Постанова

від 11.07.2016 по справі 815/2576/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2576/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Гацанюк К.В.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «ЮКАС» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2016 року №0000551402, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «ЮКАС» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2016 року №0000551402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31971,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7993,00 грн., яке прийнято на підставі акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «ЮКАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Вектор АРТ» у період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для визначення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області порушення позивачем податкового законодавства слугували хибні припущення перевіряючого стосовно відсутності реальності придбання товарів по господарських операціях між ТОВ «Корпорація «ЮКАС» та ТОВ «Вектор АРТ», без належного аналізу безпосередньо господарських операцій та первинної документації. Так, вказаний висновок зроблено на підставі листа слідчого відділу ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 19.06.2015 року №5/25-6167 щодо відпрацювання Постанови слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 18.06.2015 року, відповідно до якої слідчим вказано про отримання від громадянина ОСОБА_3 письмових пояснень в рамках досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №120115270010001392, за правовою кваліфікацією ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, згідно яких ОСОБА_3 повідомлено про його погодження бути керівником ТОВ «Вектор АРТ» на прохання знайомого, але жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказана особа не мала. Так, на даний час ТОВ «Вектор АРТ» має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Позивач вважає, що жодним законодавчим актом не передбачено обов'язку платників податків щодо перевірки справжності підписів посадових осіб - контрагентів, дійсності та справжності статутних, облікових та інших документів, що були видані відповідними державними органами, на момент здійснення договірних відносин та видачі податкових накладних ТОВ «Вектор АРТ» було включено до ЄДРПОУ, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, згідно даних Єдиного державного реєстру з 09.10.2013 року по 26.11.2014 року керівником та єдиною уповноваженою особою товариства був ОСОБА_4, в особі якого і були укладені договори з контрагентом щодо купівлі-продажу будівельних матеріалів, а лише договір №58-с від 27.11.2014 року було укладено з ТОВ «Вектор АРТ» в особі директора ОСОБА_3, тому викладені в акті перевірки висновки не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки на момент укладання договорів контрагент мав місцезнаходження за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, офіс 414 згідно даних Єдиного державного реєстру, а повідомлення про відсутність за місцезнаходженням відправлено лише 07.09.2015 року щодо незнаходження товариства за адресою: м. Чернігів, пр.-т Миру, 68, куди воно переїхало лише у грудні 2014 року. За наведених обставин, посилання податкового органу на відсутність ТОВ «Вектро АРТ» за місцезнаходженням не має жодного відношення до взаємовідносин між позивачем та вказаним контрагентом. Факт поставки товару позивачу підтверджується усіма необхідними документами, які відповідають вимогам ч.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», достовірність яких не ставиться під сумнів відповідачем, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів, а тому сума грошового зобов'язання, визначена оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставною.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просила задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача надав до суду заперечення (а.с. 105-106з/б), в яких зазначив, що на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 25.04.2015 р. № 258, виданого ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та направлення від 25.04.2016 року №55/15-54-14-02, відповідно до Постанови слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 18.06.2016 року «Про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Корпорація «ЮКАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період листопад 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вектор АРТ» в рамках матеріалів кримінального провадження досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015270010001392, правова кваліфікація ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України», проведено перевірку позивача.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Корпорація «ЮКАС» у періоді з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року укладено з ТОВ «Вектор АРТ» договори на придбання будівельних матеріалів, а саме: від 10.11.2014 року №28-С, від 14.11.2014 року №34-С, від 17.11.2014 року №41-С, від 21.11.2014 року №50-С, від 27.11.2014 року №58-С, в рамках виконання яких ТОВ «Вектор АРТ» виписано (оформлено) на адресу позивача податкові накладні на отримання будівельних матеріалів на загальну суму 191823,62 грн., у тому числі ПДВ 31971,00 грн.

Так, згідно аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вектор АРТ» встановлено, що директором та засновником є ОСОБА_6 та аналізом наявності трудових ресурсів контрагента позивача встановлено, що відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати за жовтень 2014 року у штаті працювало 5 осіб, за цивільно-правовими договорами осіб не працювало, загальна сума нарахованої заробітної сплати склала 6500,00 грн. (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку) тобто розмір заробітної плати на одного працівника склав 1300,00 грн. Крім того, згідно з постановою слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 18.06.2016 року в рамках матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015270010001392, в ході досудового розслідування встановлено, що співробітниками оперативного управління ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС в Чернігівській області отримано письмові пояснення від громадянина ОСОБА_3, який повідомив, що на прохання знайомого погодився бути керівником ТОВ «Вектор АРТ» за виногороду, але жодного відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, в той час як податкова звітність за листопад 2014 року подавалась саме від імені вказаної особи.

Таким чином, вищенаведене свідчить про наявність ознак фіктивності, визначених ст.55 Господарського кодексу України та відповідачем зроблено висновок, що в порушення п.-п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, платником податків по взаємовідносинам з ТОВ «Вектор АРТ» завищено податковий кредит у листопаді 2014 року на суму 31971,00 грн.

У зв'язку з встановленим порушеннями відповідачем прийнято оскаржуване повідомлення-рішення, таким чином, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «Корпорація «ЮКАС» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Так, у період з 25.04.2016 р. по 29.04.2016 р. на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 25.04.2015 р. № 258, виданого ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та направлення від 25.04.2016 року №55/15-54-14-02, листа слідчого відділу Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області від 19.06.2015 року №5/25-6167 щодо відпрацювання Постанови слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 18.06.2016 року «Про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Корпорація «ЮКАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період листопад 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вектор АРТ» в рамках матеріалів кримінального провадження досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015270010001392, правова кваліфікація ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_7 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Корпорація «ЮКАС» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вектор АРТ» за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11.05.2016 р. № 1540/15-54-14-02/30739045 (а.с. 16-31).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Корпорація «ЮКАС» п.-п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків по взаємовідносинам з ТОВ «Вектор АРТ» завищено податковий кредит у листопаді 2014 року на суму 31971,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 року №0000551402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31971,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7993,00 грн. (а.с. 15).

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 року №0000551402 законним та таким, що відповідає суті виявленого порушення з огляду на наступне.

У періоді, що перевірявся податковим органом, ТОВ «Корпорація «ЮКАС» мало господарські відносини з ТОВ «Вектор АРТ» (код ЄДРПОУ 38929991) відповідно до наступних договорів:

договір купівлі-продажу від 10.11.2014 р. № 28-С, згідно з яким ТОВ «Вектор АРТ» (продавець) продає, а ТОВ «Корпорація «ЮКАС» (покупець) купляє будівельні матеріали в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у додатку №1 до договору (а.с. 32-33);

договір купівлі-продажу від 14.11.2014 р. № 34-С, згідно з яким ТОВ «Вектор АРТ» (продавець) продає, а ТОВ «Корпорація «ЮКАС» (покупець) купляє будівельні матеріали в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у додатку №1 до договору (а.с. 340-41);

договір купівлі-продажу від 17.11.2014 р. № 41-С, згідно з яким ТОВ «Вектор АРТ» (продавець) продає, а ТОВ «Корпорація «ЮКАС» (покупець) купляє будівельні матеріали в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у додатку №1 до договору (а.с. 46-47);

договір купівлі-продажу від 21.11.2014 р. № 50-С, згідно з яким ТОВ «Вектор АРТ» (продавець) продає, а ТОВ «Корпорація «ЮКАС» (покупець) купляє будівельні матеріали в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у додатку №1 до договору (а.с. 53-54);

договір купівлі-продажу від 27.11.2014 р. № 58-С, згідно з яким ТОВ «Вектор АРТ» (продавець) продає, а ТОВ «Корпорація «ЮКАС» (покупець) купляє будівельні матеріали в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у додатку №1 до договору (а.с. 60-61).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано акти прийому-передачі від 28.11.2014 року (а.с.35, 43, 49, 56, 63), рахунки-фактури №№СФ-0000162, СФ-0000163, СФ-0000164, СФ-0000165, СФ-0000166 від 27.11.2014 року (а.с.34, 42, 48, 55, 62) видаткові та податкові накладні від 28.11.2014 року (а.с.36-39, 44-45, 50-52, 57-59, 64-66).

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони не підтверджують вчинення дій щодо виконання зазначених договорів в межах господарської діяльності між TOB «Корпорація «ЮКАС» та ТОВ «Вектор АРТ» з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наявність податкової накладної дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, на що посилається позивач, але не вичерпною обставиною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування прибутковим податком, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, позивачем зазначено, що договори та документи направлялись поштою, при цьому доказів щодо їх відправлення до суду не надано, як і не надано конвертів, які отримано від контрагента.

Із наданих специфікацій, видаткових накладних та актів прийому-передачі неможливо ідентифікувати, який саме товар придбавався позивачем, а саме щодо будівельних матеріалів: вапно, гвіздки, дюбеля з шурупом, саморізи по металу зі свердлом, свердло різне, цвяхи будівельні без покриття, замки врізні в асортименті, цегла, цемент, арматура в асортименті, азбест листовий, бітумакс-каучукова дисперсійна мастика, бетон, бур, арматура, піна будівельна, алкидна емаль, валик, ґрунтовка, емаль, замок, пісок кв., відсів, пісок.

Також, позивачем не надано доказів, яким чином здійснювалось транспортування придбаних будівельних матеріалів з міста Миколаїв у місто ОСОБА_7.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювався капітальний ремонт будівель та споруд, при цьому Проекту на проведення капітального ремонту будівель та споруд позивачем до суду не надано, з якого можливо ідентифікувати кількість використаних будівельних матеріалів.

Також, станом на момент здійснення капітального ремонту, в штаті підприємства працювало 2 робітника з ремонту та 1 майстер, що унеможливлює капітальний ремонт будівлі за наведеної кількості працюючих осіб.

Крім того, згідно п.п.4.4.3 ДБН В.1.2-14-2009. СНББ. «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ», заходи, необхідні для підтримання робочого стану конструкцій, і перелік осіб, відповідальних за виконання цих заходів, повинні бути встановлені у спеціальних нормах, проектній та експлуатаційній документації з урахуванням значущості конструкцій, умов їх експлуатації, довговічності і стабільності властивостей матеріалу, умов навколишнього середовища, захищеності відзовнішніх впливів і вартості робіт із нагляду та догляду.

Капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також поліпшення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

При цьому, позивачем проектної документації та вищенаведених документів щодо здійснення капітального ремонту будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Ат. Чепіги, 45а, до суду не надано.

З договорів та актів прийому-передачі вбачається, що будівельні матеріали замовлені згідно договорів купівлі-продажу від 10.11.2014 р. № 28-С, від 14.11.2014 р. № 34-С, від 17.11.2014 р. № 41-С, від 21.11.2014 р. № 50-С, від 27.11.2014 р. № 58-С та отримані 28.11.2014 року, в той час як наряд-заказ №1 на ремонт будівель та споруд складено 01.12.2014 року (а.с.94).

Поряд з цим, згідно актів прийому-передачі позивачем отримано 50 куб. м бетону, який використано при ремонті, проте даний об'єм є неспіврозмірним можливостям здійснення такого ремонту кількості працюючих осіб по ремонту будівель.

Крім цього, Верховний Суд України в постанові від 17 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства В«Херсонський комбінат хлібопродуктівВ» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зазначив, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Так, згідно Постанови слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 18.06.2015 року, судом встановлено, що співробітниками оперативного управління ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС в Чернігівській області відібрано пояснення у громадянина ОСОБА_3 в рамках досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №120115270010001392, за правовою кваліфікацією ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, згідно яких ОСОБА_3 повідомлено про його погодження бути керівником ТОВ «Вектор АРТ» на прохання знайомого, але жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказана особа не мала, на даний час ТОВ «Вектор АРТ» має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Також, згідно аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вектор АРТ» встановлено, що директором та засновником є ОСОБА_6 та аналізом наявності трудових ресурсів контрагента позивача встановлено, що відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати за жовтень 2014 року у штаті працювало 5 осіб, за цивільно-правовими договорами осіб не працювало, загальна сума нарахованої заробітної сплати склала 6500,00 грн. (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку) тобто розмір заробітної плати на одного працівника склав 1300,00 грн., тобто ТОВ «Вектор АРТ» бракує управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів, що обумовлює неможливість здійснення ним реальних господарських операцій з урахуванням часу, місця, знаходження майна, обсягу матеріальних активів, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності.

Суд враховує також правовий висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, в постанові від 12 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«ПеріодикаВ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким документи, що стали підставою для формування даних податкового обліку, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Слід зазначити, що з огляду також на факт реєстрації ТОВ «Вектор АРТ» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість на особу, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні від його імені будь-яких первинних документів, рішення податкового органу є правомірним.

Надані позивачем документи - договір про відсутплення права вимоги (цессії) від 26.02.2015 року, повідомлення про відступлення права вимоги від 26.02.2015 року, ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків (а.с.133-138) підтверджують відсутність реальних взаєморозрахунків між позивачем та контрагентом, оскільки підписані саме ОСОБА_3, який заперечив факт своєї участі у створенні та діяльності контрагента позивача, а тому не приймаються до уваги судом як доказ протилежного.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обов'язок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує податковий кредит.

Однак, з урахуванням вищенаведених обставин, суд не може прийняти доводи позивача щодо реальності вчинення оскаржуваних господарських операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесене відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є законним і не підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «ЮКАС» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2016 року №0000551402 - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 11 липня 2016 року.

Суддя П.П. Марин