Постанова

від 25.08.2016 по справі 908/1267/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

25.08.2016 справа № 908/1267/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача:не з'явився, від відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства "Укрспеціндустрія", м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2016 по справі№ 908/1267/16 (суддя Мойсеєнко Т. В.) за позовомДержавного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС", м. Славутич Київської області, доПриватного підприємства "Укрспеціндустрія", м. Запоріжжя, простягнення 79 925, 00 грн.

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» (далі - ДСП «Чорнобильська АЕС»), м. Славутич Київської області, звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «Укрспеціндустрія» (далі - ПП «Укрпспеціндустрія»), м. Запоріжжя, про стягнення пені в сумі 31 800, 00 грн. та штрафу у розмірі 48 125, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.07.2016 у справі № 908/1267/16 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2016 у справі № 908/1267/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Заявник апеляційної скарги вважає, що: ДСП «Чорнобильська АЕС» не надало відповідачу примірник оригіналу договору та рахунки на оплату товару, що виключає можливість виконання зобов'язання ПП «Укрспеціндустрія»; умови пунктів 2.2 та 5.4 Договору порушують права та майнові інтереси відповідача; позивачем порушено досудовий порядок вирішення спору, передбачений розділом ІІ ГПК України.

В апеляційній скарзі наведені й інші доводи, які на думку заявника апеляційної скарги є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не вбачає підстав для її задоволення та вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за їх відсутності.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між ДСП «Чорнобильська АЕС» та ПП «Укрспеціндустрія» 10.12.2015 було укладено Договір № 15-0306-1 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю металобрухт вуглецевої сталі загальною кількістю 300 т на загальну суму 757 500, 00 грн. згідно зі специфікацією, викладеною у пункті 1.1 Договору (а. с. 9-11).

Відповідно до пункту 2.2 Договору розрахунки проводяться покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до виставленого ним рахунка на сплату. Покупець може здійснювати попередню оплату частинами, але повинен здійснити повну 100% оплату за товар у строк до 31.01.2016.

Згідно з пунктом 3.1 Договору постачальник зобов'язується передати покупцю обумовлений товар на своєму складі на умовах FCA згідно з міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2010 року, на складському господарстві ЧАЕС у зоні відчуження: ДТМЦ зі складу 1.1. Зобов'язання щодо забезпечення автотранспортом для транспортування товару та понесення відповідних витрат покладається на покупця.

За порушення термінів виконання покупцем зобов'язання, встановленого пунктом 2.2 Договору, з 01.02.2016 з нього стягується пеня в розмірі 0,1% вартості Товару або неоплаченої партії Товару, з яких допущене прострочення здійснення попередньої оплати, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.

Згідно з п. 8.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Укрспеціндустрія» оплатило товар у повному обсязі, перерахувавши на рахунок ДСП «Чорнобильська АЕС» за платіжними дорученнями № 685 від 11.12.201 - 35 000, 00 грн., № 686 від 11.12.2015 - 35 000, 00 грн., № 813 від 15.03.2016 - 200 000, 00 грн. та № 821 від 21.03.2016 - 487 500, 00 грн. Всього на загальну суму 757 500, 00 грн.

Оскільки ПП «Укрспеціндустрія» оплатило товар з порушенням строку, передбаченого пунктом 2.2 Договору ДСП «Чорнобильська АЕС» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, виходячи з такого

Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного договору, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На підставі пункту 5.4 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,1% на суму боргу 687 500, 00 грн. за період з 1 лютого по 14 березня 2016 року (42 дні), що склало 28 875, 00 грн., та на суму боргу 487 500,00 грн. за період з 15 по 20 березня 2016 року (6 днів), що склало 2 925, 00 грн. Усього на загальну суму 31 800, 00 грн.

За прострочення виконання зобов'язання з оплати товару за спірним Договором понад 30 днів позивач також нарахував відповідачу штраф у розмірі 7% від простроченої суми боргу в розмірі 687 500, 00 грн., що склало 48 125, 00 грн.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.

Згідно з пунктом 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Частиною першою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За приписами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив, чи наявний у ПП «Укрспеціндустрія» примірник оригіналу спірного Договору.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами частини другої статті 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

При цьому якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала (пункт 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18).

Про необхідність дослідження оригіналу Договору № 15-0306-1 від 10.12.2015 при розгляді справи у місцевому господарському суді відповідач не заявляв.

Також колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи наявні платіжні доручення на перерахування грошових коштів ДСП «Чорнобильська АЕС», у графі «Призначення платежу» яких наявні посилання на укладений між сторонами Договір № 15-0306-1 від 10.12.2015, що свідчить про обізнаність ПП «Укрспеціндустрія» не тільки щодо існування спірного Договору, а й щодо його умов.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що ДСП «Чорнобильська АЕС» не направляло ПП «Укрспеціндустрія» рахунок-фактуру на оплату товару.

Колегія суддів вважає, що таке твердження відповідача є безпідставним і не спростовує висновків суду першої інстанції, виходячи з такого.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивач надав суду першої інстанції належним чином засвідчену копію рахунку-фактури № 03-42/136 від 10.12.2015, виставленого за спірним Договором (а. с. 40)

Крім того, колегія суддів зауважує, що рахунок (рахунок-фактура) є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом.

Договір, укладений між Сторонами, містить умови щодо строку та порядку оплати, а також необхідні реквізити Сторін, що свідчить про можливість виконання зобов'язання відповідачем.

Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару в порядку, передбаченому Договором.

Також заявник апеляційної скарги посилається на порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору, оскільки до подання позовної заяви позивач не направив на адресу ПП «Укрспеціндустрія» відповідної претензії, як це передбачено розділом ІІ ГПК України.

Колегія суддів відхиляє заперечення відповідача і вважає, що суд першої інстанції надав цим обставинам належну правову оцінку, виходячи з такого.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 15-рп/2002 визначено, що зі змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Щодо доводів відповідача про те, що умови пунктів 2.2 та 5.4 спірного Договору порушують права та майнові інтереси ПП «Укрспеціндустрія», колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи приписи статей 207, 526, 640 ЦК України, статті 193 ГК України, сторони, керуючись принципом свободи договору, на власний розсуд узгодили строк оплати товару та порядок нарахування штрафних санкцій, не порушуючи положення чинного законодавства, а тому зобов'язання має бути виконано відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

При цьому колегія суддів зауважує, що встановлена спірним Договором можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення зобов'язання не порушує прав та майнових інтересів відповідача.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду України № 3-24гс12 від 27.04.2012, яка в силу приписів статті 111 28 ГПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, вважає, що він є арифметично вірним, а тому з ПП «Укрспеціндустрія» на корись «ДСП Чорнобильська АЕС» підлягає стягненню пеня в сумі 31 800, 00 грн. за період з 1 лютого по 15 березня 2016 року, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін в цій частині.

Також, перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, колегія суддів вважає, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 48 125, 00 грн.

Щодо інших доводів і заперечень, наведених в апеляційній скарзі, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ПП «Укрспеціндустрія» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2016 у справі № 908/1267/16 підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване з підстав, викладених вище.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укрспеціндустрія», м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2016 у справі № 908/1267/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2016 у справі № 908/1267/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3