Постанова

від 20.05.2016 по справі 804/1963/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2016 р. Справа № 804/1963/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іпрохім-Союз» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іпрохім-Союз» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від №0003292205 від 05.11.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Іпрохім-Союз», код за ЄДРПОУ 36877685, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з платниками податків ПП «ТГС-МОНТАЖ» (код 34499411), ТОВ «РУЖИК-70» (код 37148956), ТОВ «2М ГРУП» (код 37276854), ТОВ «ГЛОБАЛБУД» (код 37731566), ТОВ «МЕГА ПРОМ» (код 37212743, ТОВ «МАРИТЕН» (код 37275316), ТОВ «ЛАНТІКОМ» (код 37275337), ТОВ «ФАТРОН» (код 38432062), ТОВ «ЛІНК-ГРУП» (код 38432078), ТОВ «ФАЙ-ТОРГ» (код 38434060), ТОВ «ВІДАР ТД» (код 38434096), ТОВ «ТД ОСОБА_6» (код 38918870) за період з 01.03.2012 року по 31.03.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №139/22-05/36877685 від 22.10.2015 року, у висновках якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування, безтоварність таких операцій та неможливість реального здійснення платником податків операцій з контрагентами за березень 2012 року - березень 2014 року; встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 з урахуванням вимог п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 572 625,00 грн.

05 листопада 2015 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003292205 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 965 781,25 грн., в тому числі 1 572 625,00 грн. за основним платежем та 393 156,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналізу вказаних норм свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та TOB «ТГС-МОНТАЖ» у спірному періоді було укладено договір №7-О від 29.02.2012 року, за яким виконавець (TOB «ТГС-МОНТАЖ») здійснює в інтересах замовника охоронне спостереження. Додатковою угодою №2 від 01.10.2012 року до вказаного договору внесено зміни щодо ціни договору.

Виконання умов даного договору підтверджується актами надання послуг, податковими накладними. Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

В акті перевірки 139/22-05/36877685 від 22.10.2015 року податковим органом зазначено, що розрахунки між контрагентами відбулись з порушенням тридцятиденного строку, встановленого договором, проте суд зауважує, що оплата отриманих послуг після спливу строку їх оплати не впливає на можливість надання відповідних послуг виконавцем послуг.

Також відповідач зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «ТГС-МОНТАЖ» є неспеціалізована оптова торгівля, що не має будь-якого відношення до наданих позивачу послуг охорони, однак за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, крім інших видів діяльності за ТОВ «ТГС-МОНТАЖ» значиться код КВЕД 80.10 Діяльність приватних охоронних служб, що свідчить про те, що правовідносини ТОВ «ТГС-МОНТАЖ» з позивачем здійснювались у відповідності з видами діяльності підприємства, вказаними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Ружик-70» (виконавець) укладено договір №3/1 від 03.03.2012 року, у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати послуги по завантаженню-розвантаженню вантажів.

Зміст проведених господарських операцій по даному договору підтверджується податковими накладними, актами наданих послуг. Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі.

Господарські взаємовідносини між ТОВ «Іпрохім-Союз» та ТОВ «2М ГРУП» підтверджуються податковою накладною №2339 від 13.04.2012 року та актом надання послуг №ОУ-13/0-04 від 13.04.2012 року. Розрахунки були проведені у безготівковій формі.

Між позивачем та ТОВ «ГЛОБАЛБУД» господарські договори не укладались. На адресу позивача від вказаного контрагента було виписано податкові накладні №14 від 04.09.2012 року, №45 від 11.09.2012 року, №159 від 23.08.2012 року на загальну суму ПДВ 1033,33 грн.; акти надання послуг №ОУ-04/09-01 від 04.09.2012 року, №ОУ-11/09-01 від 11.09.2012 року, №ОУ-23/08-02 від 23.08.2012 року. Банківські виписки від 11.09.2012 року та від 20.09.2012 року свідчать про оплату позивачем отриманих послуг, в т.ч. ПДВ на загальну суму 1033,33 грн.

Згідно документів, що містяться в матеріалах справи, між позивачем та ТОВ «МЕГА ПРОМ» укладено договори про надання послуг №154 від 04.04.2012 року, №159 від 21.05.2012 року та договір поставки №161 від 23.05.2012 року.

Факт виконання укладених договорів підтверджується протоколами до договору про договірну ціну послуг, актами надання послуг, податковими накладними, специфікаціями, банківськими виписками про оплату позивачем послуг ТОВ «МЕГА ПРОМ».

В акті перевірки податковим органом зазначено, що основним видом діяльності ТОВ «МЕГА ПРОМ» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, що не має будь-якого відношення до логістичних та складських послуг, проте в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявна інформація також про наступні види діяльності ТОВ «МЕГА ПРОМ»: код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у. - за яким підприємством надавались логістичні та складські послуги, послуги навантаження-розвантаження, сортування, прибирання території; код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації - за яким підприємством здійснювалась розміщення реклами.

Отже, правовідносини ТОВ «МЕГА ПРОМ» з позивачем здійснювались у відповідності з видами діяльності підприємства, вказаними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Між ТОВ «Іпрохім-Союз» та ТОВ «Маритен» укладено договір оренди №29/02 А від 29.02.2012 року, договір суборенди №38 А від 30.05.2012 року, договір надання послуг №30/31 від 30.03.2012 року.

На адресу позивача контрагентом було виписано податкові накладні, акти наданих послуг, розрахунки проведено у безготівковій формі.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ЛАНТІКОМ» підтверджується наступними первинними документами: договір оренди №19А від 31.08.2012 року, за яким позивач отримав в оренду нежитлові приміщення; договір суборенди №20А від 31.08.2012 року, за яким позивач отримав в суборенду складське обладнання; акти приймання-передачі складських приміщень по договору №19А від 31.08.2012 року; акти приймання-передачі обладнання до договору №20А від 31.08.2012 року; акти надання послу про прийняття позивачем послуг на суму 361 220 грн., у т.ч. ПДВ 60 203,33 грн.; податкові накладні №485, 483 від 31.10.2012 року на загальну суму ПДВ 60 203,33 грн.; банківські виписки про оплату послуг.

У перевіряємому періоді позивачем із ТОВ «ФАТРОН укладено договір поставки №201 від 20.05.2013 року, договори надання послуг №УСЛ-2803 від 28.03.2013 року, №УСЛ-0104 від 01.04.2013 року, №УСЛ-0204 від 02.04.2013 року, №УСЛ-0210 від 02.10.2013 року, на виконання яких контрагентами оформлено належним чином складені первинні документи.

Охоронні послуги позивач отримував на підставі договорів надання послуг з охорони об'єкту №23 від 28.02.2013 року та №23/1 від 28.03.2013 року, укладених із ТОВ «ЛІНК ГРУП», на виконання яких контрагентом виписано акти надання послуг; податкові накладні; банківські виписки.

Податковий орган вказав, що основним видом діяльності ТОВ «ЛІНК ГРУП» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що не має будь-якого відношення до послуг, наданих позивачу. Однак дане твердження відповідача спростовується інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про види діяльності ТОВ «ЛІНК ГРУП»: код КВЕД 80.10 Діяльність приватних охоронних служб, за яким підприємством надавались послуги для ТОВ «Іпрохім-Союз».

Позивач уклав договори надання послуг із ТОВ «ФАЙ-ТОРГ» №56 від 28.03.2013 року, за яким позивач отримав послуги по прибиранню території складу площею 1150 кв.м., та №57 від 28.03.2013 року, за яким позивач отримав послуги по прибиранню території складу площею 1702 кв.м.

Виконання господарських операцій за вказаними договорами підтверджується податковими накладними, актами надання послуг та здійсненою оплатою послуг. За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ «ФАЙ-ТОРГ» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, проте також міститься інформація про наступні види діяльності ТОВ «ФАЙ-ТОРГ»: код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у., за яким підприємством надавались послуги для позивача.

Між ТОВ «Іпрохім-Союз» та ТОВ «ВІДАР ТД» укладено договори оренди №150 від 28.02.2013 року, №150/1 від 28.03.2013 року, №161 від 28.03.2013 року, №162 від 28.03.2013 року, за якими позивач отримав в оренду склади та складське обладнання. Реальність господарських операцій по вказаним договорам підтверджується первинними документами.

З метою здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «ТД ОСОБА_6» укладено договір оренди №16 від 31.10.2013 року, за яким позивач отримав в оренду склад площею 1150 кв.м.; договір про надання послуг №24 від 31.10.2013 року, за яким позивач отримав послуги прибирання складу площею 1150 кв.м.; договір надання послуг №25 від 31.10.2013 року, за яким позивач отримав послуги навантаження-розвантаження вантажів; договір надання послуг №72 від 31.11.2013 року, за яким позивач отримав послуги рекламування хімічних препаратів - засобів захисту рослин.

Правовідносини ТОВ «ТД ОСОБА_6» з позивачем здійснювались у відповідності з видами діяльності підприємства, вказаними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема, код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, за яким підприємством надавались послуги для позивача.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про відсутність факту здійснення господарських операцій ґрунтується на наявній податковій інформації про контрагентів ТОВ «Іпрохім-Союз», через що підприємства, на думку відповідача, не мали можливості надавати послуги позивачу через маніпулювання податковою звітністю, незнаходження за місцезнаходженням, відсутністю основних фондів та недостатністю трудових ресурсів.

Проте суд вважає, що така позиція не є аргументованою та не може бути доводом неможливості виконання зобов'язань за договором, оскільки на позивача не покладено обов'язку, як і реальної можливості та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, або інших засобів, складських приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту від таких відомостей про контрагентів.

Суд зазначає, що з урахуванням статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Водночас суд звертає увагу, що самі по собі помилки у оформленні документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Матеріалами справи підтверджується рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що між учасниками досліджених господарських операцій відбувся дійсний рух активів та зміни у їх майновому стані, що є обов'язковими ознаками господарської операції.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Іпрохім-Союз» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.11.2015 р. №0003292205, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Іпрохім-Союз» з податку на додану вартість на суму 1 965 781,25 грн., з них 1 572 625,00 грн. - за основним платежем та 393 156,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іпрохім-Союз» судові витрати у розмірі 29 486,72 грн. (двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 72 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 30 травня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1