Рішення

від 05.07.2016 по справі 915/603/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 915/603/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Дочірнього підприємства В«ЛІССЕРВІСВ» , вул. Заводська, 41, м. Миколаїв, 54042 (код ЄДРПОУ 33513969)

до відповідача ОСОБА_1 сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, вул. Центральна, 1, с. Галицинове, Жовтневий район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 22440768)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АВК-ІнвестВ» , вул. Набережна, 56, с. Галицинове, Жовтневий район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 24797189)

про визнання права власності на самочинно збудоване майно

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 09.06.2016 року;

від позивача: ОСОБА_4 довіреність 22.03.2016 року;

від відповідача: представник не з'явився;

від третьої особи: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство В«ЛІССЕРВІСВ» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 сільської ради Жовтневого району Миколаївської області про визнання за Дочірнім підприємством В«ЛІССЕРВІСВ» права власності на самочинно збудоване майно - капітальної будівлі (споруди) - ангар загальною площею 636, 9 кв. м, яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, село Галицинове, вул. Набережна, 56/1 (літ. А), на земельній ділянці, якою користується ДП В«ЛІССЕРВІСВ» , як особа, яка здійснила самочинне будівництво.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.05.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 09.06.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АВК -ІнвестВ» . Розгляд справи відкладено на 22.06.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.06.2016 року відкладено розгляд справи на 05.07.2016 року.

В судовому засіданні 05.07.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне.

Дочірнє підприємство «ЛІССЕРВІС» звернувся з даним позовом про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво, а саме - нежитлового об'єкту - ангару загальною площею 636,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, село Галицинове, вул. Набережна, 56/1 (надалі - Об'єкт).

Керуючись положеннями ст. 15, 331, 375, 376 ЦК України, позивач просив суд визнати право власності на об'єкт самочинного будівництва.

Відповідач в судові засідання повноважного представника не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем подано суду письмові пояснення (арк. 61), у яких відповідач зазначив, що визнає позов в повному обсязі та просить суд розглянути позов без представника сільської ради.

Клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача судом розглянуто та задоволено.

Представник третьої особи в судові засідання повноважного представника не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

На виконання вимог ухвали суду третьою особою подано суду письмові пояснення (арк. 83, 91), в яких третя особа повідомила суд про те, що ТзОВ «АВК-Інвест» не має оформленого права на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, село Галицинове, вул. Набережна, 56/1. Власником є ОСОБА_1 сільська рада Жовтневого району Миколаївської області. Будь-яких майнових та немайнових претензій ТзОВ «АВК-Інвест» до ДП «ЛІССЕРВІС» не має. Земельна ділянка, на якій розташовано об'єкт самочинного будівництва, знаходиться за межами земель, на яких розташовані об'єкти ТзОВ «АВК-Інвест».

Позовні вимоги третя особа підтримала в повному обсязі. Розгляд справи просила проводити буз участі представника ТзОВ «АВК-Інвест».

Клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи судом розглянуто та задоволено.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та Дочірнім підприємством «ЛІССЕРВІС» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 1/02-14 від 06.02.2014 року, відповідно до умов якого покупцем було придбано у власність комплект конструкції арочного складу (ангару) загальною площею 636, 9 кв. м. (арк. 9-13, 45-55).

На виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв у власність комплект конструкції арочного складу (ангару) загальною площею 636, 9 кв. м., про що між сторонами складено та підписано акт приймання - передачі від 06.02.2014 року (арк. 14).

Позивач після купівлі комплекту конструкцій арочного складу (ангару) здійснив будівництво об'єкту.

Відповідно до п. 1.6 Статуту Дочірнього підприємства «ЛІССЕРВІС», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «ЕСКАЛА» № 2/2015 від 04.06.2015 року, підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації. Підприємство вправі від свого імені укладати угоди, придбавати майно і особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в загальних та господарських судах (арк. 25-33).

Відповідно до п. 2.2 Положення про Філію «ГАЛИЦИНІВСЬКА» Дочірнього підприємства «ЛІССЕРВІС», затвердженого рішенням власника від 05.06.2014 року, Філія «Галицинівська» як відокремлений структурний підрозділ Дочірнього підприємства «ЛІССЕРВІС» діє від імені ДП «ЛІССЕРВІС» (арк. 34-41).

На замовлення Філії «Галицинівська» Дочірнього підприємства «ЛІССЕРВІС» станом на 01.09.2015 року було виготовлено Технічний паспорт на ангар за адресою: № 56/1, вул. Набережна, село Галицинове (арк. 17-24).

Як вбачається з Технічного паспорту технічні характеристики об'єкта наступні: фундамент, підлога - бетон; стіни - металеві проф. листи; перекриття, покрівля - металеві; двері - металеві ворота (арк. 21). Загальні відомості: рік побудови - 2012 рік; кількість поверхів - 1; площа забудови - 659, 90 кв. м. (арк. 23).

Судом також встановлено наступне.

Як зазначено у позовній заяві земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва, користується ТзОВ В«АВК -ІнвестВ» (арк. 3).

В позовній заяві також зазначено, що з 2015 року Філія «Галицинівська» ДП «ЛІССЕРВІС» подає до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та сплачує земельний податок, тобто користується земельною ділянкою та здійснює всі необхідні витрати як користувач (арк. 4).

Доказів на підтвердження вищевикладеного суду не подано.

В письмових поясненнях вх. № 10555/16 від 08.06.2016 року позивач зазначив, що у позовній заяві позивачем помилково вказано, що відповідною земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва, користується ТзОВ В«АВК -ІнвестВ» . Власником земельної ділянки, на якій розташований нежитловий об'єкт - ангар загальною площею 636, 9 кв. м., що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, село Галицинове, вул. Набережна, 56/1, є ОСОБА_1 сільська рада Жовтневого району Миколаївської області (арк. 60).

В письмових поясненнях вх. № 11221 від 22.06.2016 року та вх. № 11650/16 від 30.06.2016 року третя особа ТзОВ «АВК-ІНВЕСТ» повідомила суд про те, що ТзОВ «АВК-ІНВЕСТ» не має оформленого права на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, село Галицинове, вул. Набережна, 56/1. Власником є ОСОБА_1 сільська рада Жовтневого району Миколаївської області (арк. 83, 91).

Ухвалами господарського суду від 09.06.2016 року, від 22.06.2016 року суд зобов'язував сторін надати інформацію щодо земельної ділянки, на якій знаходиться самочинно збудоване майно (інформацію щодо форми власності земельної ділянки, власника та землекористувача, місце розташування, цільового призначення, площі тощо) (витяг з Державного земельного кадастру та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ).

Вимог ухвал суду не виконано. Натомість, сторонами подано суду довідку ОСОБА_1 сільської ради № 630 від 30.06.2016 року, відповідно до якої земельна ділянка, на якій ДП «ЛІССЕРВІС» самовільно без правоустановчих документів побудувало ангар, знаходиться в землях запасу території ОСОБА_1 сільської ради (арк. 88-90).

На запит суду отримано також наступну інформацію:

- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ТзОВ «АВК - Інвест» станом на 09.06.2016 року відсутні відомості про право власності або право користування (оренди) на земельні ділянки (арк. 72-77);

- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ДП «ЛІССЕРВІС» станом на 09.06.2016 року відсутні відомості про право власності або право користування (оренди) на земельні ділянки (арк. 78).

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Будівництво об'єктів нерухомості є взаємопов'язаною діяльністю різних суб'єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об'єкта будівництва, яка включає різні аспекти і етапи будівництва.

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Поняття «будівництво» включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва (ч. 3 ст. 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

За змістом ч. 4, 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Таким чином, стаття 331 ЦК України визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, та не регулює правовий режим самочинного будівництва.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України. Правовідносини, що виникають з приводу самочинного будівництва, тобто у випадках, коли вимоги закону при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені, врегульовано спеціальною нормою, а саме статтею 376 ЦК України.

Для визнання будівництва самочинним воно має бути пов'язане з об'єктом нерухомості й порушувати одне з положень статті 376 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Тобто, у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в ч. 1 ст. ст. 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети , за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно .

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 року по справі № 6-1328цс15; від 28.01.2015 року по справі № 6-225цс14.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року № 6 на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

При цьому суд має враховувати, що відсутність заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, чи визнання такого позову має бути обґрунтовано відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення таких процесуальних дій, зокрема, договорами купівлі продажу земельної ділянки, оренди, міни.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В спірному випадку позивачем здійснено будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була відведена йому (без правовстановлюючих документів на право власності або на право користування на земельну ділянку), без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту. Будь-які докази про відсутність істотних порушень будівельних норм і правил відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами у справі. В позові слід відмовити.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

відмовити в позові.

Судовий збір в розмірі 5 250 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят грн. 00 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 11.07.2016 року

Суддя Е.М. Олейняш