Рішення

від 05.07.2016 по справі 910/8264/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016Справа №910/8264/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Верстат-12»

про стягнення 153 250,73 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Телегін Д.В. - по дов. № 91/2015/11/11-15 від 11.11.2015

від відповідача Кобилецький В.В. - по дов. № б/н від 23.05.2016

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Верстат-12» про стягнення 153 250,73 грн. заборгованості, яка складається з: 86 566,02 грн. основного боргу по тепловій енергії, 60 809,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 5 875,44 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1030071 від 24.11.2000.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 порушено провадження у справі № 910/8264/16 та призначено справу до розгляду на 24.05.2016.

Відповідачем 24.05.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

Суд розглянувши дане клопотання відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (ч. 5 п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов'язки Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» щодо відповідача, тому відсутні підстави для залучення останнього до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В судовому засіданні 24.05.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 31.05.2016.

Відповідачем в судовому засіданні 31.05.2016 подано клопотання про витребування у Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» довідку про розрахунки за теплову енергію між ЖБК «Верстат-12» та ПАТ «Київенерго» за період з 01.10.2013 по 28.02.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8264/16 від 31.05.2016 витребувано у Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» довідку про розрахунки за теплову енергію між ЖБК «Верстат-12» та ПАТ «Київенерго» за період з 01.10.2013 по 28.02.2016. На отримання відповіді уповноважено представника відповідача.

В судовому засіданні 31.05.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 09.06.2016.

Відповідач у поданому 07.06.2016 відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що будинок не обладнаний лічильником гарячої води, а тому відповідач не може контролювати кількість поставленої гарячої води через квартирні засоби обліку води мешканців. Контролювати кількість тепла, яка була витрачена на підігрів гарячої води відповідач взагалі не має технічної можливості. Відповідач не є безпосереднім споживачем гарячої води, не використовує її а тому не може за неї сплачувати. Зазначає, що позивач у відповідності до чинного законодавства отримує за рахунок коштів бюджету різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг (субвенції). Не зважаючи на це позивачу потворно стягує з ЖБК заборгованість, яка виникла внаслідок різниці в тарифах. Також відповідач зазначає, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», який набрав чинності 25.04.2014, внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які передбачають укладення безпосередніх договорів між позивачем та споживачами. Оскільки договір № 1030071 від 24.11.2000 не приведений у відповідність з чинним законодавством, а тому 01.01.2006 втратив чинність.

Відповідачем до відзиву подано відповідь Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» про неможливість надання довідки про розрахунки за теплову енергію між ЖБК «Верстат-12» та ПАТ «Київенерго» за період з 01.10.2013 по 28.02.2016, оскільки кошти, сплачені споживачами (мешканцями) будинку, який обслуговує ЖБК «Верстат-12» через розподільчий рахунок КП ГІОЦ не зараховувались на рахунок ПАТ «Київенерго».

Відповідачем в судовому засіданні 09.06.2016 подано клопотання про залучення до матеріалів справи докази оплати боргу в сумі 12 667,34 грн. При цьому вказує на те, що визнає борг в сумі 13 667,34 грн.

В судовому засіданні 09.06.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 21.06.2016.

Відповідачем 21.096.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити повноваженого представника в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8264/16 від 21.06.2016, у зв'язку з нез'явлення в судове засідання представника відповідача, розгляд справи був відкладений на 30.06.2016.

В судовому засіданні 30.06.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.07.2016.

Позивачем 05.07.2016 до відділу діловодства суду подано пояснення.

Відповідачем в судовому засіданні 05.07.2016 подано докази часткової оплати боргу в сумі 1 000,00 грн.

В судовому засіданні 05.07.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

24.11.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Верстат-12» (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1030071 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 умов вказаного договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

За умовами договору постачання теплової енергії має здійснюватись до будинку № 3-Б по просп. Свободи у м. Києві.

У відповідності до положень п. 2.1 договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 2.3.2. договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Нарахування за теплову енергію здійснюється відповідно до Звертання-доручення та відповідно до п. 5.1 договору, розрахунковим способом, згідно з договірними навантаженнями.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 86 566,02 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 60 809,27 грн. та 3% річних в сумі 5 875,44 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 8.1 договору договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2011.

Пунктом 8.3 договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступній рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів того, що однією із сторін було виявлено небажання продовжувати договірні відносини шляхом звернення за місяць до закінчення його строку дії не подано, а отже договір неодноразово пролонговувався та наразі є продовженим.

Згідно додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводиться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями КМДА № 1956 від 03.11.2000, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент щомісячно з 12 по 15 число отримує у районному відділі теплозбуту № 3 за адресою вул. Щекавицька, 37/48 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п. 2 додатку № 4 документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця .

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з жовтня 2013 року по січень 2015 року на загальну суму 498 687,66 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором у період жовтень 2013 року - січень 2015 року в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем станом на момент звернення з позовом до суду становила 86 566,02 грн.

Відповідачем подані платіжні доручення № 86 від 07.06.2016 та № 89 від 17.06.2016, які свідчать про сплату боргу за теплову енергію за договором в загальному розмірі 13 667,36 грн.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 13 667,36 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 72 898,66 грн. (86 566,02 грн. - 13 667,36 грн. = 72 898,66 грн.) за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 60 809,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 5 875,44 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 60 809,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 5 875,44 грн. - 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на неможливість визначення кількості поставлено гарячої води за відсутності лічильника не приймається судом до уваги, оскільки сторонами в п. 5.1. договору було обумовлено порядок обліку теплової енергії розрахунковим способом.

Доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку по оплаті спожитої мешканцями належного йому будинку теплової енергії суперечать вимогам ч. 6 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо особливого статусу балансоутримувача як учасника відносин у сфері житлово-комунальних послуг, який відповідно до цивільно-правових угод, у т.ч. спірного договору, є споживачем одержаної від виробника теплової енергії.

Посилання відповідача на те, що договір № 1030071 від 24.11.2000 втратив чинність не приймаються судом до уваги. Так, договір є правомірним в силу ст. 204 Цивільного кодексу України, оскільки матеріали справи не містять доказів його визнання недійсним у судовому порядку, у зв'язку з набранням 25.04.2014 чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії». Більш того, відповідачем здійснювались оплати за договором після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 13 667,36 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Верстат-12» (04108, м. Київ, вул. Свободи, 3-Б, код ЄДРПОУ 23493459) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 72 898 (сімдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 66 коп. основного боргу, 60 809 (шістдесят тисяч вісімсот дев'ять) грн. 27 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 5 875 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 44 коп. - 3% річних, 2 298 (дві тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 11.07.2016.

Суддя В.В.Сівакова