Рішення

від 06.07.2016 по справі 916/468/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р.Справа № 916/468/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді                                         Никифорчука М.І.

при секретареві                     Горбатюку Р.О.

за участю представників сторін :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/468/14:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНФОРТ";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" в особі Філії "Юніпродукт Закарпаття" ТОВ "ЮНІПРОДУКТ";

про стягнення 71010,96 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИНФОРТ" (далі – Позивач) зверлось до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" в особі Філії "Юніпродукт Закарпаття" ТОВ "ЮНІПРОДУКТ" із позовом про стягнення 71010,96 грн. посилаючись на те, що між сторонами у справі 01.01.2012 р. укладений договір поставки № 126638 (далі-Договір) на виконання якого відповідачем отримано товару на загальну суму 67207,47 грн. з яких частка товару на суму 9270 грн. була повернута, частка товару на суму 10300 грн. була сплачена, і залишок боргу склав 47637,47 грн.

На вказану суму боргу нараховано пені в сумі 11464,12 грн. виходячи з розміру пені 0,1 % від суми несплаченого товару та штраф в сумі 11909,37 грн. у розмірі 25% від суми несплаченого товару.

З підстав ст.ст. 193, 230-232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 550, 712 Цивільного кодексу позивач просить позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов не наддав. Пред'явив зустрічну позону заяву, яка судом була повернута без розгляду, та з цього приводу неодноразово оскаржував ухвали суду про повернення зустрічної позовної заяви, про залишення без змін ухвали суду про повернення зустрічної позовної заяви, тощо. У зв'язку з приведеними провадження у даній справі неодноразово зупинялось.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2016 р. р. провадження у справі №916/468/14 поновлено з 27.06.2016р. та розгляд справи призначений на 27.06.2016р. о 15:30.

          Ухвалою суду від 18.05.2016р. виправлено описку у п. 1 та п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від від 12 травня 2016р. по справі № 916/468/14 та зазначені дати поновлення з 06.07.2016р. та призначення до розгляду на 06.07.2016р. о 10:00.

В засідання суду 06 липня 016 р. представники сторін не з'явились, були повідомлені належним чинмо про час та місце розгляду справи, про свідчать наявні у справі поштові повідомлення сторін. Причини неявки представники сторін суд не повідомили.

В засіданні суду 06 липня 2016 р. за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як випливає з матеріалів справи та встановлено судом, між сторонами у справі 01 січня 2012 р. укладений договір поставки №126638 за яким (п.1.1 Договору) Постачальник (Відповідач) зобов'язується постачати покупцю (Позивачеві) продукти харчування, а покупець зобов'язується прийняти товар за товарно – траснспортними накладними та оплачуватим такий товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання партії товар (п. 3.3. Договору )

Виконуючи умови договору позивач за товарно – транспортними наклоаданим та накладними:

- ТТН № РкС1 06991 від 14.04.2013 р. на суму 36 889,10 грн. ( кінцевий термін оплати 14.05.2013р.)

- ТТН № РкС1 08384 від 12.05.203 р. на суму 10 237,57 грн. ( кінцевий темрін оплати 11.06.2013 р.)

- ТТН № РкС1 08456 від 12.05.203 р. на суму 20б080,80 грн. ( кінцевий темрін оплати 11.06.2013 р.) поставив відповідачеві товару на загальну суму 67207,47 грн.

Відповідач у рахунок погашення заборгованості за вказаними накладними повернув позивачеві товар на суму 9 270 грн., а товар на суму 10300 грн. оплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 47637,47 грн.

На вказану суму боргу за п. 4 договору відповідачеві нараховано пені в розмірі 0.1% від суми несплаченого товару на суму 11464, 12 грн. та штраф в розмірі 25 % від суми несплаченого товару в сумі 11909, 37 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення, суд приймає його до уваги в частині нарахування штрафу, а в частині нарахування пені вважає неправильним за таких підстав.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 25/187, яка за ст. 111-28 ГПК України є обов'яззковою для господарськго суду при застосуванні певної норми права, Верховний суд України висловив наступну правову позицію щодо обчислення розміру пені.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, з урахуванням викладеного визначена сторонами у договору пеня в розмірі 0,1 % від суми неоплаченного товару є неправильною.

Враховуючи, що позивач не надав розрахунку суми пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, суд вважає що в цієї частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

Аналізуючи наведене у сукупності, господарський суд вважає вимоги позивача цілком обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами, але підлягаючими задоволенню частково в межах стягнення сум основного боргу та штрафу.

Керуючись ст. ст. 32, 33,43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

           1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНФОРТ" - задовольнити частково.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Красна, буд. 188/2, код ЄДРПОУ 37947260) в особі Філії "Юніпродукт Закарпаття" ТОВ "ЮНІПРОДУКТ" (88000, Закарпатська обалсть, м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 3, код ЄДРПОУ 37946644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНФОРТ" (65012, м. Одеса, пров. Катаєва, буд. 3, код ЄДРПОУ 30704028) основну заборгованість у розмірі 47637 (сорок сім тисяч шістсот тридцять сім) грн. 47 коп., штраф у розмірі 11909 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 37 коп. та судовий збір у сумі 1532 (одна тисяча п'ятсот тридцять дві) грн. 05 коп.

           3. В решті позову вдмовити.

          Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

          Повний текст рішення складено та підписано 11 липня 2016 р.

Суддя М.І. Никифорчук