Постанова

від 30.08.2016 по справі 910/10231/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р. Справа№ 910/10231/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Чорній П.В. - керівник; Голубєв А.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Костильов В.А. - за належним чином оформленою довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р.

у справі № 910/10231/16 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп"

до відповідача Комунального підприємства "Київський метрополітен"

про стягнення 47089,97 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про стягнення 47089,97 грн., з яких 144,00 грн. 3% річних та 46 168,55 грн. інфляційних втрат від суми боргу та 777,97 грн. за період з 13.12.2013р. по 30.08.2014р. та в період з 21.06.2015р. по 30.06.2015р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що його вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості придбаного товару у строки та розмірі, які були узгоджені сторонами у договорі поставки від 11 квітня 2013 року № 03-Ш-13, внаслідок чого сума боргу у розмірі 194492,00 грн. була сплачена відповідачем лише 30.06.2015р.

При цьому позивач стверджував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015р. у справі № 910/28752/14 (з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р.) стягнуто з Комунального підприємства "Київський метрополітен" суму основного боргу у розмірі 194492,00 грн., пеню у розмірі 18368,27 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11367,11 грн. (за період з 31.08.2014р. по 16.02.2015р.). У подальшому позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення пені, інфляційних втрат за період прострочення з 17.02.2015р. по 20.06.2015р., 3% річних за період з 14.01.2014р. по 20.06.2015р. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015р. у справі № 910/16754/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" були задоволені у повному обсязі.

Відповідач проти позову не заперечував, а у своїх письмових поясненнях зазначив, що немає можливості подати обґрунтовані заперечення з посиланням на те, що у позовній заяві не міститься розрахунку позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. у справі №910/10231/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" 3% річних у розмірі 143,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 43330,00 грн. та судовий збір у розмірі 1272,18 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та залишити позов без розгляду.

У доводах апеляційного оскарження апелянт посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм процесуального права при збиранні доказів, що на думку апелянта, є підставою для скасування оскаржуваного рішення господарського суду.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016р. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.08.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.08.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняному та судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено та сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та залишити позов без розгляду. Представник позивача вказував на необґрунтованість апеляційної скарги та законність прийнятого рішення судом першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 11.04.2013р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" (позивач, постачальник) укладено Договір № 03-ІІІ-13, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця електроприводи стрілочні та ізоляцію стрілочної гарнітури за кодом ДК016-2010 від 01.01.2010р. № 30.20.1 "Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом", а покупець сплачує товар, визначений в асортименті, якості, кількості, за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1 до договору).

Пунктами 3.2, 3.3 Договору № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013р. покупець оплачує товар за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1); сума договору становить 470760,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 78460,00 грн.

Специфікацією (Додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість (470760,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 78460,00 грн.).

Пунктами 4.2, 4.3 Договору покупець здійснює попередню оплату за договором у розмірі 30% від його вартості; остаточний розрахунок за товар (70% його вартості) здійснюється покупцем протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання товару від постачальника на підставі видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та податкової накладної, дотримуючись встановлених згідно з чинним законодавством умов та строків їх отримання.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Відповідач сплатив 17.09.2013р. у розмірі 90000,00 грн., 18.10.2013р. - 16500,00 грн. та 18.11.2013р. - 34728,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 268 від 17.09.2013р., № 299 від 18.10.2013р. та № 340 від 18.11.2013р.

Копії вказаних платіжних доручень були зроблені господарським судом самостійно з матеріалів справи № 910/28752/14 та долучені до матеріалів даної справи 05.07.2016р.

Проте вказані обставини встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р. у справі №910/28752/14, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОМГРУП" до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про стягнення 308173,60 грн., яка набрала законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 4.3 Договору поставки сторони домовилися, що остаточний розрахунок за товар (70% його вартості) здійснюється покупцем протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Таким чином, враховуючи дату поставки позивачем відповідачу товару - 22.11.2013р., що підтверджується видатковою накладною № 22 від 22.11.2013р. на суму 470760,00 грн., остаточний розрахунок за товар на суму 329532,00 грн. відповідач повинен був здійснити в строк до 12.12.2013р. (включно).

Відповідач сплатив 18.06.2014р. грошові кошти у розмірі 49040,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 84 від 18.06.2014р. на суму 49040,00 грн.

Копія вказаного платіжного доручення зроблена місцевим господарським судом самостійно з матеріалів справи № 910/28752/14 та долучена до матеріалів даної справи 05.07.2016р.

18.08.2014р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" (сторона-2) укладено Угоду про розстрочення заборгованості, відповідно до п. 1.1 якої сторона-1 визнає та підтверджує на дату укладення даної Угоди заборгованість перед стороною-2 за поставлений товар за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013р. у сумі 280492,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014р. сторона-2 надає розстрочку у погашенні заборгованості за договором, а сторона-1 зобов'язується сплатити її на умовах даної Угоди.

Згідно до п. 2.2 Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014р. сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості, зазначеної у п. 1.1 даної Угоди, буде здійснюватись стороною-1 в наступні строки та в наступних розмірах:

до 31.08.2014р. - 86 000,00 грн.;

до 30.09.2014р. - 86000,00 грн.;

до 31.10.2014р. - 86000,00 грн.; до 30.11.2014р. - 22492,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014р. дана угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та діє до 31.12.2014р.

В рахунок погашення заборгованості відповідач сплатив грошові кошти у розмірі 86000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 173 від 08.09.2014р. на суму 86000,00 грн.

Копія вказаного платіжного доручення зроблена місцевим господарським судом самостійно з матеріалів справи № 910/28752/14 та долучена до матеріалів даної справи 05.07.2016р..

23.12.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Київський метрополітен" суми основного боргу у розмірі 194492,00 грн., пені у розмірі 50593,73 грн. та інфляційних втрат у розмірі 63087,87 грн. справа № 910/28752/14.

16.02.2015р. через канцелярію суду позивачем подані письмові пояснення у справі № 910/28752/14, в яких позивач зазначив, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 19563,60 грн. за період з 31.08.2014р. по 16.02.2015р., інфляційні втрати 11367,11 грн. за період з 31.08.2014р. по 16.02.2015р. та 3% річних 1943,84 грн. за період з 31.08.2014р. по 16.02.2015р.

Вказані письмові пояснення позивача були розцінені судом у справі № 910/28752/14 як заява про зменшення позовних вимог та прийняті до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015р. у справі № 910/28752/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Київський метрополітен" суму основного боргу у розмірі 194492,00 грн., 18368,27 грн. пені, 11367,11 грн. інфляційних втрат, 1943,84 грн. 3% річних та 4662,47 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. у справі № 910/28752/14 рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015р. у справі № 910/28752/14 скасовано в частині стягнення з Комунального підприємства "Київський метрополітен" 3% річних у розмірі 1943,84 грн. 84 коп.; в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" про стягнення з Комунального підприємства "Київський метрополітен" 3% річних у розмірі 1943,84 грн. відмовлено; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28752/14 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, суд апеляційної інстанції у вищевказаній справі зазначив, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних позивачем у позові не заявлялась, у зв'язку з чим така вимога не може бути розцінена як збільшення позовних вимог, та є, фактично, заявою про зміну предмету позову, яка подана після початку розгляду справи по суті, у зв'язку з чим не може прийматися судом до розгляду.

Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015р. було стягнуто з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" інфляційні втрати у розмірі 11367,11 грн. за період з 31.08.2014р. по 16.02.2015р. (в цій частині рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р.).

17.06.2015р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р., яка набрала законної сили 20.05.2015р., та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. (про виправлення описки), яка набрала законної сили 10.06.2015р. видано наказ, яким наказано стягнути з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" 194492,00 грн. основного боргу, 18368,27 грн. пені, 11367,11 грн. інфляційних втрат та 4662,47 грн. судового збору.

Звертаючись з позовом до господарського суду у даній справі позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 46168,55 грн. за період з 13.12.2013р. по 30.08.2014р.

У період з 13.12.2013р. по 30.08.2014р. (період нарахування позивачем інфляційних втрат) заборгованість відповідача за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013р. становила 329532,00 грн. та 280492,00 грн. (у період з 18.06.2014р. по 17.08.2014р.).

Що стосується періоду з 18.08.2014р. по 30.08.2014р., то 18.08.2014р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" (сторона-2) укладено Угоду про розстрочення заборгованості, якою сторони розстрочили сплату відповідачем заборгованості за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013р. у сумі 280492,00 грн. певними платежами, а саме: до 31.08.2014р. - 86000,00 грн.; до 30.09.2014р. - 86000,00 грн.; до 31.10.2014р. - 86000,00 грн.; до 30.11.2014р. - 22492,00 грн. (пункти 1.1, 2.2 Угоди).

Тобто, дати її підписання та до дати здійснення першого платежу на суму 86000,00 грн. (п. 2.2 Угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014р.) у відповідача існував обов'язок зі сплати лише першої частини платежу, що становить 86000,00 грн.

При цьому, прострочення зі сплати першого платежу на суму 86000,00 грн. у відповідача виникло з 31.08.2014р. (грошові кошти у розмірі 86000,00 грн. були сплачені відповідачем 08.09.2014р., що підтверджується платіжним дорученням № 173 від 08.09.2014р.).

Отже, у зв'язку з укладенням Угоди про розстрочення у відповідача припинився обов'язок по одноразовій сплаті існуючої та визнаної відповідачем заборгованості у розмірі 280492,00 грн. та виник обов'язок по сплаті узгоджених платежів відповідно до графіку розстрочення. Так, 86000,00 грн. відповідач повинен був сплатити позивачу у строк до 31.08.2014р.

Таким чином, кредитор не вправі був вимагати повернення 280492,00 грн. боргу та інфляційних втрат у період з 18.08.2014р. по 30.08.2014р.

Так само, відсутні підстави для нарахування у період з 18.08.2014р. по 30.08.2014р. інфляційних втрат на суму 86000,00 грн., оскільки прострочення зі сплати першого платежу виникло з 31.08.2014р.

При цьому, вказана угода про розстрочення заборгованості не має зворотної сили у часі та сторонами було погоджено зміну строків оплати лише з дати укладення даної угоди і не є новацією у розумінні ч. 2 ст. 604ЦІК України, адже предмет і спосіб виконання існуючого між сторонами зобов'язання не змінилися.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що:

у період з 13.12.2013р. по 17.06.2014р. у відповідача існувало прострочене зобов'язання зі сплати позивачу грошових коштів за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013р. у розмірі 329532,00 грн. і позивач має право нараховувати інфляційні втрати за вказаний період прострочення виконання грошового зобов'язання;

у період з 18.06.2014р. по 17.08.2014р. у відповідача існувало прострочене зобов'язання зі сплати позивачу грошових коштів у розмірі 280492,00 грн., і позивач має право нараховувати інфляційні втрати за вказаний період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, підстави для нарахування інфляційних втрат за період з 18.08.2014р. по 30.08.2014р. у позивача відсутні, оскільки з дати набрання чинності Угодою про розстрочення у відповідача припинився обов'язок по сплаті всієї суми заборгованості у розмірі 280492,00 грн.) та виник обов'язок сплачувати вказану заборгованість частинами (відповідно до графіку розстрочення першу частину у сумі 86000,00 грн. відповідач повинен був сплатити позивачу у строк до 31.08.2014р.).

Враховуючи зазначене, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат, колегія зазначає, що за період 13.12.2013р. - 17.06.2014р. нарахованих на 329532,00 грн. заборгованості підлягають стягненню - 39955.12 грн.; а за період 18.06.2014р. - 17.08.2014р. на суму 280492,00 грн. - 3374.88 грн. (всього 43 330,00 грн.).

Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат, який підлягає стягненню з Комунального підприємства "Київський метрополітен" за встановлений період є 43330,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" в частині стягнення з Комунального підприємства "Київський метрополітен" інфляційних втрат нарахованих за заявлений позивачем період, підлягають частковому задоволенню у встановленому судом розмірі 43330,00 грн.

Крім того, 30.06.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Комунального підприємства "Київський метрополітен" 101120,74 грн., з яких 36180,85 грн. пені за період з 01.12.2014р. по 07.05.2015р., 8360,49 грн. 3% річних за період з 14.01.2014р. по 20.06.2015р. та 56579 грн. 40 коп. інфляційних втрат за період з 17.02.2015р. по 20.06.2015р. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015р. у справі № 910/16754/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" задоволено; стягнуто з Комунального підприємства "Київський метрополітен" пеню у розмірі 36180,85 грн., 3% річних у розмірі 8360,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 56579,40 грн. та судовий збір у розмірі 2027,00 грн.

При цьому рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015р. у справі № 910/16754/15 стягнуто з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" 3% річних у розмірі 8360,49 грн. за період з 14.01.2014р. по 20.06.2015р. та інфляційні втрати у розмірі 56579,40 грн. за період з 17.02.2015р. по 20.06.2015р.

У справі, що переглядається судом, Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 144,00 грн. за період з 21.06.2015р. по 30.06.2015р. та інфляційні втрати у розмірі 777,97 грн. за період з 21.06.2015р. по 30.06.2015р, які нараховані за прострочення сплати суми основного боргу у розмірі 194492,00 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010р. № 10/25, від 04.07.2011р. № 13/210/10, від 12.09.2011р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011р. № 12/207, від 23.01.2012р. № 37/64.

Колегією встановлено, що сума основного боргу у розмірі 194492,00 грн., сплачена відповідачем 30.06.2015р., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 30.06.2015р., а тому день сплати боргу не повинен був враховуватися для визначення періоду при розрахунку 3% річних, відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" в частині стягнення з Комунального підприємства "Київський метрополітен" 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 143,87 грн. за період з 21.06.2015р. - 29.06.2015р.

Не можна визнати вірними і такими, що відповідають правовим позиціям Вищого господарського суду України, вимоги позову на підставі здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з 21.06.2015р. по 30.06.2015р., нарахованих на суму боргу у розмірі 194492,00 грн., який сплачений 30.06.2015р.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, незалежно від доводів сторін, судова колегія встановила, що підчас розгляду справи відповідач заявляв клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної із нею справи № 910/16754/15, мотивуючи тим, що Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2016р. рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. у справі № 910/16754/15 скасовано в частині стягнення з Комунального підприємства "Київський метрополітен" пені у розмірі 36180,85 грн. і у цій частині справу № 910/16754/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції вказане клопотання залишив без задоволення, мотивуючи тим, що обставини, які встановлюються судом у справі № 910/16754/15 на новому розгляді (в частині стягнення пені) не впливають збирання та оцінку доказів у даній справі та можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Судова колегія погоджується з мотивами, викладеними судом першої інстанції при відхиленні клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі, засновуючись на такому.

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Предметом позову у справі № 910/16754/15 і стосовно якого спір направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, були, зокрема, вимоги щодо стягнення нарахованої позивачем пені за період з 01.12.2014р по 07.05.2015р.

Між тим, у справі, яке переглядається апеляційним судом, пені не заявлялися до стягнення.

Отже, обидві справи не є пов'язаними.

Скаржник, в якості підстави для скасування рішення суду першої інстанції зазначав, що суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому процесуальним законом повноважень і самостійно збирав докази і долучав їх до матеріалів даної справи, а саме: копії позовної заяви у справі № 910/28752/14, письмові пояснення від 16.02.2015р., платіжні доручення. На думку скаржника, якщо документів по справі не було достатньо і позивач їх не подавав, місцевий господарський суд мав залишити позов без розгляду. Розгляд справи у відсутність поданих позивачем документів і самостійне з'ясування судом обставин справи, на думку скаржника, є порушенням норм процесуального права і підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддів з такими доводами погодитися не може, адже згідно з приписами ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Самостійне зняття судом першої інстанції копій доказів, безумовно, порушує принцип рівності та змагальності сторін, проте і без вказаних документів, лише засновуючись на поданих позивачем документах, суд першої інстанції вправі був вирішити спір на підставі наявних у справі доказів.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. у справі № 910/10231/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. у справі № 910/10231/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. у справі № 910/10231/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10231/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Н.Ф. Калатай

С.І. Буравльов