Рішення

від 07.07.2016 по справі 920/536/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.2016 Справа № 920/536/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛК «ТРІОЛІНК»,

м. Київ,

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

м. Лебедин, Сумська область,

про стягнення 40 306 грн. 00 коп.

Суддя Заєць С. В.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Данілова Т. А.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 40306 грн., в тому числі заборгованість в сумі 33500 грн. 00 коп. відповідно до договору поставки від 08.04.2015 № 66/04-15, штраф за прострочення оплати в сумі 3350 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 977 грн. 00 коп., втрати від інфляції в сумі 2479 грн. 00 коп., а також витрати з оплати судового збору.

На виконання ухвали суду від 09.06.2016 Регіональною філією «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» було надано суду копію залізничної накладної № 43294065 з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу на станції призначення.

Представник позивача в судове засіданні від 07.07.2016 не прибув, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання 07.07.2016 явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:

08.04.2015 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 66/04-15 (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1. та 1.2. договору продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах, зазначених у цьому договорі, цемент в кількості, в асортименті та за ціною згідно Специфікацій на кожну партію (поставку) Товару.

За умовами п.2.1., 3.3. Договору поставка здійснюється відповідно до наданого покупцем замовлення; доставка здійснюється залізничним транспортом у місце (залізнична станція призначення), вказане покупцем у замовленні.

Як зазначає позивач, 23.04.2015 відповідачем позивачу надано Замовлення до Договору на поставку партії товару найменуванням «Портландцемент з шлаком ПЦ ІІ/Б-Ш-400» пакуванням 25 кг виробництва ВАТ «Євроцемент-Україна» у кількості 68 т; місце доставки - залізнична станція Лебедин Південної залізниці, вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_1 (Відповідач).

На підставі даного замовлення Сторонами підписано Специфікацію № 1 до Договору та узгоджено загальну вартість товару в розмірі 81 192 грн. з ПДВ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до умов договору, Замовлення Відповідача та Специфікації № 1 до Договору Позивачем було придбано у виробника Публічного акціонерного товариства «Євроцемент» 1 вагон (68т) цементу марки ПЦ ІІ/Б-Ш-400 (товар). Придбання товару здійснено шляхом подання АТ «Євроцемент-Україна» заявки б/н від 23.04.2015 на відвантаження Товару залізничним транспортом за реквізитами, наданими відповідачем, та оплати вартості Товару в розмірі 80376 грн. з ПДВ на банківський рахунок виробника платіжним дорученням № 662 від 27.04.2015. Вказаний Товар був відвантажений виробником та відправлений 28.04.2015 залізничним транспортом зі станції Шебелинка на станцію Лебединська Південної залізниці на адресу Відповідача.

Факт поставки та отримання товару відповідачем підтверджується матеріалами справи, а саме залізничною накладною № 43294065 від 05.05.2015.

Відповідно до п. 3.2. Договору датою поставки вважається дата передання постачальником товару перевізникові.

Пунктом 4.5. Договору сторони визначили, що розрахунки за поставлений постачальником Товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії Товару від перевізника.

Позивач зазначає, що відповідно до вказаних умов Договору Позивачем було виставлено Відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000135 від 19.05.2015 на оплату вартості поставленого товару в сумі 81 192 грн. з ПДВ. Починаючи з 27.05.2015 Відповідач оплачував Позивачу вартість поставленого Товару за вказаним рахунком частинами:

- 27.05.2015 - 5 192 грн.,

- 08.06.2015 - 5 000 грн.,

- 09.06.2015 - 5 000 грн.,

- 16.06.2015 - 5 000 грн.,

- 22.06.2015 - 5 000 грн.,

- 01.07.2015 - 5 000 грн.,

- 07.07.2015 - 5 000 гри.,

- 16.07.2015 - 5 000 грн.,

- 12.08.2015 - 4 000 грн.,

- 09.09.2015 - 1 000 грн.,

- 11.09.2015 - 1 000 грн.,

- 18.09.2015 - 500 грн.,

- 23.09.2015 - 500 грн.,

- 30.09.2015 - 500 грн.

Всього відповідачем сплачено позивачу за поставлений товар 47692 грн. 00 коп.

Станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 500 грн. 00 коп..

Позивачем з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію № 11 від 18.02.2016. Відповідачем відповіді на претензію не надано, заборгованість не сплачено.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією залізничної накладної, проте в порушення взятих на себе зобов'язань та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати товару, у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 33500 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком позивачем відповідачеві нараховано інфляційних втрат в сумі 2479 грн. 00 коп., 3 % річних - 977 грн. 00 коп.

Відповідач контррозрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань не надав.

Суд, оцінюючи поданий позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позивачем не вірно було визначено період початку нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки, товар відповідачем було отримано 05.05.2015, а відповідно до п. 4.5 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії товару від перевізника. Отже, строк нарахування необхідно починати з 05.06.2015.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням зазначеного, судом здійснено перерахунок суми 3 % річних та інфляційних нарахувань (3% річних за період з 05.06.2015 по 20.05.2016, інфляційних нарахувань за період з 05.06.2015 по 01.05.2016 виходячи з суми заборгованості 33500 грн. 00 коп.), згідно з яким загальний розмір 3% річних складає 966 грн. 45 коп., інфляційних нарахувань - 2488 грн. 19 коп. Розрахунок здійснено судом за допомогою інформаційно - аналітичного центру «Ліга» ТОВ «Ліга: Закон» 2016.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань передбачене діючим законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 966 грн. 45 коп., інфляційних нарахувань - 2479 грн. 00 коп.

В інший частині позовних вимог, щодо стягнення 10 грн. 55 коп. 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати товару покупцем більше 15 днів постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару.

Як зазначалося раніше, товар відповідачем було отримано 05.05.2015, відповідно до п. 4.5 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії товару від перевізника. Отже, строк нарахування штрафних санкцій починається з 05.06.2015.

Відповідно до поданого розрахунку відповідачеві нараховано штраф в сумі 3350 грн. 00 коп., виходячи з суми основного боргу 33500 грн. 00 коп.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 3350 грн. 00 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1378 грн. 13 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛК «Тріолінк» (03037, м. Київ, проспект Червонозоряний, буд. 6-В, офіс 141, код 39079900) 33500 грн. 00 коп. основної суми боргу, 2479 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 966 грн. 45 коп. - 3 % річних, 3350 грн. 00 коп. штрафу, 1378 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 10 грн. 55 коп. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.07.2016.

Суддя С.В. Заєць