Рішення

від 05.07.2016 по справі 922/1574/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р.Справа № 922/1574/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв до Комунального підприємства "Чугуївська агенція комунальних ресурсів", м. Чугуїв про стягнення 142106,50 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 29 від 13.01.2016 р.

відповідача - ОСОБА_2, керівник підприємства

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Чугуївтепло" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Чугуївська агенція комунальних ресурсів" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 152106,50 грн., з яких: основний борг за договором № 458 про постачання теплової енергії від 28.09.2010 р. - 128585,14 грн.; пеня - 15290,95 грн.; 3% річних - 1355,67 грн.; інфляційні втрати - 6874,74 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.06.2016 р. о 10:20.

02.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 08.06.2016 р. о 11:00.

08.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 05.07.2016 р. о 11:20.

Представники сторін надали заяву (вх. № 21911 від 05.07.2016 р.) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 05.07.2016 р. за вх. № 21913, надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка судом долучена до матеріалів справи. Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 142106,50 грн., з яких: основний борг - 118585,14 грн.; пеня - 15290,95 грн.; 3% річних - 1355,67 грн.; інфляційні втрати - 6874,74 грн., у зв'язку з проведенням відповідачем 24.06.2016 р. часткової оплати основного боргу в сумі 10000,00 грн.

Враховуючи положення ст. 22 ГПК України господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

28.09.2010 р. між Комунальним підприємством "Чугуївська агенція комунальних ресурсів" (споживач) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло" (енергопостачальна організація) був укладений договір № 458 про постачання теплової енергії (надалі - договір).

Розділом 1 договору було передбачено, що енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.1. договору було передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно додатку 1а, 1б, 1в до цього договору у вигляді гарячої води або водяної пари на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання; технологічні потреби.

Відповідно п.п. 5.1., 5.3. договору облік споживання теплової енергії проводиться при наявності договору: по приладах обліку - з моменту оформлення акту про ведення в експлуатацію та на підставі двостороннього акту про кількість використаної теплової енергії. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звітні документи про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1а до договору.

Згідно п.п. 6.1., 6.2. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.3. договору споживач за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо споживач розраховується за показанням приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення додатково сплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків зараховується на наступний місяць п.6.4. договору.

Відповідно до гарантійного листа № 98 від 05.11.2015 р. відповідач зобов'язувався проводити оплату відповідно до умов договору. Також, відповідачем були складені акт включення споживача № 161 та акт виключення споживача № 193.

Згідно двосторонніх актів показань теплолїчильника № 123 за листопад 2015 року, № 206 за грудень 2015 року, № 297 за січень 2016 року, № 378 за лютий 2016 року, № 488 за березень 2016 року, вартість спожитої відповідачем теплової енергії становить 192585,14 грн.

Позивачем були надані до суду копії актів звірки розрахунків від 01.01.2016 р. та від 20.04.2016 р., та копії рахунків споживача та актів здачі прийому послуг за листопад - грудень 2015 р., січень - березень 2016 р., які були направлені відповідачу (том 1 а.с. 25 - 47).

Згідно позову позивач вказує, що за період з 01.11.2015 р. по 21.04.2016 р. відповідачем було проведено оплати 25.01.2016 р. в сумі 28000,00 грн., 26.02.2016 р. в сумі 18000,00 грн. і 21.04.2016 р. в сумі 18000,00 грн. Також, відповідачем 24.06.2016 р. було сплачено позивачу за договором 10000,00 грн. про що свідчить банківська виписка від 29.06.2016 р.

За таких обставин з урахуванням оплат заборгованість відповідача, яка утворилася за період з 01.11.2015 р. по 31.03.2016 р. (включно) складає 118585,14грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За таких обставин господарський суд вважає, що сума основного боргу у розмірі 118585,14 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1355,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6874,74 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми пені у розмірі 15290,95 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за період 16.12.2015 р. - 19.05.2016 р. складає 15290,95 грн.

Пунктом 7.2.2. договору було передбачено, що споживач (відповідач) несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 15290,95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, та те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, суд на підставі ст. 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2281,60 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Чугуївська агенція комунальних ресурсів" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 116, ідентифікаційний код 35248317, р/р 26003806860311 ХОД АКБСР УСБ м. Харків, МФО 351016) на користь Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, ідентифікаційний код 35944142, р/р 260323043842 філія ХОУ АТ "Ощадбанк" в м. Харкові, МФО 351823) суму основного боргу у розмірі 118585,14 грн.; пеню у розмірі 15290,95 грн.; 3% річних у розмірі 1355,67 грн.; інфляційні втрати у розмірі 6874,74 грн. та суму сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2281,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 11.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_3