Ухвала

від 15.06.2016 по справі 1570/1358/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ К/800/52573/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Інспекція)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015

у справі № 1570/1358/2012

за позовом приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Ольвія" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Підприємство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними дії Інспекції з проведення позапланової невиїзної перевірку, оформленої актом від 25.01.2012 № 172/23-1/22482123 та з ігнорування зауважень Підприємства на цей акт перевірки, а також визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012 № 0000472301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з недоведеності платником реального характеру господарських операцій з придбання підрядних робіт у рамках правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (далі - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним і скасовано; в решті позову відмовлено. Постанову мотивовано тим, що Інспекцією не спростовано факти господарської діяльності, засвідчені поданими платником первинними документами, та не доведено недобросовісності Підприємства у сфері оподаткування при виконання господарських операцій зі спірним контрагентом.

Не погоджуючись з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.03.2011 по 31.05.2011, оформлену актом від 25.01.2012 № 172/23-1/22482123.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку про безтоварний характер операцій з придбання позивачем будівельно-монтажних робіт у названого постачальника, що виключає право Підприємства на податковий кредит з ПДВ за цими операціями. Мотивуючи цей висновок, відповідач посилається на: неперебування названого постачальника за місцезнаходженням; відсутність у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень для провадження фактичної господарської діяльності та виконання задекларованих поставок.

На підставі цього Інспекцією було прийнято податкового повідомлення-рішення від 08.02.2012 № 0000472301, за яким Підприємству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 337 340,19 грн. за основним платежем із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не є обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

За умови дотримання наведених вимог податкового законодавства платник вправі претендувати на одержання податкової вигоди, зокрема. у вигляді податкового кредиту при обчисленні сум, що підлягають сплаті до бюджету. Подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, є підставою для отримання податкової вигоди, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у таких документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими.

Аналізуючи наведені в акті перевірки доводи Інспекції, суди встановили, що за договорами підряду, укладеними позивачем з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», названий постачальник зобов'язався виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єктах Підприємства.

На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), кошториси, податкові накладні, платіжні доручення про оплату виконаних робіт у безготівковому порядку.

Відмовляючи у задоволенні цього позову, суд першої інстанції не визнав наведені первинні документи належним і достатнім доказом товарності розглядуваних операцій з посиланням на те, що у розглядуваного контрагента відсутні об'єктивно необхідні ресурси (основні і оборотні засоби, штат працівників тощо) для виконання ремонтних робіт у заявлених обсягах на умовах, визначених у договорах підряду; також суд зазначив про відсутність належних доказів на підтвердження оплати Підприємством придбаних робіт.

Втім апеляційний суд цілком об'єктивно не погодився з такими висновками суду першої інстанції. Адже власне недостатність у постачальника трудових та матеріально-технічних ресурсів не може свідчити про неможливість виконання ним зобов'язань з поставки будівельно-монтажних робіт Підприємству із залученням фізичних осіб на умовах найму та з використанням орендованих засобів. Постачальник як самостійний суб'єкт господарювання планує свою діяльність на власний ризик та самостійно вирішує питання, яким чином та за допомогою яких ресурсів він виконуватиме свої договірні зобов'язання перед контрагентами; вказані обставини перебувають поза межами контролю та впливу позивача у справі як замовника цих робіт.

Висновок суду першої інстанції про відсутність доказів оплати позивачем поставлених робіт не відповідає матеріалам даної справи, в якій містяться копії платіжних доручень на підтвердження перерахування Підприємством коштів на рахунок ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на оплату підрядних робіт. У випадку наявності сумнівів у достовірності цих платіжних документів суд повинен був витребувати додаткові докази на підтвердження цієї обставини (зокрема, виписки з банківського рахунку Товариства), а не робити категоричний висновок про відсутність розрахунків за розглядуваними операціями.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність Інспекцією обставин, що свідчать про необґрунтованість податкової вигоди платника.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова апеляційного суду зі спору учасниками провадження не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

Норми матеріального права застосовані судом апеляційної інстанції правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі № 1570/1358/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько