеріали справи не містять.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 260 472, 22 грн основної заборгованості та 13 138, 49 грн 3 % річних за період прострочення з 15.08.2014 по 19.04.2016.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір поставки.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідачу був поставлений товар обумовлений договором, проте відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару в повному обсязі, у строк встановлений договором, не виконав, при цьому доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже з боку відповідача було допущено порушення умов договору, відповідно постачальник набув право вимагати оплати товару.

Судом ураховано, що поставлений позивачем відповідачу товар на загальну суму 29 698, 37 Євро був прийнятий відповідачем без претензій щодо його якості, об'ємів, комплектності і вартості, що свідчить про виникнення обов'язку у відповідача щодо його оплати в повному обсязі.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 9 118, 00 євро + 2%, що еквівалентно 260 472, 22 грн обґрунтовані, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних визнається судом арифметично вірним, відповідно з відповідача підлягає стягненню за загальний період з 15.08.2014 по 19.04.2016 3 % річних в сумі 13 138, 49 грн.

Доводи відповідача стосовно неналежної поставки за договором та неприйняття у встановленому договором порядку поставленого товару відхиляються судом, з тих підстав, що відповідачем не доведено факту поставки некомплектного та/або неякісного товару, адже як унормовано пунктом 6.4 договору - факт поставки неякісного чи некомплектного товару повинен підтверджуватися актом підписаним уповноваженими представниками обох сторін договору, при цьому доказів складання таких актів сторонами до суду не надано. Крім того, суд враховує часткову оплату поставленого товару відповідачем, що свідчить про прийняття такого товару. Також суд зазначає, що умовами договору передбачено складання акту приймання обладнання в п. 6.3. договору. Підписання обома сторонами в момент поставки товару акту передачі обладнання, а не видаткової накладної, факту передачі (поставки) обладнання та його прийняття відповідачем не спростовує. Ціна товару була визначена сторонами в договорі, як і умови її збільшення, отже доводи відповідача щодо невстановлення сторонами ціни обладнання безпідставні, відтак відхиляються судом.

Надані відповідачем з клопотанням про долучення доказів до справи (вих. б/н від 07.06.2016) не спростовуються висновків суду щодо обґрунтованості заявленого позову, оскільки стосуються іншого укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 516 від 10.07.2012. Долучені ж цим клопотанням відповідачем виписки по особовому рахунку останнього судом досліджувалися при встановленні обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору, зайво сплачений судовий збір не повертається судом.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД КУБ-Україна" (03062, м. Київ, вул. Невська, 7, кв. 31; ідентифікаційний код 37026910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВЕГА-СЕРВІС" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 74, кім. 405; ідентифікаційний код 36727297) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основного боргу в розмірі 260 472 (двісті шістдесят тисяч чотириста сімдесят дві) грн 22 коп, суму 3 % річних в розмірі 13 138 (тринадцять тисяч сто тридцять вісім) грн 49 коп. та суму судового збору у розмірі 4 104 (чотири тисячі сто чотири) грн 16 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2016.

Суддя О. М. Дупляк