Рішення

від 05.07.2016 по справі 635/2676/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/2676/16-ц

Провадження № 2/635/1523/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого суддi ОСОБА_1

секретар судових засідань ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в пгт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом, яким просила визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки №102 кадастровий номер 6325183500:02:004:0023 площею 4,35 га, ? частину земельної ділянки №153 кадастровий номер 6325183500:02:004:0117 площею 1,01 га та ? частину земельної ділянки №262 кадастровий номер 6325183500:02:004:0028 площею 0,42 га, які розташовані на території Русько-Тишкківської сільської ради Харківського району Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої 30 травня 2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що її матір ОСОБА_5 померла 30 травня 2015 року. За життя останньою був складений заповіт від 26 лютого 2013 року, посвідчений секретарем виконкому Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області, яким вона заповідала вищевказані земельні ділянки своїй донці - ОСОБА_4 Разом з тим, на день смерті матері позивач досягла пенсійного віку, тобто була непрацездатною, у зв'язку з чим має обов'язкову частку в спадковому майні. Земельна ділянка загальною площею 5,78 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області, яка складається з: земельної ділянки №102 кадастровий номер 6325183500:02:004:0023 площею 4,35 га, земельної ділянки №153 кадастровий номер 6325183500:02:004:0117 площею 1,01 га та земельної ділянки №262 кадастровий номер 6325183500:02:004:0028 площею 0,42 га належить померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії 111-ХР 030101 від 11 грудня 2002 року, запис про реєстрацію земельної ділянки зроблений у Книзі записів державних актів на право власності на землю за №155 від 11 грудня 2002 року. Після смерті матері позивач в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовила їй в оформленні свідоцтва про право на спадщину, оскільки заповітом померла заповідала ОСОБА_4 лише одну із трьох невизначених будь-яким чином земельну ділянку, зокрема були відсутні відомості щодо кадастрових номерів земельних ділянок, їх площ та номерів, в той час, як вищевказаний державний акт був виданий на три земельні ділянки і визначити безспірним порядком на яку саме ділянку зроблено заповіт не вдається можливим, що, в свою чергу, унеможливлює розрахунок спадкової обов'язкової частки. Позивач вважає, що при спадкування за законом вона мала б права на ? частку спадкового майна, тому при наявності заповіту відповідно до ст. 1241 ЦК України, вона має право на ? частку цього майна.

Позивач у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, якою просив розглянути справу за її відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги визнала у повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ході судового розгляду справи були встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР №030101, виданого Харківською районною державною адміністрацією Ради народних депутатів 11 грудня 2002 року на підставі Розпорядження Харківської районної державної адміністрації Ради народних депутатів від 29 жовтня 2002 року №379, ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 5,78 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області.

30 травня 2015 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ №519627, виданим Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції 15 січня 2016 року.

Судом встановлено, що за життя, ОСОБА_5 склала заповіт від 26 лютого 2013 року, за яким заповідала належну їй земельну ділянку згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР-030101 від 11 грудня 2002 року своїй дочці - ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частинами 2,3 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що на час відкриття спадщини, тобто станом на 30 травня 2015 року, позивач, яка є донькою померлої (свідоцтво про народження серії І-ВЛ №433281, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 12 січня 2016 року, Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00016193764 від 13 січня 2016 року), досягла пенсійного віку, що підтверджується пенсійним посвідченням серії АГ №363197, виданим 21 грудня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 214 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.

Захист права на обов'язкову частку в спадщині може здійснюватись шляхом пред'явлення вимог про визнання права на обов'язкову частку в спадщині (ст. 1241 ЦК), перерозподіл спадщини (ст. 1280 ЦК), визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (ст. 1301 ЦК).

Спадкування обов'язкової частки в спадщині здійснюється на підставах встановлених законом, шляхом прийняття спадщини в порядку, передбаченому статтями 1268 - 1270 ЦК.

Право на обов'язкову частку в спадщині не залежить від змісту заповіту, отже рішення суду про визнання недійсним заповіту в частині, що порушує права спадкоємця на обов'язкову частку в спадщині, не вимагається.

У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на обов'язкову частку в спадщині зазначена відмова може бути оскаржена до суду в порядку позовного провадження.

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивач, протягом передбаченого ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття обов'язкової частки у спадщині, про що свідчить її заява від 26 жовтня 205 року, посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №834.

01 лютого 2016 року Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області надала позивачу відповідь за вих.№138/02-14 про неможливість оформити спадкові права останньої, оскільки у заповіті ОСОБА_4 заповідано лише одну із трьох невизначених будь-яким чином земельну ділянку (відсутні відомостіпро кадастровий номер, площу земельної ділянки, її номер) за державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР №030101, виданим та зареєстрованим в низі записів державних актів на право приватної власності на землю 11 грудня 2002 року, в той час, як зазначений державний акт виданий на три земельні ділянки і визначити безспірним порядком на яку саме ділянку зроблено заповіт не вдається можливим, що, в свою чергу, унеможливлює розрахунок спадкової обов'язкової частки.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Зі змісту Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР №030101, виданого Харківською районною державною адміністрацією Ради народних депутатів 11 грудня 2002 року вбачається, що земельна ділянка площею 5,78 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області складається з трьох окремих земельних ділянок, а саме: земельної ділянки №102 кадастровий номер 6325183500:02:004:0023 площею 4,35 га, земельної ділянки №153 кадастровий номер 6325183500:02:004:0117 площею 1,01 га та земельної ділянки №262 кадастровий номер 6325183500:02:004:0028 площею 0,42 га. Щодо кожної із земельних ділянок проведений розрахунок її нормативної грошової оцінки, про що в матеріалах справи маються відповідні документи.

Таким чином, судом встановлено, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 позивач була непрацездатною, оскільки досягла пенсійного віку, а тому відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині, яка складає ? частину спадкового майна. При цьому суд також враховує думку представника відповідача, яка не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 10, 11, 61, 197, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на ? частини земельної ділянки загальною площею 5,78 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області, яка складається з: земельної ділянки №102 кадастровий номер 6325183500:02:004:0023 площею 4,35 га, земельної ділянки №153 кадастровий номер 6325183500:02:004:0117 площею 1,01 га та земельної ділянки №262 кадастровий номер 6325183500:02:004:0028 площею 0,42 га в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої 30 травня 2015 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: