Рішення

від 05.07.2016 по справі 910/10231/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016Справа №910/10231/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» доКомунального підприємства «Київський метрополітен» простягнення 47089 грн. 97 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Чорній П.В. - керівник;

Голубєв О.В. - представник за довіреністю б/н від 14.04.2016

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» з вимогами до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про стягнення 47089 грн. 97 коп., з яких 144 грн. 00 коп. 3% річних та 46946 грн. 52 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28752/14 (з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015) стягнуто з Комунального підприємства «Київський метрополітен» суму основного боргу у розмірі 194492 грн. 00 коп., пеню у розмірі 18368 грн. 27 коп. та інфляційні втрати у розмірі 11367 грн. 11 коп. (за період з 31.08.2014 по 16.02.2015). Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 46168 грн. 55 коп., нараховані за період з 13.12.2013 по 30.08.2014.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач не сплатив позивачу грошові кошти, присуджені до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28752/14 (з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8360 грн. 49 коп. за період з 14.01.2014 по 20.06.2015 та інфляційних втрат у розмірі 56579 грн. 40 коп. за період з 17.02.2015 по 20.06.2015, та рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 910/16754/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» були задоволені у повному обсязі. Позивач зазначив, що саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум, з огляду на що, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 144 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 777 грн. 97 коп. за період з 21.06.2015 по 30.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10231/16 та справу призначено до розгляду на 21.06.2016.

21.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що не має можливості надати суду обґрунтовані письмові пояснення щодо заявлених позивачем позовних вимог, оскільки у позовній заяві у справі № 910/10231/16 не міститься розрахунків позовних вимог у справах № 910/28752/14 та № 910/16754/15. Крім того, відповідач зазначив, що постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 910/16754/15 скасовано в частині присудженої до стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» пені, та у цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. За таких обставин, відповідач стверджує, що розгляд даної справи неможливий до набрання рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16754/15 (в частині пені) законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.07.2016.

04.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення, в яких позивач заперечив проти тверджень відповідача про неможливість розгляду даної справи (№ 910/10231/16) до вирішення судом при повторному розгляді справи № 910/16754/15 (в частині пені), оскільки предметом позову у справі № 910/10231/16 є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, тоді як предметом позову у справі № 910/16754/15 в частині, яка передана на новий розгляд, є стягнення з відповідача пені.

Представники позивача у судовому засіданні 05.07.2016 надали усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.07.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103038820250.

У судовому засіданні 05.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2013 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» (постачальник) укладено Договір № 03-ІІІ-13, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця електроприводи стрілочні та ізоляцію стрілочної гарнітури за кодом ДК016-2010 від 01.01.2010 № 30.20.1 «Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом», а покупець сплачує товар, визначений в асортименті, якості, кількості, за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1 до договору).

Згідно з п.п. 3.2, 3.3 Договору № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 покупець оплачує товар за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1); сума договору становить 470760 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 78460 грн. 00 коп.

Згідно з п.п. 5.2, 5.3 Договору № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність покупця у місці поставки; перехід права власності на товар відбувається в момент отримання покупцем даного товару, що наступає після підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 10.1 Договору № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Специфікацією (Додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість (470760 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 78460 грн. 00 коп.).

Судом встановлено, що 22.11.2013 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами у Специфікації до Договору № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 товар на загальну суму 470760 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 22 від 22.11.2013 на суму 470760 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» (копія вказаної видаткової накладної долучена позивачем до позовної заяви).

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності на отримання матеріальних цінностей № 106 від 21.11.2013, якою було уповноважено представника відповідача отримати від позивача товар за видатковою накладною № 22 від 22.11.2013 на суму 470760 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 Договору № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 покупець здійснює попередню оплату за договором у розмірі 30% від його вартості ; остаточний розрахунок за товар ( 70% його вартості ) здійснюється покупцем протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання товару від постачальника на підставі видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та податкової накладної, дотримуючись встановлених згідно з чинним законодавством умов та строків їх отримання.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд зазначає, що у п. 4.2 Договору № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 сторони не встановили строк здійснення відповідачем попередньої оплати, а визначили лише форму оплати (30% попередньої оплати від вартості товару).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, беручи до уваги, що строку здійснення відповідачем попередньої оплати у розмірі 30% від вартості товару, вказаної у видатковій накладній № 22 від 22.11.2013 на суму 470760 грн. 00 коп., сторонами у Договорі № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 не встановлено, а встановлена лише форма оплати - попередня, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити 30% попередньої оплати за товар, що становить 141228 грн. 00 коп., поставлений позивачем 22.11.2013 за видатковою накладною № 22 від 22.11.2013 на суму 470760 грн. 00 коп., у строк до 22.11.2013 (включно) - враховуючи факт здійснення позивачем поставки 22.11.2013 та положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач належним чином виконав свій обов'язок зі сплати позивачу попередньої оплати у сумі 141228 грн. 00 коп. за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013, сплативши 17.09.2013 грошові кошти у розмірі 90000 грн. 00 коп., 18.10.2013 - 16500 грн. 00 коп. та 18.11.2013 - 34728 грн. 00 коп., що разом становить 141228 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 268 від 17.09.2013 на суму 90000 грн. 00 коп., № 299 від 18.10.2013 на суму 16500 грн. 00 коп. та № 340 від 18.11.2013 на суму 34728 грн. 00 коп. (копії вказаних платіжних доручень зроблені судом самостійно з матеріалів справи № 910/28752/14 та долучені до матеріалів даної справи 05.07.2016).

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.3 Договору № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 остаточний розрахунок за товар ( 70% його вартості ) здійснюється покупцем протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Таким чином, враховуючи дату поставки позивачем відповідачу товару - 22.11.2013, що підтверджується видатковою накладною № 22 від 22.11.2013 на суму 470760 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що остаточний розрахунок за товар на суму 329532 грн. 00 коп. відповідач повинен був здійснити в строк до 12.12.2013 (включно).

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок з оплати 70% вартості поставленого позивачем за видатковою накладною № 22 від 22.11.2013 на суму 470760 грн. 00 коп. товару, сплативши 18.06.2014 грошові кошти у розмірі 49040 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 84 від 18.06.2014 на суму 49040 грн. 00 коп. (копія вказаного платіжного доручення зроблена судом самостійно з матеріалів справи № 910/28752/14 та долучена до матеріалів даної справи 05.07.2016).

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 280492 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 18.08.2014 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» (сторона 2) укладено Угоду про розстрочення заборгованості, відповідно до п. 1.1 якої сторона 1 визнає та підтверджує на дату укладення даної Угоди заборгованість перед стороною 2 за поставлений товар за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 у сумі 280492 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.2 Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 сторона 2 надає розстрочку у погашенні заборгованості за договором, а сторона 1 зобов'язується сплатити її на умовах даної Угоди.

Відповідно до п. 2.1 Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 сторона 1 щомісячно здійснює перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони 2 в рахунок погашення заборгованості, визначено у п. 1.1 даної Угоди.

Згідно з п. 2.2 Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості, зазначеної у п. 1.1 даної Угоди, буде здійснюватись стороною 1 в наступні строки та в наступних розмірах: до 31.08.2014 - 86000 грн. 00 коп.; до 30.09.2014 - 86000 грн. 00 коп.; до 31.10.2014 - 86000 грн. 00 коп.; до 30.11.2014 - 22492 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.1 Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 дана угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та діє до 31.12.2014.

Згідно з п. 4.4 Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 після набрання чинності даною Угодою всі попередні переговори за нею, листування, договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються погашення заборгованості за даною Угодою , втрачають юридичну силу.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання зі сплати грошових коштів, передбачених п. 2.2. Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014, в рахунок погашення заборгованості за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013, сплативши позивачу 08.09.2014 грошові кошти у розмірі 86000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 173 від 08.09.2014 на суму 86000 грн. 00 коп. (копія вказаного платіжного доручення зроблена судом самостійно з матеріалів справи № 910/28752/14 та долучена до матеріалів даної справи 05.07.2016).

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 194492 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 23.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» суми основного боргу у розмірі 194492 грн. 00 коп., пені у розмірі 50593 грн. 73 коп. та інфляційних втрат у розмірі 63087 грн. 87 коп. (справа № 910/28752/14).

16.02.2015 через канцелярію суду позивачем подані письмові пояснення у справі № 910/28752/14, в яких позивач зазначив, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача,становить 19563 грн. 60 коп. за період з 31.08.2014 по 16.02.2015, інфляційні втрати - 11367 грн. 11 коп. за період з 31.08.2014 по 16.02.2015 та 3% річних - 1943 грн. 84 коп. за період з 31.08.2014 по 16.02.2015.

Вказані письмові пояснення позивача були розцінені судом у справі № 910/28752/14 як заява про зменшення позовних вимог та прийняті до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28752/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства «Київський метрополітен» суму основного боргу у розмірі 194492 грн. 00 коп., 18368 грн. 27 коп. пені, 11367 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 1943 грн. 84 коп. 3% річних та 4662 грн. 47 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 910/28752/14 рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28752/14 скасовано в частині стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» 3% річних у розмірі 1943 грн. 84 коп.; в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» про стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» 3% річних у розмірі 1943 грн. 84 коп. відмовлено; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28752/14 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, суд апеляційної інстанції у справі № 910/28752/14 зазначив, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних позивачем у позові не заявлялась, у зв'язку з чим така вимога не може бути розцінена як збільшення позовних вимог, та є, фактично, заявою про зміну предмету позову, яка подана після початку розгляду справи по суті, у зв'язку з чим не може прийматися судом до розгляду.

Водночас, Київським апеляційним господарським судом у справі № 910/28752/14 не було встановлено, що позивач не має права на стягнення з відповідача 3% річних.

Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 було стягнуто з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» інфляційні втрати у розмірі 11367 грн. 11 коп. за період з 31.08.2014 по 16.02.2015 (в цій частині рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015).

17.06.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015, яка набрала законної сили 20.05.2015, та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 (про виправлення описки), яка набрала законної сили 10.06.2015 видано наказ, яким наказано стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» 194492 грн. 00 коп. основного боргу, 18368 грн. 27 коп. пені, 11367 грн. 11 коп. інфляційних втрат та 4662 грн. 47 коп. судового збору.

Наразі, звертаючись з даним позовом до суду у справі № 910/10231/16 позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 46168 грн. 55 коп. за період з 13.12.2013 по 30.08.2014.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 46168 грн. 55 коп. за період з 13.12.2013 по 30.08.2014 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.3 Договору № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 остаточний розрахунок за товар ( 70% його вартості ) здійснюється покупцем протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Таким чином, враховуючи дату поставки позивачем відповідачу товару - 22.11.2013, що підтверджується видатковою накладною № 22 від 22.11.2013 на суму 470760 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що остаточний розрахунок за товар на суму 329532 грн. 00 коп . відповідач повинен був здійснити в строк до 12.12.2013 (включно ).

Суд зазначає, що неодноразово ухвалами від 06.06.2016 та від 21.06.2016 зобов'язував позивача надати копії розрахунків позовних вимог у справі № 910/28752/14.

Однак, позивач вимог ухвал суду не виконав, не надав копії розрахунків позовних вимог у справі № 910/28752/14.

При цьому, 04.07.2016 через канцелярію суду позивачем долучено до матеріалів справи таблицю із зазначенням суми та періодів стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у справі № 910/28752/14, при цьому з наданих документів не вбачається, чи є вони саме тими розрахунками, які подавались до суду у справі № 910/28752/14.

З огляду на ненадання позивачем належних копій розрахунків позовних вимог у справі № 910/28752/14, з метою встановлення дійсних обставин справи судом було досліджено матеріали справи № 910/28752/14 та зроблено копії необхідних документів (позовної заяви у справі № 910/28752/14, письмових пояснень від 16.02.2015, доказів сплати відповідачем грошових коштів (платіжних доручень), які було долучено до матеріалів справи 05.07.2016.

Як встановлено судом, відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок з оплати 70% вартості поставленого позивачем за видатковою накладною № 22 від 22.11.2013 на суму 470760 грн. 00 коп. товару, сплативши 18.06.2014 грошові кошти у розмірі 49040 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 84 від 18.06.2014 на суму 49040 грн. 00 коп. (копія вказаного платіжного доручення зроблена судом самостійно з матеріалів справи № 910/28752/14 та долучена до матеріалів даної справи 05.07.2016).

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 280492 грн. 00 коп .

Як встановлено судом, наступний платіж відповідачем було здійснено 08.09.2014 на суму 86000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 173 від 08.09.2014 на суму 86000 грн. 00 коп. (копія вказаного платіжного доручення зроблена судом самостійно з матеріалів справи № 910/28752/14 та долучена до матеріалів даної справи 05.07.2016), у зв'язку з чим заборгованість відповідача за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 становила 194492 грн. 00 коп. та була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28752/14.

Таким чином, у період з 13.12.2013 по 30.08.2014 (період нарахування позивачем інфляційних втрат) заборгованість відповідача за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 становила 329532 грн. 00 коп. (у період з 13.12.2013 по 17.06.2014 ) та 280492 грн. 00 коп. (у період з 18.06.2014 по 17.08.2014 ).

Що стосується періоду з 18.08.2014 по 30.08.2014 , суд зазначає, що 18.08.2014 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» (сторона 2) укладено Угоду про розстрочення заборгованості, якою сторони розстрочили сплату відповідачем заборгованості за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 у сумі 280492 грн. 00 коп. певними платежами, а саме: до 31.08.2014 - 86000 грн. 00 коп.; до 30.09.2014 - 86000 грн. 00 коп.; до 31.10.2014 - 86000 грн. 00 коп.; до 30.11.2014 - 22492 грн. 00 коп. (п.п. 1.1, 2.2 Угоди).

Тобто, з дати набрання чинності вказаною Угодою (з дати її підписання - 18.08.2014, відповідно до п. 4.1 Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014) та до дати здійснення першого платежу на суму 86000 грн. 00 коп. (п. 2.2 Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014) у відповідача був обов'язок зі сплати лише першої частини платежу, що становить 86000 грн. 00 коп.

При цьому, прострочення зі сплати першого платежу на суму 86000 грн. 00 коп. у відповідача виникло з 31.08.2014 (грошові кошти у розмірі 86000 грн. 00 коп. були сплачені відповідачем 08.09.2014, що підтверджується платіжним дорученням № 173 від 08.09.2014).

Отже, враховуючи, що у зв'язку з розстроченням сплати заборгованості відповідача за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013, а саме, зміною строків оплати товару, шляхом укладення між сторонами Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014, з дати набрання чинності вказаною Угодою (18.08.2014) у відповідача припинився обов'язок сплатити всю суму заборгованості (280492 грн. 00 коп.) та виник обов'язок сплачувати вказану заборгованість частинами (відповідно до графіку розстрочення першу частину у сумі 86000 грн. 00 коп. відповідач повинен був сплатити позивачу у строк до 31.08.2014), підстави для нарахування інфляційних втрат у період з 18.08.2014 по 30.08.2014 на суму 280492 грн. 00 коп. відсутні.

Так само, відсутні підстави для нарахування у період з 18.08.2014 по 30.08.2014 інфляційних втрат на суму 86000 грн. 00 коп., оскільки прострочення зі сплати першого платежу виникло з 31.08.2014.

При цьому, суд зазначає, що частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первісного зобов'язання. Характерним для новації є укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Тобто під новацією слід розуміти заміну сторонами зобов'язання щодо предмета і способу виконання.

Суд зазначає, що умовами Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 сторонами змінено лише строки сплати заборгованості відповідачем за поставлений позивачем товар за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 (за видатковою накладною № 22 від 22.11.2013 на суму 470760 грн. 00 коп.), а саме надано розстрочку у погашенні заборгованості, яка виникла за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013, а не погоджено виникнення нового зобов'язання, тому новації в розумінні частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України не відбулося.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 4.4 Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 після набрання чинності даною Угодою всі попередні переговори за нею, листування, договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються погашення заборгованості за даною Угодою , втрачають юридичну силу.

Тобто, сторони погодили, що всі умови, викладені в Угоді від 18.08.2014, регулюються даною угодою, а не будь-якими іншими домовленостями, які були досягнуті до її укладення та саме з метою її укладення.

Водночас, умови про те, що після укладення Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 сторони не мають майнових вимог (претензій) щодо виконання Договору № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013, які виникли у період до укладення даної угоди, вказана Угода не містить, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за прострочення сплати грошових коштів за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 у період до укладення Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 - є обґрунтованими.

Так, у випадку погодження сторонами в Угоді про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 умови щодо відсутності у кредитора (позивача) будь-яких майнових претензій щодо періоду прострочення виконання зобов'язання до укладення Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 - у кредитора були б відсутні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за такий період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 3-102гс14.

При цьому, вказана угода про розстрочення заборгованості не має зворотної сили у часі та сторонами було погоджено зміну строків оплати лише з дати укладення даної угоди .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у період з 13.12.2013 по 17.06.2014 у відповідача існувало прострочене зобов'язання зі сплати позивачу грошових коштів за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 у розмірі 329532 грн. 00 коп., та позивач має право нараховувати інфляційні втрати за вказаний період прострочення виконання грошового зобов'язання; у період з 18.06.2014 по 17.08.2014 у відповідача існувало прострочене зобов'язання зі сплати позивачу грошових коштів у розмірі 280492 грн. 00 коп., та позивач має право нараховувати інфляційні втрати за вказаний період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, підстави для нарахування інфляційних втрат за період з 18.08.2014 по 30.08.2014 у позивача відсутні, оскільки у зв'язку з розстроченням сплати заборгованості відповідача за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 шляхом укладення між сторонами Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014, з дати набрання чинності вказаною Угодою (18.08.2014) у відповідача припинився обов'язок сплатити всю суму заборгованості (280492 грн. 00 коп.) та виник обов'язок сплачувати вказану заборгованість частинами (відповідно до графіку розстрочення першу частину у сумі 86000 грн. 00 коп. відповідач повинен був сплатити позивачу у строк до 31.08.2014).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат у період з 13.12.2013 по 17.08.2014:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу, грн.Сума боргу з врахуванням індексу інфляції 13.12.2013 - 17.06.2014 329532,00 1.121 39955.12 369487.12 18.06.2014 - 17.08.2014 280492,00 1.012 3374.88 283866.88 Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат, який підлягає стягненню з Комунального підприємства «Київський метрополітен» за період з 13.12.2013 по 17.08.2014 є 43330 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» в частині стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» інфляційних втрат у розмірі 46168 грн. 55 коп., нарахованих за період з 13.12.2013 по 30.08.2014, підлягають частковому задоволенню у розмірі 43330 грн. 00 коп.

Крім того, судом встановлено, 30.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» 101120 грн. 74 коп., з яких 36180 грн. 85 коп. пені за період з 01.12.2014 по 07.05.2015, 8360 грн. 49 коп. 3% річних за період з 14.01.2014 по 20.06.2015 та 56579 грн. 40 коп. інфляційних втрат за період з 17.02.2015 по 20.06.2015 (в редакції заяви про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 910/16754/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» задоволено; стягнуто з Комунального підприємства «Київський метрополітен» пеню у розмірі 36180 грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 8360 грн. 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 56579 грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 2027 грн. 00 коп.

Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 910/16754/15 стягнуто з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» 3% річних у розмірі 8360 грн. 49 коп. за період з 14.01.2014 по 20.06.2015 та інфляційні втрати у розмірі 56579 грн. 40 коп. за період з 17.02.2015 по 20.06.2015 .

Наразі, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 144 грн. 00 коп. за період з 21.06.2015 по 30.06.2015 та інфляційні втрати у розмірі 777 грн. 97 коп. за період з 21.06.2015 по 30.06.2015 , які нараховані за прострочення сплати суми основного боргу у розмірі 194492 грн. 00 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2016 у справі № 910/16754/15 рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 910/16754/15 скасовано в частині стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» пені у розмірі 36180 грн. 85 коп.; у цій частині справу № 910/16754/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У письмових поясненнях, поданих до суду 21.06.2016, відповідач зазначив, що у зв'язку з новим розглядом справи № 910/16754/15 в частині стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» пені, розгляд даної справи не можливий до набрання рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16754/15 (в частині пені) законної сили.

Однак, суд вважає такі твердження відповідача необгрунтованими, оскільки обставини, які встановлюються судом у справі № 910/16754/15 на новому розгляді (в частині стягнення пені) не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, та можуть бути встановлені судом самостійно в межах розгляду даної справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 144 грн. 00 коп. за період з 21.06.2015 по 30.06.2015 та інфляційних втрат у розмірі 777 грн. 97 коп. за період з 21.06.2015 по 30.06.2015 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10 , від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Судом встановлено, що грошові кошти, присуджені до стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28752/14, з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015, (сума основного боргу у розмірі 194492 грн. 00 коп., пеня у розмірі 18368 грн. 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 11367 грн. 11 коп.) були сплачені відповідачем 30.06.2015 , що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 30.06.2015 (копія долучена позивачем до позовної заяви та до матеріалів справи через канцелярію суду 04.07.2016), та про це зазначає позивач у позові.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 21.06.2015 по 30.06.2015, здійснений за прострочення сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 194492 грн. 00 коп., суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що дата сплати заборгованості не враховується у період прострочення при розрахунку 3% річних.

Таким чином, враховуючи, що відповідач сплатив позивачу грошові кошти, присуджені до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 (з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015) у справі № 910/28752/14 - 30.06.2015, та беручи до уваги, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16754/15 було стягнуто з відповідача 3% річних за період з 14.01.2014 по 20.06.2015, обґрунтованим для нарахування 3% річних є період з 21.06.2015 по 29.06.2015.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 194492,00 21.06.2015 - 29.06.2015 9 3% 143,87 грн. Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» в частині стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» 3% річних у розмірі 144 грн. 00 коп. за період з 21.06.2015 по 30.06.2015 підлягають частковому задоволенню у розмірі 143 грн. 87 коп.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 21.06.2015 по 30.06.2015, здійснений за прострочення сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 194492 грн. 00 коп., суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що дата сплати заборгованості не враховується у період прострочення при розрахунку інфляційних трат, у зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат за 30.06.2015 (дата сплати відповідачем заборгованості, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 (з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015) у справі № 910/28752/14) є безпідставним.

Крім того, суд зазначає, що згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, індекс інфляції є місячним показником, який застосовується при існуванні заборгованості принаймні один місяць, та не може застосовуватись до заборгованості, яка існує декілька (менше) днів, з огляду на що застосування індексу інфляції до заборгованості на суму 194492 грн. 00 коп. з 21.06.2015 по 29.06.2015 (9 днів) є безпідставним.

Таким чином, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» в частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» інфляційних втрат у розмірі 777 грн. 97 коп. за період з 21.06.2015 по 30.06.2015.

Що стосується тверджень відповідача, викладених у письмових поясненнях, поданих до суду 21.06.2016, що він не має можливості надати суду обґрунтовані письмові пояснення щодо заявлених позивачем позовних вимог, оскільки у позовній заяві у справі № 910/10231/16 не міститься розрахунків позовних вимог у справах № 910/28752/14 та № 910/16754/15, суд зазначає, що Комунальне підприємство «Київський метрополітен» було стороною (відповідачем) у справі № 910/28752/14 та у справі № 910/16754/15, у зв'язку з чим обставини щодо заявлених позивачем у вказаних справах сум та періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат є обставинами, які повинні були бути відомі відповідачу, з огляду на його участь у вказаних справах.

Крім того, 04.07.2016 позивачем через канцелярію суду долучено до матеріалів справи таблицю із зазначенням сум та періодів нарахування, зокрема, 3% річних та інфляційних втрат у справах № 910/28752/14 та № 910/16754/15, а у судовому засіданні 05.07.2016 (при дослідженні матеріалів справи № 910/28752/14) судом долучено до матеріалів даної справи копії позовної заяви у справі № 910/28752/14, письмових пояснень від 16.02.2015 та доказів сплати відповідачем грошових коштів (платіжних доручень).

Водночас, позовні вимоги у даній справі містять розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період, заявлений до стягнення у даній справі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1450 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 12.05.2016 на суму 1450 грн. 00 коп.

Водночас, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1378 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, при зверненні позивача з даним позовом до суду, він повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп., тобто, позивачем переплачено судовий збір у розмірі 72 грн. 00 коп. (1450 грн. - 1378 грн. 00 коп.).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, у випадку подання позивачем клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, йому буде повернуто з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 72 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код: 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» (01042, м. Київ, бульвар Дружби народів, буд. 9; ідентифікаційний код: 37000619) 3% річних у розмірі 143 (сто сорок три) грн. 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 43330 (сорок три тисячі триста тридцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) грн. 18 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 11.07.2016

Суддя І.М. Отрош