Рішення

від 11.07.2016 по справі 908/1267/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/40/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016 Справа № 908/1267/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного спеціалізованого підприємства В«Чорнобильська АЕСВ» , м.Славутич, Київська область,

до відповідача: Приватного підприємства В«УкрспеціндустріяВ» , м. Запоріжжя,

про стягнення 79925,00 грн.

представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність №05/2016 від 06.04.2016 р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Державне спеціалізоване підприємство В«Чорнобильська АЕСВ» з позовом до Приватного підприємства В«УкрспеціндустріяВ» про стягнення 31800,00 грн. пені та 48125,00 грн. штрафу за порушення строків оплати товару згідно договору поставки від 10.12.2015 р. №15-0306-1.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 217, 230 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.05.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/40/16 та призначено розгляд справи на 07.06.2016р.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не дотримано досудовий порядок вирішення спору, а також не надіслано відповідачу належним чином оформлений рахунок на здійснення попередньої оплати за договором.

У зв'язку з перебуванням судді Мойсеєнко Т.В. на лікарняному, помічником судді було надіслано сторонам повідомлення від 03.06.2016 р. про неможливість проведення судового засідання, призначеного на 07.06.2016 р., та призначення наступного судового засідання на 21.06.2016 р. В подальшому сторонам було надіслано аналогічне повідомлення про неможливість проведення судового засідання 21.06.2016 р. та зазначено про те, що сторони будуть повідомлені про наступну дату та час судового засідання ухвалою суду.

Враховуючи викладене, у зв'язку з виходом судді з лікарняного, з метою повідомлення сторін про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 04.07.2016 р. відкладено розгляд справи на 11.07.2016 р.

Позивач надав письмові пояснення на відзив відповідача, у яких зауважив, що дотримання досудового порядку вирішення спору не є обов'язковим. Також позивач надав копію рахунку на оплату та пояснив, що рахунок був наданий відповідачу одночасно з примірником договору. Крім того, позивач надіслав суду телеграму про розгляд справи без присутності його представника.

В судовому засіданні 11.07.2016 р. був присутній лише представник відповідача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася. Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника позивача.

В судовому засіданні 11.07.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.

10.12.2015 р. Державним спеціалізованим підприємством В«Чорнобильська АЕСВ» (постачальник, позивач) та Приватним підприємством В«УкрспеціндустріяВ» (покупець, відповідач) укладено договір поставки №15-0306-1.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю металобрухт вуглецевої сталі загальною кількістю 300т. згідно з наведеною специфікацією (надалі - товар): металобрухт вуглецевої сталі в кількості 300 т. за ціною 2525,00 грн. без ПДВ за одиницю, сума без ПДВ 757500,00 грн.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що сума договору складає 757500,00 грн. без ПДВ.

За умовами п. 2.2 договору розрахунки проводяться покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до виставленого ним рахунка на сплату. Покупець може здійснювати попередню оплату частинами, але повинен здійснити повну 100% оплату за товар у строк до 31.01.2016 р.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю обумовлений товар на своєму складі на умовах FCA згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, на складському господарстві ЧАЕС у зоні відчуження: ДТМЦ зі складу 1.1. Зобов'язання щодо забезпечення автотранспортом для транспортування товару та понесення відповідних витрат покладається на покупця.

У п. 3.2 договору погоджено, що розмір партії товару та строк відвантаження (передачі) товару проводиться у строк, який встановлюється за домовленістю сторін. При цьому вартість партії товару, що відпускається покупцю, не повинна перевищувати розміру отриманої постачальником попередньої оплати за нього.

Відповідно до п. 3.3 договору постачальник забезпечує товар такими документами:

- видаткова накладна;

- податкова накладна (в ел. вигляді);

- документи, які підтверджують проведення радіаційного контролю товару.

Згідно з п. 8.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Сторони не надали доказів припинення договору, отже, його умови є чинними на момент розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець здійснив передплату за товар в загальному розмірі 757500,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача від 11.12.2015 р. на суму 70000,00 грн., від 15.03.2012 р. на суму 200000,00 грн., від 21.03.2016 р. на суму 487500,00 грн.

Продавець, у свою чергу, здійснив поставку товару на загальну суму 757500,00 грн., згідно наступних накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей:

- №03-46/192 від 21.12.2015 р. на суму 68175,00 грн.;

- №03-46/198 від 16.03.2016 р. на суму 201747,50 грн.;

- №03-46/199 від 22.03.2016 р. на суму 487577,50 грн.

За прострочення строків оплати товару позивач нарахував на підставі п. 5.4 договору 31800,00 грн. пені та 48125,00 грн. штрафу, які просить стягнути в даному позові.

Правовідносини врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.2.2 договору покупець здійснює попередню 100% оплату товару у строк до 31.01.2016 р.

Відповідачем здійснено оплату з порушенням встановленого строку, а саме:

- 11.12.2015 р. оплачено суму 70000,00 грн., після чого залишок боргу склав 687500,00 грн.;

- 15.03.2012 р. оплачено суму 200000,00 грн., після чого залишок боргу склав 487500,00 грн.

- 21.03.2016 р. оплачено залишок боргу в сумі 487500,00 грн.

Таким чином, відповідачем допущено прострочення оплати товару.

Відповідач посилається на те, що позивач не надав йому рахунок на оплату, тому вини відповідача в простроченні оплати товару немає.

Такі доводи суд визнав безпідставними з огляду на наступне.

У п. 2.2 договору термін оплати встановлений шляхом вказівки на конкретну календарну дату - до 31.01.2016 р., і не залежить від дати отримання рахунка на оплату. Зазначено лише, що оплата здійснюється відповідно до виставленого рахунка.

Позивач надав суду копію рахунку №03-42/136 від 10.12.2015 р. на здійснення попередньої оплати за договором в сумі 757500,00 грн. та повідомив суду, що даний рахунок був наданий відповідачу разом із примірником договору.

Відповідач, у свою чергу, не надав доказів, що він звертався до позивача із вимогами передати рахунок на оплату для здійснення оплати у встановлений договором строк.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина), оскільки надання рахунку цілком залежить від волі позивача. Також ненадання рахунку не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Суд зазначає, що рахунок є документом, який містить суму оплати та платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти. В даному випадку сума оплати та банківський рахунок позивача були зазначені в договорі. Тому в разі неотримання рахунка позивач міг здійснити оплату на реквізити, зазначені в договорі.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за порушення термінів виконання покупцем зобов'язання, встановленого п. 2.2 договору, з 01.02.2016 р. з нього стягується пеня в розмірі 0,1% вартості товару або неоплаченої партії товару, з яких допущене прострочення здійснення попередньої оплати, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Позивач нарахував пеню в розмірі 0,1% на суму боргу 687500,00 грн. за період з 01.02.2016 р. по 14.03.2016 р. (42 дні), що склало 28875,00 грн., та на суму боргу 487500,00 грн. за період прострочення з 15.03.2016 р. по 20.03.2016 р. (6 днів), що склало 2925,00 грн., всього - 31800,00 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені, розрахований виходячи зі ставки 0,1% вартості товару за кожен день прострочення оплати, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за спірні періоди прострочення, тому позивач вірно застосував ставку пені 0,1% в розрахунку пені.

Суд перевірив розрахунок пені позивача та визнав вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 31800,00 грн. законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем нараховано штраф у розмірі 7% від суми боргу 687500,00 грн., прострочення оплати по якій становить більше 30 днів, що склало 48125,00 грн.

Суд визнав позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 48125,00 грн. законними та обґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача про недотримання позивачем досудового порядку суд зазначає, що у п. 3.17.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Отже, місцеві господарські суди приймають у порядку, передбаченому ГПК, до свого провадження як позови з вимогами, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Таким чином, недотримання позивачем досудового порядку вирішення спору не може бути підставою для відмови судом у позові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства В«УкрспеціндустріяВ» (АДРЕСА_1, 69095, ідентифікаційний код 37247467) на користь Державного спеціалізованого підприємства В«Чорнобильська АЕСВ» , (вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, а/с 11, м. Славутич, Київська область, 07100, ідентифікаційний код 14310862) 31800,00 грн. (тридцять одна тисяча вісімсот грн. 00 коп.) пені, 48125,00 грн. (сорок вісім тисяч сто двадцять п'ять грн. 00 коп.) штрафу та 1378,00 грн . (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 12.07.2016р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.